Українська класика на музичних заняттях у дитячому садку

УКРАЇНСЬКА КЛАСИКА НА МУЗИЧНИХ ЗАНЯТТЯХ В ДНЗ

ПЛАН

	Вступ ……………………………………………………………………..	3
	Особливості музичного виховання і навчання дошкільнят …………..	5
	Українська класика на музичних заняттях в ДНЗ …………………….	10
	Висновки …………………………………………………………………	16
	Список використаної літератури ……………………………………….	17

 

ВСТУП

Актуальність дослідження. В Законі України “Про освіту” та “Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті” зазначається, що головна мета дошкільної системи освіти полягає у забезпеченні можливостей постійного духовного самовдосконалення особистості, формуванні інтелектуального та культурного потенціалу нації. Мистецтво піднімає на більш високий рівень культуру людських почуттів, пробуджує художньо-естетичні здібності та творчу активність особистості, здійснює специфічний вплив на глибинні процеси внутрішнього світу людини. В умовах відродження національної освіти зростає значення музичного навчання й виховання у становленні підростаючого покоління.

Цілеспрямований музичний розвиток здійснюється в різних ланках дошкільної освіти.

Музична творчість в  цілому і спів зокрема, сприяє зародженню і розвитку естетичних смаків, почуттів. Завдяки музиці дитина пізнає закони людяності, відбувається становлення моральних позицій. Психологи стверджують, що розвиток емоційної і інтелектуальної сфери дитини засобами музичного мистецтва сприяє і розвитку особистості — в цілому. Шлях такого розвитку лежить в залученні дитини до активної музичної діяльності. Мистецтво зі своєю наочністю, ефектом цілісності, синтетичною «картинністю» уяви — виступає в ролі джерела інформації і для психологічної науки, оскільки мистецтво є формою відображення дійсності за допомогою художніх образів. Сам термін «образ» у психологічному плані розглядається, як наші почуття, сприймання, уявлення…

Використання мистецтва  з метою виховання молодого покоління  має тисячолітню історію. Ще в  стародавній Греції Платон виділяє два методи виховання — гімнастику для виховання тіла і музику для виховання душі. Музика є основним засобом у системі естетичного виховання Аристотеля, який зупинявся на виявленні музичних ладів, ритмів. мелодій та вказував що музичні інструменти, мелодії та ритми, впливають на ті чи інші сфери емоційного сприймання. Експериментальні дослідження свідчать що і сьогодні музична творчість у корекційному плані має позитивне значення. Музика, впливаючи на пристрасті людини, може прискорити чи уповільнити пульс. Музика, спів можуть втамувати біль, відволікати, схиляти до сну, надавати естетичне задоволення, нормалізувати дихання та кровообіг, знімати втому та повертати бадьорість. Корекція емоційних відхилень, страхів, неконтрольованої поведінки, комунікативних ускладнень і сприяє загальному розкріпленню дитини.

Сучасні психологи виділяють  чотири основні напрямки корекційної дії музико-терапії: емоційна активізація у ході вербальної психотерапії; розвиток навичок міжособистого спілкування, комунікативних функцій та здібностей; регулятивні впливи на психовегетативні процеси, підвищення естетичних потреб.

Про наявність психологічних механізмів у музиці свідчать:

• катарсис-емоційна розрядка, регулювання емоційним станом;
• поліпшення усвідомлення власних переживань;
• конфронтація з життєвими проблемами;
• підвищення соціальної активності;
• набуття нових засобів емоційної експресії;
• формування нових життєвих установок.

 

ОСОБЛИВОСТІ МУЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І НАВЧАННЯ ДОШКІЛЬНЯТ

Однією з основоположних цілей сучасного суспільства є формування особистості, що має розвинену духовність, основи якої закладаються ще в дошкільному віці.

Важливу роль у духовному становленні особистості відіграє музика.

“Пізнання світу почуттів неможливе без розуміння й переживання музики, без глибокої духовної потреби слухати музику і діставати насолоду від неї”, - писав В. Сухомлинський. Він же наголошував: “Без музики важко переконати людину, яка вступає в світ, у тому, що людина прекрасна, а це переконання , по суті , є основою емоційної, естетичної, моральної культури”.

Серед предметів естетичного циклу музика найбільше стимулює до творчої діяльності, сприяє формуванню пізнавальних та емоційно – мотиваційних функцій, розвитку творчого мислення, здібностей, комунікативності, а також позитивних якостей характеру: систематичності, працьовитості, наполегливості у досягненні мети. Музика є мовою серця, найніжніших почуттів, світу емоцій людини. Вона дає людині поштовх для внутрішнього переживання і уяви. Це внутрішнє відчуття та переживання викликає бажання передавати музику в дії, міміці, жестах, рухах, співі, грі, створювати нові художні образи.

Музика, особливо співи, поліпшують мову дітей. Співаючи , діти змушені протяжно вимовляти слова, що формує чітку вимову, сприяє правильному засвоєнню слів. Крім того, слова в пісні підпорядковані певному ритму, що також допомагає вимові важких звуків і складів.

Музика – могутнє джерело думки. Без музичного виховання неможливий повноцінний розумовий розвиток дитини. Першоджерелом музики є не тільки навколишній світ, а й сама людина, її духовність, мислення і мова.

Музичний образ по-новому розкриває перед людьми особливості предметів і явищ дійсності. Увага дитини немовби зосереджується на предметах і явищах, які в новому світлі відкрила перед нею музика, і її думка малює яскраву картину, а ця картина проситься в слово.

Дитина творить словом, черпаючи в навколишньому світі матеріал для нових уявлень і роздумів.

Тому музичне виховання є могутнім засобом, який сприяє всебічному і гармонійному розвитку особистості.

Розвиток духовності неможливо уявити без відчуття себе частинкою свого народу, його культури. Фольклор – одна з тих складових частин духовної культури, в якій найповніше виявлені її національні елементи, притаманні певному народові риси характеру. Фольклор – доступна для всіх без винятку форма вияву себе, свого світосприймання. Українська музична педагогіка вважає народне музичне мистецтво однією з важливих основ системи музичного виховання і навчання. Через творчість свого народу діти краще розуміють мистецтво інших народів, гостріше сприймають і розуміють навколишній світ.

Одним із важливих завдань  естетичного виховання дітей дошкільного віку є розвиток емоційної чутливості до музики. У процесі виховання природних задатків емоційної чутливості вихователь повинен прагнути розвивати у дітей загальну музикальність, учити їх не тільки розуміти, відчувати, переживати зміст музики, а й звертати увагу на її виражальні засоби.

Мета вихователів і  музичних керівників – виховувати у дитини засобами мистецтва любов  до прекрасного, впливати на почуття, мислення дитини, її характер і волю.

Однією з важливих передумов успішного музичного виховання є правильний добір репертуару. Музичні п'єси, пісні для дітей і матеріали для слухання музики за своїми художніми якостями повинні бути високохудожніми зразками мистецтва. При цьому, важливе значення надавалось ознайомленню дітей з народною музикою. Разом з цим акцентувалась увага на обов’язковому врахуванні вікових та індивідуальних особливостей дітей. Так, наприклад, музика вокальних творів повинна бути простою, наспівною, з виразним малюнком і чітко вираженим динамічним розвитком, стрункою побудовою.

Прилучення дошкільнят до скарбниці вітчизняного та світового  музичного мистецтва має різні  форми організації відповідної роботи. Це, передусім, найдоступніша кожній дитині самостійна музична діяльність і найбільш поширена у дитячому садку музика в повсякденні. Це музичні заняття як провідна освітньо - виховна форма, а також музичні розваги й музично-театралізовані свята, які дають дітям змогу відчути художньо - естетичну природу музики і пластики як мистецтв вияву людських емоцій та почуттів, взаємодії виконавців і глядачі». Розглянемо сучасні педагогічні підходи до організації музичної діяльності дошкільнят та особливості кожної форми роботи.

Передумовою гармонійного її різнобічного музичного розвитку дітей, який мас  забезпечуватись у дошкільному закладі, і гуманізація музично - педагогічного процесу: дитина з її особистісними та індивідуальними особливостями головний об'єкт уваги музичного керівника й вихователя, а весь процес навчання та виховання будується на основі їхньої співпраці й співтворчості з урахуванням вікових можливостей та зони найближчого розвитку дітей, зацікавлень кожного вихованця, його музичних успіхів, і повагою до будь-яких творчих проявів.

Своєрідність дитячої самостійної музичної діяльності зумовлена власною ініціативою дитини, її бажанням звертатися до свого музичного та музично-рухового досвіду за різних життєвих обставин. Тож вихователі та батьки мають підтримувати щонайменшу активність малят, коли вони у вільний час пригадують знайомі співаночки, музичні забави, тапочки; використовують в ігрових ситуаціях іграшкові музичні інструменти; звертаються до улюбленого музичного репертуару й варіюють його; ініціюють гру в музичне заняття, оркестр, театр; влаштовують у групі міні-концерти для ляльок і дітей; роблять перші творчі спроби - вигадують музично-ігрові образи та танцювальні рухи, виспівують власне ім'я, імпровізують мелодії та музикують на улюбленому дитячому інструменті, вдаються до музично-пісенно-пластичного супроводу гри, казки тощо. Дорослий спостерігає за дітьми й опосередковано впливає на них, створюючи сприятливі умови для самостійної діяльності.

Потяг до музики викликатиме в малих  сама атмосфера повсякденного звертання до неї як до джерела життєво необхідних приємних вражень. Емоційний досвід дитини збагачуватиметься у повсякденні завдяки звучанню гарних мелодій, що їх виконують дорослі і діти, та в запису, перегляду мультфільмів і телепередач: слуханню казок у музичному супроводі, української народної музики та музики інших народів, музичних творів з класичної вітчизняної й світової спадщини та сучасних, адресованих дітям. Введення музики у щоденний побут дошкільнят потребує від вихователів, музичного керівника, інструктора з фізичного виховання доброго естетичного смаку і творчої вигадки, своєчасної підтримки дитячих пропозицій щодо добору музики і застосування її у різних ситуаціях.

Одне з голових завдань вихователів  — педагогічно доцільно використовувати музику в різних видах дитячої діяльності, зокрема в ігровій, заохочуючи малят брати участь у народних іграх, супроводжуваних піснею, розігрувати дитячі пісеньки, мирилки, драматизувати казки; у художній - у малюванні, ліпленні народної іграшки, витинанні; а також під час читання художніх творів, ознайомлення з природними явищами, бесід з дітьми, на заняттях з розвитку мовлення, в ранковій та ритмічній гімнастиці, в різних побутових ситуаціях, у час дозвілля в групі, на прогулянці тощо.

Провідна форма організації  музично-освітньої діяльності дошкільнят - музичні заняття. В них бажаною є атмосфера поваги до особистості кожної дитини, до її інтересів, думок про музику, заохочення до індивідуальної виразності виконавства, підтримка творчих проявів дітей.

Поряд з універсальним схваленням («Молодець!») доцільно вдаватися до мотиваційної оцінки музично-естетичної діяльності вихованців («Сьогодні привітальні жести у всіх дітей особливо щирі. Кожен з вас злагоджено рухався з усіма») чи однієї дитини («Сашко-Півник такий поважний і дуже ритмічний»; «Оксаночка дуже вигадлива у своїй імпровізації»); до порівняння сьогоднішніх успіхів малого з його власними попередніми діями, а не когось іншого.

Особистісному зростанню дитини у  процесі музичної діяльності сприятиме  створення проблемних ситуацій морального вибору. Скажімо, всі прагнуть стати парами, а хтось, виявляється, зайвий. Вихователь не поспішає втручатися - нехай малі самі звернуть на це увагу і знайдуть вихід: хтось утворить трійку замість пари, або «зайвий» здогадається взяти музичний інструмент і приєднатися до музичного керівника, акомпануючи йому, абощо.

Музичний керівник - співтворець  музики, посередник між композитором і слухачем - дитиною. Його майстерність сприяє збагаченню естетичного сприймання дошкільнят, емоційному переживанню ними музичного твору, усвідомленню виконавського характеру музичного та музично-пластичного мистецтв. Отже, доцільно творчо організовувати музичне сприймання дітей, вдало використовувати й варіювати традиційні й нові методичні прийоми впливу. Так, класичну музику не варто тлумачити надто примітивно — краще давати загальне естетичне спрямування, щоб дитина мала змогу індивідуально відчути і зрозуміти її. Відповідне сприймання фольклорних зразків сучасними дітьми забезпечуватиметься наближенням атмосфери музичного заняття до народного побуту і традицій; поєднанням у свідомості дошкільнят культурного минулого з їхнім теперішнім досвідом. Музичний доробок сучасних авторів бажано асоціювати з нинішніми життєвими враженнями і почуттями дитини.

Під час програвання  музичного твору педагог має всіляко використовувати позицію «разом з дітьми», особистим прикладом показуючи, як висловлюється власне ставлення до музичного явища. Вихованцям бажано побачити його зацікавлення музично-дидактичними іграми, активність у музично-рухових діях, у співі, грі на музичних інструментах, щоб усвідомити: вони разом із зацікавленим дорослим захоплюються грою, водять хоровод, розважаються в рухливій забаві, співають тощо.

 

УКРАЇНСЬКА КЛАСИКА НА МУЗИЧНИХ ЗАНЯТТЯХ В ДНЗ