Роль природних сил, застосування їх для зміцнення здоров’я школярів

Міністерство освіти і  науки України

Київський університет імені  Бориса Грінченка

Університетський коледж

 

 

 

Індивідуальне навчально-дослідне завдання

з теорії та методики фізичного виховання

на тему:

«Роль природних сил, застосування їх для зміцнення здоров’я школярів»

 

 

 

Виконала 

студентка   групи

ПОмс – 1 – 08 – 4.Од

Гончар Олеся Олегівна

 

 

 

 

 

 

Київ 2011 рік

План

 

Вступ.

1. Історія використання природи для зміцнення здоров’я дитини.
2. Напрямки використання природних сил.
3. Загартування як фактор здорового способу життя.
4. Принципи загартовування.
5. Загартовуючі процедури, які можна рекомендувати молодшим школярам і умови їх виконання.

Висновок.

Використана література.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ.

Людина знаходиться в  постійній взаємодії з навколишнім  середовищем. У цьому виявляється  закономірність єдності організму  і середовища.

Постійно змінюються метеорологічні умови (сонячне випромінювання, температура  повітря і води, опади, рух і  іонізація повітря, атмосферний  тиск на рівні моря і на висоті) можуть викликати істотні біохімічні зміни  в організмі, що приводять до визначених фізіологічних і психічних реакцій: до зміни стану здоров'я і працездатності людини, ефективності фізичних вправ, тактики і техніки виконання, до створення ситуацій, що провокують травматизм. Отже, необхідно враховувати  вплив зовнішніх факторів при  виконанні фізичних вправ учнями.

Прагнення прогнозувати, керувати мірою  і характером впливу факторів зовнішнього  середовища на займающихся фізичними вправами привело до створення самостійної галузі науки - біометеорології спорту.

 

Історія використання природи для зміцнення здоров’я дитини.

 Використання природи для формування особистості дитини та її фізичного стану має певну історію.  
Цікаві погляди на роль природи у формуванні особистості дитини були висловлені видатним французьким мислителем Ж. Ж. Руссо. Він був прихильником природного виховання, тобто такого, яке б відповідало особливостям дітей і було близьким до природи. За глибоким переконанням Ж.Ж. Руссо, перебування дітей серед природи, на повітрі зміцнює їх фізичні можливості, впливає на формування тіла. Він рішуче відмовлявся від виховання дітей в умовах міст, вважаючи їх атмосферу нездоровою. Він вважав, що повноцінний фізичний розвиток можна здійснювати, лише виховуючи дітей серед природи, закликав посилати дітей відновлювати серед полів силу, втрачену у нездоровій атмосфері надто густо заселеної місцевості.  
Чудовими засобами фізичного розвитку Ж.Ж. Руссо вважав прогулянки на лоно природи, де діти мали змогу бігати, стрибати, задовольняючи природні потреби у рухах, а також різноманітні ігри з природними матеріалами — снігом, водою.  
Софія Русова також підтримувала думку щодо виховання здорових дітей, пропонуючи для цього екскурсії. Шкільні екскурсії навчать нашу молодь пильно стежити за усіма дрібницями життя, навчать поважати закони природи, що керують життям. В мандрівках буде складатися характер учнів, звички до самостійності, упорядкування справ своїх і громадський товариський настрій в усяких випадках мандрівного життя. На здоров’я учнів екскурсії зроблять найкращий вплив. 

Використовувати природу  та екскурсії, як засіб фізичного, розумового, морального та естетичного виховання  пропонував видатний український педагог  В.О. Сухомлинський. Для реалізації виховного потенціалу природного оточення В.О. Сухомлинський організує школу під голубим небом.  
Спостереження за навчанням молодших школярів привели його до висновку, що одна з основних причин низької успішності учнів початкової школи — поганий стан здоров’я. Для зміцнення фізичних сил дітей В.О. Сухомлинський радив проводити більше часу серед природного оточення. Він організовує прогулянки у ліс, поле, на луки, де діти ходять босоніж, дихають цілющим повітрям, захоплюються простором і неповторною красою природи.  
Вивчаючи численні праці видатних вчителів-методистів переконуєшся в тому що природа та людина суцільно пов’язані між собою. Щоб дитина виросла здоровою як фізично, так і духовно ми повинні навчити її любити, поважати навколишній світ та правильному спілкуванню з природою. 

Напрямки використання природних сил.

Використання природних сил  в процесі фізичного виховання  здійснюється по двох напрямках:

1. Природні сили природи як  супутні фактори, що створюють  при грамотному обліку їхньої  дії найбільш сприятливі умови  для занять фізичними вправами. Вони доповнюють і підсилюють  ефективність впливу рухів на організм людини.

2. Природні сили природи як  відносно самостійні засоби оздоровлення  і загартовування у виді спеціальних  процедур, сонячних, повітряних і водяних панн. При оптимальному впливі ці процедури, включені в режим трудової і навчальної діяльності, стають формою активного відпочинку, підвищують ефект відновлення і створюють позитивні емоції.

Одним з головних вимог при використанні природних сил природи є системне і комплексне застосування їх у сполученні з фізичними вправами. При визначенні оптимальної дози необхідно враховувати особливості тих, хто займається і характер педагогічних задач. Правильне використання природних сил природи дозволить реалізувати механізм переносу ефекту загартовування, тобто виявити придбаний людиною в процесі фізичного виховання ефект загартовування в трудовій, навчальній і військовій діяльності; створить можливості для застосування більш високих навантажень, а отже, підвищення працездатності людини; підвищить опірність організму до дії радіації, перевантажень, вібрації, заколисування й ін.; створить можливість на більш високому рівні виявити вольові якості.

 

Загартування як фактор здорового способу життя.

 

 Важливим фактором здорового способу життя є загартовування. Практично всім відомо вислів «Сонце, повітря і вода - наші кращі друзі». І дійсно, використання цих природних сил природи, використання розумне, раціональне, приводить до того, що людина робиться загартованим, успішно протистоїть несприятливих факторів зовнішнього середовища - в першу чергу переохолодження та перегрівання.

Загартовування - ефективний засіб зміцнення здоров'я людини. Особливо велика його роль у профілактиці простудних захворювань: загартовані  люди, як правило, не простуджуються.

Загартовування - як фактор здоров'я. У 2006 р. среднерайонний показник лад захворюваності дітей у дитячих дошкільних установах (надалі ДОП) склав 1517,7 на 1000 дітей відповідного віку, що перевищує середньообласний показник на 19% (1272 захворювання на 1000 дітей). Більшість дітей хворіють на ГРВІ - 75,2%, на другому місці - крапельні інфекції (кір, краснуха, менінгіт, дифтерія і ін) - 6,6%. У зв'язку з тим що у виникненні ряду захворювань важливу роль відіграє охолодження організму і оскільки охолодження є чинником, що знижує опірність організму внаслідок зміни його імунних властивостей, то особливе місце у профілактиці захворювань займає гартують заходи.

Загартовування є тренування, вдосконалення процесів терморегуляції. Загартовування впливає на діяльність нервової та ендокринної систем, відбиваючись на регулювання усіх фізіологічних  процесів. Під впливом загартування підвищується стійкість організму  до різних несприятливих дій, включаючи  і дію збудників інфекційних  захворювань. Успіх усіх гартують заходів  забезпечується тільки в тому випадку, якщо вони будуть регулярно проводиться  в режимі дня ДОУ як у повсякденному  житті (умивання, полоскання рота і горла, ранкова гімнастика, фізкультурні заняття, прогулянка), так і при використанні спеціальних гартують заходів.

Загартовування підвищує також неспецифічну стійкість організму  людини до інфекційних захворювань, підсилюючи імунні реакції. Загартовування забезпечує тренування й успішне  функціонування терморегуляторних  механізмів, призводить до підвищення загальної і специфічної стійкості  організму до несприятливих зовнішніх  впливів.

Таким чином, під здоровим способом життя варто розуміти типові форми і способи повсякденної життєдіяльності людини, які зміцнюють  і удосконалюють резервні можливості організму, забезпечуючи тим самим  успішне виконання своїх соціальних та професійних функцій незалежно  від політичних, економічних і  соціально-психологічних ситуацій. І виражає орієнтованість діяльності особистості в напрямку формування, збереження і зміцнення, як і індивідуального, так і суспільного здоров'я.

Звідси зрозуміло, наскільки  важливо, починаючи із самого раннього віку, виховувати у дітей активне  ставлення до власного здоров'я, розуміння  того, що здоров'я - сама найбільша цінність, дарована людині природою.

 

Принципи загартовування.

 

Успішність і ефективність загартовування можливі тільки при  дотриманні ряду принципів, якими є:

- поступовість (підвищувати  силу гартуючу впливу і тривалість процедури потрібно поступово);

- систематичність (загартовування  буде ефективним, коли здійснюється  не від випадку до випадку,  а щодня і без перерви);

- комплексність - загартовування  буде найбільш ефективним, якщо  в комплексі використовуються  всі природні сили природи:  сонце, повітря і вода;

- облік індивідуальних  особливостей при загартовування  необхідно брати до уваги і  зростання, і підлога, і стан  здоров'я, а також місцеві кліматичні  умови і звичні температурні  режими.

 

Загартовуючі процедури, які можна рекомендувати молодшим школярам і умови їх виконання.

 

Необхідні дані температури  води для вологих обтирання дітей  представленні в таблиці №1.1

 

Таблица 1.1 Зразкова температура води для вологих обтирань дітей,◦С

Вік	Початкова		Максимальна
	Взимку	Влітку	Взимку	Влітку
6 — 7років	30	28	22	18 — 20
8-10 років	32	30	24	20-22

 

Необхідні дані температури  води для обливання дітей представленні  в таблиці №1.2.

 

Таблиця 1.2 Зразкова температура води для обливання дітей,◦С

Вік	Початкова		Максимальна
	Взимку	Влітку	Взимку	Влітку
6 — 7років	32	30	24	20-22
8-10 років	34	32	26	24-26

 

Розглянемо необхідні  загартовуючи процедури в режимі дня школяра за допомогою таблиці  №1.3

 

Таблиця 1.3 Комплекс загартовуючих процедур для школярів

Процедура	Умови виконання	Пори року
		Літо	Осінь – зима
Повітряні ванни	Температура повітря, ◦ С Тривалість,хв	16 — 22   от 30	14 — 20   10 — 45
Сонячно - повітряні ванни	Тривалість,хв	5 — 40	—
Обтирання	Температура повітря, ◦ С Температура води◦ С Тривалість,хв	18 — 20   16 — 32   1 — 1,5	18 — 20   14 — 32   1 — 1,5
Обливання душем	Температура повітря, ◦ С Температура води◦ С Тривалість,хв	18 — 20   16 — 33   1 — 1,5	18 — 20   16 — 34   1 — 1,5
Купання в відкритій водоймі	Температура повітря, ◦ С Температура води◦ С Тривалість,хв	Не нижче 18   Не нижче 18   3 — 15	—   —   —
Прогулянки на свіжому повітрі	Тривалість, год	Без обмежень	2 — 3,5
Сон на воздухе	Тривалість, год	Без обмежень	1

 

Висновок.

Природні сили є дуже важливим фактором у зміцненні здоров’я молодших школярів. Потрібно знати, як правильно  їх використовувати для досягання  успіху. Основним прикладом використання природних сил є загартування. 

Процедури загартовування є  включенням людини в цілющі впливи Природи. Для загартовування використовують повітря, сонце, воду. Основні процедури: повітряні і сонячні ванни, обтирання, обливання, душ, купання.

При проведенні холодової  загартовуючої процедури подразнюються терморецептори шкіри, від яких нервовими волокнами миттєво посилаються сигнали в центральну нервову систему. Виникають відповідні команди, спрямовані на теплопродукцію і тепловіддачу. Теплопродукція виникає в результаті відтоку крові до внутрішніх органів і викликає почуття ознобу. Одночасно відбувається активізація обмінних процесів і продукованість тепла в організмі , що призводить до розширення судин і покрасніння шкіри. В результаті багатократного повторення процедури підвищується стійкість організму до впливу низьких температур, відбувається тренування захисних реакцій організму.

Позитивний результат  загартовування можливий при дотриманні таких умов:

1. Регулярність загартовування протягом року з урахуванням клімату і погоди.
2. Застосування декількох індивідуально підібраних процедур.
3. Тривалість процедур і сила їх впливу варіюються в залежності від стану здоров'я і індивідуальних особливостей.
4. За наявності ознак захворювання загартовування слід відкласти до повного одужання.

Загартовування має тисячолітню  історію. Ще в папірусах Древнього  Єгипту були вказівки про те, що можна  оздоровлюватися повітряними чи водними процедурами. У Спарті юнаки  більшу частину року ходили босі, без  головних уборів, що формувало витривалість, стійкість до випробувань. У Древній  Греції загартовування набуло поширення  у зв'язку з закликами Гіппократа до оздоровлення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література:

1. Ашмарін Б.А. Теорія і методика педагогічних досліджень у фізичному вихованні: посібник для студентів, аспірантів та викладачів ін-тов фізкультури. - М.: Фізкультура і спорт, 2004.-123 с
2. Бальсевич В.К., Запорожнов В.А. Физическая активность человеках Киев: Здоровье, 1987.-224 с.
3. Виноградов П.А. Физическая культура и здоровый образ жизни.-М., 1991.
4. Гончарова Т.А. Полная энциклопедия закаливания. – М.: Изд. дом МСП, 2002. – 592 с.
5. Давиденко О.В., Семененко В.П., Фандікова Л.О. Основи програмування фізкультурно – оздоровчих занять з дитячим контингентом. – Тернопіль: Астон, 2003. – 144 с.