Роль і місце фонетичної зарядки на уроках німецької мови у молодших школярів

37 Роль і місце фонетичної зарядки на уроках німецької мови у молодших школярів

Для підвищення ефективності навчання іноземної мови, необхідно широко використовувати емоції учнів у цьому процесі.

Комплексне вирішення  практичних, освітніх, виховних і розвиваючих  завдань навчання можна лише за умови  впливу не тільки на свідомість учнів, а й проникнення в їхню емоційну сферу.

Одним з найбільш ефективних засобів впливу на емоції та почуття школярів - є фонетична  зарядка, що є «найсильніший психічний  побудник, проникаючий в приховані глибини свідомості».

Фонетична зарядка  може надати неоціненну допомогу у  вивченні іноземної мови в початкових класах. Перевага полягає в тому, що вона допомагає без особливих зусиль більш міцному засвоєнню і розширенню лексичного запасу, а також граматичних навичок та інших видів мовленнєвої діяльності.

На уроках іноземної  мови можна використовувати фонетичну  зарядку по можливості на всіх етапах навчального процесу:

- На початковому етапі уроку;

- При формуванні граматичних навичок;

- При формуванні лексичних навичок

З метою збереження мотивації до вивчення іноземної мови дитині необхідно наблизити перспективу «говоріння» і підтримати його первісне прагнення негайно вступити в процес комунікації. Саме фонетична зарядка полегшує процес заучування необхідних для спілкування фраз і складною для запам'ятовування лексики.

Фонетична зарядка  відповідає віковим та психологічним  особливостям дітей. Фонетична зарядка  грає важливу роль при формуванні дикції, чіткого і ясного проголошення не тільки звуку, слова, але й фрази в цілому.

Фонетична зарядка  сприяє вдосконаленню мовного дихання, так як створює умови чіткості дотримання пауз, завдяки цьому з'являється виразність мови.

Таким чином, ми прийшли  до висновку, що фонетична зарядка  грає величезну роль як засіб розвитку дитячої мови та її компонентів, зміцнює  не тільки довільну виразність мови, але  і сприяє виробленню правильного  проголошення окремих звуків, слів, а також і фрази в цілому, що сприяє поліпшенню якості вимови.

2.2. Вправи для  навчання произносительной сторону мови

Формування стійких слухо-вимовних і ритміко-інтонаційних навичок є тривалим процесом, тому робота над вимовою повинна мати місце на всіх ступенях навчання.

Вправи, спрямовані на формування слухо-вимовних навичок, прийнято ділити на дві великі групи:

1. Вправи у слуханні.

2.Упражненія у відтворенні.

Ці дві групи тісно пов'язані один з одним, і вони обидві необхідні для розвитку як слухових, так і вимовних навичок.

Вправи у слуханні. Кількість видів власне фонетичних вправ у слуханні порівняно невелика, і всі вони спрямовані переважно  на розвиток фонетичного слуху та встановлення диференційованих ознак  досліджуваних або повторюваних фонем і интонем.

Слухання має бути активним, тому воно завжди має супроводжуватись завданням, що концентрує довільну увагу  учня на певній характеристиці фонеми або інтонеми.

Вправи можуть виконуватися на слух і з використанням графічної опори.

Як приклад перших вправ можна навести такі завдання:

Прослухайте ряд  звуків / слів, підніміть руку, коли почуєте звук [...]; прослухайте пари звуків і підніміть руку, коли обидва звуку пари однакові; прослухайте пропозицію і скажіть, скільки разів у ньому зустрівся звук [...].

Вправи у відтворенні. Ефективність даної групи вправ, спрямованих на формування власне вимовних навичок учнів, значно зростає, якщо відтворення передує прослуховування зразка, незалежно від того, тренується новий матеріал або повторюється раніше вивчений.

Матеріалом цих вправ служать окремі звуки, склади, слова, словосполучення, пропозиції. Вони можуть бути організовані:  

За принципом аналогії (всі приклади містять один і той самий ознака).

За принципом опозиції (приклади підібрані так, що в них протиставляється будь-якої ознака).

• Або дані в довільній послідовності.

У перших двох випадках вправи виконують тренувальну функцію, а в останньому - переважно контрольну.

Приклади завдань виконуються на слух:

Вимовте звуки / склади / слова / словосполучення / пропозиції, звертаючи увагу на (вказується ознака) слідом за вчителем;

пригадаєте слова  містять звук [...]; повторіть пропозицію, додаючи до нього підказане вчителем слово.

Крім спеціальних вправ для підстановки, підтримки і вдосконалення вимови учнів широко використовується заучування напам'ять скоромовок, рифмовок, віршів, діалогів, уривків з прози і читання вголос уривків текстів, що вивчаються за підручником. Ці види робіт переслідують дві мети: домогтися, по-перше, максимальної правильності вимови і, по-друге, його швидкості.

Відповідно розрізняють  дві стадії роботи.

На першій стадії текст заучується під керівництвом вчителя, в результаті учні отримують оцінку за правильність читання. Тільки після цього настає друга стадія роботи, спрямована на прискорення читання вже розученого вірші / діалогу / уривка з тексту: від учня вимагається не тільки правильне, але й швидке вимову.

Перераховані вище та аналогічні їм вправи використовуються на всіх ступенях навчання, хоча їх призначення  при цьому кілька різна: на початковому ступені їх метою є формування слухо-вимовних навичок; на середній і старшій щаблях вони спрямовані на попередження помилок. Тому їх слід виконувати при оволодінні новим мовним матеріалом, перед відповідними вправами в усному мовленні і перед читанням текстів.

З тими ж цілями на початку кожного уроку рекомендується проводити так звані фонетичні зарядки, в які вчитель включає найбільш важкий в фонетичному відношенні матеріал з майбутнього уроку: ту чи іншу ритміко-інтонаційну модель, групу звуків і т. д. Зарядка може включати 1-2 завдання наведених вище видів, які виконуються учнем і хором, і по черзі.

Вправи, спрямовані на формування ритміко-інтонаційних навичок у різних типах пропозицій: питальних, спонукальних, складнопідрядних і складносурядних реченнях

При оцінці правильності мовлення учня слід розрізняти фонетичні  та фонологічні помилки. Перші спотворюють  якість звучання, але не порушують  змісту висловлення, другі спотворюють  зміст висловлювання і тим самим роблять мова незрозумілою для співрозмовника. Відповідно до прийнятої апроксимацією наявність помилок першого виду допускаються в мові учня і при оцінці відповіді до уваги не приймаються, фонологічні ж помилки розцінюються як порушення правильності мовлення.

І. Л. Бім говорить про те, що можна розмежувати фонетичні  вправи за рівнями організації матеріалу; а саме:

1. Вправи на рівні окремих звуків.

Завдання: відпрацювання  вимови ізольованих звуків, наприклад, у вправах типу H ö rt zu und sprecht nach. Beachtet ... (вказується, на що звернути увагу): а, е, i, о, u - aus bist du!

2. Вправи на рівні звукосполучень.

Завдання: запобігти "палаталізація і т. п. Завдання може бути сформульовано так само, як в 1:

Didi - dada - dede - dudu; didl - dadl - dumm - dumm; li - li, le - le, la - la, lo - lo, lu - lu і т. д.

3. Вправи на рівні слова.

Завдання: відпрацювати розвиток фонематичного слуху, наприклад: Hort zu und sprecht nur die Worter mit [e:] nach:

Liegen - legen; Lies - lesen; sehen - sieht; ihr - er і т. д.

Сюди відносяться  вправи на наголос у простих, похідних і складних словах.

4. Вправи на рівні словосполучення. Завдання: відпрацювати твердий приступ. Завдання як в 1:

Ich auch; aus bist du; ich hei β  e; auch du; das ist і т.д. Особливе значення  має робота над інтонаційним  оформленням словосполучення, наприклад:

H ö rt zu und sprecht nach. Macht keine Pausen in der Mitte: In der Schule; in der Klasse; auf dem Tisch і т. д.

5. Вправи на рівні пропозиції.

Завдання: відпрацювати звуки в мовному цілому, фразова пропозицію і т.д.

Завдання як в 1:

Das ist unser Schulhof. Die Kinder spielen Ball.

6. Вправи на сверхфразовом рівні:

Завдання: відпрацювати диференціювання інтонаційних моделей:

Das ist ein Junge. - Ist das Jan? Wie ist das Wetter? - Ist es kalt?

Усередині цієї класифікації вправи можуть бути розмежовані по виконуваних операціях. Так, всі  зазначені приклади вправ будувалися на відпрацьовуванні наступних операцій: сприйняття і відтворення (приклади 1, 2, 4, 5), сприйняття, диференціювання та вибіркового відтворення (приклади 3, 6). Останні вимагають більшого аналізу, самостійності [2].

Е.А. Маслико каже, що формування фонетичного навички  передбачає перебудову звичної артикуляції  на основі встановлення подібності і  відмінностей в проголошенні звуків у рідній та іноземній мовах, формування фонематичного слуху, а також оволодіння технікою проголошення іншомовних звуків у слові, словосполученні, реченні і в мовному потоці в процесі, як говоріння, так і читання.

Оволодіння іншомовною інтонацією передбачає формування аудитивних навичок сприйняття інтонаційного  малюнка та його адекватне відтворення  у процесі говоріння та читання [9].

Е.А. Маслико пропонує наступний комплекс вправ:

1) Вправи на артикуляторной гімнастику:

Широко відкрийте  рот і тримайте нижню щелепу нерухомою. Почергово впирають кінчик язика  в альвеоли верхніх і нижніх зубів. Губи вільні, не напружені.

Впирають кінчик язика поперемінно, з витримкою, у внутрішню поверхню правої та лівої щоки.

Зробіть обидва вправи. На чотири рахунки мова впирається в альвеоли верхніх і нижніх зубів, а потім в обидві щоки.

Відкрийте рот, максимально опустіть щелепу.

Відкрийте і закрийте рот, прикриваючи при цьому верхньою губою верхні зуби таким чином, щоб  краї губи кілька загиналися всередину.

Підтягніть верхню і нижню губу до ясен, оголюючи зуби, але не ясна.

Максимально відведіть  кути губ тому, а потім вперед.

Швидко змініть  положення губ.

Підіжміть губи, потім розслабте їх.

Максимально витягніть  язик вперед, потім відтягніть його назад до кореня.

Вимовте голосні  і приголосні звуки мови, що вивчається, усвідомлюючи артикуляційний уклад (за допомогою тактильних, рухових, слухових і зорових аналізаторів) і відчуваючи м'язове напруження мовного апарату.

Зімкніть спинку мови з м'яким небом і промовте звук спочатку окремо, потім у поєднанні з голосними і приголосними.

Зробіть короткий видих  і вимовте звуки [р], [t], [k] (вправа на придих).

2) Вправи на розвиток  мовленнєвого (фонематичного та інтонаційного) слуху:

Прослухайте в магнітного запису звуки, склади, слова і пропозиції, що читаються різними дикторами, і відзначте номерами чоловічі, жіночі та дитячі голоси.

Визначте більшу чи меншу чіткість вимови дикторів. Визначте темп двох фонограм.

З сприйнятого на слух ряду звуків виокремити, і запишіть зазначені викладачем звуки, спочатку спостерігаючи артикуляцію викладача, потім, не спостерігаючи її.

Усно розподіліть почуте на звуки і назвіть їх.

Визначте кількість складів у почутих словах.

Встановіть кількість  коротких голосних в почутих словах.

Відзначте в звучних словах опозиції звуків.

Виділіть на слух з зв'язкового тексту слова з тренованих звуком і запишіть їх у орфографії.

Визначте кількість  слів у прослуханих пропозиціях.  

Складіть слово  з прослуханих ізольованих звуків і запишіть їх у орфографії.

Визначте паузи в звучному мовному потоці.

3) Вправи на формування вимовних навичок:

• Багаторазово прослухайте  звук у фразі, слові, потім прослухайте ізольований звук.

• Прослухайте ряд  звуків і підніміть руку, коли почуєте заданий звук.

У ряді слів (словосполучень, речень) підкресліть те, що вимовляє диктор.

Підкресліть в реченні слово, на яке падає наголос.

Зробіть фонетичну  розмітку тексту на основі голосу викладача, прочитайте потім вголос.

Назвіть слова, що містять певний звук.