Методика організації спостережень в куточку живої природи

МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ СПОСТЕРЕЖЕНЬ

В КУТОЧКУ  ЖИВОЇ  ПРИРОДИ

ЗМІСТ

Вступ  ...........................................................................................  3

Розділ І Методика організації роботи в куточку живої природи.................................................................................................  5

1.1. Спостереження в куточку живої природи  ............................  5

1.2. Організація куточка живої природи ....................................  11

1.3. Біологічна характеристика об’єктів живої природи  ...........  13

1.4. Облаштування куточка живої природи ...............................  21

Висновки  ...................................................................................  23

Список використаної літератури  ............................................  25

ВСТУП

Виховне значення природи важко переоцінити. Спілкування з природою позитивно впливає на людину, робить її добрішою, м’якше, будить в неї кращі відчуття. Особливо велика роль природи у вихованні дітей.

В школі дітей знайомлять з природою, змінами, що відбуваються в ній в різну пору року. На основі набутих знань формуються такі якості, як реалістичне розуміння явищ природи, допитливість, уміння спостерігати, логічно мислити, естетично відноситися до всього живого. Любов до природи, навики дбайливого відношення до неї, турбота про живих істот народжують не тільки інтерес до природи, але і сприяють формуванню у дітей кращих рис характеру, таких, як патріотизм, працьовитість, пошана до праці дорослих, що охороняють і примножують природні багатства.

Познайомити дітей з природою, виховати любов до неї допоможе куточок живої природи, де містяться кімнатні рослини і деякі тварини.

Мешканців куточка природи діти бачать щодня, що полегшує роботу вчителя; під його керівництвом діти систематично спостерігають і доглядають за живими істотами. В процесі догляду за ними учні одержують уявлення про різноманіття рослинного і тваринного світу на землі, про те, як ростуть і розвиваються рослини і тваринні, які умови для них потрібно створювати. Вчитель учить дітей порівняльному аналізу: порівнюючи тварин, знаходити схожість і відмінність між ними, загальне і різне у рослин, допомагає помічати цікаві особливості зовнішнього вигляду, поведінки тварин. При розгляді кімнатних рослин звертає увагу учнів на красу квітів і листя, на те, як рослини і акваріум, що знаходяться в класі, прикрашають кабінет. Все це сприяє формуванню у дітей відчуття прекрасного.

В процесі систематичного догляду за рослинами і тваринами вчитель формує у дітей певні трудові навики, учить уважно відноситися до мешканців куточка, піклуватися про живих істот, закріплюючи таким чином у дітей інтерес до природи, наполегливість в досягненні результату. Плануючи роботу, він повинен враховувати конкретні умови: рівень знань і умінь учнів свого класу, особливості природного оточення.

РОЗДІЛ І

МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ В КУТОЧКУ ЖИВОЇ ПРИРОДИ

1.1. Спостереження в куточку живої природи.

З раннього дитинства у повсякденному житті діти зустрічаються з багатьма явищами і предметами природи. Проте в них не розвинені увага і спостережливість, діти не розуміють значення природи в житті людини. Це призводить до зневажливого ставлення до природи, до неправильного розуміння предметів і явищ, а деякі об’єкти викликають навіть огиду. Отже, з перших днів перебування дітей у школі вчитель повинен допомагати дітям пізнавати навколишнє середовище, навчати любити й оберігати природу, у доступній для розуміння дитини формі розкривати складну систему взаємозв’язку предметів і явищ, формувати матеріалістичний світогляд, атеїстичний погляд на природу, навчити розуміти красу природи, розвивати логічне мислення. Досягти мети можна тільки завдяки організації систематичних спостережень за предметами і явищами природи під керівництвом учителя.

К.Д. Ушинський зазначав, що основа розуміння суто людської мови полягає в правильному логічному мисленні, а правильна логіка мислення виникає з правильних і точних спостережень.

З перших днів занять у школі вчитель повинен організувати систематичні, цілеспрямовані спостереження за погодою, сезонними змінами в рослинному, тваринному світі та в праці людей, спостереження в куточку живої природи. На спостереження не відводяться навчальні години, вчитель планує цю роботу щоденно.

Щодня в ті самі години на одному з уроків певний час відводиться на бесіду про спостереження, які учні проводять самостійно. Основні дані спостережень учні фіксують у щоденниках, а черговий занотовує в класний календар природи і праці людей. Самостійні спостереження учнів залишати без уваги і контролю вчителя не можна. Увага учнів початкових класів нестійка, і тому вони можуть забути про спостереження.

З перших днів навчання у І класі діти дістають безліч нових вражень. Щоб запобігти перевантаженню їх, у перші дні вересня щоденні спостереження організовувати недоцільно. До цієї роботи першокласників залучають поступово.

На одному з перших уроків учитель в бесіді виявляє ступінь розвитку спостережливості у дітей. Учні розповідають, що вони бачили влітку в лісі, у саду, на луках, у полі, на річці або морі, що бачать на вулиці, йдучи до школи і додому. Здебільшого діти бачать не все, що відбувається або знаходиться навколо них. Одне з перших завдань учителя – розвинути спостережливість і довільну увагу учнів, навчити не тільки бачити, а й уміти розповісти про бачене.

У II класі спостереження стають різноманітнішими. Учні вчаться аналізувати дані своїх спостережень, підбивати підсумки, виявляти причинні зв’язки між явищами природи, а також між ними і практичною діяльністю людини. Другокласники помічають менш яскраві і менш помітні явища природи, проводять більш точну деталізацію їх, ніж першокласники.

У II класі діти не тільки спостерігають за працею людей на полях, а й самі працюють на ділянках, стежать за розвитком посаджених рослин.

Під час канікул діти самостійно ведуть спостереження.

У III-IV класах спостереження за природою поглиблюються: учні починають користуватися деякими приладами, складнішим стає характер обробки результатів спостережень.

У IV класі учні систематично ведуть спостереження за погодою. Вони відмічають стан неба, опади, температуру повітря і напрямок вітру. Для цього діти повинні навчатись користуватися компасом, флюгером.

Спостереження за неживою природою треба поєднувати з спостереженнями за змінами в рослинному і тваринному світі, а також звертати увагу на тісний природний взаємозв’язок між живою і неживою природою.

З учнями IV класу організовують фенологічні спостере­ження за рослинами і тваринами. Щоб зацікавити учнів цією роботою, вчитель розповідає про велике значення фенологічних спостережень у народному господарстві. За фенологічними спостереженнями розробляють графіки польових робіт, прогнозують кількість і час появи шкідників, що дає можливість вести планомірну боротьбу з ними. Від досконалості планування залежить підвищення врожайності.

Для спостережень беруть ті види рослин, які вивчаються за програмою з природознавства. Результати спостережень учні занотовують у таблиці, які будуть одночасно своєрідним планом ведення спостережень за найбільш характерними змінами в розвитку рослин, комах, птахів.

Позакласна робота в куточку живої природи допоможе вчителю поставити наймолодших школярів у роль маленьких дослідників природи. Програма передбачає проведення досліду на тему „Порушення стану спокою гілок і спостереження за розвитком бруньок, утворенням пагонів, квіток, кореневої системи”.

Хід досліду: а) зрізати в січні – березні гілки яблуні, груші, вишні, смородини, верби, берези 50-75 см завдовжки (по 2-3 гілки кожного виду дерева або кущів);

б) обрізати нижні бічні гілочки та бічні бруньки, залишивши 3-4 бруньки;

в) помістити гілки у склянки з водою, зрізавши під водою їхні нижні кінці, щоб у гілки не зайшло повітря;

г) поставити в приміщенні при температурі 12-15°С, вести щоденні спостереження. Зміни записувати. Порівнювати з такими самими рослинами в природі;

д) описати дослід, зробити висновки. Можна організувати й інші роботи, наприклад, практичну роботу „Город на вікні”. У лютому – березні вирощувати цибулю на перо, посіяти салат, кріп, петрушку.

Спостереження над тваринами: а) Риби. Місцевих риб треба тримати в просторих, добре заселених рослинами акваріумах з чистою, по можливості проточною водою. Акваріум тримати в добре освітленому місці, але так, щоб не потрапляли прямі сонячні промені. Не допускати різких коливань температури води. Спостерігати: як риба рухається, яке значення мають плавці, як вона дихає, як живиться, яким кормам надає перевагу.

б) Жук-плавунець. Цих комах можна утримувати і в склянках, на дні яких насаджені рослини: Кормом для них може бути мотиль, шматочки м’яса, дощові черви. Склянку треба зав’язати марлею чи прикрити склом, бо жук може вилетіти. Спостерігати: за переміщенням жука у воді й на суші (визначити призначення різних ніжок); за диханням (як часто жук піднімається на поверхню, скільки може бути під водою); за живленням.

в) Павук-сріблянка. Утримувати в склянках з рослинами, як і плавунців. Годувати дафніями. Спостерігати, як і яким повітрям павук дихає, чому його називають сріблянкою; як плаває у воді, як пересувається по суші, як і з чого будує повітряний підводний „дім”, як поповнює його повітрям; як полює на здобич.

г) Жаби (трав’яна, ставкова, озерна). Утримують їх в тераріумі, на дно якого кладуть землю, а зверху – мох. Частину тераріума займає посудина з водою. Годують жаб обов’язково живим, рухомим кормом: мухами, тарганами, дощовими червами, (спостерігати, як жаби пересуваються на суші і в воді, як дихають, скільки часу можуть залишатися під водою, як і чим живляться.

д) Їжак. Помістити його можна в просторий садок, дно якого вистелити дерном і мохом. В одному з кутків поставити посудину з водою і посадити рослину, за яку їжак міг би ховатися вдень. Спостерігати, як їжак захищається під час небезпеки, як рухається, чим і як харчується, яким кормам віддає перевагу; як змінюється його поведінка протягом доби залежно від пір року.

ж) Білан жилкуватий, кільчастий шовкопряд. Гілки рослин із зимовими гніздами білана жилкуватого чи кладкою яєць кільчастого шовкопряда помістити в садок для комах. Спостерігати, як впливають температура, світло на тривалість певної фази розвитку комах, який вигляд мають личинки цих комах, як вони рухаються, живляться.

Результати спостережень над рослинами та тваринами, а також результати дослідів гуртківці фіксують у щоденниках спостережень та дослідницької роботи.

Приблизний конспект заняття „Спостереження за морською свинкою”.

Програмний зміст. Познайомити учнів з новою твариною – морською свинкою. Знати істотні ознаки її зовнішнього вигляду. Вести спостереження за звичками тварини. Продовжувати виховувати інтерес і любов до тварин, бажання спостерігати і доглядати за ними. Пояснити назву тварини. Активізувати використовування в мові дітей слів: строката, щетина, дрібоче, гризун.

Підготовка до заняття. Розглянути свинку, навчитися з нею поводитися, приготувати корм – зелений овес або салат, овочі. Свинку з ранку не годувати.

Зсунути столи і закрити їх нерівною клейонкою, стільці розставити по кругу.

Хід заняття. Вчитель пропонує дітям сидіти тихо, щоб не налякати тварину, яку зараз він принесе. Потім приносить свинку і пускає її на стіл. Питає дітей, чи знають вони, як називається тварина, після цього пропонує розглянути її. Просить одного-двох дітей розказати про зовнішній вигляд морської свинки. Слід добиватися від учнів повного опису свинки; якщо вони утрудняють, допомогти навідними питаннями: „Якої форми мордочка? Якого кольору і форми очі? На що вони схожі? (На намистини.) Якої форми вуха?” І т.д. Далі вчитель навідними питаннями підводить дітей до порівняння свинки з іншими, вже знайомими їм тваринами і питає: „У яких тварин ще такі ж чорні блискучі опуклі очі? (У хом’яка, білки.) У яких тварин така ж овальна рухома мордочка? У яких тварин такі ж напівкруглі вуха? (У хом’яка.) Подивіться, якої довжини шия у свинки? (Коротка, обернутися назад свинка не може.) Розкажіть, якої форми тулуб у свинки, якої довжини лапки. Чим покрито все тіло свинки? Якого кольору шерсть? Як назвати таке забарвлення? (Строката, плямиста.) Погладьте свинку обережно від голови до хвоста. Яка у неї шерсть, м’яка чи ні? (Гладка, жорстка, її можна назвати щетиною.) Як свинка пересувається? (Швидко бігає, дрібоче; при бігу тіло її витягується.) Я розкажу вам про свинку. Вона була привезена до нас здалеку, як то кажуть, із-за моря, і спочатку називалася заморською, а потім її сталі називати морською. Жили дикі свинки в жарких країнах оддалік моря, в степах, харчувалися травою і гілками. Свинкою вона називається тому що повискує, як порося. У нас в країні свинка живе тільки в житлі людини, в клітці. У неї тут є будиночок, вона дуже любить в нього ховатися. Свинки охайні тварини – вони умиваються і облизують один одного.

Тепер давайте погодуємо свинку. Як вона їсть? (Гризе їжу, у неї гострі зуби.) Яких ще ви знаєте тварин, які гризуть їжу? (Кролик, білка, хом’як.) Як називаються тварини, у яких передні зуби довгі і гострі і які гризуть їжу? (Гризуни.) А чим потрібно годувати гризунів? (Твердою їжею – овочами, сіном, гілками, травичкою; поїти молоком і водою.) Як ви думаєте, можна тримати гризунів в картонній коробці або в дерев’яному ящику? Чому не можна? (Прогризуть.)