Рейтингова система оцінювання знань студентів

        2. Дає можливість скоротити в  більшості випадків час на  з'ясовування готовності студентів  до занять. Зацікавленість студентів  у максимально можливій для  них рейтинговій оцінці "націлює"  їх на сумлінну працю в процесі  підготовки до заняття. Готовність  же до занять тих студентів,  які змирилися з тим, що взагалі  не одержать оцінку за рейтингом,  можна перевіряти в індивідуальному  порядку, не скорочуючи для  більшої частини студентів час,  що виділяється на самостійну  роботу. Це сприяє, з одного боку, відходу від традиційних методів  роботи, а з другого – дозволяє  при безупинному контролі більше  довіряти студенту, не піддаючи  сумніву факт його підготовки  до заняття.

        3. Дозволяє одержувати достатньо  об'єктивну інформацію про ступінь  успішності навчання студентів,  адже через два-три місяці можна  побачити результати успішності  й зробити відповідні висновки  щодо ефективності застосованих  форм і прийомів контролю.

        4. Усуває негативні сторони зрівняльної  системи навчання. У результаті  зникають усереднені групи відмінників,  хорошистів і т.д. Замість них  з'являються "перший", "п'ятий", "сотий". Визначення рейтингу  дозволяє також знижувати можливість  одержання незаслуженої (випадкової) оцінки з досліджуваної теми, оскільки рейтинг ураховує роботу  студента протягом півріччя.

        5. Призводить до змагання в  навчальному процесі, істотно  стимулює прагнення студентів  до надбання знань, що призводить  до підвищення якості підготовки  спеціалістів. Це дозволяє виховувати  конкурентноздатну особистість,  яка буде здатна діяти в  складних соціально-економічних  умовах.

        6. Сприяє систематичності навчальної  діяльності студентів, збільшується  питома вага самостійної роботи  та ефективність керівництва  нею з боку викладача. Позитивні  зміни, які відбуваються в діяльності  студентів і викладачів, спричинюють  зростання високих оцінок при  модульній організації навчання.

        7. Сприяє зростанню здатності  студентів адекватно сприймати  завдання для виконання обов’язків. Це дозволяє сформувати почуття  відповідальності у студентів.

        8. Дає можливість переживати почуття  успіху в студентів за своєчасне  виконання завдань (на емоційно-оціночному  рівні), що, в свою чергу, приносить  радість від самого процесу  навчання.

        9. Сприяє формуванню умінь у  постійному самовихованні та  самоосвіті (на вольовому рівні). Механізми реалізації властивостей  самоорганізації та саморозвитку  процесу навчання по суті розкриваються  у вимогах відомого принципу  дидактики свідомості та активності  студентів у навчанні. Неважко  побачити, що умови активізації  пізнавальної діяльності студентів  найтіснішим чином пов'язані з  умовами успішного протікання  фаз навчання. Тому до цих умов  ми зараховуємо такі чотири: 1) формування в студентів навичок  аналізу навчальної інформації (завдання); 2) формування в студентів навичок  самоуправління процесом навчання; 3) формування в студентів мотивів  діяльності; 4) організація процесу  навчання на основі його нелінійного структурування.

        10. Дозволяє на 40 % скоротити час,  який відводиться на проведення  навчальних занять під керівництвом  викладача, збільшивши тим самим  бюджет часу на самостійну  роботу слухачів.

        11. Забезпечує демократичний –  "прозорий" характер оцінювання  знань студентів.

        12. Враховує індивідуальні можливості  та психологічні властивості  студентів засобами неперервного  контролю.

        13. Дозволяє студенту визначати  темп проходження навчальної  програми, широкі можливості прискорення  або сповільнення в самоорганізації  навчання.

        14. Підвищує контакт між педагогом  і студентами. Роль педагога у  процесі модульного навчання  набуває нових рис: взаємодія  викладача та студента відбувається  в режимі суб’єкт-суб’єктних  відносин. Викладач отримує можливість  виконувати роль координатора, помічника.  У нього з’являється більше  часу для стимулювання та підтримки  мотивації навчання, особистих контактів  зі студентами у процесі навчання .

        Отже, модульна система відрізняється  від традиційної за сукупністю  базових компонентів – призначенням  і змістом освіти, функціями викладача  та слухача, технологіями та  методичним забезпеченням педагогічної  взаємодії, вимогами до наукового  проектування й досвідного втілення  цілісного функціонального циклу  навчального модуля. Саме це дає  підстави визначити її як інноваційну,  і що комплексно (теоретично і  практично, культурно й соціально,  дидактично і психологічно) розвиває  національну освіту в напрямі  гуманізації та демократизації  суспільства. Водночас вона вдало  використовує здобутки як традиційної  шкільної практики, так і досвіду  наукового пошуку інноваційних  систем за кордоном. Це стосується  не тільки вихідних ідей (культура, розвиток) і принципів (ментальності, духовності, розвитковості, модульності), а й правил і норм наукового  проектування, умов і процедур  мистецького втілення неперервної  педагогічної взаємодії педагога  та студентів. 
 
 

     Висновки

     Втілення  рейтингової системи оцінювання у навчальний процес усуває упереджений  підхід до оцінювання знань студентів; виступає ефективним засобом заохочення до навчально-пізнавальної діяльності; підвищує відповідальність студента за результати навчання; сприяє реалізації принципу індивідуалізації навчання; усуває проблему відвідування занять; вивільняє студентові час на заняття за інтересами; в аудиторії превалює дух співпраці, викладач перестає бути наглядачем тощо.

     Організація навчального процесу за модульною  технологією (за якою навчальний матеріал подається і опрацьовується студентами за послідовно побудованими блоками/модулями) з використанням рейтингової системи оцінювання якості та рівня знань є педагогічною інновацією, яка направлена на стимулювання самостійної навчально-пізнавальної діяльності студента, сприяє підвищенню його внутрішньої та зовнішньої мотивації у здобутті знань завдяки застосуванню різноманітних форм діагностики, чіткій організації навчального процесу, прогнозованості вимог і, як результат, призводить до підвищення якості освіти загалом.

     Сучасна педагогічна психологія (Кутішенко  В.П.) серед чинників ефективності навчання називає не тільки його зміст та процес засвоєння нових знань, а також особистість учня/студента, його позитивне/негативне відношення до навчання, мотиваційні засади його навчальної діяльності. Якщо внутрішня мотивація учня/студента випливає з його внутрішньої зацікавленості у вивченні предмета, розуміння необхідності даних знань чи умінь у подальшому житті, то зовнішня мотивація типово стимулюється оцінкою, винагородою за суттєві навчальні досягнення, рейтинговим балом тощо. Таким чином, рейтинг – це той зовнішній мотиваційний стимул, що спонукає амбітних студентів до більш значних зрушень і досягнень. Кожен студент з будь-яким рівнем підготовки має змогу проявити себе, відчути свій прогрес, зробити свій поступовий крок до кращого, а відчуття успіху водночас є найкращим стимулом для подальшої роботи і навчання.

     Список  використаної літератури

     1. Волкова Н. Педагогіка: Посібник/ Наталія Волкова,. - К.: Академія, 2001,, 2002. - 575 с.

     2. Кузьмінський А. Педагогіка: Підручник/ Анатолій Кузьмінський, Віталій Омеляненко. - К.: Знання-Прес, 2003. - 418 с.

     3. Максимюк С. Педагогіка: Навчальний  посібник/ Світлана Максимюк,; М-во науки і освіти України, Рівненський держ. гуманіт. ун-т. - К.: Кондор, 2005. - 670 с.

     4. Мойсеюк Н. Педагогіка: Навчальний  посібник/ Неля Мойсеюк. - 4-е вид., доп.. - К., 2003. - 615 с.

     5. Пальчевський С. Педагогіка: Навчальний  посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Степан Пальчевський,. - К.: Каравела, 2007. - 575 с.

     6. Фіцула М. Педагогіка: Навчальний  посібник/ Михайло Фіцула,. - 2-ге вид., виправлене, доповнене. - К.: Академвидав, 2005. - 559 с.

     7. Ягупов В. Педагогіка: Навчальний  посібник/ Василь Ягупов,; Ред. С. В. Головко (гол.), Т. В. Ян-голь. - К.: Либідь, 2002. - 559 с.