Специфіка структури професіограми вчителя початкових класів

Специфіка структури професіограми  вчителя початкових класів

Останнім часом зростають вимоги до процесу підготовки висококваліфікованих фахівців в системі навчання і виховання підростаючого покоління. Велика кількість чинників, кожен з яких має вагоме значення, визначають успіхи у навчанні і вихованні молодших школярів.  Найважливішим чинником дитячого розвитку є сам педагог, який бере на себе роль вчителя і вихователя. У сучасному суспільстві педагог займає особливе місце, він вимагає до себе підвищеної уваги, і там, де його місце займають недостатньо професійно підготовлені люди, в першу чергу страждають діти, причому втрати, які тут виникають, зазвичай непоправні. Потрібно створювати такі умови, щоб серед вчителів початкових класів виявлялися люди, які були б найпрофесійніше підготовлені до роботи з дітьми.

У становленні фундаменту професіоналізму  вчителя початкових класів бере участь суспільство протягом його життя  й професійна освіта за допомогою  накопичених у професії норм. Але  потрібно звернути увагу студентів  на те, що вони схожі на ще не оброблені  алмази й такими можуть і залишитися, якщо не будуть займатися розвитком і шліфуванням самих себе. Опираючись на соціально прийняті норми професійної діяльності вчителя початкових класів, майбутні фахівці повинні виділити саме свою родзинку, визначити індивідуальну дорогу, розробити індивідуальні закони й стратегії професійної поведінки. Для того щоб приступитися до цієї складної внутрішньої роботи над собою, потрібно вивчити професіограму вчителя початкових класів.

Теоретичною основою концепції  професійного становлення особистості  майбутнього фахівця стали дослідження К.С. Абульханової-Славської, В.Г. Ананьєва, О.Г. Асмолова, Б.Ф. Ломова, М.М. Нечаєва, Г.В. Суходольського, В.Д. Щадрікова. Великий вплив на проектування концепції надали роботи Л.О. Бодальова, А.О. Деркача, Ю.М. Забродіна, Є.О. Клімова, М.С. Пряжникова, С.М. Чистякової.

Для теоретичного аналізу психологічних  проблем професійного розвитку особистості  особливий інтерес представляють  роботи зарубіжних вчених А. Маслоу, Дж. С’юпера, Дж. Голланда.

На основі вивчення вищевказаних досліджень були визначені наступні концептуальні положення: професійне становлення особистості має історичну і соціокультурну обумовленість; процес професійного становлення особистості індивідуально своєрідний, неповторюваний, але можна виділити якісні закономірності; учбово-професійна діяльність дозволяє людині реалізувати себе, сприяє самореалізації особистості; ядром професійного становлення є знаходження особистісного сенсу в професії - професійне самовизначення; індивідуальна траєкторія професійного життя людини визначається нормативними і ненормативними подіями, випадковими обставинами; знання психологічних особливостей професійного становлення дозволяє людині усвідомлено проектувати свою професійну біографію, будувати, творити свою історію.

При вивченні учбово-професійної діяльності, як провідного виду діяльності на даному віковому етапі, пізнання предмету, засобів і умов праці є лише необхідним об'єктивним орієнтиром, який дозволяє зрозуміти суть суб'єкта праці як особистості і як майбутнього професіонала, оскільки суб'єктивне віддзеркалення людиною заданої об'єктивної реальності є регулювальником її поведінки в діяльності. Суб'єктивне віддзеркалення об'єктивної реальності завжди індивідуальне, тому потрібно спиратися перш за все на діяльність конкретних індивідів, у нашому випадку - на майбутніх вчителів початкових класів. Важливим є вивчення характеру, форми і динаміки віддзеркалення об'єктивної реальності майбутнього фахівця і чинників, які обумовлюють конкретні типи цього віддзеркалення в учбово-професійній діяльності.

Е. А. Клімов виділяє психологічні ознаки праці і їх градації: 1) усвідомлення соціальної цінності результату праці, рівень даного усвідомлення визначається на підставі: а) міри представленості у суб'єкта праці знань про вимоги до результату праці; б) характеру пізнання соціальної цінності результатів праці, відношення до справи; в) емоційних проявів суб'єкта праці в діяльності і їх адекватності його уявленням і знанням; 2) свідомість обов'язковості виконання дорученої справи в заданих нормах, рівень представленості даної ознаки визначається на підставі: а) оцінки характеру свідомості необхідності і відповідальності виконання роботи в строго заданих рамках; б) оцінки адекватності емоційного стану суб'єкта праці рівню його свідомості; 3) свідоме вживання знарядь і засобів досягнення професійних цілей, який розглядається з позицій порівневої представленості за наступними характеристиками: а) міри теоретичної підготовленості до виконання професійної діяльності (знання залежностей між властивостями предметів, знарядь і суб'єктом праці); б) міри сформованості професійних умінь і навиків; в) адекватності емоційних проявів відповідно рівню професійної готовності суб'єкта праці; 4) усвідомлення міжособистісних стосунків, які здійснюються на підставі глибини знання і розуміння суб'єктом праці вкладу інших людей в створення матеріальних цінностей суспільства, які він використовує в своїй професійній діяльності в цілях створення нових суспільно значимих цінностей, а також і на підставі характеру емоційного переживання стосунків до людей праці і цінностей, які вони створили.

Гаврилов В.Е при дослідженні класифікації професій запропонував використовувати модульний підхід. Модуль професії – це одиниця аналізу професії, типовий елемент, «будівельний кубик» при створенні опису професії. Численні дослідження, які проводилися в галузі зіставлення професій, установили, що в структурах різноманітних професій є повторювані елементи, і відмінності. Саме повторювані елементи й становлять ті «кубики», з яких будується модель професії. Професії, схожі по одній ознаці, можуть відрізнятися за іншою ознакою, наприклад, професія вчителя початкових класів і вчителі історії [1].

Як вважає Маркова А.К., кожна  професія зазвичай складається з  декількох модулів. Завдання дослідження - встановити зв'язок між об'єктивними характеристиками праці (предмет, мета, знаряддя, умови) і психологічними вимогами, пропонованими до людині, причому ці психологічні якості повинні мати рівень розвитку не нижче середнього[2].

Існує кілька підходів до побудови моделі фахівця:

- модель діяльності фахівця,  куди входить опис видів професійної  діяльності, сфери й структури  професійної діяльності, ситуацій  професійної діяльності й способів  їх рішення, у тому числі типові, професійні завдання й функції, професійні труднощі, типові установи й робочі місця [3];

- модель особистості фахівця,  куди включаються необхідні якості  й властивості, а до кожного  виду професійної діяльності  бажане підбирати, розробляти особистісні якості [4];

- модель фахівця повинна включати  компоненти, що виразно впливають  на ефективність діяльності і  які забезпечують контроль над  нею, легко діагностуються, створюється  можливість супроводу й корекції [5];

- модель підготовки фахівця виходить із моделі фахівця й включає види навчальної й пізнавальної діяльності по оволодінню професійною діяльністю, навчальні плани й програми, виховні заходи, форми зв'язку з виробництвом, кваліфікаційні характеристики фахівців. Треба вміти будувати модель фахівця й переводити її в моделі підготовки фахівця.

У цілому модель фахівця може включати наступні компоненти:

- професіограму як опис психологічних  норм і вимог до діяльності  й особистості фахівця;

- професійно-посадові вимоги (ППВ) - опис конкретного змісту діяльності фахівця, якими він повинен володіти і які визначають, що і як фахівець обов'язаний робити при вирішенні професійних задач в умовах конкретної посади. ППВ включає перерахування мінімуму професійних умінь, якими зобов'язаний володіти фахівець для забезпечення необхідного рівня професійної діяльності;

- кваліфікаційний профіль - комбінація необхідних видів професійної діяльності й ступені їх кваліфікації, кваліфікаційні розряди для оплати.

Описана структура моделі фахівця, як відзначає Маркова А.К.,  є  однією з можливих, різні дослідники залежно від свого підходу ґрунтують різні її варіанти [2].

Професіограма -  це науково обґрунтовані норми й вимоги професії до видів професійної діяльності і якостям особистості фахівця, які дозволяють йому ефективно виконувати вимоги професії, отримувати необхідний для суспільства продукт і разом з тим створюють умови для розвитку особистості самого майбутнього фахівця. Професіограма – це узагальнена еталонна модель успішного фахівця в даній області, хоча іноді відзначається, що в професіограмі треба враховувати й варіанти виконання професійної діяльності на «середньому» рівні. Із професіограми людина одержує дані про об'єктивний зміст праці, про психологічні якості, необхідні від людини. Разом з тим професіограма – це не тверда стандартна схема, а гнучка орієнтовна основа розвитку фахівця. Професіограма повинна не сковувати індивідуальний творчий розвиток фахівця, а лише давати орієнтири об'єктивних вимог професії до людині.

Необхідно знайомити студентів  в процесі професійного навчання з професіограмою моделі успішного фахівця, а також з професіограмою моделі неефективного робітника, який не досяг професійного успіху, щоб майбутній фахівець мав як еталони потрібних психологічних якостей, так і приклади того, чого потрібно намагатися уникати.

Професіограма віддзеркалює простір професії. Завдяки професіограмі майбутній вчитель початкових класів зможе чітко уявити собі комплекс задач, які він повинен ставити перед собою в професійній діяльності. На самому початку вони будуть представлять обмежене коло професійних задач, потім поле цих задач розширюється. У нього збільшується набір засобів і технік, якими він буде користуватися для рішення кожної нової професійної задачі, буде відбуватися подальший розвиток психологічних якостей, необхідних майбутнього фахівця для рішення цих завдань.

Свій погляд на структуру професіограми пропонує Є.С. Романова. Професіограма представлена у такому вигляді:

1.     Класифікаційна картка  професії.

Домінуючий засіб мислення –  адаптація-формалізація.

Галузь базових знань № 1 і  їх рівень - гуманітарні, природні науки або математика і статистика (залежить від спеціальності), рівень 3, високий (теоретичний).

Галузь базових знань №2 і  їх рівень - педагогіка і психологія, рівень 2, середній (практичне використання знань).

Професійна область – педагогіка. Міжособистісна взаємодія – часте, за типом «разом». Домінуючий інтерес  – соціальний. Додатковий інтерес – артистичний.

Умови роботи - в приміщенні, мобільний.

2.     Домінуючі види діяльності:  вчення різним наукам;  пояснення нового матеріалу доступними для даного віку і індивідуальних особливостей засобами;  контроль за засвоєнням матеріалу; проведення виховної роботи з дітьми; допомога в розкритті творчого потенціалу, здібностей і можливостей учнів; виявлення інтересів і схильностей учнів для адекватного підбору програм і методів вчення; вивчення індивідуальних особливостей дітей і надання ефективної психолого- педагогічної допомоги; побудова програми навчання на основі знання загальних вікових закономірностей розвитку дітей; надання допомоги у формуванні особистості учня; сприяння розвитку у учнів прагнення до освоєння нових знань; організація позакласних групових заходів, ведення дискусій, диспутів, зборів; пояснення поточних соціальних подій і явищ; участь в розробці і впровадженні освітніх, учбових програм; складання тематичних і урочних планів; оформлення документації (журналів, звітів).

3. Якості, які забезпечують успішність  виконання професійної діяльності:

а) Здібності: викладацькі здібності; ораторські здібності; організаторські  здібності; вербальні здібності (уміння говорити ясно, чітко, виразно); комунікативні  здібності (навики спілкування і  взаємодії з людьми); добрий розвиток пам'яті; високий рівень розподілу уваги (здатність приділяти увагу декільком об'єктам  одночасно); психічна і емоційна врівноваженість; здібність до співпереживання.

б) Особистісні якості, інтереси і  схильності: схильність до роботи з  дітьми; уміння зацікавити своїм задумом, повести за собою; висока міра особистої  відповідальності; самоконтроль і врівноваженість; терпимість, відношення до людей без  оцінювання; інтерес і пошана до іншої людини; прагнення до самопізнання, саморозвитку; оригінальність, винахідливість, різносторонність; тактовність; цілеспрямованість; артистизм; вимогливість до себе і іншим; спостережливість (здатність побачити тенденції в розвитку дитини, у формуванні її умінь, навиків, зародженні потреб і інтересів).

4.  Якості, які перешкоджають  ефективній професійній діяльності: неорганізованість; психічна і емоційна неврівноваженість; агресивність; ригідність мислення; егоїстичність; відсутність організаторських здібностей.

5. Сфери застосування професійних  знань: освітні установи (школи,  дитячі сади, вузи); соціальні організації (дитячі будинки, притулки, інтернати, дитячі центри творчості і дозвілля); робота в правоохоронних органах (дитячі пріємникі-распре- дільники, колонії); Українська академія освіти; міські і муніципальні навчально-методичні центри.

6. Історія професії.

Педагогіка, як, напевно, відомо багатьом, в перекладі з грецького означає  «детовожденіє», тобто виховання  дітей, підготовка їх до життя в суспільстві. Як наука, що склалася, педагогіка займається разкриттям суті, цілей, завдань і закономірностей виховання, визначає зміст освіти і методику навчання. Початок розвитку педагогіки відноситься до древніх століть. Зародилася педагогіка у вигляді правил і повчань для дорослих по догляду за дітьми і спостереженню за їх поведінкою. Педагогічні традиції, які поклали почало розвитку педагогіки як науки, з'явилися в Древній Греції в V-IV століттях до нашої ери.

Афінська система виховання  передбачала початок навчання з 7 років, коли педагог (так називали чорного раба) вів дитину в школу, де спочатку він проходив читання і рахунок, потім наставала черга літературного і естетичного виховання. Велика роль відводилася і фізичному вихованню (бігу, стрибкам, плаванню, метанню списа і диска).  Спартанська школа основну увагу приділяла вихованню сили духу, фізичній витривалості, гартуванню характеру.