Основні типи уроку з економіки

Урок формування вмінь і навичок. Основним на цих уроках є самостійна робота учнів. Найяскравіше проявляється цей тип уроку під час виконання учнями практичних робіт, спрямованих на формування умінь, наприклад, визначати собівартість продукції за елементами та статтями витрат.

Структура уроку формування вмінь  і навичок: організація учнів і перевірка домашнього завдання; повторення вивченого матеріалу, який стосується практичної роботи; мотивація навчальної діяльності; оголошення теми і мети практичної роботи; самостійна робота учнів; підсумок уроку і повідомлення домашнього завдання.

Урок застосування знань, умінь  і навичок. На уроках цього типу основне  місце займає самостійна робота учнів, проте аналізують її й оцінюють інакше, ніж на уроках формування вмінь і  навичок. Учителя цікавить насамперед, наскільки вміло і самостійно використовують свої знання учні під час виконання тієї чи іншої роботи.

Самостійна робота учнів на уроках цього типу охоплює практичні  роботи, виконання яких потребує значного обсягу знань, наприклад, аналіз дохідної та витратної частин державного бюджету України за відповідний рік.

Структура уроку застосування знань, умінь і навичок: організація  учнів і перевірка домашнього завдання; повторення вивченого матеріалу; актуалізація і корекція опорних  знань, умінь і навичок; мотивація  навчальної діяльності; оголошення теми і мети практичної роботи; самостійна робота учнів; підсумок уроку і повідомлення домашнього завдання.

Урок узагальнення і систематизації знань. Такі уроки присвячуються  узагальненню і систематизації знань  учнів, набутих у процесі вивчення відповідного розділу навчальної програми курсу основ економіки, наприклад, економіка домашнього господарства, економіка підприємства, національна економіка тощо.

Структура уроку узагальнення і  систематизації знань: організація  учнів і перевірка домашнього завдання; оголошення теми, мети уроку і мотивація навчання школярів; відтворення і узагальнення понять та засвоєння відповідної їм системи знань; узагальнення та систематизація основних теоретичних положень; підсумок уроку і повідомлення домашнього завдання.

Урок перевірки знань, умінь  і навичок. На цих уроках учні виконують  практичні роботи, розв’язують задачі з виробничим змістом, відповідають на запитання тощо.

Для перевірки в комплексі знань, умінь і навичок проводять  контрольні роботи, на які відводять спеціальні уроки. Особливістю цих уроків є те, що учні працюють цілком самостійно.

Структура уроку перевірки знань, умінь і навичок: організація  учнів; оголошення теми, мети уроку; мотивація  навчальної діяльності; самостійна робота учнів; підсумок уроку і повідомлення домашнього завдання.

Комбінований урок. На цьому уроці  здійснюється кілька завдань (наприклад, вивчення нового матеріалу і формування умінь і навичок).

Структура комбінованого уроку: організація  учнів; перевірка домашнього завдання; повторення вивченого матеріалу;; мотивація навчальної діяльності; оголошення теми, мети уроку; вивчення нового матеріалу; самостійна робота учнів; підсумок уроку і повідомлення домашнього завдання.

 

3. Підготовка вчителя до занять

У підготовці вчителя до занять можна умовно виділити такі етапи:

1. Вивчення програми  і пояснювальної записки до  неї. У пояснювальній записці  розкриваються завдання занять, а також деякі вказівки методичного  характеру щодо організації навчального процесу. Так, наприклад, у пояснювальній записці до програми «Основи економіки» для 10 класів гуманітарного і загальноосвітнього профілів визначено такі основні завдання програми:

* сформувати в учнів  знання про найпростіші типові  економічні явища, з якими вони зіштовхуються у своєму житті;

* на доступному рівні  пояснити їх причини; 

* навчити користуватися  економічними законами у власних  інтересах. 

У програмі визначено  обсяг знань і умінь, яких повинні  набути учні на уроках. Навчальний матеріал згруповано в теми і визначено кількість годин на кожну тему. У кожній темі розкривається зміст навчального матеріалу, з яким треба ознайомити учнів, наводяться вимоги до знань і вмінь учнів, а також визначені практичні роботи.

Практичні роботи: складання  графіків попиту, пропозиції та ринкової рівноваги; розрахунок норми та маси прибутку.

2. Вивчення посібників  з основ економіки. Вчитель  переглядає і вивчає шкільні  підручники, довідкову літературу  та інші нові матеріали, які  мають відношення до змісту  навчального матеріалу.

3. Вивчення нових методичних  матеріалів, статей в журналах  і збірниках, які висвітлюють  досвід і теоретичні питання  змісту, організації і методики  проведення занять з курсу  основ економіки в цілому та  окремих розділів і тем програми. Деякі методичні поради щодо проведення окремих уроків висвітлюються на сторінках журналу «Географія та основи економіки в школі».

4. Підготовка інструкційних  карт, завдань для практичних  занять. Для, організації і проведення  практичних занять рекомендується  використовувати методичні рекомендації авторів Г.О.Горленко, І.М. Пархоменко «Практикум з економіки 10-11 класів». У посібнику поміщено 26 практичних робіт, що розташовані відповідно до змісту діючої програми з економіки (10-11 класів) за редакцією І.Ф.Радіонової. З них: 15 практичних робіт призначених для обов’язкового виконання, інші – рекомендовані на вибір вчителя і найбільш допитливих учнів. Усі практичні роботи містять повні інструкції щодо послідовності аналізу ситуації, підказки і приклади розрахунків, а також запитання для перевірки вивченого матеріалу.

5. Підготовка наочних  посібників і технічних засобів  навчання.

Завершується підготовка вчителя до занять складанням календарно-тематичного  плану. Календарно-тематичний план складається  на півріччя або весь навчальний рік. Структура його така: номер заняття, його тема, тип уроку, наочні посібники, дата, проведення. Календарно-тематичний план складається до початку навчального року і затверджується директором школи.

Наступним етапом у підготовці вчителя до занять є аналіз системи уроків. Під системою уроків розуміють таку їх сукупність з певної теми, при якій забезпечується дидактично обґрунтований взаємозв’язок між ними, що сприяє свідомому засвоєнню учнями навчального матеріалу і їхньому загальному розвитку, тобто система уроків сприяє виконанню навчально-виховних завдань.

Система створює в  учителя загальну дидактичну картину, що стосується навчальної теми, бо визначає типи уроків, зв’язки між ними, практичні  роботи тощо.

У підготовці вчителя  до уроку можна виділити організаційні і методичні заходи.

Методична підготовка вчителя  до уроку починається з роботи над навчальною літературою. Учитель  переглядає матеріал шкільного підручника і орієнтуються на нього, коли подає  новий матеріал. Така орієнтація потрібна з двох причин: 1) у підручнику викладено мінімум матеріалу, достатнього для виконання навчальної програми; 2) навчальний матеріал викладено на рівні, що відповідає загальному розвитку учнів. Поряд із цим учитель ознайомлюється з навчальною літературою з суміжних предметів: історії, правознавства, географії, біології, математики.

Велике значення має  ознайомлення вчителя з методичною літературою, в якій узагальнено  досвід кращих шкіл. У методичній літературі є рекомендації, як будувати навчальний процес, виконувати практичні роботи, розв’язувати з учнями економічні задачі. Передові вчителі систематично стежать за новою методичною літературою, вивчають висвітлений у ній передовий досвід і застосовують його у своїй роботі.

Підготовка вчителя  до уроку закінчується складанням плану уроку. Він складається на кожне заняття. Його структура (етапи уроку) залежить від типу уроку.

Поряд із планом на перших порах своєї роботи у навчальному  закладі вчитель складає конспект уроку. У конспекті уроку вчитель  коротко висвітлює методичний хід уроку. При цьому розкривається зміст навчального матеріалу, методи і методичні прийоми формування економічних знань.

 

4. Підготовка і проведення лекцій, практичних занять та екскурсій

Під час викладання основ  економіки вчитель повинен застосовувати різні форми організації навчального процесу, продумати систему їх використання, збагачувати урок введенням у нього елементів інших організаційних форм.

Застосування лекційно-семінарської форми занять дасть змогу оволодіти  найбільш складними темами предмета і набути умінь самостійної роботи.

Лекція. Лекція в педагогічній літературі визначається як систематичне послідовне викладання вчителем навчального  матеріалу для учнів.

Лекції в школі не можуть бути академічними, строго науковими, як у вищих закладах освіти. Їм повинна бути властива висока емоційність, довірчість, наближеність до бесіди з аудиторією тощо.

Лекція, так само як урок, реалізує навчальну, виховну і розвиваючу мету навчання.

У підготовці і проведенні лекції можна виділити такі основні елементи:

1. Визначення тематики  лекцій. Теми лекцій визначаються  вчителем до початку навчального  року під час тематичного планування  матеріалу програми предмета  основ економіки. Не кожну тему  або розділ доцільно вивчати,  використовуючи лекцію. Для лекції підходить навчальний матеріал, який вміщує велику кількість інформації і є ключовим. Лекція може бути ввідною (на початку вивчення теми), поточною (у процесі вивчення теми) і оглядовою (підсумковою).

Визначивши тему лекції, вчитель встановлює її місце у системі уроків з відповідного розділу програми. При цьому визначається доцільність проведення семінарського заняття.

2. Добір навчального  матеріалу до лекції. Систематизація  матеріалу до лекцій здійснюється  вчителем заздалегідь. Учитель повинен постійно знайомитись з новими книгами, статтями із журналів, методичними рекомендаціями, передовим педагогічним досвідом. Прочитаний і вивчений матеріал учитель використовує під час підготовки до занять, в тому числі лекційних. Якщо проаналізувати методичну літературу для вчителів, то можна побачити, що вона має різну спрямованість. В одній групі літератури викладено фактичний матеріал, що вивчається на заняттях з основ економіки. Звичайно, викладають його значно ширше і глибше, ніж відображено в шкільних посібниках, бо вчитель повинен знати набагато більше, ніж учні. Для цього вчитель використовує додаткову літературу. Другу групу становить література, в якій вміщено поради щодо проведення лекцій.

3. Складання плану  лекції. Під час планування визначається мета лекції, виділяються основні питання, враховується рівень готовності учнів до сприймання матеріалу. При цьому вчитель визначає і діяльність учнів, тобто розробляє методичний хід лекції. В загальному вигляді вона виглядає так:

1. Тема лекції.

2. Мета: навчальна, виховна,  розвиваюча.

3. Хід лекції:

– підготовка учнів до сприймання матеріалу (оголошення теми, мети і основних питань, які будуть розглядатися на лекції та зміст самостійної  роботи учнів тощо);

– виклад учителем матеріалу  лекції;

– формулювання висновку, підбиття підсумків лекції;

– визначення подальшої  роботи учнів за темою лекції.

4. Організація самостійної  роботи учнів на лекції, керівництво  нею (записування основних положень  лекції у вигляді пунктів, тез,  конспекту; підготовка повідомлень за окремими питаннями теми тощо).

5. Використання наочних  посібників і засобів навчання.

6. Підготовка учнів  до подальшої роботи над темою. 

4. Методичні прийоми  активізації пізнавальної діяльності  учнів на лекції.

Лекція – це усний  твір, який народжується в аудиторії, і вчителю ніяк не можна читати текст лекції з листка, адже перед ним знаходяться підлітки, а встановити з ними необхідний діловий контакт, дивлячись у конспект, неможливо. У зв’язку з цим учителю доцільно записати зміст лекції у вигляді розгорнутого плану і сформулювати проблеми, намітивши таким чином напрям самостійного пошуку учнів.

Відомо ряд традиційних  прийомів збудження інтересу учнів  до лекцій:

– «апеляція до особистості  лектора» (наведення вчителем прикладів  із власного життя);

– «апеляція до безпосередніх  інтересів учнів» (місце і роль набутих учнями знань на лекції у  подальшому їхньому навчанні);

– «освіжаючий відступ». На лекції учні найбільше втомлюються  на десятій і тридцятій хвилинах. У цьому випадку вчитель може сказати деякий жарт, каламбур, щоб викликати сміх в аудиторії;

– «аплікація» (підготовка 2-3 учнів, які виступають перед аудиторією з деякими повідомленнями за темою  лекції).

На лекції має відбуватися  взаємодія учнів із навчальним матеріалом на рівні ознайомлення. Щоб учні змогли розширити набуті знання, уміли застосовувати їх на практиці, потрібні семінарські і практичні роботи. У зв’язку з цим доцільно завершувати кожну лекцію коротким роз’ясненням про порядок подальшого вивчення теми на уроці, семінарі або під час практичної роботи.

Семінарське заняття  визначається в методиці як форма  навчального процесу, яка являє  собою колективне обговорення учнями теми під керівництвом учителя. На семінарському  занятті учні набувають умінь  самостійної роботи з книгою (читання, конспектування, складання тез, плану тощо), підготовки виступів, висловлювання своїх суджень з приводу відповідей інших учнів. Як правило, семінар - це проведення роботи над темою, яка розглядалась на лекції.