Специфіка структури професіограми вчителя початкових класів

Утворення епохи Середньовіччя  носило в основному релігійний характер.

На сьогоднішній день професія вчителя - одна з самих шанованих, почесних і відповідальних професій. Можна  сказати, що вчитель створює майбутнє країни, оскільки від його праці  багато в чому залежить різносторонність розвитку знань молодого покоління, його переконання, світогляд, етичні якості.

7.     Деякі професії, які  можуть підійти людині з даним типом особи (соціальний і артистичний):  вихователь дитячого саду; прокурор; адвокат; косметолог; арбітр (суддя); дитяча медсестра.

8.     Учбові заклади:

Професію вчителя можна отримати у вищих учбових педагогічних закладах (вчитель середніх і старших класів) і в середніх спеціальних учбових закладах (вчитель молодших класів) [6]. 

Приступаючи до опису професії вчителя, ми розглянули опис різних видів професійної праці, проаналізували загальні характеристики, які дозволяють з усіх боків розглянути професію. Окрім використання готових описів професій (професіограм) слід бути готовим до самостійного виділення і опису особливостей професій, характерних для конкретних умов свого міста або регіону і не представлених в професіограмах для загального користування. Тому, з метою розвитку професійної ідентичності у майбутніх вчителів початкових класів, які навчаються на Старобільському факультеті, ми склали карту професії вчителя окремо для даного регіону.

Користуючись схемою, яка лежить в основі інформаційно-пошукової  системи "Професіографія", розробленою  І.О. Волошиною, І.М. Назімовим, ми склали професіограму вчителя початкових класів.

1.     Загальна характеристика  професії.

Навчає дітей молодшого шкільного  віку. Складає плани викладання учбового матеріалу, вибирає форми і методи його подачі, планує учбову, індивідуальну і позакласну роботу з учнями. Проводить уроки: викладає учбовий матеріал, організовує роботу учнів по його засвоєнню і закріпленню. Формує у дітей навики самостійної учбової роботи. Перевіряє письмові роботи, контролює і оцінює рівень засвоєння знань. Веде шкільну документацію (заповнює журнал, складає звіти, веде особисті справи учнів). Проводить позакласні заходи (святкові ранки, екскурсії і тому подібне). Спостерігаючи за успішністю, поведінкою, спілкуванням, інтересами учнів, визначає їх індивідуальні особливості. У співпраці з батьками і шкільним психологом виробляє індивідуальний підхід до кожної дитини, підбирає відповідні методи роботи. Проводить роботу з батьками. У індивідуальних бесідах і на батьківських зборах повідомляє інформацію про вікові і індивідуальні особливості дітей, засоби і прийоми налагодження розвиваючої взаємодії з ними. Бере участь в роботі педагогічних рад, проведенні загальношкільних заходів, чергуваннях по школі Використовує прості ручні інструменти (олівці, ручки, указку і так далі), технічні і електронні засоби (мультімідійна дошка, діапроектор, DVD, комп'ютер). Характерні багато чисельні тривалі контакти з групою дітей, дорослих. Підвищена відповідальність за життя і здоров'я дітей. Матеріальна відповідальність за збереження устаткування учбового кабінету. Працює, в основному, в приміщенні. Характерні підвищене навантаження на зір і сильну емоційну напругу, що викликається контактами протягом робочого дня, часто в умовах шуму.

2.     Вимоги до індивідуальних  особливостей фахівця.

Стійкий інтерес до роботи з дітьми, емоційно-вольова стійкість, толерантність до багато чисельних контактів, здібність до концентрації уваги в умовах перешкод.

3.     Медичні протипоказання.

Робота не рекомендується людям, що мають: захворювання органів травлення (виразкова хвороба і ін.), нервово-психічні захворювання (неврози і ін.), значне зниження гостроти слуху, некоректоване пониження гостроти зору, яскраво виражені дефекти мови, інфекційні захворювання, важкі функціональні порушення серцево-судинної системи, захворювання опорно-рухового апарату з порушенням рухових функцій.

4.     Вимоги до професійної  підготовки.

Повинен знати: педагогіку, дидактику, методику викладання, вікову і педагогічну  психологію; учбові програми по дисциплінах, що викладаються; основи законодавства  в області освіти, браку і сім'ї, охорони материнства і дитинства; нормативні документи, що визначають діяльність середньої загальноосвітньої школи. Повинен уміти: планувати учбову роботу; організовувати діяльність учнів по засвоєнню учбового матеріалу на уроках і в самостійній роботі; проводити роботу з батьками учнів; надавати першу медичну допомогу; орієнтуватися у вікових, індивідуальних особистісних і інтелектуальних проблемах дітей молодшого шкільного віку.

5.     Дороги здобуття  професії.

Педагогічні училища і коледжі, факультети початкових класів педагогічних інститутів і університетів.

6.     Родинні професії.

Вихователь, гувернер, організатор  виховної діяльності,соціальний педагог, викладач, методист, психолог, дефектолог і т.п..

Розглядаючи особливості психології праці вчителя початкових класів, потрібно звертати увагу на те, що в  центрі уваги при складанні професіограми  вчителя початкових класів повинен бути урок, де найбільше повно розкривається майстерність вчителя, його знання, уміння, які реалізують на практиці всі функції його праці. Праця вчителя включає навчальну, суспільну, позакласну роботу, виконання функцій класного керівника.

Узагальнюючи дослідження, присвячені розгляду характеру праці вчителя й особливостей педагогічної діяльності, можна відзначити, що найбільше ретельно вивчена проблема компонентів педагогічної діяльності, змісту й структури. Усі дослідники звертають увагу на умовність виділюваних компонентів, у процесі діяльності вони тісно переплітаються між собою, проникаючи друг у друга. Дану особливість необхідно враховувати в процесі освоєння професії вчителя початкових класів.

 

 

222222222222222

 

Педагоги, постійно спілкуючись з  учнями, їхніми батьками, колегами по роботі, мають уникати конфліктів, непорозумінь, неконструктивних-суперечок, дотримуватися  правил професійно-педагогічної взаємодії. З огляду на це вчителям необхідно оволодівати мистецтвом спілкування, яке є основою професійного успіху.

 

Педагогічний конфлікт і причини  його виникнення

 

Володіння технологією спілкування  допомагає педагогу обирати правильну  поведінку в кожній ситуації. Неправильний педагогічний вплив або неправильна  форма спілкування, тобто "технологічна" непідготовленість до спілкування, може призвести до конфлікту між учителем і учнем.

 

Конфлікт (лат. соnfictus- зіткнення) - зіткнення протилежних поглядів, інтересів і дій.

 

До найпоширеніших причин виникнення педагогічних конфліктів у взаємодії "вчитель - учень", "вчитель - учні" належать (за Н. Волковою):

 

- нездатність учителя прогнозувати  на уроці поведінку учнів. Несподіваність  їх учинків часто порушує запланований перебіг уроку, викликає в учителя роздратування і прагнення в будь-який спосіб подолати конфлікт. Водночас обмеженість інформації про причини того, що трапилось, ускладнює вибір оптимальної поведінки, засобів впливу на клас;

 

- намагання вчителя зберегти  свій соціальний статус шляхом зниження статусу учня. Учитель вживає вирази низького стилю ("розвісив вуха", "роззявив рота", "вештаєшся", "що ти верзеш?"). Це порушує принципи взаємодії, доводить ситуацію до конфлікту;

 

- оцінювання вчителем не окремого  вчинку учня, а його особистості  ("роззява", "дурень", "нахаба"). Таке ставлення до учня впливає на формування ставлення до нього інших учителів та свідків (особливо у початковій школі);

 

- поспішність у намаганні суворо  покарати учня з огляду на  те, що зайва суворість не завадить;

 

- суб'єктивізм учителя .у сприйнятті вчинку учня, недостатня поінформованість про його мотиви, якості особистості, умови проживання в сім'ї;

- невміння спрогнозувати наслідки  необ'єктивного оцінювання вчинків  дітей;

 

- застосування покарання без  урахування позиції учнів; приниження  гідності учня, що породжує захисну  реакцію дитини;

 

- риси характеру та нестандартна  поведінка окремих учнів в емоційно-особистісних взаєминах із педагогами;

 

- особистісні риси педагога (нездатність  до самоконтролю, роздратованість,  брутальність, знервованість, нетактовність,  грубість, мстивість, самовдоволеність, безпорадність та ін.). Конфліктують з учнями вчителі з негнучким мисленням, стереотипністю оцінок, шаблонним підходом до їх запитів та інтересів. Особливо небезпечні їхні недовіра і підозра. Свою прискіпливість до учнів вони вважають вимогливістю, а вимогливість учнів до них сприймають як посягання на авторитет;

 

- брак педагогічних здібностей, відсутність інтересу до вчительської  праці, невдоволення соціально-побутовими умовами життя тощо;

 

- незадовільна організація роботи  вчителя, несприятливий соціально-психологічний клімат у педагогічному колективі.

 

Кожна помилка вчителя при подоланні  конфліктів травмує учнів, вселяє недовіру до нього, порушує систему взаємин. У педагога виникає глибокий стресовий стан, незадоволення своєю працею, нездорове усвідомлення залежності професійного самопочуття від поведінки учнів. В. Сухомлинський зазначав: "Конфлікт між педагогом і дитиною, між педагогом і колективом - велика біда для школи... думайте про дитину справедливо - і конфліктів не буде... вміння уникнути конфлікту - одна з рис, які за самою сутністю своєю є педагогічною мудрістю вчителя".

 

Часто у виникненні конфліктів звинувачують учителів, а вони свою провину визнають рідко. Найчастіше це трапляється з учителями, які цікавляться лише рівнем засвоєння предмета. Ситуація на уроці доходить до конфлікту, як правило, із невстигаючими учнями. Тому в інтересах учителя - виявляти до них особливу увагу, своєчасно надаючи їм допомогу.

 

Трапляється, що конфлікт виникає  через покарання за недисциплінованість  на уроці поганими оцінками з предмета. Це не просто консервує конфлікт, а знижує зацікавленість учня дисципліною. Немало конфліктів спричинює низький рівень педагогічного спілкування вчителів, які не можуть своєчасно зупинитися, уникнути різких слів, негативних узагальнень та перебільшень ("Від тебе ніколи не почуєш нічого розумного", "Ти завжди брешеш" тощо), загрозливих попереджень ("Дивіться мені, щоб зробили...", "Спробуйте мені тільки не..."). Це ображає вихованців, підриває віру в те, що педагог може бути справедливим.

 

Незадоволення учнів учителями  породжують також емоційні спалахи; дратівливість через дрібниці; використання дитячих методів дисциплінування; відвертий поділ учнів за симпатіями; залякування, вимоги у формі погроз; надмірна фіксація уваги на недоліках учнів; привселюдні образи; втручання у світ особистісних стосунків хлопців і дівчат тощо.

 

Початком конфлікту, як правило, є  інцидент, непорозуміння, коли ще немає  відкритого протистояння, а наявні лише невдоволення, нестриманість учнів. Однак це не можна обходити увагою, бо нерідко учні трактують таку ситуацію як конфлікт. Якщо вчитель не усвідомить цього і вчасно не внесе корективів у свою поведінку, ситуація може набути деструктивного характеру. Належно продумані, делікатні превентивні (запобіжні) дії знімуть напругу, відкриють простір для позитивних емоцій. Часто ефективними бувають компроміс, взаємний аналіз ситуації.

 

Учитель повинен пам'ятати, що конфліктові  в педагогічній діяльності легше запобігти, ніж його подолати. Тому педагогу не можна вдаватися до необдуманих заходів, карати учня, не проаналізувавши мотивів учинку. Будь-який конфлікт слід розглядати в динаміці: виникнення конфліктної ситуації - усвідомлення конфліктної ситуації - перехід до конфліктної поведінки - розв'язання конфлікту як кінцева стадія. Уміння розв'язувати педагогічні конфлікти є важливою складовою культури педагогічного спілкування.