Структура готовності педагога вищої школи до професійної діяльності

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Інститут  природничо-математичної та технологічної  освіти 
 

Фізико-математичний факультет 
 
 

«Структура готовності педагога вищої школи до професійної діяльності»

(реферат) 
 
 
 
 

Підготувала: студентка VІ курсу

Лободюк В.В.

Перевірив: викладач 
 
 
 

Умань-2012

     ПЛАН 

     Вступ.

      1. Суть психологічної готовності  до професійної діяльності.

      2. Структура готовності до професійної  діяльності.

       Висновки.

       Список використаної літератури. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

       У педагогіці сукупність професійно зумовлених вимог до вчителя визначається готовністю до педагогічної діяльності. Явище готовності становить предмет вивчення як педагогів, так і психологів. Перші акцентують увагу на виявленні факторів і умов, дидактичних та виховних засобів, що дають змогу керувати становленням і розвитком готовності. Психологи орієнтуються на встановленні характеру зв'язків і залежностей між станом готовності та ефективністю діяльності.

     Проблема  готовності стала об'єктом спеціальних  досліджень не так давно.

     Готовність — це цілісна інтегрована якість особистості, що характеризує її емоційно-когнітивну та вольову вибіркову прогнозуючу мобілізаційність у момент включення в діяльність певної спрямованості. Готовність виникає внаслідок досвіду людини, який ґрунтується на формуванні позитивного ставлення до діяльності, усвідомленні мотивів і потреб у неї, об'єктивації її предмета і способів взаємодії з ним. Емоційні, вольові та інтелектуальні характеристики поведінки особистості є конкретним вираженням готовності на рівні явища.

     Психологічна  готовність — це виявлення суті властивостей і стану особистості. Готовність — це не тільки властивість чи ознака окремої особистості, це концентрований показник діяльності суті особи, міра її професійної здібності.

       Психологічна готовність включає в себе з однієї сторони запас професійних знань, умінь і навичок; з іншої — риси особистості: переконання, педагогічні здібності, інтереси, професійна пам'ять, мислення, увага, педагогічна спрямованість думки, працездатність, емоційність, моральний потенціал особистості, що забезпечать успішне виконання професійних функцій. 

      1. СУТЬ ПСИХОЛОГІЧНОЇ  ГОТОВНОСТІ ДО  ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 

       Суть психологічної готовності: моральні та психологічні якості  і можливості особистості; відношення  свідомості і поведінки, суб'єктивності і об'єктивності свідомості. Зміст психологічної готовності складають інтегральні характеристики особистості, що включають в себе інтелектуальні, емоційні і вольові властивості, професійно-моральні переконання, потреби, звички, знання, вміння і навички, педагогічні здібності.

       В структурі психологічної готовності  до педагогічної діяльності виділяють такі компоненти:

      - мотиваційний;

      - орієнтаційний;

      - пізнавально-оперативний;

      - емоційно-вольовий;

      - психофізіологічний;

      - оцінюючий.

       Розкриємо суть кожного з цих  компонентів. Мотиваційний компонент включає в себе професійні установки, інтереси, прагнення займатися педагогічною роботою. Його основою є професійно-педагогічна спрямованість (особисте прагнення людини застосувати свої знання в обраній професійній сфері), в якій виражається позитивне ставлення до професії, нахил та інтерес до неї, бажання вдосконалювати свою підготовку і т.д. Стійкість, глибина і широта професійних інтересів і педагогічних ідеалів визначається педагогічною спрямованістю. Ступінь сформованості професійного інтересу визначає характер роботи майбутнього фахівця над собою з метою використання своїх можливостей і здібностей. 

       Орієнтаційний компонент — це ціннісно-професійні орієнтації, основою яких є професійна етика, професійно-педагогічні ідеали, погляди, принципи, переконання, готовність діяти відповідно до них. Ядро орієнтаційного компонента – ціннісні орієнтації особистості, глибина професійно-педагогічного світогляду. До його основних структурних одиниць відносяться узагальнені професійні знання, погляди, переконання, принципи і готовність діяти в практичних ситуаціях відповідно до них.

     Професійно-педагогічні  переконання є важливою змістовною стороною психологічної готовності до професійної діяльності, бо вони забезпечують послідовність у професійних  діях, цілеспрямованість у педагогічній роботі і в спілкуванні з вихованцями. До змісту готовності до вчительської діяльності звичайно ж входить професійна освіченість. Але не тільки освіченістю фахівця визначається успішність його діяльності. Не меншу роль відіграє професійна етика, основу якої становлять моральні норми, оцінки і самооцінки, контроль і самоконтроль, повага до норм і вимог суспільного життя й уміння прищеплювати ці норми іншим людям.

       До числа професійно-етичних якостей  належать професійна відповідальність, педагогічна вимогливість, уміння  спілкуватися.

       Професійна відповідальність виявляється  у безкорисній і глибокій відданості  педагогічній роботі. Орієнтаційний  аспект є важливою характеристикою  психологічної готовності до  професійної діяльності, а тому  весь навчально-виховний процес  у вищому навчальному закладі  треба будувати так, щоб всі  форми роботи сприяли формуванню  у студентів відповідальності, професійної етики, уміння доводити розумні вимоги до логічного кінця, співвідносити їх з можливостями тих, кому вони адресовані.

       До пізнавально-операційного аспекту психологічної готовності входять професійна спрямованість уваги, уявлень, сприймання, пам'яті, педагогічне мислення, педагогічні здібності, знання, дії, операції і заходи, необхідні для успішного здійснення професійної діяльності. Особливістю уваги учителя є її можливість до переключення, розподільності, переміщення з одного об'єкта на інший. Вона характеризується достатньою стійкістю, обсягом, концентрацією. В центрі уваги педагога повинен перебувати постійно колектив учнів, окремі учні, та ще й він повинен спрямовувати увагу на свої дії. Цілеспрямоване формування професійної уваги, пам'яті, уявлення є важливим фактором підвищення психологічної готовності. Серед якостей пізнавально-операційного компонента готовності значне місце займає педагогічне мислення. Воно виявляється в умінні виявити педагогічні ситуації, явища, факти, розпізнати, моделювати їх, спрогнозовувати можливі наслідки. А для цього учителю необхідний високий рівень теоретичних знань, творче мислення і ґрунтовний багаж загальної культури.

     Практика  показує, що більшість студентів  І-ІІІ курсів, вивчаючи той чи інший  предмет, готуючись до заліків, екзаменів, обмежуються тільки фіксацією вивченого  матеріалу, але не зіставляють отримані знання з своєю майбутньою професійною  діяльністю. А тому при вивченні предмету треба організовувати роботу так, щоб максимально показати застосування матеріалу, що вивчається, в майбутній професії. Знання і спеціальні вміння, незорієтовані на застосування в майбутній педагогічній роботі, не стають інструментами професійно напрямленої діяльності і дуже швидко втрачаються.

     В зв'язку з таким підходом спостерігається  значний розрив між теоретичною  і практичною підготовкою майбутніх  вчителів, у багатьох випускників  виявляється несформованим необхідний рівень професійної готовності до роботи в школі.

       Професійні вміння і навички, високий рівень їх сформованості — важливий елемент психологічної готовності до професійної діяльності: як стояти, як сидіти, як піднятися зі стільця, як підвищити голос, посміхнутися і т.д. — саме в цьому бачив основу професіоналізму, педагогічної майстерності А.С.Макаренко. Ще однією важливою якістю пізнавально-операційного компонента є педагогічні здібності: педагогічна спостережливість, педагогічне передбачення й уявлення. Бачити внутрішній стан вихованця, заглянути в духовний світ школяра; вміти аналізувати, систематизувати факти і явища, правильно оцінювати всі відносини в системі "вчитель — учень", передбачити кінцеві результати роботи — необхідні якості особистості, які треба формувати на протязі навчання студента.

       Емоційно-вольовий компонент психологічної готовності — почуття, вольові процеси, що забезпечують успішний перебіг і результативність діяльності педагога; емоційний тонус, емоційна сприйнятливість, цілеспрямованість, самовладання, наполегливість, ініціативність, рішучість, самостійність, самокритичність, самоконтроль.

     Зміст психологічної готовності характеризується зв'язком інтелектуального й емоційного в сфері особистості. Так, знання явища людиною — важливий факт, але не менш важливим є осмислення людиною цього явища, тобто те, який зміст вносить сама людина в це явище. Зміст психологічної готовності визначає характер зв'язку між знаннями професійно-етичного особистісного змісту діяльності і його переживаннями. Не можна обмежуватись тільки накопиченням знань і розвитком інтелекту. Не менше уваги треба приділяти і емоційній стороні, формуванню культури почуттів. А тому навчально-виховний процес у вузі необхідно організовувати так, щоб студенти відчували такі самі емоції і почуття, які виникають у педагогів у їх професійній діяльності. Серед вольових якостей, які забезпечують психологічну готовність до педагогічної діяльності, психологи виділяють:

      - цілеспрямованість (керування в роботі певною метою);

      - самовладання і витримка (збереження  самоконтролю в будь-якій ситуації)

      - наполегливість (тривале збереження  зусиль при досягненні поставленої  мети);

      - ініціативність (готовність і вміння  педагога виявляти творчий підхід до вирішення проблем, самодіяльність при виконанні професійних функцій); 

      - рішучість (своєчасно приймати продумані рішення і без зволікань приступати до їх виконання);

      - самостійність (відносна незалежність  від зовнішніх впливів);

      - самокритичність (вміння помічати  свої помилки, неправильні дії  та прагнення їх виправити).

       Формування і розвиток у студентів названих якостей — невідкладне завдання вищої школи.

       Психофізіологічний аспект психологічної  готовності складають впевнення  у своїх силах, прагнення наполегливо  і до кінця доводити розпочату  справу, здатність вільно керувати  своєю поведінкою і поведінкою інших, професійна працездатність, активність і саморегулювання, урівноваженість і витримка, рухомий темп роботи. Ці властивості і здібності забезпечують вчителю високу працездатність у виконанні професійних функцій.

       Оцінюючий компонент передбачає  самооцінку своєї професійної  підготовки і відповідність процесу розв'язання професійних завдань оптимальним педагогічним зразком. Психологічна готовність включає в себе як важливий компонент потребу фахівця в професійному самовдосконаленні.

      "Вік живи — вік учись". Справжній вчитель не тільки вчить, а й сам постійно вчиться, відчуває потребу постійно поповнювати свої знання, розвивати свої розумові здібності, вдосконалювати професійні навички. Щоб студент міг сам оцінити свою професійну підготовку, міг керувати своїм удосконаленням, не треба давати йому готових педагогічних рецептів, а правильно орієнтувати його в самостійних пошуках цих рецептів.

       Достатня розвиненість, виразність  і цілісне поєднання всіх компонентів забезпечать психологічну готовність студента до професійної діяльності.

       Дослідження, проведені Л.В.Кондрашовою, показують, що із 500 студентів педагогічних вузів тільки 56 % студентів ІІ курсу, 37 % — ІІІ курсу і 33 % — IV курсу вважають себе психологічно підготовленими до роботи в школі. Ці дані підтвердили невисокий рівень психологічної готовності студентів II-IV курсів до виконання педагогічних функцій у період .

       Чим вищий ступінь задоволення  вибором, чим позитивніше ставлення  студента до вчительської діяльності, тим вищий рівень психологічної готовності студентів до професійної діяльності. Дане дослідження встановило, що третина студентів-першокурсників вступила до педагогічного закладу без чіткої установки на творче оволодіння вчительською професією. На запитання: як ви ставитесь до своєї майбутньої професійної діяльності - 22 % студентів ІІ-ІІІ курсів дали невизначені та заперечні відповіді.