Термінотворення у сфері фінансово-кредитної термінології в кінці XX – на початку XXI ст

    Умiння  вибирати суперечливi й викiнченi номiнацii наукових понять, визначити їx доцiльнiсть у функцiональнiй сферi означас вмiння керувати процесом термiнотворчостi. Воно приходить на певному етапi творення нацiональних термiносистем i виливається в проблему вироблення нацiональних термiнологiчних стандартiв. Чи не вперше питання про упорядкування термiнологiчних систем укpaїнської мови було поставлене в cтaттi Я. Гординського "Кiлька слiв про термiнологiю". Передусiм ставиться тут питання про взаємозалежнiсть мiж украiномовною науковою лiтературою i виробленням укpaїнської термiнологiї, далi пропонується пiсля кожної наукової розвiдки подавати словник уживаних термінів i вiдкрити полемiчну рубрику для обговорення конкретних термiносистем, у тому числi й питання вироблення нацiональних вiдповiдникiв до iншомовних, насамперед нiмецьких, тepмiнiі. Зазначимо, що то був час "народництва" в культурi та в науцi, коли вci народи, особливо нiмцi (а нiмецький вплив у Галичинi був дуже вiдчутний) i чехи, "нацiоналiзували" латинську термiнологiю [3]. Як правило, тсрмiнологи домагалися максимальної вiдповiдностi внутрiшньої форми укpaїнського тepмiнa загальноприйнятому тepмiну-iнтернацiоналiзмовi, вiдштовхуючись вiд того, що вживання власного слова-термiна є доцiльнiшим з погляду зрозумiлостi, органiчного освоєння внутрiшньої форми рiдної мови, шо так важливо для асоцiативного сприйняття тексту, в який вводиться тepмiн. До того ж у перiод становлення термінологічних систем важливо, щоб запозичення їx не заполонили, щоб не втратилася розумна piвнoвaгa власного i запозиченого. Це теж одна з проблем, яку доводилося вирiшувати тим, хто закладав пiдвалини термiнознавства i розбудовував укpaїнські термiносистеми, i яка не втратила й сьогоднi своєї актуальностi.

      На  наш погляд, не можна обiйти ще одного важливого моменту в українському тepмiнoтвopeннi: побудова тepмiносистеми у XIX та на початку XX столiть в основному вiдбувалася шляхом безпосереднiх взаємин мiж мовою-продуцентом без прямого впливу будь-якої мови-посередника. На жаль, ця традицiя була порушена, починаючи з кiнця 20-х pоків ХХ столiття, коли в засвоєниi нових термiиiв посередником стала росiйська мова. Негативний вплив такого посередництва особливо вiдчутний у перекладних запозиченнях - результатi подвiйного структурного калькування, що не раз призводить до утворення штучних тepмінів, не вiдповiдних внутрiшнiй структурi української мови.

      Ti, що стояли у витокiв розбудови укpaїнської мови, розумiли: чим вищий piвeнь нацiональної культури, нацiональної мови як першоознаки її iснування й створення iнтелектуально-духовної атмосфери, тим вищий piвeнь свiдомостi людей, у тому числi й свiдомостi нацiональної. Вони вiдчували той piвень i хаос, що його мають, за словами I.Франка, українцi "у своїх термiнологiях та технiчних виразах для штук i наук" [16], i намагалися пiднести "ix розвиток на вищий щабель. Важливо було направляти розвиток термiнологiчних систем так, щоб вони мали змогу, з одного боку, "збагачуватися новими термiнами та висловами, вiдповідними до прогресу сучасної цивілізації", а з другого - "збагачуватися чимраз новими елементами з питомого народного життя" [15], враховуючи, що термiнологiя розрахована як на нацiональне, так і на міжнародне контактування, і що тенденцiя до "міжнародних тepмінів найпомiтнiша" у т. зв. Науковому письменстві" [15]. 
 
 

Висновки

      Як  бачимо, пiдхiд до стандартизації українських термiносистем обґpунтований усiєю iсторiєю термiнологiчної справи в Укpaїні. Потреба в ДЕСТах назрiла давно. Для їx вироблення в даний час склалися вiдповiднi умови: укpaїнськa мова, що вже виробила свої термiнологiчнi системи, нарештi одержала державний статус. На сучасному етапi йдеться про подальшу її стильову розбудову, що можливе при широкому функцiонуваннi мови в ycix сферах суспiльно-полiтичного й наукового життя, i якраз цiй розбудовi сприятиме вiдбiр та оцiнювання тepмiнiв, якi пiдлягають упорядкуванню i стандартизації з позицiй чiтко вироблених, обґрунтованих логiчних та лiнгвiстичних критеріїв. Отже, потрiбне з'ясування специфiки формування структури кожної термiнологiчної системи, вивчення історiї вироблення мiжнародних i власних критеріїв у пiдходi до стандартизації тepмiнiв. Тiльки на таких засадах можна буде "укрaїнiзувати" комп'ютер, закласти в нього український термiнологiчний матерiал, щоб виявити вci розбiжностi у тсрмiновживаннi, а вiдтак унiфiкувати термiни, домогтися єдностi плану змiсту i плану вираження, дотримання вимог логiчних i лiнгвiстичних мiкро- i макросистем класифiкацiй понять з урахуванням ycix глибинносемантичних можливостей, iсторичної засвоюваностi iсторичних морфем (слiв), словотвiрної iнформативностi й, нарештi, функцiональної зручностi. I як пiдсумок: тepмiн виробляється і виходить на стандарт у результатi частоти його вживання в певнiй фаховiй сферi. Спрацьовує зручнiсть термiнологiчної моделi i його словотворча (термiнотворча) гнучкiсть. Не спускаються зверху i критерiї пjдходу до вироблення тсрмiнологiчних стандиртiв, їх запровадження - логiчне завсршсння формування термiнологiчних систсм. Якщо ж ми говоримо про потребу координацiйних центрiв у термiнологiчнiй справi, то їх функцiя зводиться до оброблення того, що вже зробили мова i niдповiдна фахова наука, i, звичайно, до науково обґрунтованого прогнозування.  

Список  використаної літератури

1. Верхратський І. Печатки до уложення номенклатури i термiнологiї природописної, народної. - Львiв, 1864. - Т.l. - С.4.
2. Верхратський І. Рецензiя руского перекладу "Дарвiнiзм" Е.Феррiера i декотрi замiчання щодо нашої бесiди i щодо рускої термiнологii взагалi.- Львiв, 1904.-С.17.
3. Вiлъшенко А. Новий хемiчний словник. - Свобода, 1960. - 10. XI.-C.1-5.
4. Вовк А. 25 pоків українського термiнологiчного центру. - Свобода, 1990.-Ч.11-13. - С.26.
5. Записки Наукового товариства iм. Шевченка. - Львiв, 1892. - Т.l. - с.211.
6. Записки Наукового товариства iм. Шевченка. - Львiв, 1895. - Т.7. - С.1-30.
7. Записки Наукового товариства iм.  Шевченка. - Львiв, 1896. - Т.2. - С.l.
8. Записки Наукового товариства iм. Шевченка. - Львiв, 1896. - Т.З. - С.1-23.
9. Записки Наукового товариства iм. Шевченка. - Львiв, 1896. - Т.12. - С.6.
10. Записки Наукового товариства  iм. Шевченка. - Львiв, 1896. - Т.22. - С.1-12.
11. Записки Наукового товариства iм. Шевченка. - Львiв, 1897. - Т.15. - С.48.
12. Збiрник секцiї математично-природописно-лiкарсъкої. - Львiв, 1897. - Т.l. - С.1.
13. Кулiш П. Хуторна поезiя. - Львiв, 1882. - С. 132.
14. Митрополит Iларiон. Icторiя української лiтературної мови. - Вiннiпег-Канада, 1980. - С.235.
15. Франко І. Лiтературна мова i дiалекти./Твори у 50-ти т.- К., 1981.-т.27.- С.207.
16. Франко І. Слов 'янська взаємнiсть у розумiннi Яна Коллара i тепер./Твори у 50-ти т.-К.,1981. -Т. 29.-С.72.
17. Холодний Г. До iсторії органiзації термiнологiчноi справи на Україиi /Вiсник Iнституту української наукової мови. - К., 1928. - ч.1. - С.11.