Розвиток творчої особистості

 

Навчально-виховний процес слід насичувати такою творчою діяльністю, яка б сприяла повному задоволенню  і розвитку пізнавальних можливостей  молодших школярів, надавала їм максимальну  свободу для творчого просуваня, пробудувала прагнення цікаво провести дозвілля, тобто він повинен передбачати  органічне поєднання професійної  діяльності організаторів позашкільного  виховання з творчими намірами і  діями дітей в єдиному пізнавально-творчому процесі. Переживання успіху, в той  же час, викликає позитивне ставлення  до творчої діяльності, сприяє набуттю  певного життєвого досвіду, навичок  самостійної діяльності і поведінки, більш чіткого усвідомлення загальної  і часткової цілі. Внаслідок цього  з'являється свідоме прагення до самоосвіти, самовдосконаленя, самоаналізу, набуття відповідних вмінь та навичок щодо творчого розв'язання проблем, не зупинятися на півдорозі, тобто  поступово здійснюється становлення  тих властивостей і якостей, які  є складовими творчих здібностей особистості.

 

Для більш раціонального  здійснення роботи щодо розвитку творчого потенціалу особистості у позашкільних закладах, слід спиратися на досягнення сучасної психологічної науки. Як зазначає академік В. Маляко, саме розвиток творчої  особистості можливий лише за умови, коли буде забезпечена “психолізація” всього навчально-виховного процесу, тобто коли будуть створені умови  для реалізації творчого потенціалу кожної особистості. Важливо допомогти  молодшому школяреві пізнати  себе, свої здібності, нахили. І саме впровадження ідей гуманізації в  практичну діяльність позашкільних закладівз орієнтацією на творчу обдарованість дитини – основний шлях вирішення цього питання. Тому поряд із формуванням національної самосвідомості, оволодінням дітьми засобами рідної мови, історії, культури, мистецтва, народних традицій і звичаїв  у центр уваги педагогічних працівників  позашкільних закладів повинна бути поставлена проблема розвитку творчої  особистості, своєчасного виявлення  обдарованих дітей шляхом раньої і поетапної діагностики, використання стимулюючих засобів щодо розвитку їхніх творчих потенційних можливостей.

 

Ефективність роботи щодо розвитку творчої особистості значно підвищується при дотриманні таких  психологи-педагогічних умов:

 

коли створюється емоційна, доброзичлива атмосфера у процесі  виконання учнями будь-яких творчих  завдань;

 

коли організація діяльності учнів з розв'язання творчих завдань  здійснюється з опорою на їхні інтереси, потреби, потенційні можливості, здібності  тощо;

 

коли вирішення творчих  завдань пробуджує в кожного  школяра дослідницьку активність, поглиблює  інтерес до творчої діяльності, спонукає до успішних дій та досягення поставленої  мети.

 

Важливим показником, який свідчить про те, що учень виявляє  творче ставлення до виконання завдань, є наявність усвідомленого спонукання до творчості, потяг суб'єкта до оволодіння заннями, вміннями а навичками, які  сприяють ефективному здійсненю  творчого пошуку. Під усвідомленістю ми розуміємо поняття особистістю  значущості творчості у процесі  життєдіяльності, наявність потреби  займатися творчою діяльністю.

 

Слідуючим показником, який показує, що особистсості притаманне творче ставлення до виконання будь-якого  завдання, є її спрямованість, бо вона, як доведено в ряді досліджень, детермінує поведінкуучнів, є мотиваційним ядром  особистості. Тому, саме визначення даного показника дозволить виявити, наскільки  глибинною є ступінь даної  спрямованості.

 

Про сутність розвитку творчості  у дітей свідчить також яскраве  виражене бажання займатися творчістю (активно-вольові дії, спрямовані на досягнення мети: творчий пошук прийомів і засобів неординароного вирішення  проблемних ситуацій, які виникають  у процессі діяльності).

 

І нарешті, ще один показник – емоційна забарвленість процесу  творчого пошук при розв'язанні різних творчих проблем, наявність позитивних емоцій при досягеннеі кінцевої мети, відчуття впевненості в собі, у  своїх можливостях і здатність  знайти вихід з проблемних ситуацій.

 

Головними факторами, які  визначають цілеспрямоване керування  процесом розвитку творчої особистсості є передусім наявність досить стійких інтерес саме до творчості. Тому дуже важливо мати уявлення щодо спрямованості інтересів молодших школярів, ступеня їх стійкості.

 

Формування в дітей  глибоких і стійких інтересів  до творчої діяльності є одниєю з  основних передумов не лише становлення, а й розвитку творчої особистості.

 

Причому, успішна діяльність, яка пов'язана з інтересом, створює  неначе “зону ближчого розвитку”, зону підвищеної сенситивності для  всіх впливів, котрі сприяють розвитку творчої особистості. тобто інтерес  завжди викликає позитивне ставлення  до відповідної галузі пізнання і  тим самим створює передумови для оволодіння предметом інтересу, причому, спочатку виникає ситуативний, епізодичний інтерес, який при сторенні умов завжди перетворюється в стійкий  інтерес до певної сфери діяльності. У процесі перетворення ситуативного інтересу в особистістний емоційно-пізнавальне  ставлення перетворюється в емоційно-пізнавальну  спрямованість, тобто психологічну природу інтересу складає нерозривний  комплекс важливих для особистості  процесів (інтелектуальних, емоційних  та вольових).

 

Основними критеріями при  визначенні дієвості інтересу саме до творчої діяльності є:

 

усвідомлення премету  інтересу, яке детермінує поведінку  індивіда;

 

чітко виражена потреба в  занятті саме даною діяьністю;

 

емоційна зацікавленність  у процесі творчого пошуку розв'язання різних проблем.

 

Іншою важливою складовою, яка  сприяє розвитку творчої особистості, є наявність мотивації щодо досягнення успіху у процесі творчого розв'язання будь-яких проблем. Саме мотивація досягнень  є однією з важливих складових, від  якої залежить ефективність поведінки  індивіда.

 

Таким чином, при підготовці молодших школярів до тврчої діяльності, значну увагу слід зосередити на рзвитку  усвідомленого спонукання їх помислів та дій до творчості, потягів та бажань оволодіти вміннями та знаннями, котрі  визначають творчий пошук, нестандартне мимлення, оригінальність тощо.

 

2.2 Творча діяльность молодших  школярів у позакласній роботі.

 

Позакласна та позашкільна  діяльність спрямовані на виховання  вільної особистості. Ця діяльність заснована на законах творчості, які передбачають залучення дітей  до реальної співтворчості, інтелектуального діалогу, гармонізацію спілкування, успіх, можливість почуватися вільно. Позакласна діяльність сприяє розвитку незалежного  мислення, розробці прийомів співтворчості  й інтелектуальної напруги, передбачає єксперементування дітей, ігри, гнучке й гармонійне поєднання індивідуальної, групової та колективної діяльності, самостійної та педагогічно скерованої.

 

Одна з особливостей позакласної  діяльності як педагогічного процесу  полягає в тому, що дитина не боїться  отримати незадовільну оцінку. Спираючись на унікальність і неповторність  кожної дитини, педагог має розвинути  отримані знання, перетворити їх у  соціальний досвід. Завдяки цьому  запобігаються функціональний підхід до дитини, фрагментарність у вихованні, інтелектуальні перевантаження.

 

Педагогічний процес у  позакласній діяльності сприяє формуванню у дітей почуття власної винятковості під час пошуків і створення  творчих ідей. Діяльність педагога в цьому процесі має бути органічно  пов'язана з діяльністю дітей, їх, настроєм і внутрішнім станом.

 

Ефективність педагогічного  процесу в позашкільних закладах визначається появою таких психічних  новоутворень, як:

 

- самостійна творча активність;

 

- уміння свідомо та  корисно використовувати свій  вільний час із метою гармонійного  саморозвитку;

 

- підвищення особистісного  статусу дитини в позашкільному  колективі;

 

- більш широкий спектр  нестандартного мислення;

 

- розкриття здібностей  дитини.

 

Молодший шкільний вік  – сенситивний період для розвитку спеціальних здібностей. Для дітей  молодшого шкільного віку характерні активне ставлення до дійсності, що їх оточує, підвищена реактивність, готовність до дії. Однак молодощі школярі  швидко втомлюються, а це викликає необхідність урізноманітнення видів діяльності та можливість їх зміни.

 

Дітям цього віку притаманні конкретність і образність мислення, емоційність, швидка зміна настрою. Недостатність життєвого досвіду  й знань компенсується фантазією. Образність мислення, відсутність стереотипу, емоційність, естетичне ставлення  до дійсності, що оточує, - ці якості притаманні всім молодшим школярам і свідчить про широкий рівень творчих здібностей вікової категорії у цілому.

 

Саме на цьому етапі  починають виявлятися і спеціальні здібності: музичні, літературні, організаторські, здібності до художньо-театральної  діяльності.

 

Специфіка дозвільної сфери  обумовлена емоційною привабливістю  для молодших школярів. У молодшому  шкільному віці розкриваються також  літературні здібності. Діти залюбки  складають вірші, казки, оповідання. Літературні твори молодших школярів недосконалі за змістом і формою, проте вони мають велике значення для розвитку їхньої психіки в  цілому. Л. Втготський вважав, що було б  несправедливо і неправильно  розглядати дитину як письменника. Її літературна творчість, необхідна  перш за все для повного розгортання  самого «автора».

 

На думку психологів Я. Коломенського, Е. Панька та інших, після 6 років у дітей розвиваються музичні  здібності: ладове почуття (здібність  емоційно відгукуватися на музику), тонко диференційоване сприйняття (слуховий компонент музики), високо розвинуте музично-ритмічне почуття (здатність переживати музику за допомогою  рухів). Відчуття емоційної виразності і музичного ритму та здатність  точно його відчувати, на думку Б. теплова, стають показником музичних здібностей. Дітей із музичними здібностями  відрізняє вміння передавати ігрові образи, довільність рухів, ініціатива.

 

В 6-7 років зароджується здібність  до художньо-театральної діяльності. Сюжетно-рольова гра, яку Л. Виготський назвав «дев'ятим валом дошкільного  виховання», у молодших школярів гармонійно змінюється захопленням ляльковим  театром, театром іграшок, інсценуванням  казок, байок, віршів.

 

Більшість молодших школярів виявляє нахили до образотворчого мистецтва. Здібності у виді діяльності проявляються у так званій «гостроті бачення», у високому рівні уяви.

 

У цьому віці починають  розвиватися організаційні та конструктивно-технічні здібності. Організаційні здібності  виявляються й формуються в іграх  дітей. Здібності до конструктивної діяльності – в умінні легко, у  швидкому визначенні опорних деталей, вузлів, конструкцій, у вмінні вносити  зміни в рішення конструктивно-технічних  завдань. Найяскравіше ці здібності  виявляються у спорудженні необхідних для гри конструкцій, експериментуванні  з конструктором, використанні замість  реальних предметів їх ігрових замінників.

 

Спеціальні здібності, для  розвитку яких молодший шкільний вік  найбільш сенситивний, можуть бути реалізовані  в системі позашкільних закладів. Структура та зміст діяльності цих  закладів мають великі педагогічні  можливості для розвитку здібностей.

 

Більшість дітей цього  віку люблять займатися такими видами творчості, як малювання, складання  віршів, казок, спів, танці, ігри.

 

Аналіз сучасних засобів  і форм позакласної діяльності для  молодших школярів свідчить про те, що вони націлені перш за все на виявлення  та розвиток лише спеціальних здібностей, які можливі лише тільки за наявності  природних задатків. Це такі форми, як концерти, виставки. Однак у формуванні особистості, здатної до творчості, не менш важливим є питання розвитку загальних здібностей.

 

Головна особливість творчої  особистості – потреба у творчості, яка стає життєвою необхідністю. Суттєвим для педагогіки є розуміння дитячої  творчості як процесу засвоєння  матеріальних і духовних цінностей, що накопичені людством. Саме за таких  умов і формується якості творчої  особистості. Орієнтація в якостях  творчої особистості дає змогу  своєчасно виявити творчі здібності, зосередити увагу на їх розвитку, застерегти їх від згасання.

 

Педагог І. Лернер довів, що практично  всіх дітей можна навчити творчо мислити, особливо, якщо починати в  молодшому шкільному віці. Він  визначив прийоми нестандартного мислення, які водночас є також процесуальними рисами творчої особистості:

 

- самостійне перенесення  знань і вмінь у нову ситуацію;

 

- бачення нової функції  знайомого об'єкта;

 

- бачення нових проблем  у знайомих ситуаціях;

 

- бачення структури об'єкта.

 

Якщо до цих рис додати ще й високий рівень творчої уяви, розумові здібності, розвинуту пам'ять, досконале мислення, точність рухів, то цей перелік і складатиме структуру  загальних здібностей. Виявлення  й розвиток загальних здібностей – актуальна проблема позакласної  роботи, бо, по-перше, досить розвинуті  загальні здібності сприяють розвитку спеціальних і дають змогу  досягти значних успіхів у  виконанні будь-якої діяльності; по-друге, розвиток загальних здібностей значно менше залежить від природних  факторів – задатків, бо загальні здібності  спираються на розумову діяльність. Отже, у всіх дітей з нормальним розумовим  розвитком можна сформувати процесуальні риси творчої особистості

 

Висновки

 

Позашкільна діяльність сьогодні розгядається як важливий фактор найповнішого розкриття здібностей молодших школярів та розв'язання різноманітних освітніх проблем, стовреня цілісної системи  пошуку та виховання творчо обдарованої  особистості. Тобто, позашкільні заклади  надієвіше впливають на безперервне  і свідоме духовне вдосконалення  і самовизначення дітей.