Методи навчання каліграфічного письма

3.                 Умови навчання каліграфічного письма 

Успішне формування графічних навичок молодших школярів в значній мірі залежить від умов, в яких проходить навчання учнів  каліграфічного письма.

Письмо є складним психофізіологічним процесом, при якому  рухи рук контролюються і направляються  рухом очей. Рухи правої руки виникають  внаслідок напруження і розслаблення м’язів під впливом дії нервових імпульсів, які йдуть від рухових  клітин великих півкуль головного  мозку.

Одним із факторів, що впливає на засвоєння письма, є зорово-слухове сприймання. Не менш важливим є також моторне  сприймання, яке виробляє моторні  рухові навички правої руки, кисті  та пальців. За допомогою цих двох взаємопідпорядкованих один одному факторів виробляються міцні навички  письма. Брак одного з них може негативно  впливати на здоров’я учня, зумовлювати  труднощі в навчанні каліграфічного письма.

Для того щоб  навчання каліграфічного письма було успішним, систематичним і послідовним, слід домагатися від студентів правильного  написання букв на заняттях не тільки з каліграфії, а й з усіх інших  дисциплін, під час виконання  будь-яких письмових вправ.

Відомо, що письмо студентів і учнів може мати індивідуальні  відмінності, які виражаються в  нахилі, характерні закруглення деяких елементів літер, у розмірах тощо.

Боротися проти  такої "індивідуальності" почерку  слід обов’язково. Потрібно тільки вчасно виявити недоліки, які ускладнюють  написання тексту, та усунути їх.З  виробленням у студентів вміння правильно каліграфічно писати викладач має привчити їх до гігієни письма, до радіо кального використання кожної сторінки зошити. Слід також орієнтувати  тих, хто навчається правильно писати на їх постійну увагу до освітлення класу, яке значною мірою впливає  на якість письма й на збереження зору. Класне приміщення повинно добре  освітлюватись. Воно мусить бути таким, що учень з нормальним зором міг  вільно читати написане на класній  дошці з будь-якого місця класу. Світло не повинно бути сліпучим. Нормою освітлення вважається таке, при якому  світло падає на парту з лівого боку по відношенню до учня, який пише. Ці вимоги однаковою мірою стосуються як природного, так і електричного освітлення класу. Шкільні меблі мають відповідати зросту учнів особливо важливим є правильне сидіння учня за партою. Якщо діти під час писання низько нахиляють голову, то це може стати причиною короткозорості; зігнуте положення корпусу призводить до неправильної осанки. 

3.1            Вимоги до робочого місця 

Робочі місця  мають відповідати таким вимогам (див. додаток 6):

-                     Висота лавки, на якій сидить учень, повинна дорівнювати відстані від ступні ноги до нижньої частини коліна, щоб учень міг вільно, всією ступнею спиратися на підлогу;

-                     Лавка повинна мати достатню ширину і довжину, а також спинку, на яку учень міг би спиратися верхньою частиною хребта;

-                     Столик парти робиться з нахилом до учня на 12-15⁰;

-                     Підніжки мають бути розташовані на відстані 7-10 см від підлоги. Якщо їх немає учень має вільно ставити ноги на підлогу.

-                     Крім зазначених умов є ще умови психолого-педагогічного та гігієнічного характеру, які залежать від стану викладання каліграфії в школі. Найголовнішою, на наш погляд, умовою психолого-педагогічного характеру, необхідною для навчання каліграфії, є висока методична майстерність учителя. Для виконання цієї умови слід дотримуватись таких вимог:

1.                 У навчанні дітей чи студентів правильного каліграфічного письма надзвичайне велике значення має особистий приклад того, хто навчає. Так, для того щоб добре засвоїти будову букв, послідовність їх написання, вчитель мусить наочно показати їх написання на дошці.

2.                 Вимоги чіткого, правильного і каліграфічного письма повинні повсякденно ставитись до всіх видів класних і позакласних письмових робіт учнів. Вимоги щодо чіткого каліграфічного письма слід поєднувати з вимогою охайного ставлення до зошитів.

3.                 Процес навчання письма 1-3 класах мусить бути організований як доступний, простий, темп повинен бути спочатку повільний з поступовим його наростанням. Характерною ознакою прискореного письма є написання цілих слів, в основному без відриву пера від паперу в певному темпі.

4.                 Крім того, навчання дітей письма повинно бути послідовним і систематичним. Слід твердо пам’ятати: доки учні не засвоять повністю правильного письма, не може бути й мови про перехід на темп більш прискорений, а згодом до скоропису.

5.                 До умов, необхідних для оволодіння правильним письмом, належить також збереження встановленого накреслення букв і норм письма ця умова має бути загальною і обов’язковою для всіх, без вийнятку учнів.

Практика показує, що всілякі відхилення від установлених норм накреслення букв можуть призвести  до деформації почерку, що утруднюватиме  читання написаного. Це може статися, якщо вчитель не виявлятиме достатньої уваги до вироблення правильного  каліграфічного письма учнів.

6.                 Наступною умовою є постійний контроль за учнівськими роботами з боку вчителя. вчителеві необхідно систематично вести облік успішності з каліграфії, проводити контрольно-перевірні роботи і висвітлювати їх результати перед класом.

Для того щоб  домогтись поліпшення письма учнів, вчителеві необхідно на кожному  уроці звертати увагу на недоліки в написанні букв, знову і знову  пояснюючи правильне накреслення  їх, відпрацьовуючи та вдосконалюючи  раніше вироблені школярами уміння. 

3.2            Поза під час письма 

Починаючи з  першого дня занять, учитель повчає дітей,як правильно сидіти за партою, щоденно контролюючи їх на уроках (див. додаток 6).

Під час письма слід сидіти прямо, не спиратися грудьми  на парту, відстань від грудей до парти  має дорівнювати товщині долоні (3-5см), бо нахил корпусу до парти  заважає вільному диханню, порушує  кровообіг, затримує розвиток грудної  клітини, і призводить іноді до захворювання легень. Плечі учня мають бути на одному рівні, бо неправильне положення  тулуба може стати причиною захворювань  хребта.

Голову треба  трохи нахилити вперед так, щоб можна  було вільно читати написане, а відстань від очей до парти має дорівнювати 30-35 см. Це можна перевірити впершись ліктем на парту і кінцями пальців  торкнувшись вушної раковини. Дотримуючись такого нахилу голови при письмі ми запобігаємо короткозорості, даємо  змогу дитині охоплювати зором не тільки той рядок, на якому вона пише, а й сусідній.

Руки учня під  час письма мають лежати так, щоб  лікті трохи виступали за край парти, а обидва передпліччя перебували під кутом 45^о щодо столика парти.

Під час письма мізинець і безіменний пальці мають  згинатись, а кисть руки рухатись в напрямі рядка, а в міру його заповнення повільно і плавно має  просуватись і передпліччя. Правою рукою учень пише, а лівою притримує  зошит, щоб він не совався. Кисть  правої руки під час писання має  бути на рівні середини грудей. Щоб  надати стійкості корпусу під  час письма, ноги зігнуті в колінах  під прямим кутом, слід поставити  всією ступнею на підлогу.

Не слід виставляти ноги далеко вперед чи підгинати під  себе, класти ногу на ногу, або відсувати  вбік, бо при втраті стійкості учень  неминуче буде "лягати" грудьми  на парту.

3.3            Уміння тримати ручку 

Ручку під час  письма треба тримати трьома пальцями: великим, вказівним і середнім. Ці три пальці перебувають у злегка зігнутому і спокійному стані (див. додаток 7). Не слід дуже стискувати ручку, бо рука швидко втомиться. Вказівний  палець має лежати на ручці зверху, середній підтримувати її з правого  боку, а великий – з лівого. Ручку слід тримати не ближче як за 15-20 мм від кінця кульки пера, щоб  було видно процес написання. Підмізинний  і мізинний пальці трохи підігнуті  до долоні. Вони є опорою кисті руки під час писання і мають  злегка торкатися паперу та ковзатися  по ньому.

Верхній кінець ручки на початку рядка має  бути повернутий в бік правого  плеча, а в процесі заповнення рядка відхилятися вліво.

Якщо рядок  дописується, то верхній кінець ручки  розташований проти центра грудей. Для того, щоб допомогти учням  виробити звичку правильно, каліграфічно писати, вчитель мусить знати найпоширеніші  порушення правил тримання ручки:

-                     Зближення кінців пальців та надмірне напруження їх;

-                     Тримання ручки за її кінець;

-                     Не має змоги плавно рухати рукою і є причиною некрасивого письма;

-                     Тримання ручки надмірно витягнутими пальцями – це також є причиною нечіткого почерку.

Від надмірного стискування ручки в руці пальці швидко стомлюються, тому темп і якість письма значно погіршуються.

Отже, щоб запобігти  перевтомі кисті і пальців  руки, слід систематично стежити за правильністю тримання ручки: вчасно робити учням зауваження, регулярно проводити фізкультхвилинки, демонструвати перед класом правильне положення руки і ручки.

Учитель, навчаючи письма, мусить не тільки контролювати, як учні сидять за партою, а й стежити  за координацією рухів пальців правої руки, кисті та передпліччя. Практика показує, що учні які вільно тримають ручку, не "лягають" корпусом на парту, не тримають в напруженні передпліччя, пишуть плавно, швидко і красиво.

Не можна перевантажувати  дітей письмом, бо рука, що лежить на мізинцю, швидко стомлюється. Так, першокласники  можуть писати не більше 10 хвилин на уроці  в першій четверті, і до 15 хвилин в наступних; у другому класі  – до 20 хвилин. У третьому класі  можна писати протягом 25-30 хвилин за урок. В четвертому – до 35 хвилин, але для перепочинку слід проводити  вправи для рук, очей, тулуба, фізкультхвилинки. 

3.4            Положення зошита 

Якість письма залежить також від положення  зошита. Його слід класти на парту навкіс (з нахилом вліво), так щоб нижній рівний кут був проти середини грудей, а верхній правий був трохи  відхилений праворуч від середини грудей.

Від того, як лежатиме на парті зошит під час письма деякою мірою залежить і правильна  посадка учня за партою.

Практикою встановлено, що якби вчитель не намагався на уроці стежити за положенням зошитів, деякі учні в процесі письма тримають їх неправильно, наприклад, кладуть  перед собою майже прямо, внаслідок  чого письмо стає прямим.

З метою полегшення контролю за правильним положенням зошитів, рекомендується накреслити на столику  кожної парти відступивши відстань на ширину зошита від правого нижнього краю, тоненьку похилу лінію (під кутом 45⁰) світлою олійною фарбою. Пишучи на лівій сторінці, учень кладе зошит так, щоб лівий край його збігався з цією лінією, а при письмі на правій сторінці зошита кладеться до цієї ж лінії зшитим корінцем (див. додаток 8).

Отже, виконуючи  умови, необхідні для навчання каліграфічного письма дітей, учитель виробляє у  них не тільки правильний почерк, а  й стежить за їх осанкою.