Стилі і норми української літературної мови в професійному спілкуванні

        У радянській Україні  правопис видавався також 1946 року (підготовлений  під керівництвом академіка Л. Булаховського) та з невеликими змінами й доповненнями - в 1960 році (2-ге видання).

        Протягом наступних  тридцяти років український правопис не перевидавався, незважаючи на потреби  шкільної та вищої освіти, і став мало не бібліографічною рідкістю. Крім того, мова не стоїть на місці: з'являються  нові слова, терміни, триває процес запозичання, розширюється сфера функціонування української мови. З огляду не це на початку 90-х років виникла гостра потреба в новому виданні правопису. Було створено представницьку Орфографічну комісію, яка підготувала свій проект українського правописного кодексу, що 1990 року вийшов друком (3-тє видання). У серпні-вересні 1991 року на Міжнародному конгресі україністів було прийнято постанову про потребу вироблення єдиного правопису для всіх українців, що проживають як в Україні, так і за її межами. Орфографічна комісія НАН України частково підтримала цю постанову, було враховано висловлені зауваження і в 1993 р. вийшов новий "Український правопис". Це 4-те видання правопису, чинне на сьогодні.

        Однак робота над  удосконаленням українського правопису  триває. У 2000 р. Інститут мовознавства НАН України опублікував для широкого обговорення “Проєкт нової редакції українського правопису», у якому зроблено спробу, зокрема, повернути деякі норми правопису 1928 р., напр.:

        послідовно писати т у запозиченнях з грецької на місці θ (катедра, маратон, міт як математика, бібліотека, хризантема);

        буквосполучення au передавати ав (авдиторія, автотренінг, інавгурація, лавреат як лавр, автобіографія, автентичний);

        писати ія в коренях запозичених слів (діяспора, матеріяли, геніяльний як колекція, Індія);

        розмежувати закінчення іменників ІІІ відміни в родовому і давальному відмінках (родовий  – радости, вічности, любови,  давальний - радості, вічності, любові);

        писати проєкт з є, оскільки це слово спільнокореневе з латинізмами об’єкт, суб’єкт) тощо.

   Література 
 

1. Волкотруб Г.Й. Стилістика ділової мови. – К., 2002.
2. Бабич Н. Д. Основи культури мовлення. - Львів, 1990.
3. Ботвина Н.В. Офіційно-діловий та науковий стилі української літературної мови. – К., 1999.
4. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної  української мови. – Тернопіль, 2000.

  5. Український правопис. – К., 1993.