Національна доктрина розвитку освіти України

 

 Увагу педагога в цей час  привертає проблема дошкільного  виховання. Тимофій Григорович Лубенець вважав за необхідне відкриття народних дитячих садочків, бо саме діти з народу залишались без будь-якого нагляду, коли їхні батьки працювали. Разом зі своєю дружиною Наталією Дмитрівною Тимофій Григорович організував в 1906 р. єдине на той час у Росії Київське товариство народних дитячих садків, що ставило своїм завданням поширення в народі ідеї суспільного виховання дітей-дошкільнят. Не маючи ніякої підтримки від уряду, Товариство відкривало на свої кошти дитячі садки в робітничих районах Києва. В 1911 р. для забезпечення їх кваліфікованими педагогічними кадрами заснувало школу виховательок, організаційні та наукові засади якої розробив і впровадив Тимофій Григорович Лубенець. Він був і викладачем цієї школи, читав лекції з методики грамоти та арифметики.

 

 Демократична діяльність директора  народних училищ спричинила негативне  ставлення до нього можновладців  від педагогіки. Знайшовся і привід  для зняття його з посади. В  1913 р. у Києві відбувалася Всеросійська  виставка, на якій була представлена й народна освіта. Для народних учителів були організовані педагогічні курси, які очолював Тимофій Григорович Лубенець. Завдяки його зусиллям при курсах відкрилася базова школа, в якій він сам давав показові уроки. На курсах готувалися звернення вчителів до Державної думи, з'являлися різного роду прокламації, у чому як керівника звинувачували директора народних училищ. 26 серпня 1913 р. його було звільнено з посади.

 

 Передова педагогічна громадськість  висловила своє обурення цим  фактом, адже Тимофій Григорович Лубенець давно користувався заслуженим авторитетом і повагою завдяки своїй діяльності на ниві народної освіти. У педагогічній періодиці з'явилися статті на його підтримку.

 

 Звільнення з посади вплинуло  на діяльність Тимофія Григоровича Лубенця в галузі освіти. Уже в грудні 1913 р.- січні 1914 р. він брав активну участь у роботі Всеросійського з'їзду в справі народної освіти і прийнятті резолюції з'їзду «Об украинских школах», що вимагала викладання усіх предметів українською мовою в місцевостях з українським населенням.

 

 Після з'їзду почалося переслідування  його учасників. Тимофія Григоровича  Лубенця позбавили права викладання. Але в 1914 р. завдяки підтримці  інтелігенції Києва йому вдалося  влаштуватися викладачем педагогіки  й методики на Київських вищих жіночих курсах. До 1918 р. він був деканом педагогічного факультету цих курсів.

З початком революційних подій 1917 р., що спричинили прихід до влади українських  урядів, відбулися кардинальні зміни  в усіх галузях, у тому числі і  в освітній. Тимофій Григорович Лубенець з палким ентузіазмом узявся з організацією української школи. Адже саме в цей час з'явилася реальна можливість для втілення ідей і прагнень педагога щодо розбудови рідної школи, внесення в її зміст та методи роботи нових демократичних перетворень, які він пропагував усе своє педагогічне життя і які були результатом його розмірковувань та спостережень.

 

 Наприкінці березня 1917 р.  Тимофій Григорович Лубенець  разом з І. М. Стешенком, М.  С. Грушевським, В. Ігнатовичем  увійшли до складу спеціальної підкомісії міської думи Києва, яка мала розробити план запровадження української мови в київських школах.

 

 Велику увагу надавав Тимофій  Григорович Лубенець також і  питанням освіти дорослих, ліквідації  неписьменності серед них. Працюючи в 1919 р. інструктором київських трудових шкіл та вчителем початкової школи для червоноармійців, він опублікував у газеті «Известия» статтю «К вопросу о школе для взрослых», у якій виклав свої міркування щодо цього питання. Показовим було те, що для його розв'язання педагог закликав користуватися досвідом минулого на відміну від представників лівих ідей «пролеткульту», які не визнавали цінності культурної та педагогічної спадщини.

 

 Своє бачення проблеми забезпечення  нової радянської школи кваліфікованими педагогічними кадрами Тимофій Григорович Лубенець оприлюднив у журнальній статті «Школа та її робітники» (1924 р.), наголосивши, що навчання і виховання дадуть найкращі результати тоді, коли вчитель працюватиме щиро й захоплено.

 

 Саме так, щиро й захоплено, працював усе своє життя Тимофій Григорович Лубенець, не зраджував попри всі негаразди улюблену справу й віддавав весь свій досвід молодому поколінню педагогів. Протягом п'яти років (1919-1924 рр.) він керував дослідною трудовою школою № 4 у Пущі-Водиці, де вчителі міських шкіл ознайомлювалися з передовим досвідом навчально-виховної роботи. Як керівник школи він часто виступав перед учителями на зборах і з'їздах, узагальнюючи у своїх промовах результати різного роду педагогічних спостережень та експериментів, виокремлюючи з них те, що неодмінно має бути в новій школі.

 

 У пореволюційний період  Тимофій Григорович Лубенець  продовжував створювати підручники  й навчальні посібники для  нової трудової школи, залучаючи  до розроблених раніше новий  матеріал. Так, у 1922 р. вийшла його «Граматка», у 1923 р. - «Перша читанка для трудових шкіл» та «Друга читанка для трудових шкіл». В цих підручниках Тимофій Григорович Лубенець багато уваги приділив висвітленню суспільно-трудової діяльності людини та поясненню нових суспільних явищ, що відбувалися на селі.

Педагог виступав із статтями в газетах  і журналах, обстоюючи свої думки  про зв'язок школи з життям, пріоритетний розвиток розумових здібностей і  моральних якостей учнів, виступав проти надання школі вузькопрактичного, утилітарного характеру.

 

 Багаторічна педагогічна діяльність  Тимофія Григоровича Лубенця  була нарешті високо оцінена  Київським губернським відділом  профспілки. В 1924 р. прийнято рішення  називати його Героєм праці  з врученням відповідної нагороди. В 1926 р. Тимофій Григорович Лубенець вийшов на пенсію, але фактично продовжував працювати на ниві освіти: писав спогади про свою педагогічну діяльність, допомагав у справі ліквідації неписьменності серед дорослих.

 

 Помер Тимофій Григорович  Лубенець в 1936 р. в Києві.

 

 Педагогічна діяльність та  погляди Тимофія Григоровича  Лубенця знайшли відображення  в публікаціях Т. Ю. Горбунцової  та О. Г. Дзеверіна. Дисертаційне  дослідження В. Я. Волошиної  присвячено проблемам теорії  і методики початкового навчання в його педагогічній спадщині (1974 р.). В. Я. Волошина є і автором монографії «Педагогічна й освітня діяльність Т. Г. Лубенця» (1999 р.).

 

 

 Праці :

1. Лубенец Т. Общеполезный задачник. К., 1876 ;

2. Лубенец Т. Г. Сборник арифметических  задач для начального преподавания арифметики в народных училищах. К., 1880 ;

3. Хуторний Т. (Лубенець Т. Г.) Читанка : Перша книжка після  граматки. К., 1883 ;

4. Лубенец Т. Г. Родная нива. Задачи для самостоятельных письменных  упражнний : Пособие для изучения  русского языка в начальных училищах.

 Ч. 1. К., 1890 ;

5. Лубенец Т. Сборник арифметических  задач, заключающих в себе данные  преимущественно из сельского  быта. СПб., 1895 ;

6. Лубенец Т. Методика арифметики. Руководство к «Сборнику арифметических  задач» Т. Лубенца с приложением пифагоровой таблицы умноження. СПб., 1901 ;

7. Лубенец Т. Г. О наказаниях  в детском возрасте. Русская шк. 1908. № 10 ;

8. Лубенец Т. Об игрушках. К., 1909 ;

9. Лубенец Т. Г. Зёрнышко : Книга  для чтения в народных училищах. Годы ІІІ-ІV. СПб., 1910 ;

10. Лубенец Т. Г. О наглядном  преподавании. К., 1911 ;

11. Лубенец Т. Г. Педагогические  беседы. 2-е изд., доп. и перераб.  СПб., 1913 ;

12. Норець (Лубенець Т. Г.) Граматка (Український  буквар). Вид. 3, випр. К., 1917 ;

13. Лубенец Т. Арифметические задачи : Пособие при обучении арифметике в классах для взрослых. Изд. 3-е, испр. К., 1918 ;

14. Лубенець  Т., Лубенець Н. Перша читанка  для трудових шкіл : Для вжитку  в дитячих установах Соцвиху.  Вид. 9-те, перероб. К., 1923 ;

15. Лубенець Т. Г., Лубенець Н.Д. Друга читанка для трудових шкіл. 4-те вид., перероб. Х., 1923 ;

16. Лубенець  Т. Г. Школа та її робітники  // Рад. освіта. 1924. № 9-10 ;

17. Лубенець  Т. До історії українських граматок // Рад. освіта. 1926. № 11.