Система освіти в канаді

    Для вступу в суспільний коледж зазвичай потрібен атестат про середню  освіту, хоча в деяких випадках можливі  й інші варіанти вступу, що залежать від програми навчання і віку абітурієнта. Основна мета суспільних коледжів –  це відкрити доступ до навчання максимально  більшій кількості студентів. Тому багато коледжів приймають студентів  протягом всього року, мають денні  і вечірні форми навчання, а  також проводять програми на кампусі  і за його межами. Студенти вчаться  в коледжах від 1 до 4 років. Після 1 року випускникам видаються дипломи. Студенти, що провчилися більш 1 року, одержують, зазвичай, сертифікати. Коледжі готують  фахівців для різних галузей і  значно підвищують шанси студентів  на працевлаштування по отриманій спеціальності. Вартість навчання в суспільних коледжах значно нижча ніж у вищих навчальних закладах.

    Вища  школа: охоплює професійні коледжі, державні коледжі (CEGEP у Квебеку), університети та аспірантуру.

    Система вищої освіти у Канаді є платною, як у державних так і у приватних ВНЗ, інакше кажучи, бюджетна форма навчання взагалі відсутня, але існують різноманітні гранти, стипендії, знижки та кредитне фінансування студентів за мінімальними ставками. Що стосується кредитування, то студент починає виплачувати свою позику після 6 місяців по закінченню навчання, або отримання диплому, так званий строк благодаті. Досить великий відсоток канадських студентів навчається завдяки банківським позикам. Кожна провінція та федеральний уряд регулює ставки студентського кредитування. Ставка позики коливається від 4% до 6% від кредиту. Уряд виплачує цей процент кредиторам, банкам, коли студент ще навчається та під час 6 місячного строку благодаті. Але студенти, сім’ї яких заробляють достатньо грошей, не кваліфікуються на таку позику і повинні оплачувати навчання зі своїх джерел, або з іншої, окремої банківської позики за іншими ставками і правилами. Понад 60% тих хто взяли позику за урядовою програмою, неможуть робити вчасні виплати. Тому уряд запропонував програму, за якою до 50% боргу списується. Такий підхід дійсно сприяє можливості отримати вищу освіту для всіх бажаючих і унеможливлює хабарництво, бо бюджетна система освіти відсутня взагалі.

    Ще  треба підкреслити, що навчання у державних ВНЗ Канади коштує удвічі дорожче для іноземних студентів, ніж для канадців, але вартість навчання у приватних ВНЗ переважно однакова, за винятком медичної страховки та інших незначних послуг. Справа в тому, що всі державні ВНЗ субсидуються на 50% за рахунок опадаткування, а так, як іноземні студенти не опадатковуються то повинні сплачувати повну вартість навчання. Приватні заклади отримують незначні державні субсидії.

    Проте право на кредит мають тільки громадяни, або постійні жителі Канади, на міжнародних студентів такі правила не поширюються. Незважаючи на це для студентів магістратури і докторантури які мають бажання навчатися у Канаді існує достатньо міжнародних грантів. Зазвичай, тільки найкращим студентам з відмінними рекомендаціями вдається потрапити на такі програми. Але не варто розчаровуватися багатьом іншим талановитим студентам. Малі гранти та стипендії доступні більш загальному колу іноземних абітурієнтів, але переважно суми настільки незначні і до того ж виплачуються по закінченню навчального року. Тому для більшості студентів за перший рік навчання прийдеться заплатити повністю наперед. Специфіка оплати за навчання наперед необхідна для офіційного запрошення від університету чи коледжу і отримання студентської візи у канадському консульстві.

    В середньому українському абітурієнту  доведеться викласти на навчання в Україні від 8 тис., до 35 тис., гривень на рік. Приблизно від 1 тис., до 5 тис., канадських доларів.

    У Канаді українському студенту в середньому доведеться заплатити від 5 до 20 тис., канадських доларів. Але кожен ВНЗ у Канаді під час навчання надає можливість більшості студентам працювати до 20 годин на тиждень з мінімальної оплатою $10,25 за годину (наприклад в Онтаріо). За новим законодавством Канади для праці на кампусі не потрібно додаткової робочої візи для іноземних студентів. Канікули у Канаді набагато триваліші, тому можна розраховувати на повних 4 місяці праці по 40 годин на тиждень, а то й більше. Для праці за межами кампуса легко отримати робочу візу, тоді звичайно і більший заробіток.

    Звичайно  є і свої витрати: оренда житла, харчування, авто, страховка, телефон, але це вже  залежить від інших факторів та потреб. Необхідно відзначити, що студент має можливість самостійно заробити собі на навчання і не залежити від батьків у період навчання в університеті, коледжі чи інституті.

    Іншою помітною особливістю вищої освіти Канади є популярність та розповсюдженість у країні спеціалізованих професійних  програм (certificate and diploma programs), які зазвичай тривають 6-24 місяці, та після закінчення яких можна отримати не науковий ступінь, а професійний сертифікат або диплом (International Business Certificate, International Trade Diploma, Hospitality Management Diploma) — найчастіше у таких сферах як бізнес, фінанси, торгівля, інформаційні технології, охорона здоров’я, медіа, туризм та готельний бізнес. Дані програми пропонуються в основному професійними коледжами та громадськими коледжами, рідше — університетами, як державної, так і приватної форм власності. Після закінчення навчання на таких спеціалізованих курсах можна йти працювати, а можна продовжити навчання у коледжі чи університеті на програмі, що веде до наукового ступеня, причому перевівши туди частину або всі навчальні кредити (credits), зароблені на certificate або diploma program. На спеціалізованих професійних програмах можна вчитися як відразу після закінчення середньої школи, так і після отримання наукового ступеня. Кожна програма має свої вимоги вступу та навчальний план.

    Перевагами  програм certificate або diploma, особливо для  іноземних студентів, є наступні:

• гнучкість у виборі часу і форми навчання (ранні та вечірні курси, навчання на вихідних, навчання онлан);
• невеликі класи;
• індивідуальний підхід до кожного студента;
• більшість програм включають обов’язкову практику (internship) та побудовані за принципом Co-Op Program — програми, яка охоплює 50% навчання і 50% зайнятості, що оплачується;
• нижча вартість навчання, ніж у громадських коледжах і університетах.

    Кожний  учбовий заклад встановлює свої вимоги до вступників.

    Необхідно пред’явити Атестат про середню  освіту і скласти один з міжнародних  іспитів з англійської мови - TOEFL (від 550 балів) або IELTS (від 5,5 балів). При вступі на магістерські програми потрібно скласти також GRE, GMAT або LSAT (іспит для юристів).

    ВНЗ повинен отримати вашу заявку на навчання (application form)  з січня по квітень. Бланки документів для вступу можна отримати через AUCC або звернутись безпосередньо до ВНЗ.

    Щоб вступити до аспірантури Канади, потрібно направити листа на кафедру обраного університету і адресувати його особисто професору, який керує обраною вами науковою темою.  Також необхідно  надати кілька рекомендаційних листів; копію диплома з перекладом (нотаріально завірену) і транскрипт з переліком предметів і оцінками, публікації у наукових виданнях. Рішення приймає професор.

    Більш привабливим є навчанням у  канадських коледжах, так як в основному коледжі приділяють багато уваги програмам з компонентами практики і стажування. Практика і стажування, це повноцінна праця, за яку отримують заробітну платню, а ще більше ціниться досвід отриманий таким чином. В університетах, такі програми пере важно відсутні. Помилкою в багатьох освітянських колах України є те, що освіта отримана в коледжі вважається не такою привабливою, як університетська. Парадокс в тому, що багато студентів Канади після диплому бакалавра, отриманого в університеті, продовжують навчання у коледжах, щоб здобути сертифікат магістерського рівня для того, аби збільшити свої шанси отримати гарну роботу. Виглядає так, що студенти, які отримали рівень бакалавра у коледжі, більш пристосовані для праці у своїй галузі, ніж студенти бакалаври університету. Коротко можна охаректеризувати, що університети націлені більше на теоретичну та дослідницьку академічну науку, а коледжі зосереджуються на окремих професійних, галузевих напрямках та на потребах науки і суспільства. Також, необхідно знати, що багато університетів мають по декілька коледжів у своїй структурі, але коледжі є незалежними вищими навчальними закладами Канади.

    У багатьох коледжах є департаменти, які допомагають випускникам  зорієнтуватися на ринку праці і знайти роботу. Держава також дає можливість залишитися жити і працювати в Канаді після проходження імміграційного процесу.

    У більшості провінцій випускники після школи можуть відразу вступати як до коледжу, так і в університет, або після 2-х років навчання в коледжі перевестися на 3 курс університету.

    У провінції Квебек система вищої освіти трохи відрізняється від інших. Шкільної освіти недостатньо для вступу до університету. У Квебеку коледж - не рівна щабель з університетом, це скоріше ступінь на дорозі до університету. Після школи квебекський випускники обирають 2 шляхи: або професійно-технічну освіту, або пре-університетську освіту.

    Таким чином, є 2 типи колледжскіх дипломів у Квебеку: 3х-річний технічний і 2х-річний пре-університетський, після кожного з яких студент може йти на 1 курс університету. Далі система ступенів не відрізняється від інших провінцій: бакалавр, магістр і доктор наук.

    Університет імені Макгілла, два роки підряд займає перше місце в категорії Medical-Doctoral, був заснований в 1821 році. Для його створення Джеймс Макгілл, шотландський переселенець і успішний підприємець, що створив свої статики завдяки торгівлі шкірами, надав у Монреалі, що став пізніше столицею провінції Квебек, власний будинок з вісімнадцятьма гектарами власної землі й десять тисяч фунтів стерлінгів.

    У сьогоднішньому університеті імені  Макгілла одинадцять великих факультетів: сільського господарства і екології, гуманітарний, стоматології, педагогіки, інженерний, юридичний, управління, медицини, музики, теології, науки. У свою чергу вони розбиті на десять шкіл.

    Студентське населення університету нараховує 33258 осіб. З них більшу частину становлять жителі Квебека (57,3%) На частку іноземних студентів припадає майже стільки ж, скільки й на представників іншої частини Канади - 23,7% і 19% відповідно.

    Університет імені Макгілла, до речі, є єдиним вузом Канади, що війшов у двадцять п'ять кращих університетів планети відповідно до спільного рейтингу газети "Таймс" і консалтингової організації QS.

    Університет Гвельфа, що зайняв у цьому році перше  місце в категорії Comprehensive, має  ім'я містечка, розташованого в  південно-західній частині провінції  Онтаріо. Університет створювався  досить довго - понад сто років. В 1903 році заснований в 1874 році Сільськогосподарський коледж Онтаріо об'єднався з Інститутом Макдональда.

    Переважна більшість грантів, одержуваних  університетом Гвельф на наукові  дослідження, припадає на кошти, що виділяються міністерством сільського господарства провінції Онтаріо. Для того, щоб бути ближче до виконавця робіт, воно розташувалося недалеко від університетського кампуса. Як, втім, і науково-дослідний парк, у якому вчені й студенти працюють над проблемами в області хімії, організації харчування, сільського господарства, ветеринарії, зоології й біології.

    Разом з тим з майже 18 тисяч студентів  університету лише один із сімнадцяти віддав перевагу вивченню ветеринарії  й агрокультури на противагу вивченню гуманітарних і інженерних дисциплін. Так що в однобокості викладання Гвельф звинуватити не можна.

    Університет Св. Франциска Ксав'єрського, на думку  журналу Маклінс, є кращим вузом  серед університетів, які в основному  навчають на рівні бакалаврських програм. Він був створений в 1853 році за рішенням громади католицької церкви міста Антигониш провінції Нова Шотландія.

    Зараз у Св. Францискові Ксав'єрському вчиться ледве більше 4200 студентів, а факультетів у вузі всього три - гуманітарний, природничо-науковий і  ділового адміністрування. Така кількість студентів уможливлює забезпечити відмінне співвідношення кількості студентів, що припадають на одного викладача. У цьому вузі воно дорівнює 16:1. Також це створює почуття родини, у якій усі один одного знають.

    Як  ми бачимо, світ вищої освіти Канади різноманітний, і підібрати університет можна, не тільки виходячи з їхньої світової популярності, але також з огляду на комфортність навчання, що для студентів-іноземців також є чинником важливим.

    На  відміну від США, переважна більшість  коледжів та університетів Канади —  державної власності. Протягом останніх 5-3 років, щоправда, популярність і попит  на приватні ВНЗ зростає, як і зростає їх кількість. Деякі дослідження показують навіть вищий рівень знань студентів приватних навчальних закладів у порівнянні з державними. У будь-якому разі, всі приватні коледжі та університети акредитовані відповідними освітніми державними органами провінцій і територій Канади та постійно перевіряються.

    Всі університети входять в Асоціацію  університетів і коледжів Канади (AUCC), яка щорічно перевидає офіційний  довідник (Directory of Canadian Universities), що містить докладну інформацію про кожний з них.

    Канадські університети оснащені сучасним матеріально-технічним  і лабораторним устаткуванням, мають  добрі бібліотеки. Сильною стороною канадської вищої школи є тісний зв'язок науки й практики. Університетські клініки вважаються кращими в країні, бізнес-школи беруть активну участь у консультуванні підприємців і платників податків. За офіційною статистикою, канадська університетська наука створює в країні щорічно 150-200 тис. робочих місць.