Самостійна робота учнів - засіб розвитку пізнавальної активності і творчого мислення (на історичному матеріалі)

Самостійна робота учнів - засіб  розвитку пізнавальної активності і  творчого мислення (на історичному  матеріалі)

 

Кордунова Н. О.

 

аспірантка ІІ курсу ВДУ.

 

Кафедра психології

 

На протязі століть йшов пошук  досконалих методів навчання історії; педагогами, психологами узагальнювався певний досвід, пропонувались нові ідеї в дій галузі.

 

У наш час зростає потік інформації, поширюється тенденція до відтворення  справжньої історії, без перекручувань  і фальсифікацій. На сторінках преси  з’являється ряд альтернативних думок на певні історичні проблеми і, навіть, цілі періоди, обсяг знань надзвичайно швидко збільшується.

 

Сучасним школярам дуже важко розібратися, правильно оцінити ряд подій  виходячи з того потоку інформації (часом досить суперечливої), яка  виплескується на нас з боку преси, радіо і телебачення. У зв’язку з цим виникає необхідність вирішення ряду проблем. Однією з таких проблем, яка потребує негайного вирішення є проблема формування в процесі навчання активного, самостійного, творчого мислення школярів. Учням потрібно допомогти позбутися шаблонного, стереотипного мислення, стандартних установок, які вбивалися в їхні голови ще з дитинства. Сучасна школа повинна виховувати у школярів здатність до самостійної навчальної діяльності, самостійного здобуття знань.

 

Проявляти такі якості мислення як самостійність, активність, гнучкість, швидкість і  інші. Щоб виявити, на скільки учні володіють цими якостями, як у них  розвинута здатність до аналізу, уміння виділяти істотне, здійснювати  порівняння. З цією метою було проведено дослідження в школах м.Луцька з учнями 6-х класів. Для цього було використано ряд методик під назвою “Мислення”, “Діагностика мислительних стратегій” (методика Брунера), “Словесний лабіринт” (головоломка “Дональд”).

 

Виходячи з одержаних результатів, ми визначили деякі завдання вчителя історії по формуванню в учнів тих якостей мислення, які необхідні для засвоєння історії та самостійного здобуття знань. Використані нами методики дослідження дали можливість дослідити швидкість, гнучкість мислення школярів, встановити ступінь володіння ними просторовими образами та уміння самостійно оперувати ними.

 

Даній проблемі присвячено багато посібників, монографій і статей, але часто  дане питання розглядається вузько, з позиції якоїсь однієї риси, якості, яка протиставлялась іншим. Одні вчені твердили, що самостійність визначається тільки мислительною діяльністю учнів, другі - тільки мотивами її діяльності, її добровільністю, треті - тільки рисами характеру, поведінки тощо. Але не треба забувати, що діяльність людини багатогранна і тому треба формувати самостійність людини вцілому, у всіх її проявах.

 

Наше дослідження показало, що в  навчанні історії слід розрізняти:

 

1) самостійність мислення проявляється  при розгляді суті явищ (подій,  процесів) і веде до формування переконань; з нею тісно пов’язана і самостійність в використовуванні навичок і вмінь, прийомів розумової праці, методу пізнання;

 

2) самостійність характеру, поведінка  особистості, яка виражається  в умінні поступати у відповідності  зі своїми поглядами, в тому чи іншому відношенні до оточуючого;

 

З) самостійність поштовху до діяльності, її мотивів; для неї важливі прояви інтересу, ініціативи, творчості;

 

4) самостійність в практичній  діяльності.

 

Не треба забувати, що існує принципова різниця між пізнавальною діяльністю: а) при передачі готових знань; б) при формуванні знань на основі самостійної мислительної діяльності учнів. Головним видом пізнавальної діяльності учнів за способом передачі готових знань є запам’ятовування, при слабкому прояві мислительної активності і самостійності.

 

На початку 50-х років був запропонований пізнавальний процес, при якому знання формуються на основі самостійної мислительної діяльності учнів. Учень без сторонньої прямої допомоги повинен розібратися  в явищах суспільного життя, розкрити їх суть. Пізнання рухається від явища до суті, а від суті знову до явища, але тепер це явище усвідомлюється повніше, глибше. Самостійне розкриття суті явищ органічно пов’язане з використанням знань, умінь, життєвого досвіду учнів.

 

Аналіз результатів експерименту показав, що для організації самостійної навчальної діяльності необхідно забезпечити її посильність, доступність і різноманітність, враховуючи при цьому вікові та індивідуальні особливості учнів дотримуючись дидактичних вимог.

 

Самостійна робота на уроках історії має велике навчальне й виховне значення. Вона може дати бажані наслідки лише тоді, копи вчитель застосовує її у певній системі та послідовності; правильно керує нею; працює в тісному контакті з учителями інших предметів, особливо гуманітарного циклу.

 

В чому ж полягає суть самостійної  роботи? Самостійною є та діяльність, яку учень здійснює без сторонньої прямої допомоги, спираючись на свої знання, мислення, вміння, життєвий досвід, переконання, і яка, через збагачення учня знаннями формує риси самостійності. Самостійна діяльність являє якість процесу пізнання, рису особистості учня і форму організації навчання.

 

Дані дослідження підтверджують  думку про те, що розвиток самостійності  в процесі навчальної діяльності включає в себе такі сторони:

 

- відношення вчителя до проявів  самостійності;

 

- уміння учнів самостійно планувати  свою навчальну роботу;

 

- уміння виділяти головне і  другорядне;

 

- оцінку учнем труднощів у  вивченні матеріалу;

 

- наявність або відсутність  в учня інтересу до матеріалу, який вивчається;

 

- самостійне застосування засвоєних  знань;

 

- оцінка учнем своєї роботи  і її результатів.

 

Навички і вміння самостійної роботи в учнів формуються не самі по собі, а в результаті спеціально організованих  вправ, що органічно включаються у навчальний процес.

 

Велике значення в цьому відношенні має висока майстерність учителя, його керівництво активною пізнавальною діяльністю учня, логіка педагогічного  процесу, створення проблемної ситуації на уроці, правильна і раціональна  організація видів самостійної роботи, пов’язаної з подоланням учнями певних труднощів і підведення підсумків виконання і об’єктивна оцінка роботи.

 

Для того, щоб  самостійна робота була ефективною важливо  дотримуватись взаємозв’язку різних видів самостійної роботи учнів на уроці та урізноманітнювати їх, повинен існувати взаємозв’язок класної і домашньої самостійної роботи.

 

Ми організували класну роботу так, щоб домашня самостійна робота була її органічним продовженням. Великою мірою робота учнів, хід  уроку тісно зв’язані і залежать від якості самостійної роботи учнів удома. Мета домашньої роботи - міцне закріплення вивченого на уроці матеріалу, глибше його осмислення, дальший розвиток набутих учнями умінь і навичок самостійної роботи з текстом підручника, історичними картами. ілюстраціями, схемами. Учні, виконуючи домашнє завдання, привчалися писати прості й розгорнуті плани з окремих питань і тем, складати різні тематичні таблиці, працювати з матеріалами періодичної преси, готувати невеликі повідомлення, реферати на історичні і суспільно-політичні теми.

 

Домашня робота носила творчий характер, будила думку  школяра. Вчитель на уроці максимально  застосовував прийоми стимуляції активного  самостійного мислення, щоб творчий  дух не залишав школяра і вдома, спонукав його до самостійності і активності.

 

Часто учень  не засвоює той чи інший матеріал через невміння самостійно виконувати навчальні завдання, зокрема домашні. Дуже важливо навчити учня складати план і тези прочитаного. Спочатку вчитель  навчав учнів на уроці цієї роботи. На такому уроці діти працюють колективно, після дворазового читання тексту підручника учні старалися проаналізувати його, при допомозі вчителя виділити головне. Можна працювати над текстом, розбивши його на окремі частини і аналізувати кожну з них. Важливо, щоб вчитель надалі дав вказівки щодо самостійного складання плану, техніки читання, запам’ятовування, запису тез тощо.

 

Ми контролювали роботу учнів через  фронтальне опитування. Важливо й  надалі окремим учням роздавати  картки для самостійної роботи з подібними завданнями, скласти план прочитаного тексту, скласти тези прочитаного; потім збирали і перевіряли зошити окремих учнів. Таким чином було зрозуміло, на скільки учні вміють виділяти головне, над чим ще треба попрацювати і вияснити, чи вміють учні лаконічно і суттєво виражати свої думки. Не всі учні володіють належним темпом читання, і цей недолік негативно позначається на успішності. Для того, щоб виправити становище треба більше уваги приділяти самостійній роботі над текстом підручника, застосовувати систему вправ на читання і аналіз тексту підручника, а також давати додаткові завдання додому - прочитати життєпис полководця, уривок з поеми, статтю в газеті тощо.

 

Дуже важливо навчити учня працювати  з книжкою і в школі, і вдома, виробляти в нього звичку “копатися  в книжках”. Добре ілюстрований підручник дає можливість набагато краще організувати найрізноманітніші види роботи з ним, активізувати розумову діяльність учнів, розвивати в них активність, самостійність, творчу уяву.

 

Ілюстрації підручників діляться на композиційні, схематичні, фотоілюстрації.

 

Самостійну роботу учнів над  ілюстраціями підручника ми організували так, щоб вона була різноманітною - це і уявні екскурсії до тієї чи іншої  країни на основі ілюстрацій підручника і використання для порівняння двох або кількох ілюстрацій і інші форми роботи. Основною умовою самостійної роботи учнів з ілюстраціями було вміле поєднання слова вчителя з текстом підручника і малюнком.

 

Майже у кожної дитини є потреба  проявити свої творчі нахили, цю потребу  учень може задовільнити в процесі написання твору, адже процес написання твору є процесом творчого уявлення. Спочатку твір існує як система уявлень про факти, події, які треба певним чином відібрати. Щоб успішно керувати цим процесом, розвивати творчі здібності учнів, необхідно знати їх індивідуально-психологічні особливості, ставлення дітей до навчання, особливості їх знань, умінь і навичок, вольових якостей.

 

Ще одним з важливих видів  самостійної роботи, яка сприяє розвитку логічного мислення, усної й писемної мови, творчості, активності й самостійності учнів є ведення словника. У курсі історії стародавнього світу учням доводиться мати справу з великою кількістю слів і виразів, без правильного розуміння яких не можна засвоїти історичного матеріалу.

 

Для підвищення активності і самостійності на уроках історії були використані такі форми самостійної словникової роботи:

 

1) самостійне з’ясування значення  слова за допомогою словників,  енциклопедій, довідників;

 

2) складання усно, а потім письмово  оповідань-мініатюр з відомими  уже словами і термінами;

 

3) рецензування цих оповідань  учнями;

 

4) добір слів і термінів, що  стосуються певної теми, розділу;

 

5) різноманітні форми роботи  з картками.

 

Розуміння історичного процесу  неможливе без уявлення його в  хронологічних рамках. Хронологія приводить весь багатий історичний матеріал у відповідно-визначений порядок, фіксує історичні події в часі у тій послідовності, в якій вони відбувалися. Розвитку логічного мислення сприяють хронологічні картки. Так, на одній картці можна записати століття, на другій - дату, на третій - подію. Показуючи картку на якій записано дату, учням пропонувалося назвати подію.

 

Дуже важливо навчити дітей  користуватися “лінією часу”. В  старших класах більше уваги приділялося  таким видам самостійної роботи як складання плану-конспекту, який передбачає не тільки стислий виклад головних положень, їх доказів, але й наведення фактів, які ілюструють ці положення. Ефективність роботи по складанню плану великою мірою залежить від наявності в учнів навичок смислового аналізу тексту. План складався за текстом підручника, за кількома джерелами, скласти план оповідання, план розповіді до картини, план розповіді вчителя.

 

Важливою є робота учнів над  висновками як по окремому уроці, так  і по темі вцілому. Вивчаючи історичні  факти і події, учні узагальнювали ці факти і складали короткі висновки. Спочатку висновки робилися ними по одному з якихось уроків, потім, коли учні оволодіють певними навичками складали висновки - по всій темі. Активізує пізнавальну діяльність учнів, сприяє формуванню в них самостійності й робота по складанню порівняльних таблиць і схем.

 

В значній мірі розширюють і поглиблюють  історичні знання учнів художньо-історична  і науково-популярна література. Це насамперед досягається тим, що вчитель  організовує позакласне читання  учнів і сам використовує уривки з цієї літератури при поясненні матеріалу на уроці. Існують певні види роботи учнів з цією літературою, які найбільш активізують учнів і прищеплюють їм навички самостійної роботи. Це - домашні письмові твори за художньо-історичними книгами і складання учнями старших класів рецензій на історичну літературу.

 

Наочність - у викладанні історії  також має важливе значення. Використовуючи на уроках історичну картину чи навчальний кінофільм, вчитель більш активно  діє на пізнавальну діяльність учня. Важливо самих учнів навчити читати історичні картини, використовуючи багаж знань по даній епосі. Працюючи над розкриттям змісту картини учні розширюють свої історичні знання по даній темі, роблять свої маленькі “відкриття”, а це підвищує інтерес до уроку і допомагає краще засвоїти нові терміни. Одним із видів активного використовування історичних картин є прийом складання учнями усної, а потім і письмової розповіді за двома-трьома і більше історичними картинами. Це усна розповідь заздалегідь даними питаннями з використанням для ілюстрацій історичних картин; письмова творча розповідь за історичними картинами.