Методи навчання каліграфічного письма

 

  Методи навчання каліграфічного письма.

Навчання каліграфічного письма в початковій школі проводиться  за такими методами: лінійним, тактовим, аналітико-синтетичний, або генетичним, копіювальним.

2.1            Лінійний метод.

Лінійний метод  було винайдено на початку ХІХ  століття, з часу запровадження в  школах розлінованих зошитів. Цей метод  полягає в навчанні дітей каліграфічного письма по лініях графічної сітки  надрукованої в зошитах. Розліновка полегшує учням засвоєння правильного  написання літер потрібного нахилу, правильного поєднання елементів  і дотримання певних проміжків між  елементами та літерами. За допомогою  графічної сітки вчитель може легко пояснити дітям, як правильно  писати будь-яку букву чи слово, воно також сприяє розвитку окоміру дитини і плавності письма.

Лінійний метод  протягом його історичного розвитку був пов'язаний з п’ятьма графічними сітками.

Графічна сітка  або розліновка №1 мала ширину рядка 8 мм, середню рядкову лінію та густі похили (див. додаток 1). Однак  така розліновка в процесі письма обмежувала рухи руки дитини густою сіткою ліній, мало розвивала окомір, тому вона не використовується сучасною школою.

Графічна сітка  №2 (див. додаток 2) це робочий рядок  завширшки 5 мм, середньої рядкової лінії немає, але з густими  похилами контрольними лініями. Така в  розліновка давала змогу дитині на око знаходити середину висоти робочого рядка, тобто букви, і, таким чином, більше привчала до орієнтації школяра  в робочому рядку.

Графічною сіткою №3 в початковій школі почали користуватися  наприкінці 70-х років, використовують її і сьогодні в перших класах. Ця сітка має робочі рядки (на них  пишуться основні букви) і широкі (допоміжні). З широкого рядка починають  писати великі літери чи продовжують  написання окремих малих (див. додаток 3). Робочий рядок (4 мм) утворюють  верхня і нижня рядкові лінії, а крім того є допоміжна лінія  – надрядкова чи підрядкова, яка  розташована на відстані 12 мм від  робочого рядка. Проміжок між контрольними лініями становить 25 мм.

Зошити з графічною  сіткою №3 рекомендовані для навчання письма першокласників 6-річного віку.

Графічна сітка  №4 (див. додаток 4) має робочий рядок  завширшки 3 мм, утворений верхньою та нижньою лінією; допоміжних і  контрольних похилих ліній немає.

Зошит з такою  сіткою дає можливість учням самостійно орієнтуватися в просторі і відповідно потребує більшої уваги і точності при письмі. Подовжені лінії в  таких зошитах школярі будуть писати до середини широкого рядка.

Графічна сітка  №5 (див. додаток 5) – це зошит в  одну лінію, лінії нанесені на відстані 9 мм одна від одної. Малі букви в  цьому зошиті першокласники пишуть заввишки 3 мм (майже з середини рядка), а великі – заввишки 6 мм (дві третини  загальної висоти).

Лінійний метод, якщо ним користуватися довгий час, має свої недоліки. Якщо учні вже  навчилися повільно писати малі і  великі літери, набули навичок похилого письма, тоді сітка зошита певною мірою  гальмує процес письма, надмірно обмежуючи  своїми рамками рух пальців. Густота  сітки, крім цього, стомлює зір учня. С 1971-1972 навчального року в школах України затверджено зошити лише з двома графічними сітками для  навчання дітей – семиліток каліграфічного письма, а з 1984 р – для учнів 6-літнього віку введено три розліновки зошитів.

У зошиті з розліновкою  №3 школярі пишуть у першому класі  та у першому півріччі другого  класу. У зошиті з 5 сіткою починають  писати з другого і продовжують  у третьому, четвертому і в наступних  класах.

Отже, лінійний метод відіграє важливий метод у  навчанні учнів каліграфічного письма в початкових класах.

2.2            Тактовий (ритмічний) метод.

Тактовий або  ритмічний метод широко застосовується під час навчання дітей каліграфічного письма в початкових класах.

Аналізуючи письмо учнів 3-річної та 4-річної початкової школи, спостерігаючи за темпом його виконання, можна помітити, що з самого початку  навчання учнів у школі в кожного  з них виробляються індивідуальні  риси, свій темп письма. Одні учні пишуть дуже повільно, інші доволі швидко. Щоб  забезпечити поступовий перехід  дітей від повільного письма до більш  прискореного, застосовують тактовий метод. Цей метод полегшує вчителю  проведення уроку і виробляє в  учнів однакову швидкість письма.

Ритмічним методом  користувалися у навчанні писати всі майстри каліграфії: П.Є. Градобоєв, В.С. Гербач, В.А. Салгін, М.М. Боголюбов  та інші.

К.Д. Ушинський  писав: "Такт для руки, яка пише, означає те саме, що і для танцюючої  ноги. Точний розмір у русі – ось  і вся таємниця гарного і швидкого письма. Подивіться на руку доброго  писаря, і вам спаде на думку  вправна нога, що танцює на паркеті: в обох рухах основа одна й та сама – такт".

Письму під  лічбу передує кропітка робота вчителя, спрямована на засвоєння учнями конфігурації букви та послідовності її написання. Коли діти напишуть один-два рядки, а вчитель перевірить написане, зробить відповідні виправлення і впевниться в тому, що написання засвоєне, він пропонує всім класом приступити до написання цієї букви під лічбу. Лічба дається на основні штрихи, що пишуться зверху вниз або зліва направо. Всі інші елементи які пишуться знизу вверх, завжди виконуються під протяжний звук і : раз і, два і, три і…

Застосування  ритмічного методу зосереджує увагу  учнів, пожвавлює роботу і зрівнює  темп письма дітей усього класу. Спочатку вони пишуть у повільному темпі, поступово  використовуючи його. Письмо під такт допомагає учням установити постійний  ритм пальців, необхідний для написання  цілого ряду літер. Він запобігає  також рвучким і поспішним  рухам руки, що буває причиною неохайного і брудного письма.

Тактовий метод  запроваджується залежно від  структури уроку письма, протягом 10-12 хвилин з перервами. Кількість  написаних букв за хвилину є показником швидкості письма кожного учня. Однак  швидкість письма не повинна впливати на його якість. Якщо вчитель помітив, що при взятій ним швидкості лічби  діти починають припускатися помилок  у написанні елементів чи букв, то швидкість потрібно негайно уповільнити, і навпаки, при позитивних результатах  її можна прискорити. Лічба дається  з орієнтування на тих учнів, які  пишуть в середньому темпі. Зловживати цим методом навчання не слід, його треба застосовувати тільки тоді, коли він може пожвавити роботу в  класі, коли є потреба вплинути на відстаючих і пригальмувати дітей, що пишуть з надмірною поспішністю  і роблять помилки.

Отже, тактовий метод має позитивне значення, хоч відіграє тільки допоміжну роль. Він більш корисний як прийом для  поступового переходу учнів на прискорене письмо, а не як метод початкового  навчання.

2.3            Аналітико-синтетичний метод.

Аналітико-синтетичний  метод застосовується в школах при  навчанні грамоти за букварем. За цим  методом проходить навчання письма в цілому, а вивчення написання  букв – у тій послідовності, яка  подається в букварі для навчання читання. Це тому, що навчання читання  і письма відбувається паралельно. Учні пишуть у зошитах у дві  горизонтальні рядкові лінії  з допоміжною та контрольними похилими. Перед написанням букви школярі  спочатку розглядають її та аналізують окремі її елементи, а потім пишуть у зошитах з друкованою основою. Так вчаться писати малі й великі букви відповідно до вивчення звуків за букварем. Написання великих букв складного накреслення переноситься на кінець букварного періоду. Навчання письма за букварем (за аналітико-синтетичним  методом) завершується в кінці першого  півріччя у 1-му класі трирічної початкової школи, а в чотирирічній – наприкінці навчального року. Далі навчання каліграфічного письма проводиться за генетичним методом.

2.4            Генетичний метод

З усіх згаданих вище методів, за допомогою яких проводиться  навчання каліграфічного письма в початкових класах загальноосвітньої школи, основним є генетичний метод. Навчання письма за цим методом розпочинається тоді, коли учні вже закінчили читати і  писати за букварем і зможуть вільно розпізнавати як друковану, так і  рукописну букву, і продовжується  протягом усього періоду навчання учнів  каліграфічного письма в першому  і в наступних класах.

Дотримання чіткої послідовності вправ у порядку  наростання труднощів писання цілих  букв, слів, складів та речень дає  змогу вчителеві застосовувати  основний педагогічний принцип навчання – від легкого до більш важкого, а також повторювати вправи для  пальців, кисті руки та передпліччя  з рухами у відповідному напрямі.

Генетичний метод, застосовуваний при вивченні нового матеріалу, сприяє закріпленню навичок  написання вже вивчених елементів  букв, які входять до складу нових  літер. Тому це дає можливість відшліфувати форми подібних елементів, раціонально  використовувати попередні зання.

Отже, при генетичному  методі навчання письма діти, вивчаючи будь-яку нову букву, мають справу з деякими відомим їм з попередніх уроків елементами, що ввійшли до складу нових букв.

За генетичним методом навчання як малі, так і  великі букви алфавіту залежно від  складності їх написання поділяють  на певні групи – малі на 6, а  великі на 5 груп. Кожна група містить  букви за подібністю елементів, що є  запорукою глибокого засвоєння  учнями програмного матеріалу.

Генетичний метод  має такі особливості:

1)                Написанню букв передує попереднє вивчення назви і форми елементів;

2)                Написання букв проходить не за алфавітним порядком, а за порядком наростання труднощів у написанні;

3)                Навчання будується на основі генезису, тобто утворення кожної наступної букви шляхом попереднього засвоєння основного елемента і додавання нового.

Послідовність у навчанні каліграфічного письма за генетичним методом така:

1)                Учитель пише на класній дошці букву, пояснює, як вимовляється звук, позначений цією буквою, як слід її читати (дає повну назву і вимовляє звук), з яких елементів вона складається, ознайомлює дітей з назвою кожного елемента та сполученням їх. Після цього діти повторюють її вимову при читанні;

2)                Учитель пише на дошці кожний елемент букви і ще докладніше пояснює особливості написання і розміщення її в рядку. Для глибшого засвоєння форми та елементів букви учні "пишуть" їх спочатку у повітрі за вчителем, а потім виводять ручкою у зошитах з друкованою основою;

3)                Учитель ще раз пише на дошці букву, а потім діти пишуть у зошитах.

4)                Після того як учні напишуть 1-2 рядки нової літери, а вчитель перевірить правильність її написання, він пише на дошці склади і буквосполучення, пояснює, як букви з’єднуються між собою, а потім дає завдання учням написати ці склади у зошитах;

5)                Після аналізу слів вони записуються у зошит;

6)                Перевіривши написані дітьми слова, вчитель пише на дошці речення, де були б слова з вивченою буквою. Після цього учні виконують різні вправи в зошитах.

Якщо учні навчилися  писати малу букву, бажано добирати такі слова, вб ця буква була на початку  слова, в середині та в кінці його; щоб вона поєднувалась у верхньому, середньому та нижньому положенні з  буквами. Написання слів та речень після  вивченої на уроці букви має за мету її закріплення.

2.5            Копіювальний метод.

Копіювальний  метод називають ще стигмо графічним. За цим методом навчання каліграфії майже не проводиться. Навчання каліграфії за ним відбувалося в такій  послідовності: вчитель писав учням  у зошитах злегка олівцем ті чи інші букви в певному порядку, а учні механічно наводили їх чорнилами. Таке письмо не було свідомим і не мало певної послідовності у вивченні елементів малих і великих  букв. Крім того, воно забирало багато часу в учителя. Ще більші труднощі поставали тоді, коли учням доводилося писати на класній дошці.

Повільне письмо, як стверджують науковці, не сприяло  підготовці учнів до скоропису, тому цей метод майже не застосовувався.

Як виняток  його можна використовувати індивідуально  щодо окремих учнів, які після  всіх пояснень учителя все ж таки не зможуть засвоїти написання тієї чи іншої букви. У таких випадках учитель пише в зошиті олівцем  букви і слова, а учень наводить їх чорнилом.

Таким чином, застосування того чи іншого методу навчання каліграфії в різних класах ще не вичерпує всіх питань у навчанні правильного каліграфічного письма. Особисті навички письма вчителя, наочний показ ним правильного написання літер, слів та речень, зацікавленість дітей заняттям, повсякденний і систематичний контроль учителя за виконанням учнями всіх правил каліграфічного письма – основні фактори у виробленні учнями навичок правильно писати.