Педагогічні умови ефективного використання заохочення і покарання як методів виховання

Автор: Пользователь скрыл имя, 17 Апреля 2012 в 05:33, реферат

Описание работы

Кожний, кому трапляється мати справу з дітьми, знає, що за допомогою заохочень і покарань вихователь добивається дисциплінованої, відповідальної поведінки дитини. У наші дні серед педагогів і широкої громадськості існують самі різні погляди на використання заохочень і покарань у вихованні дітей. Одні вважають, що треба якнайчастіше карати і як можна рідше заохочувати, інші, навпаки, радять частіше використовувати заохочення, карати ж лише зрідка. Деякі думають, що варто тільки заохочувати, а карати не треба зовсім. А є й такі, хто переконаний, що справжнє виховання - це виховання взагалі без яких би то не було заохочень і покарань.

Содержание

Вступ
1. Історія проблеми заохочення і покарання у вихованні дітей
2. Суть, види і форми заохочення і покарання
3. Фізичне покарання. Покарання і прощення
4. Умови ефективного використання заохочення і покарання
Висновок
Література

Работа содержит 1 файл

педагогіка.docx

— 46.83 Кб (Скачать)

Важливою умовою розвитку самостимуляції у використанні заохочень і покарань є дотримання міри. Важко навіть сказати, що більш  шкідливо у вихованні: захвалювання, зловживання, заохоченням чи навпроти, покарання по всякому приводу. На відміну від таких форм непрямої вимоги, як схвалення й осуд, що є  повсякденними, рядовими впливами на вихованців, заохочення і покарання як засіб  корекції повинні використовуватися  значно рідше. Можна сказати, що ефект  застосування заохочень і покарань назад пропорційний частоті їхнього  використання. Тільки в тих випадках, коли необхідність заохочення чи покарання  жорстко і недвозначно диктується конкретною ситуацією, треба до них  звертатись. [9, стор. 79]

Висновок

Багато педагогів  минулого і наших сучасників, які  займалися проблемою заохочення і покарання у вихованні дітей, любили повторювати крилаті слова  К.Д. Ушинського: "Якщо ми дотепер застосовуємо заохочення і покарання, то це показує недосконалість нашого мистецтва виховання. Краще, якщо вихователь доможеться того, що заохочення і покарання стануть непотрібними".

Вище ми докладно розглянули причини появи такої  точки зору, відзначили, що для свого  часу вона була багато в чому прогресивній. Автор усвідомлює те, що суперечки, у кінцевому рахунку, вирішить час. Безперечно одне: у наші дні у  вихованні без цих засобів  не обійтися, і задача полягає в  тім, щоб їхнє використання було, як мінімум, елементарно грамотним  у педагогічному відношенні.

Оволодіння ж  мистецтвом застосування заохочень  і покарань вимагає і від педагогів, і від батьків чималих зусиль. "Покарання - дуже важка річ; воно жадає від вихователя величезного  такту й обережності", - підкреслював А.С. Макаренко. Те ж саме варто сказати й у відношенні заохочення. Саме тому А.С. Макаренко радив вчителям, і особливо батькам використовувати заохочення нечасто, а до покарань узагалі не прибігати без особою на те необхідності.

Можна висловити  припущення, що в міру удосконалювання  виховного процесу, росту педагогічної кваліфікації вчителів, їхньої майстерності в школах усе менше буде випадків недотепного, часом суперечним елементарним нормам етики і права, використання заохочень і покарань. Навпроти, усе більш стане використовуватися  заохочення і покарання як педагогічна  корекція, точно розраховане і  тонко здійснений вплив вчителя  і суспільної думки колективу. Однак  саме собою це не відбудеться.

Література

1. Х. Бектенов. Поощрение и наказание в советской  школе. Алма-Ата, 1954.

2. А.С. Белкин. Проступки можно предупредить, Свердловск, 1967.

3. Н.Ф. Бунаков.  Избранные педагогические сочинения,  М., 1953.

4. А.И. Герцен. Избранные педагогические высказывания, М., 1951.

5. В.Е. Гмурман.  Дисциплина в школе, М., 1958.

6. В.Е. Гмурман.  Поощрение и наказание в школе,  М., 1962.

7. А.Ю. Гордин. Нравственное воспитание школьников  в труде, М., 1967.

8. А.Ю. Гордин. Формирование товарищеских взаимоотношений  педагога и воспитанников в  школе, М., 1970.

9. Л.Ю. Гордин. Поощрения и наказания в воспитании  детей, М., 1971.

10. А. Дистервег.  Избранные педагогические сочинения,  М., 1956.

11. П.Ф. Каптерев. О страхе и мужестве в первоначальном  воспитании, С.-П., 1957.

12. И.Ф. Козлов  и др. методика воспитательного  процесса, М., 1969.

13. В.М. Коротов.  Педагогическое требование, М., 1966.

14. В.А. Крутецкий.  Возрастные психологические особенности  подростка, М., 1970.

15. В.А. Крутецкий,  Н. С. Лукин. Воспитание дисциплинированности  у подростков, М., 1960.

16. М.Д. Левитов.  О психических состояниях человека, М., 1964.

17. Б.Ф. Ломов.  Человек и техника. Очерки инженерной  психологии, М., 1966.

18. Н.Е. Магарик.  О мерах поощрения и взыскания  в школе, Л., 1979.

19. А.С. Макаренко.  Сочинения, в 7 томах, М., 1957-1958.

20. Б.И. Наумов. Поощрение и наказание в семье,  М., 1962.

21. М.А. Олесницкий. Полный курс педагогики, К., 1955.

22. С.Л. Рубинштейн. Основы общей психологии, М., 1960.

23. И.И. Рыданов.  О поощрении и наказании детей  в семье, М., 1980.

24. Г. Спенсер.  Воспитание умственное, нравственное, физическое, М., 1972.

25. В.В. Струбицкий. Меры поощрения и наказания  и методика их применения в  нравственном воспитании учащихся, С., 1961.

26. К.Д. Ушинский. Избранные сочинения в 2 томах,  М., 1952-1953.

27. В.И. Фармаковский. Методика школьной дисциплины, О., 1931.

©2006—2009 Шпаргалка.орг.уа — Реферати українською     на початок ↑


Информация о работе Педагогічні умови ефективного використання заохочення і покарання як методів виховання