Основні види діяльності школярів і їх вплив на виховання дітей

    Міністерство  освіти і науки Укрїни

    Прикарпатський  національний університет ім. В. Стефаника 
 
 
 

    Реферат

    на  тему:

    «Основні  види діяльності школярів і їх вплив на виховання  дітей» 

    Виконала

    студентка групи ПОА-46

    Бойко Юлія 
 
 

    Івано-Франківськ

    2011

Зміст

         Вступ

1. Гра – основний вид діяльності молодших школярів.
2. Трудова діяльність, її значення для учнів.

3.  Особливості  учбової діяльності в молодшому  шкільному віці.

    4. Творча діяльність, її види.

         Висновки

         Список використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       Вступ.

       Діяльність в широкому її розумінні  – це взаємодія живого організму  з середовищем, внаслідок якої  організм задовольняє свої потреби,  росте, розвивається.

    Діяльність  людини має свідомий, цілеспряиований  характер. Це означає, що в своїй  діяльності вона завжди прагне до якоїсь мети, амагається здійснити свої свідомі  наміри. Мета - це те, для чого працює, за що бореться людина, чого вона хоче досягти в своїй діяльності. Відповідно до поставленої мети людина планує, організовує свою діяльність, добирає  засоби для її виконання.

    Ставлячи  у своїй діяльності певні цілі, добиваючись їх реалізації, людина завжди керується якимись мотивами. Мотиви – це ті рушійні сили, які  спонукають людину діяти і досягати намічених цілей. Такими рушійними  силами діяльності людини є її різноманітні потреби, інтереси, почуття, переконання, світогляд.

    Діяльність  школярів різноманітна та багатогранна.  Найосновнішими видами учнівської діяльності є ігрова, навчальна, трудова  і  творча. Давайте конкретніше  розглянемо  ці   види і дізнаємося їх значення у  вихованні дітей. 
 
 

       1. Гра – основний вид діяльності молодших школярів.

    Одним з основних видів діяльності дитини, особливо молодшого віку, та найважливішим  засобом її виховання є дитяча гра. Педагоги та психологи розглядають  дитячу гру як особливу форму взаємовідносин дитини з оточуючої дійсності. Гра  – форма діяльності в умовних  ситуаціях, що спрямовані на створення  і засвоєння людського досвіду, зафіксованого у соціально закріплених  діях, у предметах науки і культури. У грі як у особливому історично  започаткованому виді людської практики відтворюються норми людського  життя і діяльності, підпорядкування  яким забезпечує пізнання та засвоєння  предметної і соціальної дійсності, інтелектуальний, емоційний і моральний  розвиток особистості.

    Характерними  ознаками розгортання гри є швидка зміна ситуацій, в яких опиняється об'єкт після дій з ним, і  таке ж швидке пристосування дій  до нової ситуації. У структуру  гри дітей входять: ролі, які взяли  на себе гравці; ігрові дії як засіб  реалізації цих ролей; ігрове застосування предметів; реальні відносини між  гравцями. Важливого значення надавали грі видатні педагоги К.Д.Ушинський, А.С.Макаренко. Так, К.Д.Ушинський відзначав, що в грі формуються всі якості "душі людської, його розум, його серце  і його воля, і якщо говорять, що ігри завбачають майбутній характер і  майбутню долю дитини, то це треба розуміти двояко: не тільки у грі виявляються  нахили дитини і відносна сила його душі, але й сама гра має вплив  на розвиток дитячих здібностей і  нахилів, а внаслідок цього, і  на його майбутню долю".

А.С.Макаренко  вважав, що гра має дуже великий  вплив на розвиток дитини, "яка  дитина у грі, майже така вона буде і у роботі, коли зросте. Тому виховання  майбутнього діяча відбувається саме у грі…". Отже, гра її організація - ключ в руках дорослих, потужний засіб в організації навчання і виховання дитини.

    У грі формуються майже всі особливості  і можливості особистості дитини. Гра – це своєрідна школа підготовки до праці. У грі виробляються спритність, допитливість, зацікавленість, кмітливість, воля, активність. Гра – це і школа  спілкування для дитини. Гра тільки зовнішньо вбачається безтурботною і легкою розвагою. А насправді  вона владно потребує, щоб гравець  віддав їй максимум своєї енергії, розуму, винахідливості, витримки, самостійності. Вона підчас стає дуже напруженою працею і через зусилля веде до задоволення. У грі ж як раз дитина сама прагне навчитися того, чого вона ще не вміє.

    Первісні (початкові) форми гри виникають  вже на першому році життя малюка – це маніпулятивні ігри з предметами, під час яких у дитини на основі інформації чуттєвих органів формуються образи предметів. На другому – третьому році життя з'являються предметні  ігри, в процесі яких дитина оволодіває різними способами застосування предметів. Далі ігрова діяльність малюка ускладнюється і в кінці раннього дитинства, з розвитком самостійності  дитини в її житті з'являються  ролеві або творчі ігри, під час  яких гравець бере на себе роль дорослої людини: в спеціально створених ним  самим ігрових умовах відтворює діяльність дорослого, його ставлення до предметів і до інших людей. Сюжети ролевих ігор багатобарвні і досить відмінні, вони залежать від конкретного оточення, в якому живуть діти, від суспільних і політичних подій, в яких приймають участь дорослі. У будь-якій ролевій грі є роль, правила та ситуації гри. Правила гри тісно пов'язані з роллю, вони відбуваються у діях дітей. Ігрова ситуація – сукупність предметів, дії з якими дозволяють виконати роль. Як правило, реальні предмети, з якими діють дорослі, заміняються іграшками, які можуть мати лише окрему схожість з реальними речами. При правильній організації і керівництві з боку дорослих ролеві ігри є дієвим засобом виховання. Завдяки ним формуються найважливіші риси особистості дитини: засвоюються правила поведінки, набуваються навички життя в колективі, закладаються уміння підпорядковувати свою поведінку правилам, розвиваються вольові навички і уміння стримувати свої дії. Ролеві ігри мають велике значення для розвитку мови і мислення.

    Далі  в арсеналі ігор дитини з'являються  рухливі і розумові або дидактичні ігри. Зміст, методика і правила проведення дидактичних ігор спеціально розробляються  педагогами і психологами. Основним призначенням таких ігор є розвиток пізнавальної діяльності дітей. У дошкільному  і молодшому шкільному віці ці ігри широко використовуються для закріплення  знань, що одержані на заняттях. Для  будь-якої ігри характерним є почуття  задоволення і підвищеного емоційного тонусу гравців. У маніпулятивних іграх  задоволення малюків пов'язане  з їх реакцією на нові подразники. У ролевих іграх емоції пов'язані з виконанням взятої на себе ролі, відповідно до правил гри, у рухливих іграх – з розвитком мускулатури та моторіки, у дидактичних – з досягненням певних результатів.У молодшій школі використовуються всі перелічені види ігор.  

       2.Трудова діяльність, її значення  для учнів.

       Рішення багатьох питань трудового виховання підростаючого покоління істотно залежить від правильного розуміння функцій, цілей і психологічного змісту дитячої праці.

    Праця школяра має свою специфіку. Насамперед праця учнів відрізняється від  праці дорослих тим заради чого він  організований. Дитяча праця організовується  насамперед з виховними цілями.

    Праця в суспільстві, як правило, носить колективний  характер, тому від кожного учасника потрібно уміння взаємодіяти. Отже, молодші  школярі повинні включатися в  суспільне виробництво.

    Підготувати дитину до праці - це значить сформувати в неї психологічну готовність трудитися. Психологічна готовність до праці означає  рівень розвитку особистості, що є достатнім  для успішного освоєння будь-яким видом продуктивної праці.

    Формування  в школяра психологічної готовності до праці відбувається у таких  видах діяльності як: гра, навчання, побутова і продуктивна праця, технічна творчість.

    Людина  розвивається духовно й фізично  тільки в праці. Без праці вона деградує. Будь-які спроби уникнути продуктивної праці призводять до негараздів і для особистості, і для суспільства. З цього приводу К. Ушинський  писав: «Якби люди винайшли філософський камінь, то біда була б ще невелика: золото перестало б бути монетою. Але якби вони знайшли казковий мішок, з якого вискакує все, чого душа забажає, або винайшли машину, яка цілком заміняє всяку працю людини, то самий розвиток людства припинився б: розбещеність і дикість полонили б суспільство».

    У процесі фізичної праці в учнів  розвиваються мускулатура різних частин тіла, координація і точність рухів, зграбність, сила, витривалість. Праця  сприяє їх розумовому розвиткові. Діти, зайняті різними видами праці, кмітливіші, винахідливіші, вони стикаються з різними  знаряддями праці, матеріалами, дізнаються про їх призначення, збагачують свій словниковий запас. Участь школярів у трудових процесах позитивно впливає  на їх поведінку, дисциплінує.

    Важливий  аспект психологічної підготовки підростаючого  покоління до праці — формування у нього почуття самовідповідальності, розуміння необхідності самому піклуватися  про себе. Як справедливо стверджує  О. Вишневський, почуття самовідповідальності сприяє розвитку в характері людини таких необхідних для життя і  діяльності рис, як підприємливість, ініціативність, творчість. Коли ці риси «стають характерними для більшості людей, то суспільство має шанс досягнути господарського успіху і добробуту».

    Трудове виховання учнів здійснюється в  усіх видах праці, передусім у  навчальній праці. К. Ушинський наголошував, що навчання є найскладнішим і  найважчим видом праці. Для багатьох учнів значно легше попрацювати  фізично, ніж розв'язати математичну  задачу або написати твір. Навчання формує потрібні трудові якості людини лише за умови, що воно має істотні  ознаки праці: свідому постановку мети, осмислення конкретним індивідом своєї  ролі в досягненні поставлених завдань, напруження розумових сил, подолання  труднощів і перешкод, самоконтроль. Для цього необхідно пробудити  в учнів бажання вчитися, розвинути  в них пізнавальні інтереси й  дати їм можливість пізнати радість  успіху в навчанні. Складність розв'язання цього завдання в тому, що школярі  не завжди відразу бачать результати навчальної праці.

    Питання організації навчальної праці, здійснення виховання у процесі навчання розглядалися в розділі дидактики. Варто лише наголосити на важливості для навчальної праці організації  самостійного здобування учнями знань, формування у них пізнавальних інтересів, інтелектуальних умінь і навичок  в активній пізнавальній діяльності за допомогою відомих методів  і форм навчання.

    Важлива складова системи трудового виховання  — трудове навчання, що здійснюється від першого класу до закінчення школи. Його зміст визначається навчальною програмою з трудового навчання для кожного класу.

    На  першому етапі (початкові класи) на уроках праці, які нерідко об'єднуються  з уроками образотворчого мистецтва  і стають уроками художньої праці, учні набувають елементарних навичок  роботи з папером, картоном, пластиліном, природними матеріалами. Вони беруть участь у вирощуванні сільськогосподарських  рослин на пришкільній ділянці, доглядають домашніх тварин, квіти, ремонтують наочні посібники, виготовляють корисні речі, подарунки й іграшки для підшефного дитячого садка. Така посильна суспільне  корисна праця закладає основи любові до праці, вміння й бажання працювати  власними руками, сприяє розвитку інтересів  і захоплень, організації корисних занять у вільний час.  

    3. Особливості учбової діяльності в молодшому шкільному віці.

    З приходом дитини до школи змінюється провідна діяльність. Пригадаємо, що у  психології під провідним видом  діяльності розуміють таку діяльність, в процесі якої відбувається формування основних психічних процесів і властивостей, з’являються основні новоутворення  віку. Провідним типом діяльності молодшого школяра стає учіння, яке  суттєво змінює мотиви його поведінки  і розкриває нові джерела розвитку пізнавальних і моральних сил. Учбова діяльність – це специфічна самостійна діяльність школярів по засвоєнню наукових понять та зумовлених ними узагальнених способів розв’язання завдань. Основна мета та головний результат полягає в засвоєнні наукових знань та відповідних їм умінь. На початку молодшого шкільного віку діти не можуть самостійно навчатися, у них не сформована учбова діяльність. Тому основне завдання вчителя – до кінця цього вікового періоду сформувати її у дітей. Отже, навчання – це процес керування учінням школярів.