Автор: Пользователь скрыл имя, 21 Ноября 2012 в 14:11, курсовая работа
Мета дослідження. Виявити сутність, зміст, особливості політичного виховання студентів вищих навчальних закладів, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити організаційно-педагогічні умови, що забезпечують його ефективність.
ВСТУП……………………………………………………………………………3
1. ТЕОРЕТИЧНИЙ РОЗДІЛ. Педагогічні основи політичного виховання учнів ВНЗ шляхом використання методу формування свідомості………………………………………………………………..…. 5
1.1. Історичний аспект реалізації політичного виховання шляхом використання методу формування свідомості………..………………5
1.2. Реалізація методу формування свідомості у політичному вихованні…...…………………………………………..…………….….8
Висновки до теоретичного розділу……………………….…………………… 11
2. ПРАКТИЧНИЙ РОЗДІЛ. Виховний захід для учнів ВНЗ за темою «ДЕБАТИ »……………………………………………………12
Висновки до теоретичного розділу
Загальні висновки……………………………………………………………...16
СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………17
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
УКРАЇНСЬКА ІНЖЕНЕРНО-
Кафедра загальнонаукових дисциплін
КУРСОВА РОБОТА
виховна частина
з дисципліни
«Дидактичні основи професійної освіти»
Тема: «Реалізація політичного виховання шляхом використання методу формування свідомості»
Виконала студентка
гр.
Науковий керівник:
Оцінка
Дата
Артемівськ, 2010
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………
Висновки до теоретичного розділу……………………….…………………… 11
Висновки до теоретичного розділу
Загальні висновки…………………………………
СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………17
ВСТУП
Сучасні особливості суспільного розвитку потребують визначення мети державної діяльності, ціннісної парадигми державного буття людини і суспільства, наукового забезпечення процесу виховання громадянина. Низький загальнокультурний рівень суспільства, зниження духовності, падіння престижу загальнолюдських моральних цінностей, поширення проявів нетерпимості, жорстокості й аморальності в суспільстві вимагає здійснення з боку держави ряду заходів, спрямованих на виховання гуманної особистості та цивілізованого громадянина. Результати соціологічних досліджень свідчать про те, що на недостатньому рівні знаходиться розвиток національної самосвідомості громадян України, патріотизму, виховання громадянина та формування громадянськості, що також потребує активної участі в цих процесах органів державної влади та громадського самоуправління.
Актуальність дослідження. За даними Центру Розумкова лише 38,1% українців вважають себе патріотами України, тільки 20,3% пишаються тим, що вони є громадянами України, а менше ніж половина (49,2%) вважають за необхідне для себе пишатися своєю країною. Зазначене доводить актуальність тематичного дослідження державної виховної політики, наукового обґрунтування самого поняття «державна виховна політика», а також розкриття її ознак та основних характеристик. Однак не дивлячись на широкий фронт проведених вітчизняними і зарубіжними вченими досліджень в галузі соціальних аспектів державної політики, сьогодні в науці державного управління відсутнє визначення поняття «державна виховна політика»; майже не визначені її зміст та особливості. Це і зумовлює актуальність обраної проблеми.
Мета дослідження. Виявити сутність, зміст, особливості політичного виховання студентів вищих навчальних закладів, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити організаційно-педагогічні умови, що забезпечують його ефективність.
Предмет дослідження. Організаційно-педагогічні умови реалізації політичного виховання студентів ВНЗ.
Об’єкт дослідження. Політична культура студентів ВНЗ.
Гіпотеза дослідження. формування політичної культури студентів ВНЗ у процесі вивчення предметів суспільствознавчого циклу буде ефективним за умов:
Застосування особистісноорієнт
1.ТЕОРЕТИЧНИЙ РОЗДІЛ. Педагогічні основи політичного виховання учнів ВНЗ шляхом використання методу формування свідомості
Політичне виховання бере своє коріння з найдавніших часів, мабуть зі становлення політики як такої. Відомій філософ Аристотель, а саме філософія є покровителькою політики, торкається мети заснування держави. "Мета - це добре життя громадян; цю мету законодавець постійно повинен мати на увазі". З цього погляду Аристотель ганить тих законодавців і політиків, які більше турбуються про війну та брак часу, ніж про мир і вільний час; турбуються більше про збільшення території, ніж про те, аби зробити державу щасливою і справедливою. "Облудні політики, — каже він, — прищеплюють громадянам військові чесноти та обертають у рабство тих, хто цього не заслуговує. Тим часом мета війни повинна спрямовуватися на те, аби самим не стати рабами тих, які призначені для рабства самою природою. Але обертаючи в рабство людей, які природою призначені для волі, вони чинять подібно до деспотів або тиранів і самі, у свою чергу, можуть зазнати тієї ж долі рабства. Аби уникнути останнього, вони ніколи не повинні забувати правила: що вважають несправедливим стосовно себе, те ж саме повинні вважати несправедливим і стосовно інших". З цього погляду Аристотель особливо ганить спартанську політику за те, що вона виховує громадян виключно для війни. "Вони тільки й думають, що про війну; бо мирне життя губить їх".
Виникнення політичної
думки, як вже було вказано, сягає
своїми коріннями в сиву давнину.
Цей процес нерозривно пов'язаний зі
становленням перших держав як особливої
організації влади. Людству потрібно
було затратити майже два тисячолітт
Новий час приніс з собою нове розуміння і удосконалення нових принципів політичного виховання. Німецький філософ і громадський діяч Й. Фітше підтримував концепцію природного права та суспільного договору. Він виступив проти деспотизму монархів, і вважав, що лише загальна воля народу є ядром законодавства і визначає межі впливу держави. Його політичні погляди викладені у працях “ Промови до німецької нації ”, “ Основи природного права відповідно до принципів науко вчення ”, “ Вимоги до правителів Європи повернути назад свободу думки, яку вони досі пригноблювали ” та інше. Державу Й. Фітше розглядає як тимчасовий інститут, який є умовою та засобом забезпечення безпеки, організації виробництва, науки, освіти та виховання людей. Держава є злом і її має замінити моральність. Після зникнення держави, на думку Фітше, встановлюється природний стан людини, який відповідатиме її справжній природі та призначенню. Політичні погляди німецького філософа Г. Гегеля викладені у працях “ Енциклопедія філософських наук ”, “ Історія філософії ”, “ Філософії права ”. У молоді роки Г. Гегель вважав, що “ не існує ідеї держави, бо держава є щось механічне...”, виступав за необхідність подолання зусилля держави, а у зрілому віці мислитель вже схвалював ідею держави. В основі права на його думку, лежить свобода окремої людини. Г. Гегель був прибічником спадкової монархії, яка обмежена законами, що дозволяє запобігти деспотизмові. Він є одним із родоначальників ідеї громадянського суспільства, яке характеризується системою потреб, правосуддям, поліцією, а також опирається на приватну власність і загальну рівність людей. Головна функція громадянського суспільства - захист свободи та приватних інтересів громадян. Тобто, у розумінні Г. Гегеля, громадянське суспільство - це система суспільних інститутів, які виступають посередниками між державою і індивідом, захищають інтереси громадян та їх груп на державному рівні. Ідеї Гегеля справили значний вплив на К. Маркса (1818-1883) і Ф.Енгельса (1820-1895) - німецьких політичних мислителів, основоположником однієї з найвпливовіших течій політичної думки в новітній історії людства - марксизму. Вони доводили, що правові відносини, як і форми держави, не можна зрозуміти поза історичним контекстом, умовами матеріального життя. Держава - офіційний представник громадянського суспільства. При цьому проявляється її подвійна природа: з одного боку, вона виступає як універсальна політична організація, що зберігає цілісність суспільства, а з іншого - як спеціальний апарат управління. Ідеї цих діячів науки, були покладені у становленні Радянської держави з деякими змінами у виді гіпертрофованого сприйняття, та насаджені для вивчення у всіх сферах навчання і робочої діяльності. Марксизм формулює положення про подолання відчуження держави від народу, від людини, про необхідність запровадження демократичної державності, самоврядування народу. Шлях до нього пролягає через перехідний період, політичною, якого є держава диктатури пролетаріату. Суть диктатури пролетаріату - поєднання законодавчої, виконавчої та судової влади. Щоб досягти цієї мети, пролетаріат повинен здійснити політичну революцію, в процесі якої має бути ліквідована стара й створена нова державна машина. Вона втілює одвічні ідеї справедливості, рівності демократії в інтересах більшості народу шляхом примусу незначної меншості. “ Історична місія ” пролетаріату може здійснитися за умови “ особливої партії ”, що дасть змогу робітничому класові стати самостійною силою. Ведучи рішучу ідеологічну боротьбу з класовими противниками, така партія очолить пролетаріат і допоможе йому вийти зі свого “ дитинства ”. Отже, в працях К. Маркса і Ф. Енгельса були висунуті обґрунтовані тлумачення політики, держави, влади власності інших політичних інститутів. У своїй основі марксизм був реалістичною теорією, яка відобразила нагальну потребу докорінних змін суспільного устрою. Багато її положень у ході дальшого історичного розвитку втрачали свою значимість, інші видозмінювалися, збагачувалися реальною практикою, треті перекручувалися, фальсифікувалися, спростовувалися.
Використання поняття «політика» при розгляді впливу держави на виховання молодого покоління, потребує перш за все роз’яснення значення цього терміну. Поняття «політика» є багатозначним. Так, політолог О. Дем’янчук наводить визначення політики як сфери взаємовідносин різних соціальних груп та індивідів з приводу використання інститутів публічної влади задля реалізації своїх суспільно значущих інтересів і потреб. Таке широке визначення, на думку науковця, охоплює боротьбу за владу між різними політичними силами і суто функціональні аспекти діяльності апарату державної влади. Багатозначність поняття політики пов’язана з тим, що в слов’янських мовах для означення сфери діяльності з пов’язаної із завоюванням, утриманням та здійсненням влади в напрямку керівництва та управління суспільством використовується лише одне слово «політика». На відміну від української, в англійській мові присутнє поняття « politics », що застосовується для визначення боротьби за владу, та « policy » – здійснення влади на різних суспільних і адміністративних рівнях.
Важливою метою у формування політичних поглядів у студентів є розвиток політичної свідомості. Розглядати суть політичної свідомості можна лише за умови окреслення питання взаємозв'язку психіки і свідомості. Найвищим рівнем розвитку психіки людини є свідомість як результат спільного способу буття людей, їх довготривалої трудової діяльності. Свідомість має такі характерні особливості і компоненти:
Свідомість людини не лише характеризується активністю, а й тісно пов'язана з нею. У процесі постійного відображення дійсності інформація, що надходить до мозку, не механічно віддзеркалюється, а обробляється ним свідомо — відповідно до мети, завдання та соціального досвіду людини. Стан, рівень розвитку, виявлення свідомості у кожної людини різні і залежать від багатьох компонентів — знань, наукового світогляду, ідейних і моральних засад та переконань, ставлення до себе та до інших людей тощо. Специфічною людською формою духовно-практичного відображення та фіксування відповідних об'єктивних процесів дійсності, світу людського буття на рівні явища є буденна свідомість. У житті основним принципом функціонування буденної свідомості є так званий здоровий глузд. Буденна свідомість виконує роль необхідного компонента суспільно-історичної практики людей і відповідних їй форм суспільної та індивідуальної свідомості. По суті, буденна свідомість, як і свідомість загалом, має суспільно-індивідуальну природу. Як форма духовно-практичного освоєння світу вона є суб'єктивним образом об'єктивно існуючого світу. Водночас, оскільки такий образ належить конкретному суб'єкту, він також відображає своєрідність, унікальність його життєвого досвіду і досвіду конкретних соціальних груп суспільства. Психічне життя, свідомість і діяльність людини завжди тісно взаємопов'язані, зазнають взаємовпливу.