Теоретичні основи розв’язання проблеми виховання молодших школярів в дитячо-юнацьких клубах за місцем проживання

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи розв’язання проблеми виховання молодших школярів в дитячо-юнацьких клубах за місцем проживання.

1.1.     Мета, завдання і зміст процесу  виховання молодших школярів  у дитячо-юнацьких клубах за  місцем проживання.

         Дитячо-юнацькі клуби за місцем проживання є комплексними позашкільними навчально-виховними закладами, в якому вихованці розвивають свої  творчі здібності за різними напрямками: художньо-естетичний; декоративно-прикладний; спортивно-оздоровчий; турисько-краєзнавчий, дозвіллєво-розважальний.

         Головними принципами організації  виховного процесу є: добровільність  вибору видів діяльності; диференціація  та індивідуалізація; демократія; гуманізація  та природовідповідність.

        Дитячо-юнацькі клуби  за місцем  проживання надають:знання, формують вміння та навички за інтересами; забезпечують потреби особистості у творчій самореалізації; сприяють інтелектуальному, духовному і фізичному розвиткові; готують до активної професійної та громадської діяльності; створюють умови для соціального захисту та організації змістовного дозвілля дітей та підлітків за місцем проживання відповідно до здібностей, обдарувань та стану здоров’я .

          Загальний вектор розвитку виховного  процесу клубів:

від навчання до розвитку особистості у процесі співтворчості з педагогом.

          Зміст виховання грунтується  на мотиві отримання радості  від спілкування в колективі  однодумців, наповнення дозвілля  цікавими справами і враженнями. Важливими є й особистісні  якості педагога: доброзичливість, зацікавленість до вихованців; уміння будувати партнерські стосунки. У виборі засобів виховання перевага надається залученню дітей та молоді до соціально значущих справ, взаємодії педагога з вихованцями. Ефективність педагогічної діяльності оцінюється позитивно, якщо вона відповідає соціальному замовленню.                                                                                                         

          Виховний процес у клубах передбачає  розвиток і впровадження сучасних  інформаційних та інноваційних технологій навчання, оновлення змісту навчання та виховання, впровадження методів та моделювання навчально-виховного процесу, а також нових підходів до управління виховним процесом на основі гуманізації та демократизації, постійне вдосконалення педагогічної майстерності, пропаганда здорового способу життя, проведення соціально-психологічних досліджень, діагностики та надання психологічних консультацій для запобігання правопорушень серед неповнолітніх, забезпечення допрофесійної підготовки вихованців.                                                          

         Головна мета виховної діяльності  дитячо-юнацьких клубів за місцем  проживання - забезпечення реалізації права дітей та підлітків на здобуття позашкільної освіти, розвитку нахилів та інтересів, задоволення потреб з художньо-естетичного та спортивного напрямків діяльності. Надання широких можливостей дітям розвивати і збагачувати творчий потенціал, виховувати в собі високі моральні якості, що грунтуються на національно-культурних, духовних, історичних цінностях Української держави.

         Основними завданнями клубів є:

• створення умов для соціального і правового захисту підростаючого покоління;
• забезпечення реалізації права дітей та підлітків на здобуття позашкільної освіти відповідно до їх здібностей, обдарувань та інтересів;
• виховання громадянина України;
• створення умов для творчого, інтелектуального, духовного, фізичного розвитку;
• задоволення потреб вихованців у професійному самовизначенні і творчій самореалізації;
• пошук, розвиток і підтримка обдарованих та здібних дітей через індивідуальні форми роботи;
• організація змістовного дозвілля дітей та молоді;
• надання практичної допомоги дітям, що опинилася в особливо несприятливих умовах (сиротам, інвалідам, неповнолітнім, які опинились у кризових ситуаціях);
• розвиток дитячого спортивного руху.

Зміст виховної діяльності Центру дитячо-юнацьких клубів за місцем проживання.

        Планування роботи, організація  та реалізація проектів, система  масових заходів, спільна робота  з громадськими організаціями, батьками- усе це сприяє постійному зростанню потенціалу творчої діяльності вихованців, розвитку творчих рис характеру особистості, вихованню у дітей та підлітків здатності до творчого спілкування. Головним організаційним початком є не урок, а творчість у різних її проявах.

        Творчі об’єднання Центру працюють  за  початковим рівнем, який спрямований  на розвиток та підтримку здібностей  та обдарувань вихованців. Головне  педагогічне завдання на цьому  етапі- активізація педагогів-організаторів на пропагандистську роботу серед дітей та підлітків мікрорайонів до залучення у  діяльність  гуртків, секцій, творчих об’єднань за інтересами.

        Педагогічний процес у Центрі  передбачає досягнення органічної  єдності і взаємозв’язку з  іншими соціокультурними системами, цілеспрямований вплив на всі сфери формування особистості (інтелектуальну, емоційно-вольову, духовну, практичну), створення у закладі і в кожному творчому об’єднанні сприятливої емоційно-моральної атмосфери, соціальної значущості й особистісної захищеності, здобуття досвіду безконфліктного спілкування, надання допомоги у виборі заняття до душі, організацію змістовного дозвілля, формування і розвиток звичок дбайливого ставлення до природи, оточуючих, самого себе тощо.

       Фактично  дитячо-юнацькі клуби це маленькі заклади в закладі, які мають свою модель планування, управління, координації навчально-виховної, організаційно-методичної, організаційно-масової роботи з вихованцями при узгодженні з адміністрацією Центру.

2. Основні принципи та напрямки виховання учнів молодшого шкільного віку в дитячо – юнацьких клубах за місцем проживання.

Принципи виховання — керівні положення, які відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту, організації і методів виховного впливу.

               Основними принципами виховання Центру дитячо-юнацьких клубів за місцем проживання є:

1. Формування у вихованців повноцінних загальнолюдських якостей.
2. Формування дружного, організованого колективу через активізацію форм індивідуального впливу та колективної виховної роботи.
3. Формування потреби у громадській діяльності.
4. Розвиток інтересу до навчання, формування потреби постійно активізувати свою пізнавальну діяльність.
5. Формування культури мови та культури поведінки вихованців у навчальному закладі і побуті.
6. Соціальна відповідальність за долю і добробут своєї родини, друзів, інших людей.
7. Формування здорового способу життя, запобігання негативним проявам серед учнівської молоді, дитячій бездоглядності, безпритульності та підлітковій злочинності.
8. Позитивне ставлення до життя через самореалізацію.
9. Виховання самоповаги.
10. Потреба безперервного духовно-творчого самовдосконалення.

                            Дитячо- юнацький клуб є :

1. Школою самовдосконалення  і виконання реальних життєвих ролей, які надають можливість дітям і підліткам не тільки готуватися до суспільного й особистісного життя, а й брати у ньому активну участь.

2. Місцем визначення майбутньої  професії, окреслення особистісних  планів, цілей, набуття досвіду,  їх здібностей.                        

3. Порятунком від самотності, занедбаності  й байдужості дорослих, негативного  впливу вулиці.

4. Дитячо-юнацькі клуби є центрами  культурного дозвілля, поліпшення  психологічного та фізичного  здоров’я, зняття суспільного напруження. 

      У сукупності  і взаємодії ці принципи орієнтують  навчально-виховну діяльнісь на  посилення уваги до конкретної  дитини і підлітка, забезпечення  соціалізації та соціальної адаптації  особистості, єдності з соціокультурними  системами, сприяють успішному  входженню особистості у суспільне життя, її інтелектуальному, духовному та фізичному розвитку.

          Такі принципи діяльності позашкільного  навчального закладу дають змогу  визначити основні функції:

• соціально-психологічну адаптацію;
• навчально-розвивальну;
• дозвіллєво-розважальну;
• координаційно-методичну;
• соціальну відповідальність.

       Реалізація основних завдань  і принципів виховання здійснюється у дитячо-юнацьких клубах за місцем проживання за такими напрямками:

• соціо-культурний – передбачає допомогу дитині у визначенні свого статусу як особистості через включення її у систему соціальних відносин, зростання її престижу і авторитету, виконання різних соціальних ролей, раннє залучення до участі у вирішенні трудових, соціально-політичних, моральних проблем суспільства;
• художньо-естетичний – виховання естетичних поглядів, смаків у кожного вихованця, уміння відчувати й відтворювати прекрасне в повсякденному житті, вироблення вмінь власноручно примножувати культурно-мистецькі надбання народу;
• громадянський – формування у дітей моральних ідеалів суспільства, почуття любові до Батьківщини, прагнення до миру, потреби у праці на благо суспільства, спроможності особистості до самовизначення;
• превентивний – забезпечення теоретичної й практичної реалізації заходів превентивного характеру, спрямованих на попередження, подолання відхилень у поведінці вихованців і запобігання розвитку різних форм їхньої асоціальної, аморальної поведінки; прищеплення й розвиток моральних почуттів, переконань і потреби поводити себе згідно з моральними нормами, що діють у суспільстві;
• дозвіллєво-розважальний – передбачає організацію змістовного дозвілля дітей та підлітків, спілкування з однолітками у різних формах ігрової та дозвіллєво-розважальної діяльності;
• спортивно-оздоровчий – забезпечує повноцінний розвиток дітей та молоді,зміцнення їхнього здоров’я, формування   фізичних здібностей                                

     особистості,  гармонії тіла й душі; виховання  потреби в регулярних                                                      

     заняттях фізичною  культурою та спортом, утвердження  здорового    

     способу життя;

• турисько-краєзнавчий – забезпечує розвиток інтересу та оволодіння знаннями про історію рідного краю.                                                     

        Такі напрямки діяльності надають можливісь на належному рівні задовольнити потреби дітей та молоді міста в організації їхнього вільного часу, здобутті додаткових знань, отриманні допрофесійної підготовки.

1.3. Особливості  застосування методів взаємодії педагога-організатора із учнями початкових класів у дитячо-юнацькому клубі за місцем проживання.

    Методи виховання – це способи організації цілеспрямованої діяльності з формування особистості, засоби впливу вихователя на вихованців з метою формування у них суспільно-корисних якостей.

Основні методи взаємодії педагога-організатора із учнями початкових класів у дитячо-юнацькому клубі за місцем проживання поділяються на такі групи:

І ГРУПА – методи впливу на свідомість і почуття вихованців; до неї належать такі методи, як переконання, розповідь, роз’яснення, навіювання, бесіда, особистий приклад;

ІІ ГРУПА  - методи  організації діяльності, формування досвіду суспільної поведінки – привчання, вправи, доручення, вимоги, переключення, рольові ігри, створення виховуючих ситуацій, колективні творчі справи;

ІІІ ГРУПА – методи стимулювання поведінки, а саме: змагання, заохочення, покарання.

ІV ГРУПА – методи контролю за ефективністю виховання, до неї належать такі методи, як спостереження, анкетування, інтерв’ю, опитування, тестування тощо.

Методи першої групи  спрямовані на формування моральних  поглядів, ідеалів, переконань, відносин. Більшість методів цієї групи (переконання, індивідуальна і фронтальна бесіди) використовують слово для впливу на вихованців. Використання цих методів повинно відповідати таким вимогам урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів, логічність, послідовність, аргументованість, емоційна виразність, переконаність самого вихователя в істинності своїх слів. Не слід плутати переконання з монотонним, байдужим моралізуванням, довгим „читанням нотацій”. Корисно також пам’ятати, що за допомогою слова неможливо передати іншому свої погляди, а можливо тільки пробудити в ньому його особисті думки. Тому слово повинно підкреслюватися особистим прикладом вихователя, його вчинками та діями.