Трудове виховання у шкільному віці

                                           План

І. Вступ.

          1. Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими і практичними завданнями.

         2. Аналіз останніх досліджень і публікації, в яких розпочато розв’язання даної проблеми.

        3. Виділення невирішених раніше частин загольної проблеми.

         4. Завдання шляхів трудового виховання учнів шкільного віку.

ІІ. Основна частина.

          1.  Історичний аспект шляхів трудового виховання.

         2.  Етапи трудового виховання.

         3.  Шляхи трудового виховання молодшого школяра.

         4.  Трудове виховання підлітка.

ІІІ. Висновок.

      Література. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                              І.Вступ 

                1. Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими і практичними завданнями.

         Людина розвивається духовно й фізично тільки в праці. Без праці вона деградує. Будь-які спроби уникнути продуктивної праці призводять до негараздів і для особистості, і для суспільства. З цього приводу К.Ушинський писав: “Якби люди винайшли філософський камінь, то знахітка була б ще не велика: золото перестало б бути монетою. Але якби вони знайшли казковий мішок, з якого вискакує усе, чого душа забажає, або винайшли машину, яка цілком затіняє всяку працю людини, то самий розвиток людства припинився б: розбещеність і дикість полонили б суспільство”.

       У процесі фізичної праці в учнів  розвивається мускулатура різних частин тіла, координація і точність рухів, зграбність, сила, витривалість. Праця сприяє їх розумовому розвиткові. Діти, зайняті різними видами праці, кмітливіші, винахідливіші, вони стикаються з різними знаряддями праці, матеріалами, дізнаються, про їх призначення, збагачують свій словниковий запас.

              Участь школярів у трудових процесах позитивно впливає на їх поведінку, дисциплінує.

       Трудове виховання підростаючого покоління – одна з основни складових у формуванні осбистості нової людини. Це – процес залучення школярів до різноманітних педагогічно організованих видів суспільно корисної праці з метою передання їм певного виробничого досвіду, розвитку в них творчого практичного мислення, рацьовитості й свідомості людини до праці [3, 8-9].

       Трудове виховання – це ведуча ланка всієї  системи виховання школярів. Трудове  виховання визначається багатьма факторами, а в школах здійснюється системою засобів, які охоплюють всі знання навчально-виховної роботи, а також зовнішня діяльність школярів, родинне суспільство, виробничі колективи і засоби масової інформації.    

       Ефективно поставлені трудове виховання, проф. орієнтація, участь у суспільно корисній праці – основні фактори формування економічної свідомості підростаючого покоління. Першочергову роль у цьому процесі відіграють трудові об’єднання школярів, де учні поєднують теорію навчання з практикою, вдосконалюють свої вміння та навички, поглиблюють знання з біології, хімії, основ сільського господарства та ін [11, 31].

       Ще  більшого значення набуває трудове  виховання в умовах науково-технічного прогресу і ринкової економіки, коли від людини потрібні висока кваліфікація, широка психічна обізнаність і здатність до швидкого оволодіння досконалими оволодіння уміннями і навиками. Ось чому залучення школярів до продуктивної праці, організація трудового виховання набувають усе більшого поширення в школах різних країн, стають невід’ємною частиною навчально виховного процесу [3, 9].                                                             

       Мета: визначити історичний аспект трудового  виховання;

                   виділити етапи трудового виховання;

                   розглянути шляхи трудового виховання  на різних вікових етапах.

                 2. Аналіз останніх досліджень і публікації, в яких розпочато розв’язання даної проблеми.

       Необхідність  трудового навчання і виховання  в школах зумовила велике значення їх наукового дослідження.

       Немало  цікавих ідей з цієї проблеми містяться  в працях класиків педагогіки –  А. Я. Коменського, Дж. Локка, Й. Г. Песталоцці, А. Дістерверга, К. Д. Ушинського та інших  видатних педагогів.

       Різні аспекти трудового виховання досліджені А. С. Макаренком, Г. Г. Ващенкам, Д. Л. Сериєнко, А. В. Духновичем, П. Р. Атутовим, М. І. Болдиревим.

       Провідні  вчені, представники філософської педагогічної думки розглядали працю як велику перетворювальну силу, яка забезпечує прогресивний розвиток і суспільства в цілому, і кожної людини зокрема.

       А. С. Макаренко вважав працю істотним елементом вироблення у вихованців життєвої вправності, зміцнення характеру  і громадянських відчуттів.

       “Ми добре знаємо, - писав він, - що від  природи всі люди володіють приблизно однаковими трудовими даними але в житті одні вміють працювати краще, інші – гірше, одні здібні тільки до найпростішої праці, інші – до праці складнішої і, отже, ціннішої. Ці різні трудові якості не даються людині від природи, вони виховуються в неї протягом усього її життя і особливо в молодості ” [9, 388-389].

          Особливе значення набувають слова К. Д. Ушинського про те, що виховання повинне розвивати не тільки розум людини і дати їй певний обсяг знань, але воно також має запалити в ній огонь серйозної праці без якої життя її не може бути ні гідним, ні щасливим [3, 8-9].

       Виховувати в дітей трудові вміння й навики, розвивати творчість, майстерність, естетичну досконалість праці, організовувати раціональний режим дня, щоб успішно поєднувати урочну й різні форми позаурочної роботи допоможуть досвід і рекомендації В. Сухомлинського[11, 109].

       В. Сухомлинський стверджував: “Труд є не тільки життєвою необхідністю, без якої не можливе людське існування, а і сферою життя, духовного багатства особистості. В труді проявляється найважливіший засіб самовираження, самоствердження особистості” [10, 24]. 
 

           3. Виділення невирішених раніше частин загольної проблеми.

       Трудове виховання відіграє важливу роль в подальшій профорієнтації школяра, сприяє його професійному самовизначенню.  Останнім часом ціннісні пріоритети нашого суспільства суттєво змінились. Тепер на передній план вийшло поняття престижності та сплачуваності професії, а не її суспільної цінності. Батьки ж та вчителі часто надають перевагу застарілим методам виховання, що вже не приносять бажаних результатів. Ось чому, на мою думку, дана тема є досить  актуальною на сьогодні.

       Підбираючи  матеріал, я виявила, що матеріал з  даної  теми переважно застарілий і вже  не відповідає  дійсному стану речей. Навіть в Інтернеті виявилось обмаль даної інформації. Це свідчить проте, що проблемі трудового виховання в сьогоднішньому  суспільстві не приділяється достатньо уваги.

       Активна трудова позиція зумовлюється системою трудових потреб, інтересів, переконань, ціннісних орієнтацій, уподобань, прагненням до обумовленого вибору професії, продовження освіти у відповідному навчальному закладі. 

              4. Завдання трудового виховання учнів шкільного віку.

       Високі  умови перед людиною ставлять  соціальні умови праці. Адже праця – це не лише предметно-практична діяльність, а й спілкування суб’єкта цієї праці з іншими людьми. В різноманітних дитячих трудових об’єднаннях праця, як правило, носить колективний характер і її здійснення обов’язково пов’язано з включенням школяра в широку та складну систему виробничих, моральних та інших стосунків. Учень має вміти співпрацювати з іншими учнями , підкорятися вимогам керівника, відповідати за результати не лише своєї праці, а й інших, виявляти ініціативу в доведенні справи до кінця. Загалом, він має вміти трудиться разом з іншими, спілкуватися з ними.

       Трудове виховання учнів повинно бути спрямоване на виховання психологічної  і практичної готовності учнів до праці: сумлінне ставлення до праці, внутрішня потреба працювати  на повну силу, ставлення до праці як до необхідності й потреби людини.

       У системі виховних справ розв’язуються завдання усвідомлення мети i завдання праці, виховання мотивів трудової діяльності, формування трудових вмінь і навичок [9, 76].

       Завдання  трудового виховання зумовлені потребами існування, самоутвердження і взаємодії людини в суспільстві та природному середовищі. Воно покликане забезпечити психологічну готовність особистості до праці (бажання сумнівно та відповідально працювати, усвідомлення соціальної значущості праці як обов’язку  і духовної потреби, бережливість щодо результатів праці та повага до трудової діяльності); підготовки до праці (наявність загальноосвітніх і політехнічних знань, загальних основ виробничої діяльності, вироблення умінь і навичок, необхідних для трудової діяльності, підготовка до свідомого вибору професії. [10, 25].

       Таким чином, трудове виховання відіграє важливу роль у житті людини. І як ми бачимо, його завдання полягає в тому, щоб зробити з учня достойного та працьовитого громадянина своєї країни.  

                                    ІІ. Основна частина

                 1.  Історичний аспект шляхів трудового виховання.

       З раннього дитинства дівчатка і хлопчики виховувалися разом. Але дівчаток скоріше  і першими заставляли виконувати хатні роботи, якими опікувалася переважно мати. Це і догляд за молодшими дітьми, вишивання, прядіння, в'язання, навчання кулінарії, догляд за квітами, санітарією і гігієною. Хлопців навчали хліборобству, пасічництву, садівництву. З працею пов'язано багато прислів'їв: “Щоб людиною стати - треба працювати”, “У праці краса людини” та інше [7, 77].

         З давніх-давен в народі побутувала  така думка, що навіть в тяжкому  горі праця зцілює, повертає до  життя. Українському народові  притаманна велика працьовитість.  Вважалося, що людина, яка не працює, може створити злочин “Від неробства до злочину один крок”. І ось зараз, як ніколи, поширена злочинність. Праця була обов'язком і необхідністю кожної людини. Найкращою рахували ту сім'ю, де є працьовиті діти. За вечерею, коли збиралась ціла родина, батько підсумовував, що зроблено протягом дня і давав завдання на наступний день членам сім'ї. Робочий день починався влітку о 4-5 годині. Діти піднімались разом з батьками і разом ішли працювати. Одним із видів трудового виховання було пастушення, через нього проходила переважна більшість селянських дітей. Працелюбність виховувалась в малих дітей на прикладах народної творчості: піснях, колискових, прислів'ях, приказках. “Два півники, два півники горох молотили...” На цій простенькій народній пісні виховувалось не одне покоління. Елементи праці дорослих відображені у різноманітних дитячих іграх. Тут вони відтворюють те, що спостерігають в родинному колі. Діти варять їжу, сіють, продають. Велике значення на сучасному етапі є проведення родинних свят ремесел, трудових свят, проведення народних ігор, зустрічі з народними умільцями. Важливим є вибір професій. Тому змалку потрібно виявляти нахили, обдарованість дітей. Колись нахили і обдарованості дітей відкривали батько й мати. Мати-ткаля прищеплювала дочці любов до цієї праці. Батько - хлібороб - брав хлопчика в поле, вчив сіяти [11, 26-28].

       У праці на той час був важливий колективізм. А. С. Макаренка писав: “Тільки участь у колективній праці надає людині можливість виробити правильне ставлення до інших людей – споріднену любов, дружбу до кожного працьовитого, обурення і осуд до ледаря, до людини, що ухиляється від праці.” [9, 388-389.]

       Як  ми бачимо, навіть наші предки не уявляли  собі життя без праці. Ще з раннього дитинства вони вчили своїх дітей  працьовитості, бо бути ледарем тоді було найогидніши.