Прибуток підприємства та шляхи його підвищення» у вищій школі

Кількість годин на практичні заняття з  окремої дисципліни визначено навчальним планом. Перелік тем практичних занять міститься в робочій навчальній програмі дисципліни. Кількість студентів  на практичному занятті не повинна  перевищувати половини академічної групи.

У процесі  проведення практичних занять використовують різні методи навчання. Оскільки головне  завдання цього виду навчальної роботи - формування навичок і вмінь, то основними мають бути різноманітні вправи (підготовчі, пробні, за зразком, тренувальні, творчі, практичні, графічні, усні, письмові, професійні, технічні та ін.).

Практичні заняття мають відповідати таким  вимогам:

9 розумінь з боку студентів необхідності володіти базовими теоретичними знаннями;

■ усвідомлення необхідності вироблення навичок і вмінь, що мають професійну спрямованість;

■ забезпечення оптимальних умов для формування навичок і умінь (санітарно-гігієнічних, дидактичних, виховних);

■ навчання студентів раціональних методів  оволодіння навичками і вміннями;

■ забезпечення самостійної діяльності кожного  студента;

■ дотримання систематичності й логічної послідовності  у формуванні навичок і вмінь  студентів;

■ розроблення  завдань для практичних занять з  чіткою професійною спрямованістю;

■ широке включення в систему практичних занять творчих завдань;

• систематичний  контроль за виконанням практичних завдань;

■ постійне заохочення практичної навчальної діяльності студентів.

     Під практичними зайняттями часто також  розуміють семінарські заняття.

       Семінар – це загальновживана назва широко застосовуваної форми занять з різноманітних навчальних дисциплін, частіше – з гуманітарних наук. Семінари проводяться з основних і найбільш складних питань (тем, розділів) навчальної програми. Вони мають цільове призначення щодо поглиблення і закріплення знань, отриманих на лекціях, на інших видах занять і у процесі самостійної роботи з навчальною і науковою літературою, а також прищеплення навичок з узагальнення і викладення навчального матеріалу. Семінари є ефективною формою закріплення теоретичних знань, розвитку пізнавальної активності, самостійності, професійного використання знань у навчальній обстановці [23].

     Форми проведення семінарських занять можуть бути різноманітними. Вони залежать від  типу семінару, змісту, особливостей дисципліни, досвіду і кваліфікації викладача, складу слухачів.

     Розрізняють дві основні форми проведення семінару:

• розгорнута бесіда за складеним і заздалегідь доведеним до слухачів планом;
• невеликі доповіді слухачів з наступним їх обговоренням також за планом, раніше виданим учасникам семінару.

     Ці  форми не повинні протиставлятися. У плані зазвичай відображається, в якій формі передбачається виступ слухачів. Це можуть бути реферати, короткі  доповіді, рецензії тощо.

     Тематика  семінарів щорічно обговорюється на кафедрі і лише після цього включається до тематичного плану дисципліни. У ряді випадків теми рефератів і доповідей повідомляються слухачам ще на початку вивчення дисципліни. Вони закріплюються за студентами як за їх бажанням, так і за рішенням викладача. Після цього викладач планомірно веде роботу з кожним із них, допомагає (але не нав’язує) скласти план реферату, рекомендує навчальну і наукову літературу, консультує з важких питань теми. В кінцевому результаті план реферату (доповіді) повинен бути результатом самостійної роботи слухачів над джерелами.

     Семінарські заняття плануються, як правило, двох- чи чотирьохгодинними. Прихильники 4-годинних семінарів посилаються на можливість висловлюватися всім присутнім з  необхідною повнотою, всебічно охопити  тему заняття. Інші твердять, що за 4 години заняття у студентів втрачається активність, слабне живість творчої дискусії, виникає втомленість. Звісно, це питання повинна вирішувати кафедра, спираючись на педагогічний досвід і особливості дисципліни [28].

     Програма будь-якого практичного заняття містить у собі певне окреслене коло навчальних завдань, що виконуються у логічно-дидактичній послідовності у межах часу, передбаченого навчальним планом. Теоретична і практична мета навчання стає доступною і природною для студента лише тоді, коли програма навчальної дисципліни складена із послідовних тем і питань, розрахованих на вироблення чіткої системи умінь і навичок у студента.

     На  практичному занятті на тему “Прибуток підприємства та шляхи його підвищення” студенти повинні доповісти реферати на раніше обрані теми, серед яких:

1. Прибуток підприємства: сутність, види, функції.
2. Формування прибутку підприємства.
3. Розподіл прибутку підприємства.
4. Методи аналізу прибутку підприємства.
5. Шляхи підвищення прибутку підприємства.

 Другим етапом практичного заняття є розв’язок студентами задачі, умова якої звучить так:

1. Проаналізувати формування прибутку підприємства. Визначити чистий доход, валовий прибуток, фінансовий результат від операційної діяльності, від звичайної діяльності до та після оподаткування, чистий прибуток (збиток). Результати розрахунків звести до табл. 1.

 Таблиця  1

Аналіз  формування чистого прибутку (збитку)

        Формування прибутку від звичайної діяльності визначається у такому порядку :

1. Чистий дохід (ЧД)

ЧД = ВР – ПДВ –  АЗ – Інші вирахування  з доходу,

 де     ВР – виручка (дохід) від реалізації;

  АЗ  – акцизний збір;

ПДВ – податок  на додану вартість.

2. Валовий прибуток (ВП)

ВП = ЧД – С/С рп,

 де    С/С рп – собівартість реалізованої продукції.

3. Фінансовий результат від операційної діяльності( ФР од)

ФР  од = ВП + Д од –  АВ – В зб –  В од,

  де   Д од – доход від іншої операційної діяльності;

          АВ – адміністративні витрати;

      В зб – витрати на збут;

     В од – витрати від іншої операційної  діяльності.

     4. Фінансовий результат від звичайної  діяльності до оподаткування  ФР _зд )

ФР_зд

  =  ФР од + Д ук + Д фо + Д ід – В ук – В фо – В ід,

де      Д ук, В ук – відповідно доходи та витрати участі в капіталі;

               Д фо, В фо – доходи та витрати від інших фінансових операцій;

               Д ід,  В ід – доходи та витрати від іншої діяльності.

     5. Фінансовий результат від звичайної діяльності після оподаткування ( ФР зд ).

ФР  зд = ФР_зд

- П приб,

   де   П приб – податок на прибуток.

     6. Чистий прибуток.

ЧП = ФР зд + В нс + Д  нс – П приб нс,

де   В нс – витрати від надзвичайних ситуацій;

       Д нс – доходи від надзвичайних ситуацій;

П приб нс – податок на прибуток від надзвичайних ситуацій. 

2. Проаналізувати  структуру прибутку від звичайної  діяльності до оподакування. Результати розрахунків представити в табл. 2

Таблиця 2

Аналіз  структури прибутку від звичайної  діяльності до оподаткування

 

     Питома  вага і–го виду прибутку в прибутку від звичайної діяльності до оподаткування розраховується за формулами: