Реалізація політичного виховання шляхом використання методу формування свідомості

Викладач: Дорога аудиторія, і опоненти, сьогодні ми зібралися тут з ціллю дослідити функції політики, і дізнатися більше про політичний устрій нашої держави, звичайно, всі галузі і аспекти ми не зможемо розглянути, але доторкнутись до деяких з них ми в змозі. Отож цей захід направлений на те щоб закріпити матеріал, та зацікавити Вас у подальшому вивченні політичних питань, та сформувати інтерес до того, що відбувається в нашій країні.

2.Презентація напряму.

Викладач: А тепер викликаються команди і презентують історичні факти свого напряму. Перша команда обрала напрям: « Комуністична партія України», а друга: «Демократична партія України».

Перша команда - оголошує свій напрям, історичні аспекти розвитку.

Друга команда – робить теж саме, що і перша команда.

3.Виголошення програми.

Викладач: Настав час перейти до другого етапу нашого заходу, який в свою чергу вже буде оцінюватись імпровізованими голосами аудиторії. Завданням другого етапу є оголошення політичних програм кожної з команд, маючи на увазі обраний напрям.

Перша команда – оголошує свою програму, представників та актуальність.

Друга команда – робить теж саме, що і перша команда.

Аудиторія – голосує за уподобану партію.

3. Дискусія.

Викладач: Третій етап має показати більш обізнану команду, та проявити ораторські здібності в кожній з команд. Команди повинні довести актуальність і ефективність саме свого напряму використовуючи дискусію. Також відбудеться перехресне опитування, по три питання

Аудиторія – голосує  за уподобану партію.

 

4.Плітична обізнаність.

Викладач: На четвертому етапі кожна команда повинна відповісти на яку мого більше питань, які оцінюються в балах. Від 1 до 5.

1. Перерахувати президентів України.
2. Назвати яку мого більше політичних партій.
3. Чим відрізняється унітарність від незалежність.
4. Перерахувати відомі вам міністерства.

 

 

 

Висновки до розділу:

Ділова гра належить до активних методів навчання, що забезпечують активну творчу діяльність особистості, створюють умови для підвищеної мотивації та емоційності, розвивають критичне мислення. Ігрове моделювання використовується тоді, коли необхідно вирішити проблемну ситуацію, сформувати множинність та пріоритетність завдань, визначити критерії вибору. Участь у ділових іграх дозволяє оцінити реальний стан соціально-культурних проблем, а також отримати необхідну інформацію для прийняття правильних управлінських рішень, від яких залежить успішна розробка соціально-культурних проектів. Традиційні ділові ігри мають заздалегідь розроблений сценарій, орієнтовані на вирішення типових проблемних ситуацій, мають на меті навчити учасників гри оптимальним шляхам вирішення цих проблем. На відміну від них, проектні ігри не мають жорсткого сценарію, вимагають опрацювання нових підходів до вирішення поставлених завдань, передбачають цілеспрямований відбір учасників. Проектні ділові ігри дозволяють залучати до проектування керівників закладів культури, різних організацій, експертів, практиків. Сфокусована увага учасників ділової гри на конкретну проблему, залучення до спільної творчої роботи сприяють досягненню результатів там, де, зазвичай, потрібні неабиякі часові та організаційні зусилля.

 

 

Загальні висновки:

Догматизація знання, що розглядалася як сума істин, призначених для засвоєння, у недалекому минулому визначала і формальну „запитально-відповідальну” постановку навчання, його жорстку регламентацію та авторитарний стиль відносин викладача із слухачем. Нормативний характер системи політичної освіти зумовлювався не тільки закритістю тоталітарного суспільства, придушенням і відчуженням особистості заради „вищих” інтересів держави, але й освітньою традицією класичної науки. Змістом політичної освіти, активно доповнюваної вихованням, стають такі ключові поняття як "ціль", яка містить позитивний образ майбутнього і негативний образ минулого, засіб досягнення майбутнього й інтеграції учасників процесу в наявне політичне буття. По завершенні перехідного періоду настає досить тривалий період стабільності. У цій ситуації відбувається очевидна рутинізація політичної освіти, оскільки знімаються протиріччя між структурою суспільства і політичними процесами по її ствердженню. Політична освіта починає виконувати функцію фактора, що гармонізує, підтримує баланс між світом „політичних речей" і світом „політичних ідей", між особистістю, державою і суспільством. Традиційні суб'єкти політичної соціалізації – вчителя, батьки - займають свої звичні місця в ієрархії агентів політичної соціалізації. На перше місце виходить заклопотаність проблемою політичного знання, адекватного відображення в ньому реально-ідеальних політичних інститутів.

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Політологія./За ред.  О. І. Семкіна. - Львів: Світ, 1994, с. 46-74.

2. Основи політології:  Навч. посібник. - К., Либідь, 1995, с. 25-37.

3. Політологія: Курс  лекцій: Навч. посібник. /І. С. Жабко  та ін. - К.: Вища школа, 1993, с. 26-27.

4. Піна В. М., Хома  Н. М. Політологія: Конспект  лекцій: Навч. посібник. - 3-е вид., доп. - Львів: Новий світ - 2000, 2005.

5.  Гуцал А. Україна між минулим і майбутнім [Електронний ресурс] / Анатолій Гуцал // Незалежний культурологічний часопис «Ї». – 2000. – №18.

6.  Гуцалова М.В. Політологія. – Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. – С.85-88.

7.  Дем'янчук О. П. "Державна політика" та "публічна політика": варіант перехідного періоду [Електронний ресурс]. Режим доступу:

8.  Додон Н.Г. Упровадження соціокультурної політики щодо формування ціннісних орієнтацій на регіональному рівні // Державне будівництво. – 2008. - №1. – С. 38-46.

9. Концепція національного виховання студентської молоді [Електронний ресурс].

10.  Корженко В.В. Філософія виховання: зміна орієнтацій. Монографія/ Укр.Акад.держ.упр. при Президентові України. - К.: УАДУ, 1998. - 303с.

11.  Лола В.В. Формування державної ідеології виховання людини в умовах трансформації суспільства: теоретико-методологічний аспект: автореферат дис... канд. наук з держ. управління: 25.00.01 / Дніпропетровський регіональний ін-т держ. управління Національної академії держ. управління при Президентові України. — Д., 2007. — 23 арк.

12.  Піскун В. Українська національна ідея: від дискурсивного ідейництва до буттєвої практики // Теорія та практика формування української національної ідеї / упоряд. і ред. О. К. Шевченко / за заг. ред. О. С. Власюка. – К.: ПЦ «Фоліант», 2008. – С.170– 176.

13.  Соціологічні опитування/ Громадяни України/ Патріотизм [Електронний ресурс].

14.  Токовенко В.В. Політичне керівництво і державне управління: проблеми взаємовідносин та оптимізація взаємодії. – К. Вид-во УАДУ, 2001. – 354с.

15.  Щербань П. Українська національна ідея і сучасні проблеми виховання учнівської та студентської молоді // Вища освіта України. - 2005. - №4. - С.62-67.