Самостійна робота студента – важливий чинник успішності навчання

     Зокрема самостійну роботу визначають як особливу форму навчальної діяльності, спрямовану на формування самостійності студентів і засвоєння ними сукупності знань, умінь, навиків, що здійснюється за умови запровадження відповідної системи організації всіх видів навчальних занять та виконується за завданням і під методичним керівництвом викладача, але без його особистої участі. Таке визначення дозволяє конкретизувати це поняття як стосовно кожної з його складових частин, так і стосовно шляхів і засобів забезпечення належної якості кожної з них.

      Однак з позицій вищої освіти і методології педагогічної діяльності не менш важливу роль має відігравати інтегральний погляд на сутність і зміст можливих заходів, спрямованих на системну реалізацію цих шляхів і засобів.  Мається на увазі глобальна, але досить чітко визначена мета освітньої діяльності, досягнення якої і означало б вирішення проблеми якості підготовки фахівців. Саме в цьому моменті і збігаються визначені вище цілі й завдання нашого дослідження. Йдеться, з одного боку, про проблеми самостійної роботи студентів, а з іншого, – якісна підготовка фахівців.

     Цілком зрозуміло, що якісне засвоєння студентом навчального матеріалу неможливе, якщо в нього відсутні мотиви до здобування нової інформації самостійно. Тому, на наш погляд, навчальний процес  у вищій школі  необхідно переорієнтовувати на формування у студентів бажання та вміння самостійно оволодівати знаннями, опрацьовуючи літературу та інші джерела інформації, оскільки жоден навчальний заклад не спроможний надати ідеальну освіту на все життя [7].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Головні завдання розвитку навчального процесу.

      Одним  із головних завдань подальшого розвитку навчального процесу у вищому навчальному закладі  є поділення  самостійної роботи студентів на дві складові: обов’язкову і спеціальну. Обов’язкова самостійна робота повинна включати підготовку до поточних аудиторних  занять, а саме: опрацювання  лекційного матеріалу, підготовку до семінарів, практичних та лабораторних занять тощо. Спеціальна самостійна робота повинна включати  поглиблення та закріплення знань студентів, розвиток творчих здібностей у ході написання рефератів, творчих робіт, виконання розрахункових робіт, індивідуальних домашніх завдань, курсових робіт і проектів, участь у науково-дослідній роботі тощо. Таким чином, в умовах  сучасної освітньої  системи  навчання основним завданням викладача стає не просто передача готових знань і фактів, а також організація активної самостійної роботи студентів.  Навчальний час, відведений для самостійної роботи студента, регламентується  навчальним планом (робочим навчальним планом) і, згідно із положенням Закону України  «Про вищу освіту», повинен становити не менше 1/3 та не більше 2/3 загального обсягу  навчального часу, відведеного для вивчення конкретної навчальної дисципліни [4]. Цілком очевидно, що  ефективна організація самостійної роботи студентів дозволяє розвинути творчу активність, логічне мислення, навчитися самостійно працювати та постійно самовдосконалюватись в майбутній професійній сфері. У зв’язку з цим я вважаю, що самостійна робота студента є рівноправним елементом навчального  процесу і, таким чином, має однакові з іншими елементами дидактичні цілі і завдання.

     В зв'язку з тим, що одне з основних завдань сучасної вищої освіти полягає в розвитку у студентів потреби в самоосвіті, то навчання у  вищому навчальному закладі  повинно бути організоване так, щоб не тільки надавати студенту знання, навички та вміння, але й навчити набувати їх самостійно. Сучасний випускник повинен бути професійно мобільним,  володіти самостійністю мислення та гнучким менталітетом у рішенні складних завдань. Для  формування таких якостей необхідно процес навчання в вищому навчальному закладі  орієнтувати на розвиток пізнавальної та професійної самостійності, як основних рис  майбутнього фахівця.

   Успішність навчальної діяльності у самостійній роботі.

     Успішність навчальної діяльності у самостійній роботі залежить від типу і рівня труднощів, які виникають у ході такої роботи. Тому вивчення труднощів у навчальній діяльності студентів допомагає виявити індивідуальні особливості учнів, краще організувати їхню самостійну роботу. 
    Для такого дослідження були розроблені адаптовані анкети для самооцінки студентами ступенів труднощів, на які вони наштовхуються в ході самостійної роботи в навчальній діяльності з курсу математики. При цьому використовувалась експертна оцінка кожного інтелектуального вміння. За її результатами було складено анкети, що вміщували 16 ознак, які можна розділити на дві групи: труднощі, що залежать від рівня сформованості навчальних інтелектуальних вмінь (осмислення навчального матеріалу, виділення в тексті головних ідей, формулювання висновків та ін.); труднощі в умінні організувати власну самостійну роботу (здійснення самоконтролю своєї навчальної діяльності, організація власної діяльності з вивчення теоретичного матеріалу та у роботі над практичними завданнями тощо). 
    Студенти оцінювали свої труднощі за такою шкалою: "5" балам відповідав високий рівень труднощів, "4" – достатній, "3"- середній, "2" – низький, "1" – відсутність труднощів [9].

 

 

 

 

 

 

 

 

Поняття « самостійна робота».

      Аналіз психолого-педагогічної літератури вказує на те, що в педагогіці немає єдиного підходу до визначення поняття самостійної роботи. Деякі дослідники вважають самостійну роботу формою організації навчального процесу, інші – методом навчання. Існують й інші підходи, коли самостійну роботу розуміють як засіб досягнення конкретної мети, спосіб здобуття знань з різних джерел. 
    У педагогічному словнику самостійна робота визначається як "діяльність учня в процесі навчання, яку він виконує по завданню вчителя під його керівництвом, але без його безпосередньої участі" [12]. У педагогічній енциклопедії самостійну роботу визначено як "різноманітні види індивідуальної та колективної діяльності учнів, що здійснюються на класних і позакласних заняттях або вдома за завданнями, без безпосередньої участі вчителя"[11]. Але незалежно від точності формулювання визначення самостійної роботи кожен викладач має певне розуміння поняття самостійної роботи. Аналіз літератури вказує і на те, що існуючі розробки для організації самостійної роботи не завжди задовольняють потреби навчального процесу в коледжі. У світлі вимог сьогодення актуальним є пошук таких форм самостійної навчальної роботи у коледжах, коли допомога і контроль з боку викладача не пригнічуватимуть самостійності та ініціативи студента, а навпаки спонукатимуть його самостійно організовувати свою навчальну і позанавчальну діяльність, контролювати її, одночасно виховуючи в собі самостійність як рису характеру.  
    Під самостійністю розуміють здатність суб’єкта діяльності організовувати і реалізовувати свою діяльність без стороннього керівництва і допомоги. Самостійність є основою активності, ініціативності, творчості, наполегливості, тобто таких якостей, що характеризують сучасного професіонала [4].

 

 

 

 

Дослідження і  публікації про самостійну роботу студентів.

  Питання організації самостійної роботи студентів розглядають у своїх роботах А.Алексюк, Ю. Бабанський, В. Бондар, В. Козаков, І. Лернер, О. Мороз, П. Підкасистий, Н. Сагіна, П. Сікорський, М. Скаткін та інші. Багато дослідників робили спроби вдосконалити процес самостійної роботи. Цій проблемі присвячено значну кількість загальнотеоретичних та методичних досліджень (Б.Єсіпов,  І. Лернер, Н. Дайрі, В.Кисиль, М.  Скаткин тощо), які зробили певний внесок у вдосконалення методів та форм самостійної роботи й в той же час переконливо показали, що окремі аспекти цієї проблеми вимагають подальшого вивчення.

     Аналіз останніх досліджень (В.  Белкіна,  В.  Бондар, З.  Курлянд, Н.  Масюкова, П.Москаленко та ін.) виявив протиріччя між ускладненим соціальним замовленням, пов'язаним із професійною підготовкою та усталеною практикою, що виявляє орієнтацію переважно на репродуктивний характер виконання професійних функцій. Розв'язання проблеми започатковано  в доведенні того, що саме самостійна діяльність, яка активізує розвиток професійних якостей особистості, виступає гарантом формування потреби постійного пошуку, накопичення знань, розуміння їх сенсу та значення, самостійного використання, що необхідно для постійного професійного зростання особистості з урахуванням вимог сучасності.

     Аналізуючи наукові і науково-методичні матеріали в сучасній педагогічній літературі, можна зробити висновок, що на сьогодні психолого-педагогічні дослідження не в повній мірі відображають всю багатоплановість проблем в організації самостійної навчальної роботи студентів в умовах трансформації вищої освіти і входження її в світову систему.

 

 

 

 

Методика самостійної  роботи студента під час лекційного заняття та відпрацювання лекції.

Насамперед у студентів  денної та заочної форми навчання необхідно сформувати вміння слухати  і конспектувати лекції, оскільки робота над ними беспосередньо на занятті й позааудиторний час потребує значних зусиль: уміти не лише слухати, а й сприймати, усвідомлювати зміст лекції; систематизувати і групувати одержані знання в конспектах; уміти творчо осмислювати матеріал лекції у процесі самостійної роботи та ін.[7].

   Під час лекційного заняття студентам необхідно ознайомитися зі змістом попередньої лекції для встановлення логічного звязку з наступною; намагатися осмислювати матеріал у процесі його викладення; уважно слухати науково_ педагогічного працівника, виокремлювати головне, суттєве та відсіювати другорядне.[13].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Методика самостійного здобуття знать з навчальної і  наукової літератури та Інтернету.

Давно відомо, що головним джерелом здобуття знань у процесі навчання у ВНЗ є книга. Під час добору літератури з того чи іншого питання  необхідно вміти скласти бібліографічні записи згідно з єдиними вимогами, які є обов'язковими для оформлення бібліографічного апарату. Для ефективної та результативної роботи з книгою студентові необхідно дотримуватися  науково обгрунтованих організаційних і санітарно-гігієнічних вимог. Насамперед раціонально організовувати своє робоче місце. Книги, підготовлені для опрацювання,мають лежати зліва попереду, а письмове приладдя - праворуч. Під час читання і ведення записів світло має падати зліва і зверху Найзручніше користуаптися настільною лампою. У робочій кімнаті має бути свіже повітря. Студент може використати різні види читання: суцільне, часткове, синтетичне. У процесі читання, студенту важливо вміти робити записи прочитаного [14].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок:

На мою думку сьогодні освіта має забезпечувати підготовку людини протягом усього життя, створювати необхідні умови для доступу кожної людини до оволодіння новими знаннями, вміннями, компетенціями, цінностями. Самостійна робота студентів,  підходи до якої потребують докорінних змін, на сучасному етапі повинна стати основою вищої освіти, важливою частиною процесу підготовки фахівців.

  Сучасній вищій школі роль викладача все більше зводиться до організації пізнавальної діяльності студентів. Пізнання студент повинен здійснювати сам. Це має принципове значення. Тільки знання, здобуті власною працею, є міцними, глибокими і дієвими. Лише шляхом напруженої мозкової діяльності можна досконало оволодіти навчальним предметом. СРС формує навички самостійної діяльності взагалі, що є конче необхідним у будь-якій професійній діяльності, виробляє здатність самостійно приймати відповідальні рішення, знаходити оптимальний вихід зі складних ситуацій. Таким чином, СРС відіграє значну виховну роль. Вона формує самостійність як важливу рису характеру, що займає провідне місце в структурі особистості сучасного фахівця. Вчені, педагоги, враховуючи ці закономірності, завжди наголошували на необхідності організації самостійної пізнавальної діяльності людини. Відомий чеський педагог Я.А. Коменський на титульному аркуші своєї книги "Велика дидактика" написав: "Альфою і омегою нашої дидактики хай будуть пошуки і відкриття засобу, за якого ті, хто вчить, менше б вчили, а учні більше б вчились". Німецький педагог А. Дістервег так визначив кредо навчання: "Розвиток і освіта ні одній людині не можуть бути дані або повідомлені. Усяк, хто бажає до них прилучитися, повинен досягнути цього власною діяльністю, власними силами, власним напруженням".

      Подальші успіхи у суспільному розвитку і цивілізаційному поступі неможливі без випереджувального інтелектуального розвитку людини, без постійного збагачення її науковими знаннями. Здійснення неперервності освіти стало ключовою соціальною проблемою. Від її успішного розв´язання залежить, значною мірою, становлення професіоналізму; самоосвіта, самостійна пізнавальна діяльність є головними чинниками збільшення інтелектуального багатства суспільства. Ефективність самостійної навчальної роботи зумовлюється сформованістю пізнавальних мотивів. Пізнавальні потреби, які спонукають до самоосвіти, формуються в активній самостійній пізнавальній діяльності людини, яка має бути суспільно значущою для  особистості.

Отже, самостійна робота судента – важливий чинник в успішності навчання!

     У рефераті проаналізовано стан самостійної навчальної роботи студентів у вищій школі.  Розкрито  основні аспекти самостійної роботи студентів та її  роль  у підготовці майбутніх фахівців. Розглянуто шляхи і засоби вирішення цієї проблеми.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

1. Закон України "Про вищу освіту" № 2984-III, із змінами від 19 січня 2010 р. [Електронний ресурс].  - Режим доступу до журналу:http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=1060-12.
2. Картель Т. М. Самостійна робота студентів як умова їх професійного становлення [Електрон. ресурс] / Т. М. Картель.  – Режим доступу :  http://bibl.mk/ua/pdf/naukpraci/pedagogika/2006/50-37- 13.pdf.
3. Козаков В. А. Самостійна робота студентів як дидактична проблема / В. А. Козаков.–К.: НМК ВО, 1990. – 62 с.
4. Козаков В.А. Самостоятельная работа студента и ее информационно- методическое обеспечение. – К.,1990.
5. Кузьмінський А.І Вступ до університетських студій: навч. посіб./ А.І. Кузьмінський. – Черкаси, 2010. – 118с.
6. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: навч. посіб./ А.І. Кузмінський. – К.: Знання, 2005. – 252с.
7. Кузьмина Н.В. Методы системного педагогического исследования./ Под ред. Н.В.Кузьмина.-Л.,1980.
8. Методика навчання і наукових досліджень у вищій школі: навч. посіб. / С. У. Гончаренко, П.М. Олійник, В.К. Федорченко [та ін.] ; за ред.  С. У. Гончаренка, П. М. Олійника. – К. : Вища шк., 2003. – 323 с.
9. Організація самостійної роботи студентів в умовах інтенсифікації навчання:    навч.посібник / А. М. Алексюк, А.А. Аюрзанайн, П. І. Підкасистий [та ін.]. – К. : ІСДО, 1993. – 336 с.
10. Ортинський В.Л. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб./ В. Л. Ортинський. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 252с.
11. Педагогическая энциклопедия. – М.,1976.
12. Педагогический словарь: в 2-х т. – М.,1960.
13. Петрук В. А. Теоретико-методичні засади формування професійної компетентності майбутніх фахівців технічних спеціальностей у процесі вивчення фундаментальних  дисциплін : монографія / В. А. Петрук. – Вінниця : УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2006. – 292 с.
14. Поварин С.И. Как читать книги. – М.: Книга, 1978.
15. Тимчасове положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців : ( Затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 23 січня 2004 р. № 48) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до журналу http://www.minagro.gov.ua/page/?n=5192