Роль наукового семінару, конференції та інших форм комунікації у науці

ПЛАН 
 

     Вступ

     I. Положення семінару у науці та його аналіз

     II. Аналіз проведення конференції

     III. Наукова революція

     IV. Актуальність застосування методів і технологій паблік рілейшнз

     V. Суть інформаційно-рекламного забезпечення у бізнесу 

     Висновок 

Список використаних джерел 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ 

Семінар — це загальновживана назва широко застосовуваного  виду занять з різноманітних навчальних дисциплін, частіше - з гуманітарних наук.

Семінарське заняття  є однією з найважливіших форм навчального заняття у вищому навчальному закладі, яке проводиться  у формі дискусії навколо попередньо визначених тем, до котрих студенти готують  тези виступів на підставі індивідуально  виконаних завдань. Семінари проводяться  з основних тем навчальної програми і є ефективною формою закріплення  теоретичних знань, отриманих на лекціях і під час самостійної  роботи з навчальною і науковою літературою.

Головна мета семінарських занять - опанування студентами навчальної дисципліни, забезпечення глибокого  і всебічного аналізу та колективного обговорення основних проблем курсу, навчання їх елементам творчого застосування отриманих знань на практиці. 
 
 
 
 

Положення семінару у науці та його аналіз 

Основними завданнями семінарських занять є:

-  закріплення у студентів теоретичних знань;

-  оволодіння ними науковим апаратом, навичками усного і письмового викладання навчального матеріалу;

-  залучення їх до науки, наукових досліджень;

-  прищеплення їм  навичок творчого мислення, самостійного формулювання та висловлювання власних думок, а також захисту висунутих наукових положень і висновків;

-  формування в них правового світогляду, здатності пов'язувати загальнотеоретичні положення з вимогами повсякденної практики державно-правового будівництва в країні.

Види проведення семінарських занять можуть бути різноманітними. Вони залежать від типу семінару, змісту і особливостей теми, складу студентів. Найбільш поширеними видами на семінарі є: розгорнута бесіда; виступи з рефератами, доповідями; диспут у формі діалогу; круглий стіл тощо.

Треба пам'ятати, що якість семінару перш за все залежить від підготовки студентів до нього, тому при підготовці до семінару кожен  студент повинен уважно ознайомитися з планом, який відображає зміст  чергової теми  заняття;  прочитати  і продумати  свої лекційні  записи,  які  відносяться до теми семінару; вивчити чи законспектувати рекомендовану літературу; скористатися при потребі консультацією викладача; скласти розгорнутий план, тези чи конспект виступу з усіх питань теми заняття.

Студентам необхідно  відвідувати кожне семінарське  заняття. Пропуск семінару позбавляє  студента можливості усвідомити, закріпити  та отримати цілісне уявлення по тій  чи іншій темі. Крім того, це створює  значні труднощі при підготовці до підсумкового модульного контролю, іспиту.

Деякі питання роботи на семінарі:

переважну більшість  семінарських занять буде проведено  у формі інтерактивної дискусії, під час якої викладач здійснює поточний контроль якості знань студентів, перевіряє  виконання їх завдань самостійної  роботи;

семінарське заняття  починається вступним словом викладача, в якому він розкриває значення теми і цілі заняття, форми і методи його проведення;

студент, розкриваючи  зміст того чи іншого питання теми семінарського заняття повинен  пов'язувати матеріал з актуальними  проблемами сучасності, розглядати правові  явища з позиції Конституції  та чинного законодавства України, наводити приклади;

кожному студенту необхідно постійно вдосконалювати навички володіння державною  мовою, правильного вживання понять і термінів. Систематичні виступи  на семінарах сприяють поповненню словарного запасу, а також вмінню лаконічно  і точно висловлювати свої думки;

студенти повинні  уважно слухати виступи своїх  однокурсників і оцінювати наскільки  глибоко розкрите питання. Це дає  можливість кожному присутньому  на семінарі висловити свою точку  зору та подолати прогалини, які мали місце у відповіді. Активна участь на семінарських заняттях прищеплює  навички участі в дискусії, аналізі  різних точок зору, вмінню відстоювати  свою позицію;

після закінчення виступу студента відбувається обговорення  проблеми. При цьому викладач не тільки направляє обговорення на розкриття вузлових питань, але і  дає змогу виступити усім учасникам  семінару. Якщо ж доповідач чи інший  виступаючий на семінарі припускає  явні помилки, то для виключення втрати часу викладач може його зупинити і  надати слово іншому;

закінчується  семінарське заняття заключним  словом викладача, в якому аналізується ступінь розкриття теми, оцінюються всі форми участі студентів на семінарі (виступ зпитання, реферат, повідомлення, доповнення, зауваження тощо) та нараховуються  рейтингові бали, дається завдання на наступне заняття. Обов'язковим компонентом  семінарського заняття з навчальної дисципліни «Правознавство» є підготовка рефератів з найбільш актуальних та складних тем курсу.

Реферат не є  дослівним переказом тексту підручника або навчального посібника, а  являє собою одну з форм наукового  дослідження на певну тему, творчо перероблену на основі знайомства зі станом сучасних наукових досліджень (науково-проблемний реферат) або виклад основних положень певних видань чи їх частин (оглядово-інформаційний реферат).

Реферат має  бути виконано самостійно. Мета написання  реферату полягає у набутті студентом  знань з правознавства, вміння і  навичок працювати з науковою літературою і нормативно-правовими  актами, самостійно аналізувати і  узагальнювати матеріал, робити і  формулювати власні висновки та пропозиції.

За допомогою  рефератів студент глибше вивчає найбільш складні проблеми навчальної дисципліни, вчиться правильно оформлювати  роботу та докладати результати своєї  праці.

Підготовка реферату включає в себе наступні етапи:

вибір теми;

підбір  і  вивчення спеціальної літератури та нормативно-правових актів;

складання плану  реферату;

викладення змісту теми;

оформлення реферату,

усний виклад реферату.

1. Вибір теми

Студент самостійно обирає тему реферату із запропонованого  переліку. Допускається закріплення  декількох студентів за однією і  тією ж темою реферату. В такому разі на семінарських заняттях один з  них доповідає, а інші виступають здоповненнями та уточненнями. Студент  може в обсязі навчальної програми дисципліни сам запропонувати тему реферату, узгодив її з викладачем.

При виборі теми студенту слід керуватися своїми інтересами до певної проблеми, можливостями підбору  літератури та інше.

2. Підбір і  вивчення спеціальної літератури  та нормативно-правових актів.

Роботу над  рефератом потрібно починати з вивчення стосовно обраної теми відповідного розділу підручника, навчального  посібника, конспектів лекцій. Після  того як загальне уявлення про обрану тему склалося, студенту слід приділити  серйозну увагу підбору і вивченню нормативно-правових актів та літератури.

Вивчаючи ту чи іншу наукову працю, студент повинен  сприймати її крізь призму тих  основних проблем, що їх вирішував автор. Без усвідомлення проблеми неможливо  виділити головне й істотне, важко  відокремити тезу від аргументів і практично неможливо перебороти формальне ставлення до змісту досліджуваної  праці.

3. Складання  плану реферату

Після ознайомлення з літературою та нормативно-правовими  актами студент складає план реферату, в якому конкретизуються питання  обраної теми та який включає в  себе:

вступ;

основну частину (виклад змісту теми);

висновки;

список використаної літератури.

Вступ    є    обов'язковою    частиною    реферату,    в    якому    стисло обґрунтовується актуальність, наукова і практична значимість обраної теми, вказується на її місце в структурі курсу правознавства, формулюються цілі дослідження.

Основна частина  реферату складається з розділів та підрозділів, в яких мають бути послідовно розглянуті всі питання  теми. При цьому слід мати на увазі, що кількість розділів та підрозділів  не регламентується, але недоцільно їх робити невеликими за обсягом. Якщо матеріал важко розбити на декілька частин через його тісну змістовну  і логічну послідовність, розділ можна не розбивати на підрозділи.

При визначенні назв розділів і підрозділів необхідно  знати, що назва розділу не може повторювати  назву теми роботи, а назва підрозділу повторювати назву розділу.

Заключна частина  реферату має містити висновки, в  яких формулюються результати дослідження, оцінки проаналізованого матеріалу, пропозиції чи рекомендації з досліджуваної  проблематики.

Вступ і висновки реферату разом не повинні перевищувати одну чверть його обсягу.

4. Викладання  змісту теми

Після підбору  і вивчення літератури, визначення плану реферату слід приступити до узагальнення та систематизації зібраного  матеріалу. Виклад матеріалу повинен  бути чітким, логічним та послідовним. Викладати матеріал у рефераті рекомендується у безособовій формі висловлювання (наприклад, "вважаємо", "думаємо", "рахуємо" та інше). Необхідно вживати  терміни, властиві даній науці, уникати  незрозумілих понять та складних граматичних  оборотів. Терміни, окремі слова і  словосполучення допускається змінювати  прийнятими текстовими скороченнями, значення яких зрозуміле з контексту  реферату.

При використанні цитат з літературних та наукових джерел слід пам'ятати, що вони необхідні  для підтвердження думки автора реферату, або ж для висловлювання  своєї думки на противагу іншій. Занадто зловживати ними не слід.

Студенту доцільно звернути увагу на такі характерні недоліки, які трапляються при  написанні реферату і які можуть привести до незадовільної оцінки:

механічне, дослівне переписування використаної літератури; поверховий, не  аргументований   виклад   основних   теоретичних положень;

невідповідність між змістом роботи та її планом;

абстрактний виклад теми, відсутність посилань на чинне  законодавство України;

недбалість і  неграмотність викладу.

Отже, основними  вимогами до написання реферату є  вміння виділяти головні теоретичні питання  і роз'яснювати їх  на конкретному матеріалі, логічно та послідовно розкривати зміст теми, використовуючи   при цьому сучасну юридичну літературу.

5. Оформлення  реферату

Студент повинен  пам'ятати, що через оформлення реферату, його зовнішній вигляд, викладач формує першу думку про зміст матеріалу. Тому кожному студенту необхідно  опанувати техніку й етику  оформлення наукової праці та дотримуватись  стандартних вимог, які висуваються  щодо рефератів.

Починається робота з титульного листа, після чого на другій сторінці реферату подається  план роботи.

Кожна структурна частина роботи повинна починатися з нової сторінки та мати заголовок, який відповідає плану реферату. Заголовки  слід розташовувати посередині рядка  і друкувати великими літерами без  крапок в кінці, не підкреслюючи. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, тоді їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку  не допускається.

Відстань між  заголовком і подальшим чи попереднім текстом має бути не менше, ніж  три інтервали, якщо реферат виконаний  рукописним або машинописним способом, та не менше, ніж два інтервали, якщо робота виконана за допомогою комп'ютера.

Розділи слід нумерувати арабськими цифрами без крапок в  кінці. Підрозділи повинні мати порядкову  нумерацію в межах кожного  розділу. Номер підрозділу складається  з номеру розділу і порядкового  номеру підрозділу, відокремлених крапкою (наприклад - 1.1, 1.2).

Усі сторінки, починаючи  з другої, послідовно нумеруються  з проставленням арабських цифр за загальним правилом у нижньому правому куті, без крапки в кінці. Слід мати на увазі, що першою сторінкою  реферату є титульний лист, на якому  нумерація сторінки не ставиться, але  враховується при нумерації наступної  сторінки.