Сучасні принципи побудови та завдання системи вищої освіти в Іспанії

Тема.7.Сучасні принципи побудови та завдання системи вищої освіти в Іспанії.

 

План

1.Історія формування системи вищої освіти в Іспанії

2.Сучасні принципи побудови вищих навчальних закладів в Іспанії. Участь у Болонському процесі.

3.Доступ громадян до вищої освіти. Характеристика кваліфікацій. Навчання студентів-іноземців

 

 

 

 

 

Золотий вік іспанського  освіти припав на епоху Відродження. Вплив Іспанії тоді поширювалася на весь світ, захоплюючи Південну Америку, де воно сильно і понині. З тих  пір багато води витекло, на тлі успіхів  янкі велич колись могутньої королівства  зблякло. Проте і зараз в цій  країні можна отримати гарну освіту. 

Іспанські університети - чи не найперші в світі. Найперший з  них був заснований в Саламанка в 1218 році. Барселонський університет з'явився в 1450 році, а Гранадський - в 1526 році. У число найбільш престижних державних вузів країни входять також більш "юні" університети - Мадридський, Севільський і Валенсіанскій. 

Усього ж в Іспанії  налічується 47 державних та 10 приватних  вищих навчальних закладів. За словами  Терези Рівес Пальісе, консультанта з питань освіти при посольстві Іспанії в Москві, на батьківщині Дон-Кіхота державні університети котируються вище приватних.

Зараз іспанські ВНЗ змушені  вирішувати проблеми переповненості (у  країні близько 1,6 мільйона студентів) і недостатнього фінансування. З  цією метою проводиться суттєва  модернізація вищої освіти: вищі технічні школи при університетах та факультети об'єднуються в департаменти, створювані за напрямками. Наукова та дослідницька діяльність зосереджується в інститутах, що входять до складу університетів.

Іспанські вузи традиційно вважаються сильними у викладанні історії  та географії. Крім того, навчальні  плани іспанських університетів  були здавна орієнтовані на навчання філософії, латини та фізики. Зараз  вводяться нові курси - екологія, інформаційні технології, біомеханіка.

За якістю освіти стежить  Національний інститут якості та оцінки (Instituto Nacional de Calidad y Evaluacion) Міністерства освіти і культури Іспанії, який знаходиться в Мадриді. Якщо ви хочете дізнатися, наскільки добре навчають у тому чи іншому університеті або школі, варто ознайомитися з щорічними звітами інституту. 

Деякі університети крупним  планом.

Кращий університет Іспанії - Мадридський (Universidad Complutense de Madrid). Це один з найстаріших і найбільших університетів світу. Він був заснований в 1508 році. У складі університету 19 факультетів: філософський, педагогічний, філологічний, історико-географічний, хімічний, фізичний, математичний, біологічний, геологічний, медичний, фармацевтичний, ветеринарний, стоматологічний, юридичний, факультети політології та соціології, економіки та бізнесу, журналістики, психології, образотворчих мистецтв. Крім того, до його складу входять Вища технічна школа інформатики, шість університетських шкіл, 10 університетських коледжів, 30 інститутів і 12 шкіл професійної спеціалізації. В університеті навчається 130.000 студентів, 3.500 з яких - іноземці.

Культурне життя університету - це свій особливий світ. Тут є  власна театральна студія Aula de Teatro, яка пропонує семінари з теорії та практики сценічного мистецтва разом з Королівською школою драматичних мистецтв. В університеті є свій хор, власне телебачення, газета (Gaceta Complutense), яка виходить тиражем 25.000 примірників, радіостанція в FM-діапазоні, а також оснащений найсучаснішими комп'ютерами Центр обробки інформації.

Барселонський університет, один з перших в Каталонії, був  заснований в 1450 році. У ньому, за традицією, вивчають теологію, медицину, цивільне право, філософію і мистецтво. Тут  навчається 74.000 студентів. Щорічно  університет видає 10 тисяч ступенів бакалавра і присуджує 400 докторських. Викладання тут ведеться на каталонській мові, безкоштовні курси якого  організовані при університеті для  зручності приїжджих студентів. 

У Валенсіанском університеті, заснованому в 1501 році, навчається близько 60.000 студентів. Багато іноземних студентів вважають за краще навчатися тут не тільки з-за високого якість освіти, а й тому, що місто розташоване на узбережжі, а його пляжі La Malvarrosa і Las Arenas відомі як найкращі курортні області Іспанії. 

 

2 Сучасні принципи побудови вищих навчальних закладів в Іспанії. Участь у Болонському процесі.

Система вищої  освіти Іспанії відзначається винятковою однорідністю, адже аж 98% студентів  навчаються в університетах, поза якими  готують лише фахівців з туризму, ремесел та деяких інших видів занять. З 57 університетів 10 -недержавні. Серед університетів більшість мають класичний набір программ навчання, але є кілька політехнік, а також Відкритий університет дистанційного навчання.

Університети  мають досить складну структуру  і пропонують курси,  програми та кваліфікації різного рівня. Так, на факультетах передбачено програми тривалістю 4-5 років із присудженням повного диплома. Вищі технічні школи  після 4-5 років навчання присуджують  дипломи вищих інженерів. Університетські  та інженерно-технічні школи надають  дипломи після трьох років  навчання.

До сектору  не університетської вищої освіти входять  інститути, що видають два види дипломів: еквівалентний до університетських за умови виконання програм, подібних до університетських (А), і нижчий від  університетських диплом простіших  програм мистецьких фахів (Б).  Диплом А надають Військова Академія, інститути туризму, цивільної авіації  та теологічні заклади (усі вони не підпорядковані Міністерству освіти і  науки). Дипломи Б надають інститути  та професійні школи з легшими  умовами вступу і простими програмами (музика, співи, дизайн та інші мистецькі  фахи).

 Професорсько-викладацький  склад ВНЗ в Іспанії поділяється  на чотири категорії: професори, виконувачі обов'язків професорів, викладачі-заступники, викладачі-асистенти. Професор повинен мати докторський диплом, викладати і проводити наукові дослідження. Наступні дві категорії теж повинні мати звання доктора, лише для викладачів-асистентів достатньо повного диплома університету чи еквівалентного ВНЗ, однак для отримання права на роботу вони складають ще професійний екзамен. Уряд та Університетська рада докладають чимало зусиль для стимулювання викладачів до підвищення свого академічного і професійного рівня (стажування за кордоном, курси підвищення кваліфікації тощо).

Навчання  в іспанському університеті ділиться на цикли в залежності від мети курсу. Одиницею оцінки інтенсивності  занять є "кредит", відповідний 10 години аудиторних занять. Кожен цикл оцінюється за своєю сумі кредитів. Наприклад, для отримання ступеня (Licenciatura) необхідно набрати від 300 до 450 кредитів. Після трьох років навчання можна отримати ступінь "дипломованого спеціаліста" (Diplomado). Щоб стати "ліценціата" (Licenciado), потрібно вчитися від чотирьох до п'яти років, а на медичному факультеті - всі шість років. Нарешті, після двох-трьох років додаткових занять і написання дисертації присвоюється ступінь доктора (Doctor).

У деяких університетах  прийнята система оцінки Європейського  співтовариства (European Community Course Credit Transfer System), відповідно до якої можна отримати ступінь магістра (два роки навчання і 50 кредитів за стандартами ECTS). Така система діє, наприклад, в Мадридському університеті для п'яти спеціальностей - Business Administration, хімії, історії, інженерної справи і медицини. 

Університет має повне право самостійно складати навчальну програму в рамках певної суми кредитів. Зміст курсу включає  в себе як обов'язкові, так і факультативні  предмети, список яких затверджується радою університету. Деякі предмети можуть бути обрані студентами з програми іншого циклу або в закордонному університеті - кредити все одно зарахують. 

Академічний рік в іспанських університетах  розділений на два семестри. Перший триває з середини вересня до 20-х  чисел грудня. Другий починається 9-16 лютого і закінчується 22-29 травня. 

 

 

Доступ громадян до вищої  освіти. Характеристика кваліфікацій. Навчання студентів-іноземців

Доступ громадян до освіти.

Сформована автономність університетів дає їм право вводити  за потреби окрім загальних, ще й  додаткові вимоги. Конкурсні вступні  екзамени формуються у вигляді двох тестів, які запроваджуються екзаменаційною комісією одночасно на всій території  Іспанії.

Перший тест спрямований  на перевірку загальних вмінь  абітурієнта (культури, знання мов,  здатності до аналізу й синтезу  тощо), другий - засвоєння тих дисциплін, що поглиблено вивчалися на курсах орієнтації. Конкурс враховує оцінки атестата,  випускних екзаменів  за «курс орієнтації» і двох вказаних тестів. Вступати у ВНЗ разом з  випускниками курсів орієнтації на відповідну до дипломної спеціальність може й певна кількість молоді, що навчалася  протягом п'яти років у середніх технічних закладах й отримала дипломи  техніків.

Особливими є умови  вступу осіб віком понад 25 років, які  складають два специфічні тести, а під час прийому враховуються їхня трудова діяльність, досвід тощо.

Провінційно-територіальний поділ країни вплинув на пріоритети у контингенті: 95% місць у ВНЗ, розташованих у певній провінції, надається  мешканцям цієї ж території, 5% - прибулим з інших місць.

Трирічне навчання в університетських школах надає кваліфікацію інженера-техніка  з правом продовження навчання у  другому циклі цих же університетів  чи переходу на ринок праці. П'ятирічне навчання на факультетах університетів чи в їхніх вищих школах (і в частині інститутів) увінчується дипломом, що надає право на післядипломне навчання.

Конституційні гарантії прав громадян Іспанії на отримання середньої  освіти закріплені в статті 27 Конституції  країни: принцип безкоштовного та обов'язкового навчання у віці від 6 до 16 років. Весь період навчання підрозділяється  на початкову школу (з 6 до 12 років) і  на середню (з 12 до 16 років). Існує також  дошкільний навчання дітей (з 3 до 6 років), яка є повністю безкоштовним, але  не обов'язковим. Процес навчання регулюється  законом про освіту, прийнятим  в 1990 році. 

До шести років нащадки  Сервантеса навчаються зв'язно викладати свої думки в дитячих садах (Centros de educacion infantil). Потім настає черга школи, яка поділяється на початкову (Centros de educacion primaria) і середню (Centros de educacion secundaria). Школу зобов'язані відвідувати всі діти у віці від 6 до 14 років. За початковим дворічним циклом (ciclo inicial) слід так званий "середній" цикл (ciclo medio), який триває три роки, а потім - трирічний "випускний" цикл (ciclo superior). Втім, статистика показує, що 80% 16-річних і 73% 17-річних іспанців продовжують навчання в школі. 

Для кожної з них обов'язковий "сертифікат відповідності", за допомогою  якого контролюються кількість, якість і фінансування викладацького  складу, облаштування навчального закладу  в цілому, кількість учнів у  класах, методологічних програм і, в  кінцевому підсумку, надається право  на здійснення діяльності у сфері  освіти. Всі державні школи є бюджетоотримувачами і самостійно розпоряджаються виділяючимися їм коштами. Більшість приватних шкіл укладають з державою договір, за яким держава бере на себе майже всі витрати щодо їх фінансування. В результаті навчання дитини в такій приватній школі для батьків обходиться порівняно недорого. Лише малий відсоток населення вибирає приватні школи, де навчання повністю платне. Для таких шкіл, не фінансуються державою, також обов'язково отримання вищезазначеного "сертифікату відповідності". Навчальні заклади, що фінансуються церквою, як і приватні, повністю платні. 

У батьків є вибір, чи віддати  дитину у державну, приватну (але  одержує підтримку держави) або "незалежну" школу. У державних школах навчається близько 70% всіх школярів. Вони утримуються  на гроші держави, місцевих громад або  рад. В Іспанії сильні позиції  церкви, тому близько 30% іспанських дітей  здобувають освіту в римсько-католицьких  школах.

Єдине, за що платять батьки учнів у всіх школах, це підручники і додаткові витрати, пов'язані  з організацією дозвілля. Проте і  тут існує система дотацій, особливо для малозабезпечених сімей. По завершенні середньої освіти випускник може продовжити навчання в системі профосвіти, або після успішно пройденого тестування вступити на дворічні академічні курси, обов'язкові для подальшого вступу до вузу (з 16 до 18 років, аналогічні навчання в 10-11 класах шкіл РФ), і завершити повне середню освіту. Курси фінансуються за тим же принципом, що і загальноосвітні школи. 

При наборі учнів до шкіл перевага віддається проживають в довколишніх  районах і тим, у кого в тій  же школі вже навчаються старші брати  і сестри. При зарахуванні до держ-школи привілеї мають діти, чиї батьки не в змозі оплатити навчання в приватних школах (довідка про доходи). Широко застосовується система тестування, у тому числі з кожного предмета шкільної програми. Зокрема, вступити на дворічні академічні курси та отримати по їх закінченні ступінь бакалавра (тобто свідоцтво про отримання повної середньої освіти) можна лише при позитивних результатах тестування. 

Прийом до вузів також  проводиться на основі тестування. Практики комерційного використання основних фондів навчальних установ не існує. Здача в оренду приміщень заборонена в принципі, це не стосується стосовно держвласності. Навчальним закладам, навіть приватним, заборонена будь-яка комерційна діяльність. Можливий такий варіант: школа надає свої спортивні споруди  для відвідування мешканцями району, де не розвинена спортивна інфраструктура. Пов'язані з цим витрати покриваються міською владою. У цілому всі загальноосвітні  навчальні заклади в подібних питаннях діють виключно через міські влади та з їх дозволу. 

У шкільний рада - орган самоврядування, крім директора, секретаря, представника від мерії та викладачів, входять  учні старше 12 років і батьки (батьки і учні вибираються відповідними асоціаціями школи). B Іспанії директор школи не призначається, а вибирається  вчителями спільно з групою "батьки-учні". 

 

У обов'язкову шкільну програму (tronco comun) включає такі предмети: природничі науки, суспільні науки, історія і географія, іноземні мови, іспанська мова і мова регіону (баскський, каталонський або галісійська), математика, інформаційні технології, фізкультура і музика. На кожен з цих предметів відводиться обов'язковий мінімум годин на тиждень. Іноземна мова вводиться на третьому році навчання в підготовчій школі (тобто у віці 8 років), а в середній школі (у віці 12 років) пропонується вивчення ще однієї іноземної мови в якості додаткового. Зміст решті частини курсу визначає рада школи.