Соціальний супровід та адаптація молоді, що повернулися з місць позбавлення волі

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Робота  центрів ресоціалізації та соціальної адаптації.

     Особливо  значущим компонентом соціальної роботи в інтересах неповнолітніх і  молоді, що відбули покарання, є створення і функціонування спеціалізованих центрів ресоціалізації та адаптації. Центр соціальної адаптації має вирішувати такі завдання:

• створення умов, які сприяють ефективному формуванню особистісних якостей звільнених, сприяє їх адаптації до життя на волі, зміцненню та відновленню їх соціально корисних зв’язків, протидіє можливому негативному впливу на цих осіб;
• надання своїм клієнтам правову, психологічну, педагогічну, медичну допомогу у вирішенні питань, які виникають у них після звільнення;
• сприяння своєчасному працевлаштуванню та вирішенню побутових проблем;
• проведення індивідуально-виховної роботи з клієнтами;
• залучення до роботи зі звільненими представників державних органів, установ, громадських та релігійних організацій, окремих громадян;
• вивчення та узагальнення досвіду роботи із звільненими від покарання у формі позбавлення або обмеження волі, розробка методичних рекомендацій щодо форм, методів роботи з ними, втілення їх у практичну діяльність;
• сприяння формуванню позитивної громадської думки стосовно звільнених від покарання осіб.

     Форми та методи роботи в громаді з особами, які звільнилися з місць позбавлення волі:

1. робота із засобами масової інформації, що має на меті вплив на громадську думку;
2. залучення недержавних організацій, волонтерів з метою надання окремих видів допомоги, здійснення патронажної діяльності стосовно осіб, звільнених від покарання у вигляді позбавлення волі, або членів їхніх сімей;
3. організація взяття на поруки громадою (окремих осіб) при достроковому звільненні особи або зміні міри покарання з позбавлення волі на альтернативні види;
4. пошук ресурсів для надання допомоги;
5. вирішення окремих питань через виконавчі органи;
6. організація взаємодії різних установ (для обміну інформацією, надання окремих видів допомоги, об’єднання ресурсів);
7. організація спеціальних програм (наприклад, громадських робіт, освітніх програм).

     Соціальна допомога молоді, яка повернулася  з місць позбавлення волі, складається з трьох етапів. На першому етапі здійснюється підготовка до повернення потенційного клієнта, особисте знайомство, встановлення контакту, розробка плану соціального супроводу клієнта. Другий етап – етап реалізації соціального супроводу. Третій – припинення надання соціальної допомоги і оціночних заходів.

     Соціальна робота починається ще до звільнення молодої людини, з ініціативи соціального працівника, а не внаслідок звернення клієнта. Доцільність цього зумовлена не лише тим, що клієнти цієї категорії можуть не мати бажання контактувати із соціальною службою, а ще й тим, що перші дні після повернення часто виявляються критичними для клієнта, такими, що значною мірою визначають подальше життя. Адже, як свідчить практика ЦССМ, велика частина клієнтів цієї категорії є вихідцями з асоціальних родин або вихованцями інтернатів, і саме в перші дні після повернення в місця попереднього проживання підпадають під негативний вплив обставин і оточення.

     Оптимальна  послідовність дій соціального  працівника, який опікуватиме клієнта, передбачає заочне вивчення ситуації до початку особистого знайомства. Цьому сприяє чинний порядок співпраці ЦССМ і підрозділів Держдепартаменту виконання покарань, яким передбачено, що за місяць до звільнення у ЦССМ за місцем попередньої прописки молодої людини, яка звільняється, надається інформація з місця позбавлення волі, де майбутній клієнт відбуває покарання. На підставі цієї інформації соціальний працівник може починати підготовчу роботу.

     На  цьому етапі є потреба вивчити родину, куди повертається молода людина. Якщо це родина, члени якої ведуть соціально прийнятний спосіб життя, соціальний працівник може вдатися до таких дій:

• ознайомити членів сім’ї із законодавчою базою стосовно можливостей допомоги у вирішенні першочергових проблем з боку державних установ і організацій;
• за потреби, організувати попередні заходи щодо оперативного забезпечення документальної легалізації статусу клієнта, надання матеріальної допомоги;
• вивчити можливості зайнятості клієнта (продовження навчання, працевлаштування);
• вивчити позасімейне соціальне оточення, що існувало до ув’язнення клієнта, за потреби вжити соціально-педагогічних заходів до членів оточення, за доцільності – надати їм соціальну допомогу;
• за наявності негативного соціального оточення, імовірності його впливу на майбутнього клієнта, організувати співпрацю з правоохоронними органами з метою належної профілактики рецидиву;
• надіслати листа в установу, де відбуває покарання клієнт, для інформування його щодо можливостей співпраці, яка пропонується після повернення.

       Якщо клієнта очікує асоціальна  сім’я, варто починати роботу  з організації соціальної допомоги родині. З практики відомо, що така позитивна подія, як повернення дитини з місць позбавлення волі, інколи може стати стимулом для зміни стилю родинного життя загалом. Якщо в цій родині хоча б один з членів не страждає хронічною алкогольною або наркотичною залежністю, має позитивні життєві орієнтації, існує ймовірність доцільності допомоги. Якщо ця родина не є асоціальною, а може бути визначена лише як неблагополучна, імовірність ефективності допомоги значно підвищується. Тоді до перелічених вище дій із вивчення родини через проблеми клієнта додається перша за послідовністю – вивчення ситуації в родині, члени якої можуть стати клієнтами соціальної допомоги.

     Особливо  складна ситуація виникає у колишніх вихованців інтернатів, які не мають родин і житла. Вони можуть звертатися по допомогу до інтернатної установи, де перебували до ув’язнення, тому соціальному працівникові доцільно установити контакти з адміністрацією інтернату, яка може вчасно поінформувати про такі звернення. Адже для цієї категорії клієнтів необхідно завчасно шукати місце проживання (гуртожитки, кризові центри для певних категорій молоді, притулки громадських та релігійних організацій). Досвід останніх років доводить ефективність притулків традиційних релігійних конфесій, де молоді можуть запропонувати житло, харчування, зайнятість, моральну підтримку. Подібний варіант поселення клієнта можна застосувати й у тому випадку, коли він змушений повертатися в асоціальну родину, яка не має перспектив позитивної зміни.

     Підсумком роботи ЦССМ на етапі підготовки до повернення клієнта з місць позбавлення  волі має бути розуміння того:

1. де буде жити клієнт;
2. як будуть вирішені термінові соціально-економічні потреби (одяг, харчування, гроші на необхідні першочергові витрати, зокрема, оформлення документів);
3. яка перспектива зайнятості (навчання, роботи) існує в місці повернення, що потрібно для її реалізації;
4. наскільки найближче соціальне оточення (родина, друзі) сприятимуть адаптації і ресоціалізації клієнта, яких заходів потрібно вжити, щоб сприяти цьому процесу.

     Особливо  варто звернути увагу на те, щоб уже при першому контакті обіцянки соціального працівника бути реальними. Потенційний клієнт повинен зрозуміти, що позитивний вихід можливий, але для його досягнення необхідно докласти чимало і власних зусиль.

     При наданні соціальної допомоги особі, яка повернулась з місць позбавлення  волі, важливим є план соціального супроводу. Цей план повинен містити такі напрямки роботи:

• психодіагностика та психокорекція стану клієнта;
• правова допомога у формі групових та індивідуальних консультацій;
• медична допомога (через проблеми здоров’я значної частини колишніх ув’язнених, особливо щодо захворювань на туберкульоз, інфекції, що передаються статевим шляхом, ВІЛ/СНІД);
• заходи щодо пропаганди здорового способу життя (безпечний секс, відмова від алкоголю, куріння тощо);
• робота з родиною;
• робота з позасімейним соціальним оточенням;
• робота з влаштування навчання, працевлаштування, змістовного дозвілля.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок

     Людина  формується і дорослішає, збагачує свій життєвий досвід, здійснюючи безліч вчинків, в тому числі й негативних, навчаючись на помилках, здебільшого власних, а не чужих. Для декого вчинені помилки і конфліктні ситуації обмежуються колом сім’ї, найближчого оточення. Дехто внаслідок різних причин виходить у значно ширший соціум – конфлікт з державним законодавством. Проте молоді люди, які відбули покарання і повернулися з місць позбавлення волі, потребують підтримки держави. Тому сприяння процесу реабілітації та соціальної адаптації є основним засобом надання можливості неповнолітнім та молоді повернутися до життя у суспільстві, знайти своє місце за покликанням.

     Ресоціалізація та соціальна адаптація є важливим кроком у житті молоді, що повернулася з місць позбавлення волі. Дехто з них може сам пройти ці процеси, інші – потребують підтримки і супроводу соціального працівника. Тому, беручи до уваги статистику ув’язненої молоді, можна зробити висновок, що спеціалізовані служби з цього питання є великою підтримкою і опорою для такої молоді. Діяльність таких служб здійснюється відповідно до чинного законодавства і спрямована на досягнення як найкращого результату. Основними показниками ресоціалізації та соціальної адаптації неповнолітніх та молоді, які повертаються з місць позбавлення волі можуть бути:

• проживання (постійне, тимчасове);
• юридичні документи;
• матеріальний стан;
• працевлаштування, навчання;
• соціально-психологічний стан;
• життєві плани, очікування.

 
 
 
 
 

Список  використаної літератури:

1. Беца О. Соціальна адаптація осіб, звільнених із місць позбавлен-ня волі // Соціальна політика і соціальна робота. – 2002. – № 2. – С. 5–14.
2. Гнат І. Досвід роботи Львівського регіонального центру соціаль-ної адаптації та притулку для звільнених із ув’язнення // Соці-альна політика та соціальна робота. – 2002. – № 2. – С.103–114.
3. Діти “групи ризику”: психологічні, соціальні та правові аспекти / Київська міська державна адміністрація; Служба у справах не-повнолітніх. – К., 2001.
4. Соціальна адаптація осіб, звільнених від покарання: проблеми та шляхи їх вирішення. – К.: Сфера, 2003.
5. А. Й. Капська, О. В. Безпалько .Соціальна педагогіка.-К.: «Центр учбової літератури», 2009.
6. Виправно-трудовий кодекс України № 3325-07 від 23.12.1989 р.
7. Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі / Закон України № 52 від 1994 р.
8. Про основні напрями соціальної політики на період до 2004 року / Указ Президента України № 717/200 від 24.05.2000.
9. Про соціальні послуги / Закон України № 966-IV від 19.06.2003.
10. Соціальна адаптація вихованців ВТК, які звільняються з місць позбавлення волі // Соціальний супровід неповнолітніх і молоді, які відбувають покарання та звільняються з місць позбавлення волі: Методичні рекомендації для працівників ЦССМ.- Ужгород, 2002.
11. Соціальні проблеми молоді, яка повертається з місць позбавлення волі: Матеріали наукового дослідження .- К.: УДЦССМ, 2003.
12. Програма соціальної адаптації і ресоціалізації осіб, що звільнилися з місць позбавлення волі / Громадська організація інтелігенції м. Києва ≪Київ - рідний дім≫.-К., 2001.