Міністерство  освіти, науки, молоді та спорту України

Тернопільський  національний економічний університет

Юридичний факультет 

Кафедра

соціальної  роботи 
 
 

ІНДЗ

на тему: « Соціальний супровід та адаптація молоді, що повернулися з місць позбавлення волі » 
 
 

Виконала:

ст.гр. СР-11

Сайкун Н.М. 

Перевірила:

Рудакевич О.М. 
 
 

Тернопіль 2011

План

Вступ

1. Ресоціалізація та соціальна адаптація осіб, що повернулися з місць позбавлення волі.
2. Зміст соціально-педагогічної роботи з колишніми ув’язненими.
3. Робота центрів ресоціалізації та соціальної адаптації.

Висновок

Список використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

     Сьогоденний стан суспільної моралі серед інших чинників характеризується й таким, що за роки кризових явищ в економіці поглибилося розшарування суспільства на багатих і бідних, значною мірою утрачені важелі формування світогляду молодого покоління. Відбувається масова пропаганда культу сили, грошей, здобутих будь-яким шляхом, ідеалізація та романтизація злочинного світу. Усе це створює у значної частини молодих людей уявлення про вседозволеність будь-якої поведінки, широкі можливості швидкого збагачення кримінальним способом. Тому число молоді у складі засуджених протягом останніх років невпинно зростає.

     Звичайно, що такий стан молодіжної злочинності не може задовольнити суспільство, що зумовлює відповідні завдання правоохоронним органам, державним і громадським організаціям, причетним до вирішення проблем молоді. Враховуючи, що профілактика злочинності значною мірою пов’язана з профілактикою рецидиву, одним із важливих завдань є створення умов для ресоціалізації та адаптації неповнолітніх і молоді, які відбули покарання і повернулися з місць позбавлення волі. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Ресоціалізація та соціальна адаптація осіб, що повернулися з місць позбавлення волі.

     Соціальний  супровід та адаптація молоді, що повернулися  з місць позбавлення волі,здійснює система соціальних служб для молоді, поліпшенню якої сприяє відповідна нормативно-правова база. Але ефективно реалізовувати завдання, що постають перед центрами соціальних служб для молоді( ЦССМ), вельми складно. Адже саме неповнолітні й молодь становлять ту частину звільнених з місць позбавлення волі, яка найчастіше, порівняно з дорослими звільненими, опиняється у складній життєвій ситуації. Це зумовлено двома характерами проблемами:

• По-перше, це низка негативних соціальних чинників юридичного та матеріального характеру – відсутність, зазвичай, власного житла, майна, достатньої освіти, конкурентоспроможної професії, досвіду спілкування і обстоювання своїх прав у численних інстанціях, брак набутих протягом попереднього життя на волі міцних соціальних зв’язків, які б допомогли у вирішенні проблем, які постають після звільнення з місць відбування покарань.
• По-друге, це відсутність достатнього життєвого досвіду, сформованих соціально-психологічних стереотипів, усталених навичок дотримання загальноприйнятих соціальних норм поведінки, які полегшують адаптацію до життя на волі. Усе це зумовлює неабиякі труднощі легалізації і набуття прийнятного соціального статусу, проблеми у працевлаштуванні, подальшому навчанні, стосунках з оточенням.

     Структуру об’єкта соціально-педагогічної роботи за цим напрямком становлять три категорії клієнтів: неповнолітні (віком від 14 до 18 років), які повернулися з місць позбавлення волі; молодь (віком від 18 до 35 років), яка повернулася з місць позбавлення волі; представники соціального оточення (передусім, батьки, діти яких повернулися з місць позбавлення волі, громада).

     Метою соціального супроводу та адаптації  вище вказаних категорій клієнтів ЦССМ є допомога неповнолітнім та молоді пройти процес ресоціалізації та соціальної адаптації після звільнення з місць позбавлення волі, знайти своє місце у житті.

     Ця  мета має досягатися через реалізацію таких завдань:

• допомогти неповнолітнім та молоді оволодіти основами законодавства України з питань забезпечення їхніх прав, виконання громадянських обов’язків з урахуванням інтересів і потреб звільнених, надати знання щодо механізмів застосування чинного законодавства;
• сприяти діяльності державних органів і громадських організацій щодо реалізації їхніх функцій стосовно практичного вирішення соціальних проблем зазначеної категорії молоді;
• переконати молодих людей, звільнених з місць позбавлення волі, у необхідності їхніх активних дій щодо ресоціалізації та адаптації до нових умов життя, довести їх ефективність, показати шляхи і механізми цієї діяльності;
• визнати основні соціальні проблеми, що виникають у неповнолітніх і молоді після повернення з місць позбавлення волі;
• здійснювати соціально-психологічне консультування з проблем міжособистісних стосунків серед неповнолітніх і молоді, звільнених з місць позбавлення волі;
• вести роботу з батьками та найближчими родичами цієї категорії молоді щодо сприяння вирішенню соціально-психологічних проблем, які очікують клієнтів після звільнення з місць позбавлення волі.

     Основним  очікуваним результатом соціальної роботи з неповнолітніми та молоддю, які повернулися з місць позбавлення волі, має стати набуття прийнятного для суспільства соціального статусу особистості, формування відчуття психологічного комфорту клієнтів від ведення способу життя, сумісного із загальноприйнятими нормами і правилами.

     Засобами  досягнення очікуваних результатів є процеси ресоціалізації та соціальної адаптації колишніх засуджених.

     Ресоціалізація неповнолітніх та молоді, які повертаються з місць позбавлення волі, спрямована на відновлення у них якостей, необхідних для нормальної життєдіяльності в суспільстві, засвоєння відповідних цінностей і соціальних ролей, набуття потрібних навичок. Вона передбачає застосування комплексу заходів за двома напрямками:

1. ресоціалізація свідомості особистості (відновлення позитивної системи цінностей, знань, переконань, установок тощо);
2. ресоціалізація діяльності (відновлення позитивних навичок, умінь, стилю спілкування тощо).

     Сутність  процесу ресоціалізації полягає у поновленні соціального статусу, втрачених соціальних навичок, переорієнтації особистості на забуті позитивні відносини з людьми, види діяльності, референтні групи суспільства.

     Соціальна адаптація в цьому випадку розуміється як пристосування до нового соціального середовища не на основі утрачених цінностей, властивостей і навичок, а завдяки формуванню нових, яких із різних причин у людини до цього часу не було. Виходячи із визначення соціальної технології як послідовності певних подій, процес соціальної адаптації зазначеної категорії клієнтів відбувається в три етапи:

1. етап орієнтації, коли здійснюється ознайомлення з незвичним соціальним середовищем;
2. оціночний етап, коли особистість диференціює компоненти влас-ного соціального досвіду та способу життя згідно з установками та ціннісними орієнтаціями, які раніше склалися, на прийнятні і ті, що відхилятимуться з огляду на нові можливості щодо умов, форм і способів діяльності. Звичайно, позитивна диференціація здійснюватиметься лише за умов створення нових позитивних можливостей. Сприяння створенню таких можливостей стає на цьому етапі одним з основних завдань соціального працівника;
3. етап сумісності, на якому об’єкт соціальної роботи досягає стану адаптованості до нових умов життя.

     Засобами  і методами реалізації ресоціалізації та соціальної адаптації є соціальна допомога, надання соціальних послуг, соціальний супровід тощо. Вибір адекватних методів втручання, конкретизація їх змісту зумовлюються індивідуальними особливостями ситуації клієнта. Але, водночас, кожна ситуація індивідуальна, основні соціальні проблеми зазначеної категорії молоді багато в чому схожі. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Зміст соціально-педагогічної роботи з колишніми  ув’язненими.

     Соціальна робота з неповнолітніми та молоддю, які порушили закон, складається  із соціально-реабілітаційної та профілактичної роботи безпосередньо в місцях позбавлення  волі (виховних чи виправних колоніях), а також із роботи на волі, після звільнення – ресоціалізації та соціальної адаптації з подальшою інтеграцією в суспільство.

За  напрямками, діяльність соціальних працівників  має такі види:

• дослідницька діяльність. У тому числі соціологічні дослідження, що мають на меті вивчення характерних проблем у сфері правопорушень та злочинності в певному регіоні, визначення першочергових проблем неповнолітніх та молоді, які перебувають у місцях позбавлення волі або звільнилися з них;
• організаційна діяльність. Поєднує планування заходів ЦССМ із залучення широкого кола організацій-партнерів до реалізації програм соціальної роботи з колишніми злочинцями, налагодження відповідних зв’язків із зацікавленими організаціями та структурами; організаційне забезпечення роботи консультативних пунктів при ЦССМ, слідчих ізоляторах, колоніях тощо;
• науково-методична діяльність. Зокрема, розробка методик профілактичного, просвітницького спрямування, психологічних, педагогічних, лекційно-тренінгових форм, методик для спеціалістів ЦССМ з питань організації роботи з неповнолітніми та молоддю, яка перебуває у конфлікті з законом;
• рекламно-інформаційна діяльність – розробка та видання матеріалів з профілактики правопорушень та підвищення обізнаності клієнтів з найбільш актуальних питань майбутнього влаштування життя;
• робота в громаді;
• безпосередня соціальна робота з клієнтами тощо.

     Соціальна робота з неповнолітніми та молоддю, які порушили закон, ефективно відбувається в межах діяльності консультативних пунктів, котрі діють при ЦССМ, а також слідчих ізоляторах, колоніях тощо. Така робота передбачає психодіагностику та психокорекцію стану клієнта, тестування, тренінги тощо. Неповнолітнім, молоді, їхнім батькам надається правова та психологічна допомога у формі групових та індивідуальних консультацій. У процесі соціальної роботи з клієнтами організовуються та проводяться різноманітні заходи щодо пропаганди здорового способу життя та правових знань, соціально-прийнятної поведінки та статевого виховання, сімейного життя та навчання спілкуванню з представниками різних організацій тощо – загалом за широким спектром тематики, знання з якої потребують відновлення або поповнення для успішної ре-соціалізації та адаптації. ЦССМ надають допомогу адміністраціям установ кримінально-виконавчої системи в організації дозвілля та відпочинку засуджених, проведенні культурно-масових заходів. Здійснюється соціальний супровід після звільнення з місць позбавлення волі (допомога у вирішенні питань подальшої освіти у вечірніх школах чи ПТУ, працевлаштування, вирішення житлово-побутових проблем тощо).

     Соціальні працівники та педагоги провадять роботу з учасниками соціально-реабілітаційного процесу за такими напрямками діяльності:

1. Соціально-реабілітаційна робота з неповнолітніми та молоддю, що включає: а)збір та аналіз повної інформації про молоду людину, яка звільнятиметься (вивчення її характеристики, справи, медичної картки); б)знайомство із сім’єю, оточенням молодої людини; в) бесіда-знайомство з молодою людиною (з’ясування мотивації подальшої поведінки, індивідуально-психологічних особливостей, стосунки з батьками, освіта, майбутня робота); г)розробка індивідуальних діагностичних карт; д)складання індивідуальної програми з реабілітації для успішної адаптації до життя в суспільстві, підбір методів виховання (засобів впливу на свідомість, почуття, волю); е)складання плану соціального супроводу; є) розробка та проведення тренінгів з питань соціальних цінностей, досвіду та стимулювання розвитку позитивних рис характеру, подолання особистих комплексів.
2. Соціально-реабілітаційна робота з батьками, до якої в ходить: а)знайомство із сім’єю (підготовка до зустрічі, з’ясування мотивації щодо проживання молодої людини в сім’ї, питання подальшої освіти, роботи); б)допомога у створенні позитивного сімейного мікроклімату; в)складання плану соціального супроводу сім’ї;
3. Соціально-реабілітаційна робота з найближчим оточенням, що містить: а) знайомство з оточенням, друзями; б)індивідуально-консультативна робота з друзями.
4. Організаційна робота з державними установами та громадськими організаціями, яка полягає у наступному: а)представництво і захист інтересів молодої людини, яка звільнилася, в державних установах; б)налагодження порозуміння та взаємозв’язок між різними структурами; в)координація роботи фахівців різних установ і організацій.