Школа будущего

Завдання, що входять до системи самостійної  діяльності, мають бути р1зними за змістом і дидактичною метою.

Послідовність виконання домашніх і класних  самостійних робіт повинна бути такою, щоб виконання одних робіт  логічно випливало з попередніх і готувало учнів до виконання наступних.

Самостійна  робота повинна носити цілеспрямований  характер, що досягається чітким визначенням  її мети. Вона повинна бути дійсно самостійною, а її зміст і обсяг – посильними для учнів.

Для самостійної  роботи учням необхідно пропонувати завдання, що розв’язуються  за готовими алгоритмами, а також і такі, які вимагають їх створення.

Необхідно враховувати те, що різним людям  потрібна різна кількість часу для  засвоєння одних і тих самих  знань.

Завдання  мають бути цікавими для учнів.

Ефективність  самостійної роботи збільшується, якщо вона є однією зі складових навчального  процесу і проводиться планомірно та систематично, якщо на кожному уроці  для неї відводиться певний час. Тільки за таких умов у школярів формуються стійкі навички щодо виконання різних видів самостійної роботи.

Тестова система перевірки  знань - є одним з найважливіших засобів активізації розумової діяльності учнів і розвитку їх креативності.

Тестові завдання мобілізують діяльність учнів, захоплюють своєю простотою навіть слабких школярів. Учень не може бути пасивним на уроці, знаючи, що з кожної теми його знання будуть перевірені.

Якщо  проводити таку роботу систематично, то на основі набутих учнями вмінь  та навичок можна досягти гарних результатів.

Основними перевагами тестової форми роботи є:

• врахування індивідуальних особливостей учнів;
• перевірка якості засвоєння як практичного так і теоретичного матеріалу;
• здійснення оперативної діагностики результатів засвоєння навчального матеріалу кожним учнем;
• можливість детальної перевірки кожної теми курсу;
• заощадження навчального часу для перевірки знань і оцінки результатів навчання.

Тести з математики може індивідуально виконувати кожен учень як під час уроку, так і вдома.

Види  тестів:

Перший  – теоретичний. Він дає можливість перевірити ступінь засвоєння учнями теоретичного матеріалу, рівень осмислення сприйняття матеріалу, вміння фіксувати його в пам’яті і відтворювати текст за зразком.

Другий  вид тестів дає можливість перевірити рівень розуміння вивчених означень і правил, уміння застосовувати їх під час підготовки відповідей на найпростіші запитання.

Третій  вид тестів – традиційний. Він призначений для організації поточного оперативного контролю і допомагає вчителю дістати інформацію про рівень уміння застосовувати матеріал під час розв’язування типових завдань. Цей вид роботи можна запропонувати як під час уроку, так і для домашнього завдання, він розрахований на 10-15 хв. Частину цих тестів можна успішно використати для самостійного вивчення матеріалу. Наприклад, вивчення матеріалу вдома і одночасне заповнення пропусків у тестах з наступною перевіркою вчителем на уроці. Його основна мета – виявити найбільш поширені помилки, усунути їх, а також  усунути причини їх виникнення.

Четвертий вид тестів передбачає вибір учнями з ряду тверджень тих, які він вважає правильним. Позитивна відповідь відмічається в тексті. Наприклад, це може бути «хрестик» на цифрі, що позначає порядковий номер твердження. Цей вид роботи розвиває аналітичні здібності школярів, увагу, пам’ять, швидкість реакції. Працюючи з тестами, учні не тільки набувають обчислювальних навичок, а й закріплюють теоретичні знання, тренують увагу та пам’ять. Тестова перевірка досить поширена в навчальному процесі. Завдання для ДПА та ЗНО також складено у вигляді тестів.

Одним із недоліків тестів є можливість списування в разі відсутності належного  контролю. Щоб не можна було, наприклад, підібрати корені рівняння перевіркою, в завданні ставиться вимога знайти не самі корені, а їх кількість, суму, добуток тощо.

Переваги  тестів:

• можливість швидко отримати досить повне уявлення про рівень знань з даної теми;
• внесення різноманітності в стандартні контрольні роботи;
• можливість перевірити роботу швидко, що зручно, як для вчителів так і для учнів;

Залік – дозволяє здійснити особистісно-орієнтований підхід, активізувати навчально-пізнавальну діяльність учнів. Його можна проводити у формі міні-екзамену, колоквіуму, огляду знань, математичного бою, рингу і таке інше.

Форми проведення робіт контролюючого характеру обирає вчитель індивідуально для кожної теми та етапів уроку, а загальна схема – однакова для всіх вчителів. Це вхідна діагностична робота – тематична оцінка – семестрова – підсумкова моніторингова робота – річна. Інформація заноситься у вигляді графіків по кожному предмету окремо та для кожного класу в цілому.(дивись додаток 3   )

Впровадження  Державних стандартів базової і  повної середньої освіти найближчим часом актуалізують проблему створення  системи моніторингу якості освіти в Україні. Сьогодні для багатьох освітніх систем однією з основних чинників розвитку якісної освіти є володіння об'єктивною інформацією про результати навчання відповідно до чинних освітніх стандартів. Саме така інформація сприяє розвитку освітньої політики та впливає на процес прийняття ріщень в управлінській сфері з метою оновлення та поліпшення роботи галузі. Потреба визначення напрямків модернізації української школи потребує точної інформації про стан освіти країни у порівнянні з іншими країнами світу, отриманої на основі інструментарію, який відображає світові пріоритети в галузі освіти.

У міжнародній  педагогіці існує ряд інструментів вимірювання навчальних досягнень  учнів, які використовуються в багатьох країнах світу,  серед них: PISA - Міжнародна програма оцінки знань та умінь учнів за напрямками: "грамотність читання", "математична грамотність" та "природничонаукова грамотність", TIMSS - Третє міжнародне дослідження якості математичної та природничонаукової освіти, PIRLS - Міжнародний проект "Вивчення якості читання та розуміння тексту", IEAP II - Друге дослідження з порівняльної оцінки математичної підготовки учнів, CIVIC - Порівняльна оцінка громадянської освіти випускників середньої та основної школи, SITES - Друге порівняльне дослідження інформаційних та комунікаційних технологій в освіті та інші.

В умовах лавини інформації, яка звалюється нині на кожного учня, від учителя вимагається велика майстерність, щоб підтримувати стійкий інтерес до навчання. Завдання вчителя – розвивати розумову активність учня, пропонуючи завдання, які відповідають його індивідуальним нахилам та посильні саме йому. Усереднення та зрівнялівка згубні: це знеособлює сильних учнів та уповільнює їх розвиток. 
Математичні здібності проявляються у тому, як швидко , глибоко та міцно учні засвоюють математичний матеріал. Ці характеристики найлегше виявити під час розв’язування задач. Про швидкість можна робити висновки за кількістю завдань, розв’язаних учнем за визначений період часу, а також порівнюючи час, потрібний різним учням для розв’язування однієї і тієї самої задачі. 
Міцність засвоєння навчального матеріалу виявляється за результатами контрольних робіт, які дають змогу виявити ту частину раніше розглянутих задач, яку учень може розв’язати сьогодні. 
Глибина засвоєння перевіряється тим, чи вміє учень застосовувати пояснений раніше вчителем матеріал до розв’язування конкретних завдань. 
Вчителі вважають, що кожна за названих характеристик(швидкість, глибина, міцність) є обов’язковим показником розвитку математичних здібностей. Проте, якщо хоча б одна з них проявляється достатньою мірою, можна сказати, що учень має математичні здібності. 
Видатний математик, академік А.М. Колмогоров(1903-1987) виділив три компоненти математичних здібностей: алгоритмічний, геометричний та логічний. Під алгоритмічними, або обчислювальними, розуміють здібності, які виявляються,наприклад, під час розкладання многочленів на множники, розв’язування рівнянь, перетворення виразів тощо. Геометричний компонент включає просторову уяву і здатність до введення геометричної наочності у процес вивчення математичної проблеми. Під логічними здібностями розуміють «мистецтво послідовного, правильного розчленування логічного судження.»

Побудова методики, орієнтованої на розвиток учня, в кожного вчителя індивідуальна, вона відповідає стилю вчителя. Але кожний урок – це зернинка до математичної скарбниці учня. На кожному уроці ми додаємо по краплині до його системи знань, але й інколи втрачаємо учня для математики назавжди. 
Цікавою є думка, висловлена американським математиком, спеціалістом з теорії чисел А. Нівеном: « Математику не можна вивчати, спостерігаючи, як це робить сусід». Отже, слід забезпечити кожного учня окремим завданням для самостійної роботи. 
Для цього зручніше використовувати тренувальні роздаткові картки.  
Невеликі витрати часу для організації роботи за картками та індивідуальність завдань дають можливість частіше проводити письмові індивідуальні опитування. Оперативність їх перевірки дає вчителю корисну інформацію для коригування знань та вмінь учнів. 
Для індивідуалізації самостійної роботи вчителі можуть використовувати індивідуальні   картки для кожного учня диференційовано за рівнем навчальних досягнень.

Слід відзначити важливість усних вправ як одного з випробуваних засобів, що сприяють кращому засвоєнню матеріалу, розвивають уважність, спостережливість, ініціативу, викликають інтерес до роботи. За їх допомогою учитель встановлює на уроці оперативний і ефективний зворотній зв'язок, який дає можливість своєчасно контролювати процес оволодіння математичними знаннями та вміннями. 
Вчителі використовують такі прийоми: усне повідомлення змісту вправи, використання таблиць, моделей або предметів навколишнього середовища, математичний диктант, складання математичної моделі задачі та ін.. 
У всіх випадках потрібно максимально стимулювати мислення школярів, підводити їх до необхідності зіставляти, порівнювати, класифікувати, узагальнювати, конкретизувати, критично ставитись до тверджень та їх формулювань тощо. Особливо цікаві дітям вправи за готовими малюнками, які можна підготувати на дошці перед початком уроку і використовувати для активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів. 
Постійна копітка праця, невдоволення результатами – ось та сила, яка відточує майстерність учителя. А.С.Макаренко писав: «Майстерність – це те, чого можна домогтися. І як може бути відомим майстер-токар, чудовий майстер-лікар, так повинен бути чудовим майстром педагог…» 
Іноді, щоб знайти задачу, яка задовольняє постановлену мету уроку і відповідає інтересам конкретного учня чи класу в цілому, доводиться переглянути багато додаткової літератури і перерозв’язувати значну кількість задач. Винагородою за ту нелегку працю є уроки, на яких одержують задоволення і учні, і вчитель.

Реформування школи ставить нові вимоги до контролю знань учнів. Підсумкова оцінка за тему – це не середнє арифметичне оцінок, а результат успішності учня, його знань, умінь і навичок з даної теми. І головне, учень може покращити свою оцінку, попрацювавши додатково, з’ясувавши незрозумілі питання. Завдання вчителя – створити такі умови, які б спонукали учня до самостійної роботи, прагнення отримати більш високі результати. Важливий і психологічний мікроклімат: учень повинен відчувати зацікавленість учителя в покращені його знать, бо це спільна мета і вчителя, і учня. Головне – вмотивувати дитину працювати з максимумом можливостей. При великому діапазоні шкільної оцінки зростають вимоги до організації контролю знань учнів, вироблення і застосування точних критеріїв оцінювання навчальних досягнень учня. Виникає питання: «Чи потрібні поточні оцінки, оцінювання самостійних робіт, письмові опитування теорії»? Відповідь однозначна – так. Але роль цієї оцінки інша, ніж була раніше. Учень не завжди вміє об’єктивно оцінити свої знання, виділити той матеріал, який слід доопрацювати, знайти і виправити помилки. З іншого боку, вчитель не може і не повинен чекати 10-12 уроків, щоб визначити, що знає і вміє учень, які в нього помилки та прогалини у знаннях. Завдання вчителя- керувати роботою учня протягом усього часу вивчення теми, спонукати його додатково працювати, покращуючи результати. Поточна оцінка має тепер виховний, діагностуючий характер, сприяє корекції знань учнів. 
На сучасному етапі реформи освіти підвищилась роль самоосвіти - учні аналізують виконання своєї   роботи, виокремлюють типові помилки, здійснюють само- та взаємоперевірку.. 
Учень має навчитися робити аналіз своєї відповіді, свого розв’язування, допущених помилок. Він може це робити, фіксуючи на полях певними позначками свої досягнення та прогалини. І вчитель, і учні мають добре знати критерії оцінювання, вільно користуватись ними під час контролю. Аналізуючи роботу учня, учителька починає з позитивного, з досягнень, а закінчує тим, що треба ще доопрацювати, довчити для досягнення кращого результату. Важливо заохочувати учнів до додаткової творчої роботи, постійно керувати нею. У домашніх завданнях вчитель передбачає завдання для сильної групи учнів: рекомендує додаткову літературу, вказує, де її можна знайти; пропонує розв’язати приклади із різних збірників тощо. Завдання можуть бути довгостроковими – реферати, наукові роботи, доповіді, розв’язування складних і цікавих задач, складних кросвордів та ін. У цьому разі вчитель  надає індивідуальну допомогу учню на його прохання. Головне – зрозуміти, що творчо працюючий учень не впаде з неба, він може з ’явитися тільки у творчо працюючого вчителя.