Сучасні принципи побудови та завдання системи вищої освіти в Польщі

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Національний транспортний університет

Кафедра теорії та історії держави і права

 

 

 

 

Реферат

на тему

"Сучасні принципи побудови та завдання 
системи вищої освіти в Польщі"

 

 

 

 

 

Виконав

студент групи МТ-V-1

Кравцов О.В.

 

Перевірив

викладач Язвінська О.М.

 

 

 

 

Київ-2012 

Зміст

Вступ 3

1. Історія формування системи вищої освіти в Польщі 4

2. Сучасні принципи побудови вищих навчальних закладів в Польщі 5

3. Участь у Болонському процесі 6

4. Доступ громадян до вищої освіти 8

5. Характеристика кваліфікацій 9

6. Навчання студентів-іноземців 11

Висновок 14

Список використаних джерел 15

 

 

Вступ

Актуальність проблеми

В зв’язку з бажанням України  приєднатися до Європейського Союзу, в ній проводяться фундаментальні реформи, одна з яких стосується системи  освіти. Участь України в Болонському  процесі і досі викликає досить багато питань у пересічного студента. Тому я вважаю корисним навести приклад однієї з країн, яка вже накопичила деякий позитивний досвід в цій царині – Польщі.

Предмет дослідження

В даній роботі розглядається  історія формування вищої освіти Польщі, участь її у Болонському процесі, система освіти Польщі та доступність освіти студентам з інших країн.

Мета

Даний реферат має на меті дати читачеві уяву про процес, успіхи та особливості впровадження засад Болонського процесу в Польщі.

Завдання

Сучасні принципи побудови та завдання системи вищої освіти в  Польщі.

 

 

В основі Болонського процесу лежить переконання, яке поділяється багатьма європейськими країнами та міжнародними академічними організаціями, що в епоху глобалізації слід прагнути максимальної сумісності систем вищої освіти. Це дозволить усім учасникам процесу повною мірою скористатися перевагами культурної різноманітності, відмінностей у традиціях викладання, постійно підвищувати якість освіти, полегшити мобільність студентів та викладачів.

Польща приєдналася до Болонського процесу в 1999 році, розвиваючи двоступеневу систему освіти та систему  пунктів ЕСТS, впровадивши додатки  до диплому, створивши Державну Акредитаційну  Комісію, промотуючи мобільність в  рамках міжнародних програм обміну. Польща, як і інші європейські країни, займається впровадженням болонських норм і стандартів в освіті, науці  і техніці. В межах цієї роботи будуть детально розглянуті різні аспекти  адаптації вищої освіти Польщі до умов Болонського процесу. 

1. Історія формування системи вищої освіти в Польщі

Польські традиції освіти беруть початок у 14 сторіччі. Перший університет у м. Кракові було засновано ще 1364 р.; за часів розквіту країни у XVI-XVII століттях відкрилися університети у Вільно (1578 р.) та Львові (у 661 p.), які тоді належали до Польщі. У Варшаві університет діє з 1816 р, політехнічний інститут — з 1826р. Періодами досить значного розвитку вищої школи двічі стали повоєнні роки ХХ ст., хоча першого разу модель освіти була німецькою, а другого - радянською. За соціалістичного ладу державна вища освіта була безкоштовною. До недержавного сектору належав Люблінський католицький університет, який був чи не єдиним великим недержавним закладом освіти в усьому колишньому «соцтаборі».

Політичні та суспільні зміни  в державі, впровадження ринкової економіки  спонукали і до реформи вищої  освіти: ВНЗ отримали значно вищий  рівень автономії, право приймати частину  студентів з оплатою навчання; урізноманітнився перелік спеціальностей; виникло чимало приватних ВНЗ. Навчання у державних закладах безкоштовне  для вступників за конкурсом у  межах лімітів.

Польща має 11 державних та 1 приватний університети класичної моделі, 15 технічних університетів і 2 інститути, 6 академій економіки, ї і медичних академій, 17 шкіл мистецтв і 6 вищих закладів навчання з фізкультури і спорту. Список недержавних закладів вищої освіти включав вже 84, з яких 9 мали право надавати кваліфікацію «магістр».

Все більше і більше іноземців, цікавляться навчанням у Польщі. Можливості котрі пропонують польські університети стають все більш різноманітними та повністю відповідають усім нормам системи вищої освіти країн Європейського  Союзу.

Польські вищі навчальні  заклади мають багату історію  навчання іноземців. З політичних причин польські коледжі і університети в основному мали програми обміну зі своїми колегами з колишнього комуністичного блоку та приймали студентів з  країн, що розвиваються. Проте з 1989 року почав зростати інтерес до Польщі серед студентів із країн Північної  Америки та Західної Європи. Як і  всі сфери життя в Польщі, університетська  освіта пережила великі перетворення та трансформації. Навчальні програми було адаптовано для задоволення вимог ринку праці в Польщі, а також можливості працевлаштування за кордоном. Створено нові факультети, які були або невідомі або непотрібні в рамках старої комуністичної системи. Лекції стали більш цікавими та інтерактивними, все більше і більше курсів викладаються англійською мовою. Польські навчальні заклади все частіше звертаються до потреб і очікувань іноземних студентів. Створюються нові приватні інституції, в яких європейські стандарти викладання вже є нормою з перших днів роботи таких вузів.

2. Сучасні принципи побудови вищих навчальних закладів в Польщі

Система вищої освіти в  Польщі представлена державними та недержавними вищими навчальними закладами. Недержавні навчальні заклади існують з 1989 року. Державні і недержавні ВНЗ  мають однакові стандарти організації  навчального процесу та викладання. Форма власності навчального  закладу не впливає на якість, престижність диплому. Навчальні заклади за своєю  спеціалізацією поділяються на технічні, бізнесові, суспільно-економічні, медичні, спортивні та інші.

Статус вищих навчальних закладів мають технікуми, коледжі, інститути, академії, університети.

Третій і четвертий  рівні акредитації мають інститути (вищі школи), консерваторії, академії, університети.

Системою вищої освіти керують міністерства, яким підпорядковані найбільші (державні) заклади. З ними співпрацює Центральна Рада з вищої  освіти, що складається з обраних  представників ВНЗ і наукової громадськості (3-5 професорів, 10 вчителів, 5 студентів), яким закон надав чималі наглядові права, адже без згоди  ради не розподіляються кошти бюджету  і не виходять міністерські накази.

Система вищої освіти Польщі включає як державні, так і приватні вищі навчальні заклади. Існують  дві основні категорії: навчальні  заклади університетського і  неуніверситетського (професійна освіта) типів.

До неуніверситетського  рівня вищої освіти (після середньої  освіти) належать численні училища, технікуми, вищі профшколи з дипломами і  сертифікатами відповідного рівня (техніка, вихователя дошкільних закладів та ін.), які за правами вступу до ВНЗ не перевищують диплома загальноосвітніх ліцеїв (matura).

До структури університетського  рівня вищої освіти Польщі входять: університети (практично автономні  в усіх питаннях внутрішньої і  зовнішньої діяльності, включаючи введення нових факультетів чи спеціальностей); політехнічні і вищі технічні університети, медичні академії; сільськогосподарські академії; економічні академії; вищі педагогічні  школи; вищі академії мистецтв (музичні, театральні, художні, кіно); академії фізичного  виховання; морські школи; теологічні академії; неурядові і приватні заклади.

Університетський навчальний заклад повинен надавати, як мінімум, одну програму докторантури.

3. Участь  у Болонському процесі

Система вищої освіти в  Польщі перебуває в Європейській зоні вищої освіти. Разом з 29 іншими країнами, Польща підписала Болонську  Декларацію, метою якої є створення  європейського простору вищої освіти. Актуальні реформи в системі  вищої освіти в Польщі направлені на останні розробки Болонського  процесу.

Важливим кроком у реформуванні структури вищої освіти Польщі стала  робота над стандартизацією навчання за трансферною системою європейських кредитів (ECTS), спрямована на підвищення мобільності навчання – як у часі (мається на увазі можливість вибору індивідуального темпу навчання), так і у просторі (послідовне навчання у різних ВНЗ), тобто принцип мобільності, який пропагується Європейською комісією, має надати студентам можливість одержання знання за обраною спеціальністю  в різних навчальних центрах (у країні поселення і за кордоном) на тому ж самому рівні освіти.

Гнучкість системи вищої  освіти у часі надзвичайно важлива  для студентів вечірньої і  заочної форми навчання. Справа в  тому, що у Польщі близько 50% студентів (у 2001/2002 р. – 65,6%) – вечірники і заочники, рівень їхньої підготовки за загальним визнанням, нижчий, ніж у студентів стаціонару. Студенти цієї категорії просто не встигають у короткий термін якісно опанувати пропонований обсяг матеріалу. Подібна ж проблема стоїть і в Україні. Застосування загальноєвропейської системи ECTS дозволяє збільшити (навіть індивідуально) тривалість навчання для вечірньої і заочної форми, що сприятиме більш якісному опануванню предметів програми навчання.

Гнучкість системи вищої  освіти у просторі (принцип мобільності) у Польщі теж активно впроваджується. Але за цим показником країна тільки починає наближатися до рівня  західних партнерів по ЄС. Дані Міністерства освіти Польщі показують суттєве  щорічне зростання кількості  студентів і викладачів ВНЗ, які  скористалися програмами міжнародних  обмінів. Так, у 2001-2002 навчальному році 4323 польських студента отримали грант  програми ERASMUS – але це лише 0,28% всіх студентів Польщі. Існують й інші програми обмінів, приватні виїзди, якими  користуються польські студенти. Водночас рівень мобільності студентів західних країн Євросоюзу – 2,3 %.

Таким чином, система ECTS активно  впроваджується в Польщі. Ще у 2002 р. вона застосовувалася у 68 % державних  і 35 % недержавних вузів.

Послідовне впровадження системи ECTS спрощує для Польщі розв’язання  питання запровадження спеціального "Додатку" до диплому. Цей додаток  виконує дуже важливу функцію, зокрема  інформує про дисципліни, які вивчалися  у ВНЗ, спеціалізацію, яку отримав  фахівець. Особливо це важливо для  осіб, що мають намір продовжувати навчання на батьківщині або за кордоном. Міністерство освіти та спорту Польщі планувало повсюдно впровадити Додаток  до Диплому ще у 2004/2005 році.

Ще один важливий напрямок реформ у освіті Польщі – адаптація  системи оцінки власне ВНЗ до принципів  Болонського процесу. Упродовж багатьох років в академічному середовищі в Польщі велися дискусії над розробленням за зразком європейських країн і  американської системи формули  ліцензування та акредитації програм  і центрів освіти, яка була б  надійною основою контролю за якістю навчання. Розглядалися дві моделі: перша – "галузевої" акредитації  при професійних організаціях і  друга – акредитація при міжвишівських комісіях. Через незначну зацікавленість професійних і наукових асоціацій системою освіти перше рішення в Польщі було важким для запровадження. Друге рішення почали реалізовувати наприкінці 1997 р. із укладенням з п’ятнадцятьма значними ВНЗ "Угоди польських університетів щодо підвищення якості освіти".

У 2002 році у галузі акредитації  ВНЗ зроблено наступний, якісно новий  крок: при Міністерстві освіти та спорту Польщі утворена Державна акредитаційна  комісія. Її компетенція розповсюджується як на державні, так і на приватні ВНЗ. Загальні позиції оцінки ВНЗ  такі:

- наявність внутрішньої  системи оцінки якості освіти;

- впровадження системи  залікового обсягу освоєння дисциплін  за ECTS;

- дотримання формальних  вимог щодо кадрів ВНЗ. 

Крім того, обов’язковою умовою акредитації ВНЗ сьогодні є його участь у програмі SOCRATES-ERASMUS.

Процес міжнародної інтеграції освіти пов’язаний також із взаємним визнанням дипломів. Польща дещо пізніше (у 1997 р.) приєдналася до Лісабонської Конвенції, яка є головним документом Болонського процесу у цій  сфері. Правова основа визнання іноземних  дипломів у Польщі має двосторонній характер. До вступу у ЄС країна мала понад 30 таких угод, але тільки 2 –  з країнами ЄС (Німеччиною та Австрією). Але цей процес у зв’язку зі вступом Польщі до ЄС пришвидшився.

4. Доступ  громадян до вищої освіти

Для вступу до вищих навчальних закладів абітурієнту необхідно  мати атестат про середню освіту. Правила прийому визначаються кожним вузом автономно. Найчастіше проводяться  письмові чи усні вступні іспити за програмою середньої освіти, аналізуються шкільні оцінки І проводиться  співбесіда для визначення загального розвитку і здібностей. Фахові перевірки  проводять і для майбутніх  митців та спортсменів. Винятком є переможці  і призери всепольських предметних олімпіад, які зараховуються без вступних екзаменів.

Згідно з новими нормами, що наберуть чинності від жовтня 2012 року, навчатись безкоштовно одночасно  на двох спеціальностях зможуть лише найкращі 10% студентів, і відбиратимуть  їх за результатами сесії. Міністр освіти і спорту Польщі апелює до конкурсного принципу: безкоштовне навчання отримують найкращі абітурієнти, і відтепер за таким же принципом можна буде отримувати й безкоштовну другу одночасну спеціалізацію. Такої ж думки дотримується і Студентський парламент Польщі, який разом із Державним представництвом аспірантів підтримав освітні реформи польського уряду.

5. Характеристика  кваліфікацій

В польській системі освіти існує чотири етапи університетської освіти.

Перший етап університетської освіти: Licencjat. Навчання на першому етапі організується як вузами університетського типу, так і навчальними закладами вищої професійної освіти (Wyzsze szkoly zawodowe). Випускникам присвоюється професійне звання Licencjat (через три роки навчання) або Inzyneir (через три з половиною чи чотири роки навчання) після захисту дипломної роботи.