Теорія особистості

       Кожній  особистості притаманні головні, кардинальні  риси і риси другорядні. Незвичайні люди характеризуються наявністю домінуючої, центральної риси. У звичайних  же людей таких ознак може бути кілька. Здоровій особистості за Т.Олпортом властиві такі риси, як активна позиція, відносно дійсності, доступність досвіду для свідомості, тобто здатність бачити події власного життя такими, якими вони є, не застосовуючи “психологічного захисту”; самопізнання; здатність до абстракції, постійний процес індивідуалізації, функціональна автономія рис; стійкість до фрустрації. Важливою умовою розвитку особистості визначається можливість чинити опір рівновазі. Напруга має підтримуватись, а не усуватись.

       Американський психолог, один з основоположників гуманістичної теорії А.Маслоу (1907-1970) головною характеристикою особистості  вважав потяг до само актуалізації, самовираження, розкриття потенцій до творчості та любові, в основі яких лежить гуманістична потреба приносити людям добро. Він стверджував, що людині, як і тварині, не властиві природжені інстинкти жорсткості й агресій, як уважав З.Фрейд. навпаки, в них закладений інстинкт збереження своєї популяції, що змушує їх допомогти одне одному.

       За  А.Маслоу, ядро особистості утворюють  гуманістичні потреби в добрі, моральності, доброзичливості, з якими народжується людина і які вона може реалізувати  в певних умовах.

       Ієрархію  потреб, згідно з Маслоу складають:

1. фізіологічні потреби;
2. потреби в безпеці;
3. потреби в любові і прихильності;
4. потреби у визнанні та оцінці;
5. потреби в самоактуалізації – реалізації здібностей і талантів.

       Самоактуалізації  досягає лише невелика кількість  людей, котрі являють собою особистості. Маслоу називає такі їхні особливості, як невимушеність у поведінці, ділову спрямованість, вибірковість, глибину та демократичність у стосунках, незалежність, творчі прояви та інші. 
 

       6. Характеристики особистості

       Ще  однією з характеристик є рольова компетентність, тобто спроможність особистості оперативно володіти своїми психологічними ролями, виступати повноправним суб'єктом цих ролей, включати рольову поведінку в процес власної життєдіяльності і життєтворчості. Рольова компетентність в свою чергу складається з компонентів:

       1) рольова варіативність - це різноманіття репертуару психологічних ролей особистості, що не обмежуються стандартним набором соціальних і міжособових ролей в референтних групах, а включає багато їх різновидів, а також уявні ролі;

        2) рольова гнучкість - це вміння легко переходити від однієї ролі до іншої (це стосується і Его-станів по Берну), не "застрявати" на окремих ролях, особливо якщо ці ролі в певних умовах стають неконструктивними і перетворюються на джерело психологічних проблем;

       3) рольова глибина - це володіння глибинною структурою ролей і Его-станів особистості, опора в рольовій поведінці не на зовнішню підструктуру ролі, а на глибинні складові (наприклад, рольове переживання*);

       4) здатність до рольової децентрації - це складне психологічне утворення, що включає здатність до перевтілення.

       *Рольове переживання - це емоційний стан, що супроводжує рольову поведінку особистості і є важливим компонентом рольової концепції особистості, характеризуючи емоційно-ціннісне ставлення до себе як до суб'єкта ролі. Потреба в рольовому переживанні розглядається як потреба в новому чуттєвому досвіді, одержуваному особистістю в процесі виконання ролей (не лише реальних, але і уявних, а також штучно модельованих - театральних, психодраматичних тощо) і в процесі творчого самовираження. Отже воно є ефективним засобом формування особистості.

       Кожна особистість характеризується репертуаром її життєвих ролей, які змінюються на протязі життя. Проте, ранні інфантильні ролі не зникають безслідно, а перетворюються в своєрідну символічну функцію (наприклад, Его-стан "Дитини"). У деяких особистостей інфантильні життєві ролі фіксуються і залишаються актуальними в наступних життєвих циклах. Буває, що нові життєві ролі не формуються, або, існуючи номінально, як соціальна функція, тим не менш не стають її життєвими ролями. Це є причиною всіляких особистісних дисгармоній і потребує психотерапевтичної допомоги.

       Важливим  аспектом рольових концепцій особистості  є дослідження феномену рольової ідентичності та рольового розвитку особистості. Існують такі форми рольової ідентичності:

       1) статева - одна з основних форм  ідентичності, що полягає в ототожненні  себе з тієї чи іншою статтю;

       2) етнічна - пов'язана з національною  самосвідомістю, мовою і соціокультурними  особливостями; 

       3) групова - пов'язана з членством в різних малих соціальних групах;

       4) політична - пов'язана з соціальними  і політичними цінностями та  інтересами;

       5) професійна - пов'язана з особливостями професійних ролей.  
 

        7. Дисгармонії особистості

       Рольовий  розвиток може відбуватись не гармонійно і супроводжуватись виникненням рольових дисгармоній, серед яких можна виділити рольовий інфантилізм та рольові девіації.

       Рольовий  інфантилізм - це фіксація на інфантильних життєвих ролях при затрудненні функціонування та нерозвинутості "дорослих" життєвих ролей. Наприклад, буває, що доросла людина замість ролі "чоловіка" ("жінки") грає в подружньому житті роль "сина" ("дочки"). Це не обов'язково призводить до дисгармонії, часто це влаштовує обох партнерів, особливо, якщо вони мають взаємно компліментарні експектації, інколи це є причиною нерівних шлюбів.

       Рольові девіації це значні відхилення психологічних ролей від загальноприйнятих норм. Прикладом є статеві девіації, більшість яких супроводжується відхиленнями функціонування статевих ролей.

       Крім життєвих ролей, що мають велике значення в процесі розвитку та соціалізації особистості, можна виділити так звані "особистісні ролі", що на відміну від соціальних мають тісний зв'язок з глибинними підвалинами особистості. В драматургії є поняття характерної ролі, тобто ролі, що зображає не соціальну функцію людини, а складний (і, можливо, внутрішньо суперечливий) своєрідний характер, неповторну індивідуальність. Кожній людині в житті доводиться не лише виконувати різні соціальні функції (ролі), а й бути різною в залежності від обставин (люблячою або жорстокою, сильною або слабкою тощо). Особистісні ролі - це насамперед певні стани особистості, що дозволяють розкрити певні сторони власного "Я", втілити їх в форму рольової поведінки.

       Дуже  перспективним напрямком досліджень є вивчення типології особистостей в зв'язку з типологією особистісних ролей. Між цими типологіями немає чіткої границі. Особистісна типологія передбачає наявність у особистості домінуючої особистісної ролі. Проте, вона не обов'язково мусить бути одна. Так само, як особистісні риси в сучасній диференціальній психології не вважаються статичними, а розглядаються як модуси, здатні в певних межах давати досить широкий спектр різноманітності, особистісні ролі також об'єднуються в репертуари, що визначають рольову своєрідність кожного індивіда. Від багатства репертуара особистісних ролей залежить, наприклад, розвиток рольової компетентності, про яку говорилось вище.

          В критичних життєвих ситуаціях може зарадити рольова психотерапія, яка використовує 2 основні стратегії: терапія роллю (використання рольової поведінки для досягнення терапевтичного ефекту) та терапію ролі (відновлення деформованої рольової структури особистості та метаструктури її життєвого світу).

8. Використана література:

• http://www.socwd.uzhgorod.ua/Herald/herald2/45.html
• http://www.uct.kiev.ua/~sofi
• Наукові записки Ін-ту психології ім. Г.С.Костюка.- К.: Нора-Друк, 2001
• Наукові студії з соціальної та політичної психології.- Вип. 2(5).- К., 2000