Самостійна робота студента – важливий чинник успішності навчання

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

 

Кафедра педагогіки вищої школи і освітнього менеджменту.

Навчально-науковий інститут педагогічної освіти, соціальної роботи та мистецтв.

 

 

«Самостійна робота студента – важливий чинник успішності навчання»

 

 

 

                                                                                            Підготувала студентка 1 курсу

                                                                                            Групи 1 – СП

                                                                                           Степаненко Ольга Анатоліївна

                                                                                            Перевірила

                                                                                            Біда Антоніна Петрівна

 

Черкаси 2012

 

ЗМІСТ:

 

Вступ………………………………………………………………………………......3

1. Постановка проблеми вітчизняної системи освіти………………………………...6
2. Діалектична єдність процесу навчання і виховання…………………………….....8
3. Головні завдання розвитку навчального процесу………………………………...12
4. Успішність навчальної діяльності у самостійній роботі…………………………13
5. Поняття « самостійна робота» …………………………………………………….14
6. Дослідження і публікації про самостійну роботу студентів……………...……...15
7. Методика самостійної роботи студента під час лекційного заняття та відпрацювання лекції………………………………………………………………..16
8. Методика самостійного здобуття знать з навчальної і наукової літератури та Інтернету……………………………………………………………………………..17
9. Висновок……………………………………………………………………………..18
10. Список використаної літератури…………………………………………………..20

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП:

     Самостійна робота студента (СРС) — це навчальна діяльність студента, яка планується, виконується за завданням, під методичним керівництвом і контролем викладача, але без його прямої участі.

Навчальний час,  відведений для самостійної та індивідуальної роботи студента, визначається навчальним планом і становить 50%  загального обсягу навчального часу, відведеного для вивчення конкретної дисципліни.  Співвідношення обсягів аудиторних занять, самостійної й індивідуальної роботи студентів визначається з урахуванням специфіки та змісту конкретної навчальної дисципліни,  її місця, значення і дидактичної мети в реалізації освітньо-професійної програми.

САМОСТІЙНА РОБОТА

Зміст самостійної роботи над конкретною навчальною дисципліною визначається робочою навчальною програмою дисципліни та методичними рекомендаціями викладача. 

Самостійна робота над  навчальною дисципліною може включати:

- опрацювання теоретичних  основ прослуханого лекційного  матеріалу; 

- вивчення окремих тем  або питань, що передбачені для  самостійного опрацювання; 

- поглиблене вивчення  літератури на задану тему  та пошук додаткової інформації;

- підготовка до виступу  на семінарських заняттях та  підготовка до практичних (

лабораторних) занять;

- систематизацію вивченого  матеріалу перед іспитом; 

- опрацювання та підготовку  огляду опублікованих у фахових  та інших виданнях статей;

- переклад іноземних джерел  встановленої тематики;

- підготовка та оформлення  схем, таблиць, графіків, діаграм  тощо;

- інструктивно-методичні  матеріали до роботи у фоно-  та відео-лабораторіях, 

комп’ютерних класах. 

Методичне забезпечення самостійної  роботи студентів повинне передбачати  засоби

самоконтролю (тести, пакети контрольних завдань, питання та завдання для самоконтролю). 

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА

До індивідуальної роботи відносяться  творчі й індивідуальні  навчально-дослідні завдання:

- виконання розрахунково-аналітичних  робіт, курсових та дипломних  проектів;

- дослідження практичних  ситуацій;

- підготовка реферативних  матеріалів на актуальні теми  з елементами наукового

дослідження та його презентація;

- власних досліджень до  олімпіад, конференцій; 

- написання есе; 

- складання і розв’язування  задач; 

- розробка моделей, явищ  і процесів;

- анотація опрацьованої  додаткової літератури;

- розробка і розв’язування  тестових завдань; 

- розробка поурочних планів  і конспектів уроків;

- порівняльна характеристика  вивчених явищ, процесів тощо;

- написання творів,   газетних статей,  складання віршів,  розробка сценаріїв,  літературні

переклади;

- виконання в індивідуальному  порядку вправ різного рівня  складності;

- анотація прочитаної  літератури з елементами науково-дослідної  роботи;

- пошук в комп’ютерних  мережах   додаткового навчального  матеріалу до

запропонованих викладачем тем;

- анотації до відеофільмів,  переглянутих у відео-лабораторіях;  аналіз шкільних

підручників; 

- збір інформації та  ознайомлення із зарубіжним досвідом,  що стосується   певної 

навчальної проблеми;

Самостійна та індивідуальна  робота студентів забезпечується всіма навчально-методичними засобами, необхідними для вивчення конкретної навчальної дисципліни чи окремої теми:  підручниками,  навчальними та навчально-методичними посібниками,  методичними рекомендаціями (вказівками),  практикумами,  конспектами лекцій,  навчально-лабораторним обладнанням,  електронно-обчислювальною технікою,  науковою літературою та періодичними виданнями.

     

 

 

 

 

 

 

 

 

Постановка проблеми вітчизняної системи освіти.

     У самому слові "студент" (лат. studens — той, хто вчиться) уже закладена потреба наполегливої самостійної роботи над оволодінням глибокими знаннями. Одним із найголовніших завдань сучасного студента є переведення його зі статусу об´єкта в статус суб´єкта навчання і діяльності. Але в реальній практиці ВНЗ провідна активність залишається за викладачем фактично у всіх видах занять. Він виступає головним чином в ролі ретранслятора і контролера знань. 

     Поступова інтеграція вітчизняної системи освіти до європейської потребує нових підходів у підготовці кваліфікованих фахівців, що базуватиметься на збільшенні організаційного, дидактичного та методичного ресурсу самостійної роботи. Процес реформування та розвитку системи вищої професійної освіти на сучасному етапі характеризується посиленням акцентів на підвищенні ролі самостійної роботи суб'єктів навчального процесу, що підтверджується основоположними засадами та вимогами  Болонського процесу [8, с. 4-6]. 

     Аналіз  основних  проявів  цієї проблеми  дозволяє дійти обґрунтованого висновку, що цілі, зміст і характер вищої освіти перестали відповідати сучасним реаліям постіндустріального етапу в історії людської цивілізації та новим суспільним вимогам до якості й рівня підготовки фахівців.

     Надзвичайно динамічний характер суспільства потребує підготовки таких фахівців, які були б здатні не просто пристосовуватися належним чином до змін, що відбуваються, а й активно творили б ці зміни.

     Вища освіта потребує пошуку нових, ефективних шляхів, засобів і педагогічних технологій, які б забезпечували якісну підготовку фахівців відповідно до мінливих вимог суспільства.

     Закон України  «Про вищу освіту», нова концепція вищої освіти передбачає формування  у студентів  уміння самостійно, свідомо і відповідально вчитися, а також створення  в навчальних закладах необхідних умов для формування у студентів дослідницьких умінь, виховання особистості, здатної до саморозвитку як під час навчання у вищій школі, так і в подальшій професійній діяльності [1].

     Виходячи з положень вищої освіти та з принципів методології педагогічної діяльності, можна стверджувати, що ефективне вирішення цього завдання вимагає формування принципово нової освітньої парадигми, яка стосується нового підходу до підготовки фахівців, зокрема вдосконалення самостійної роботи студентів.

     Сьогодні освіта має забезпечувати підготовку людини протягом усього життя,

створювати необхідні  умови для доступу кожної людини до оволодіння новими знаннями, вміннями, компетенціями, цінностями. Самостійна робота студентів,  підходи до якої потребують докорінних змін, на сучасному етапі повинна стати основою вищої освіти, важливою частиною процесу підготовки фахівців.

     Зв’язок проблеми з актуальними теоретичними і практичними питаннями полягає в тому, що дослідження з порушеної проблеми має важливе теоретичне значення, оскільки її розв’язання відкриває можливості для плідного теоретичного опрацювання цілого спектру актуальних питань щодо організації самостійної навчальної роботи студентів.

     Результати дослідження могли б стати не тільки плідним внеском у педагогічну теорію, а й певним орієнтиром для реальної педагогічної практики.

     Для забезпечення можливості успішного рішення цієї педагогічної проблеми

необхідний детальний  теоретичний аналіз та глибоке осмислення сутності самостійної роботи студентів. Результати виконаних досліджень мають бути з належних науково-методичних позицій трансформовані в  чітку систему психолого-педагогічних та організаційних рекомендацій стосовно формування і розвитку сучасного фахівця.

     Аналіз стану теоретичних аспектів  проблем самостійної навчальної роботи студентів дає достатньо підстав для формування науково обгрунтованих підходів і науково-методичних матеріалів щодо вдосконалення її в педагогічній практиці вищих навчальних закладів.

 

 

 

 

Діалектична єдність  процесу навчання і виховання.

     Сучасні вітчизняні і зарубіжні педагоги-дослідники сходяться на тому, що сьогодні, виходячи зі світових тенденцій, вища освіта розглядається як  процес перетворення засвоєного  в навчанні досвіду на особистісно-соціально значущі психологічні властивості людини за умов, що знання та цінності визначають світосприйняття, стають переконанням і формують спрямованість особистості, обсяг знань стає ерудицією та компетентністю, навички  й уміння доводяться до майстерності та професійної здібності, а звички стають нормою загальнолюдської моралі і поведінки.    

     Як показує досвід розвитку вищих навчальних закладів, ефективність професійної підготовки майбутніх фахівців полягає в діалектичній єдності процесу навчання і виховання, забезпеченні тісного взаємозв'язку професійного навчання з практикою. З цих позицій особливої ролі набуває проблема теоретичного обґрунтування та експериментального  випробування відповідних педагогічних технологій щодо організації самостійної роботи студентів [3].

     Згідно з Положенням "Про організацію навчального процесу у вищих  навчальних закладах” визначено, що самостійна робота студентів є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов’язкових навчальних занять; зміст самостійної роботи студента над конкретною дисципліною визначається навчальною програмою дисципліни, методичними матеріалами, завданнями та вказівками викладача; самостійна робота студента забезпечується системою навчально-методичних засобів, передбачених для вивчення конкретної навчальної дисципліни: підручник, навчальні та методичні посібники, конспект лекцій викладача, практикум тощо; методичні матеріали для самостійної роботи  студентів повинні передбачати можливість проведення самоконтролю з боку студента над засвоєнням навчального матеріалу з конкретної дисципліни і може виконуватися  в бібліотеці вищого навчального закладу, навчальних та комп’ютерних  кабінетах, а також  у домашніх умовах [15].

 

     На жаль, зважаючи на  вимоги успішної самостійної роботи та сучасне студентство, а також на недосконалу практичну організацію самоосвіти, можна констатувати існування деяких протиріч: між прагненням високого рівня самостійності студента  в навчальній  діяльності та її фактичною нерозвиненістю; між практичною значущістю самоосвіти для майбутнього фахівця та недостатньо розробленою теорією та практикою її організації; між вимогами кредитно-модульної системи та рівнем розвитку здібностей студентів до самореалізації, усвідомленням необхідності самоосвіти та якістю навчально-методичного забезпечення вищих навчальних закладів; між вимогами та завданнями, які ставляться перед викладачами навчальних закладів та відсутністю відповідної мотивації тощо.

      Тільки вирішення існуючих проблем та врахування досвіду впровадження і організації самостійної роботи у вищих навчальних закладах дозволить зробити самостійну роботу невід’ємною складовою навчального процесу. З огляду на ці міркування, беззаперечним буде твердження щодо необхідності принципової перебудови і вдосконалення тих форм навчання, які формують знання,  вміння і навички та тих, що створюють умови для формування у студентів здатностей до самостійного прийняття рішень, вирішення нестандартних і нетипових задач, високої професійної мобільності, яка характеризується, в першу чергу, здатністю самостійно добувати необхідні знання, постійно і самостійно вчитися.

     Сьогодні освіта має забезпечувати підготовку людини протягом усього життя,

створювати необхідні  умови для доступу кожної людини до оволодіння новими знаннями, вміннями, компетенціями, цінностями. Самостійна робота студентів,  підходи до якої потребують докорінних змін, на сучасному етапі повинна стати основою вищої освіти, важливою частиною процесу підготовки фахівців.

     Нині однією з важливих професійних якостей будь-якого фахівця є самостійність. Тому ефективна підготовка майбутніх фахівців у вищому навчальному закладі неможлива без їхньої цілеспрямованої навчальної діяльності. Таким чином, головне завдання вищого навчального закладу – навчити майбутнього фахівця самостійно вчитися протягом усього життя. Отже, правомірним буде твердження, що самостійна робота студента повинна виконувати обов'язкову додаткову, але не другорядну функцію у вивченні, розумінні і опануванні студентом змісту навчального матеріалу, а саме: знаннями, способами діяльності, творчими здібностями і емоційно-ціннісним ставленням до світу.

     Сучасні дослідники по-різному трактують поняття та сутність самостійної роботи. В.Петрук стверджує [10], що “самостійна робота – це навчання, яке визначає здатність студентів усвідомлено для себе ставити завдання, цілі, планувати власну діяльність, здійснювати її”. Т. Картель відмічає [2], що уміння самостійно працювати, думати, осмислювати навчальний матеріал, засвоювати його та вміти застосовувати свої знання стає основною  передумовою ефективного формування у студентів професійної самостійності, а також успішного навчання.  Але, на жаль, більшість студентів сьогодні не спроможні самостійно визначити мету, виділити головне та відокремити від нього другорядне, провести аналіз фактів, здійснити самоконтроль при самостійному вивченні матеріалу. Це пов’язано, в першу чергу, з недостатньою підготовкою до самостійної роботи зі школи.  Професор К. Астахова  вважає:  «В самих різних сферах діяльності все частіше вимагається не кваліфікація, а компетентність, яку можливо розглядати  як своєрідну суму навичок, притаманних індивідууму, який сполучає в собі кваліфікацію в повному розумінні цього слова, соціальні поведінкові характеристики та здатність працювати в групі, ініціативність і готовність до ризику, здатність приймати рішення, прораховувати їхні можливі наслідки і нести за них відповідальність.»