Контрольная работа по "Університетська освіта"

 

Мета і задачі дослідження визначають характер кінцевих параметрів, які необхідно отримати у процесі обробки, щоб можна було перевірити висунуті гіпотези. А оскільки конкретні характеристики отримуємо внаслідок використання окремих методів, то цей фактор визначає не лише підбір різних методів, які забезпечують отримання всіх необхідних показників, а й схеми обробки матеріалів дослідження, які знаходять своє принципове вираження у цілях обробки. На даний час можна виділити п'ять самостійних цілей обробки матеріалів дослідження:

— встановлення і змалювання структури явища або процесу (кінцевою характеристикою у цьому випадку виступає закон розподілу окремих складових елементів явищ або процесів, що вивчаються);

— встановлення обсягів  і типових рівнів досліджуваних явищ (кінцевими характеристиками виступають абсолютні, відносні і середні величини);

визначення механізму  впливу одних явищ на інші (кінцевими характеристиками у даному випадку виступає модель процесу у часі або у просторі і оцінка її адекватності реальній дійсності);

виявлення переваг одних  явищ або процесів перед іншими (кінцевим результатом обробки будуть різноманітні критерії вибору (оцінки) цільових гіпотез);

встановлення оптимальних  умов існування явищ або протікання процесів (кінцевими результатами в цьому випадку виступають критичні точки процесів).

У прикладних технологічних  дослідженнях найбільш часто зустрічаються четвертий і п'ятий типи цілей обробки. Однак це не зменшує значень перших трьох цілей, оскільки їх апарат знаходить використання при будь-якому варіанті обробки матеріалів дослідження, що зумовлене ієрархічною структурою цілей обробки.

Побудова алгоритму  обробки матеріалів дослідження  значною мірою визначається характером зібраної вихідної інформації. Дані, які є в наявності у дослідника під час вибору методів обробки, у першу чергу мають бути класифіковані за джерелами їх отримання. Дані поділяються на літературну інформацію, тобто є дані, які отримані із матеріалів досліджень, проведених для рішення подібних задач. Як правило, це інформація, що уже пройшла первинну обробку відповідно до цілей цього дослідження, заради якого вона збиралась, і які можуть не співпадати з нашими цілями. Тому при її використанні необхідно у першу чергу вияснити методику її отримання, а також ступінь її достовірності і точності. До даних, що є в наявності, відноситься інформація, отримана дослідниками під час спостереження за об'єктом або внаслідок проведення експерименту.

Такого роду інформація вимагає повного циклу обробки, починаючи з оцінки її достовірності і закінчуючи побудовою кінцевих оцінок протікання процесу, що аналізується. Окрім того, перед вибором кінцевого апарату обробки матеріалів дослідження потрібно також вихідну інформацію згрупувати в окремі блоки за характером показників, що використовуються для підтвердження висунутих гіпотез.

В основному виділяють  три масиви інформації:

у вигляді показників, які мають кількісне вираження, тобто рівні явища змінюються доволі плавно у широких межах і в процесі спостереження або експерименту оцінюються кількісно;

у вигляді показників, які мають лише якісне вираження, тобто рівні явищ змінюються стрибкоподібно, в процесі спостереження або експериментів оцінюються зміни показників лише з якісної сторони, тобто за типом краще-гірше, швид-ше-повільніше тощо;

у вигляді показників, які мають кількісне вираження, тобто рівні явища змінюються доволі плавно у широких межах і в процесі спостереження або експерименту оцінюються кількісно;

у вигляді комбінацій показників, які мають кількісне  і якісне вираження у різних пропорціях.

На даний час найбільш розроблені методи обробки первинного масиву інформації, він зустрічається в наукових дослідженнях найчастіше, саме це дозволяє давати точну і детальну картину процесів, що вивчаються. Для обробки двох інших масивів інформації, як правило, використовуються ті ж методи, що і для обробки першого масиву, але модифіковані у відповідності із формою представлення інформації.Таким чином, із ієрархії цілей виходить, що першим етапом у процесі обробки матеріалів спостереження або експерименту виступає систематизація даних, тобто встановлення структури досліджуваного явища за однією або кількома ознаками. Характеристика структури масиву інформації дається за допомогою побудови рядів розподілу.

Під рядом розподілу розуміють ряд чисел, в якому значення ознаки, яка вивчається, називається варіантом і позначається через «х»; та розташовуються у певній послідовності (збільшення або зменшення), і якому відповідає другий ряд чисел, що називається частотою і позначається через «у», що показує, скільки разів кожне значення ознаки, що вивчається, зустрічається у даній сукупності.

Якщо при реєстрації ознаки «х» фіксувалось невелике число його значень (до 10—15), то у ряді розподілів зазвичай перераховуються всі варіанти і відповідні їм частоти. Такий ряд розподілення називається дискретним.

Якщо в результаті спостереження або експерименту зафіксовано безліч значень ознаки (більше 10—15), то під час побудови ряду розподілу необхідно попередньо об'єднати близько розташовані значення в однорідні групи і підрахувати частоти для цих груп. А оскільки таке об'єднання технічно здійснюється за допомогою інтервалу групування, то такі ряди розподілу отримали назву інтервальних рядів розподілу.

Головним при побудові інтервальних рядів є визначення величини інтервалу групування і встановлення меж кожної групи. Дані величини залежать від розмаху варіації значень ознаки, що вивчається, і обсягу масиву інформації.

Після побудови рядів  розподілу необхідно пам'ятати, що у дискретному ряді частоти відносяться безпосередньо до варіантів, а в інтервальних — до інтервалів, у межах яких знаходяться вказані значення ознаки. При цьому зазвичай передбачається, що числа ряду рівномірно розподіляються в інтервалі.

Після аналізу структури  процесу, що вивчається, слід приступити до оцінки значень узагальнюючих показників або їх співвідношень. Така оцінка виконується за допомогою середніх і відносних величин. Із середніх величин найбільше поширення у практиці дослідницької роботи отримало середнє арифметичне. Найбільшу цікавість серед відносних величин представляють собою показники, які дають оцінку структури, динаміки і порівняння явищ, що вивчаються.

Статистика доводить, що основним показником, який дає незаміщену характеристику типового рівня явища за ознакою, що нас цікавить, є середня величина. Тому подальший аналіз отриманих рядів розподілів слід починати з розрахунку середніх величин.

Середнє арифметичне  значення обчислюється за формулою:

п

X = (1)

п

де: хі — індивідуальні  значення;

п — число паралельних вимірювань.

Стандартну похибку  середнього арифметичного знаходять  за формулою: 

де: а/ — табличне значення коефіцієнта Стьюдента з довір- чою ймовірністю а і числом ступенів свободи / = (п - 1). Ві- рогідними вважаються результати, при яких ймовірність різ- ниці двох результатів перевищує 95 \%; Бп        квадратичне відхилення.

Стандартне відхилення (квадратичне відхилення) є найбільш точною мірою коливання значень явищ під дією різних факторів і обчислюється за формулою:

£(х, -х)2

^ = ї~   7— • (3)

І     п -1

Обчислення статистичних характеристик виявлення форми кореляційних залежностей надає підґрунтя як для оцінки надійності характеристик, так і для більшої обґрунтованості отриманих висновків.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Байденко В. І. Болонський процес: структурна реформа вищої освіти Європи. – М. : Дослід. центр проблем якості підготовки спеціалістів, Рос. новий ун-т, 2002. – 128 с.
2. Болонський процес і навчання впродовж життя : монографія / Ф. Р. Степко, Б.В. Клименко, Л. Л. Товажнянський . – Харків : НТУ “ХГП”, 2004. – 112 с.
3. Болонський процес у фактах і документах (Сорбонна-Болонья-Саламанка-Прага-Берлін) / Упорядники М. Ф. Степко, Я. Я. Болюбаш, В. Д. Шинкарук, та інш. – Тернопіль : Вид-во ТДПУ ім. В.Гнатюка, 2003. – 52 с.
4. Гончаров С. М. Студентські наукові дослідження в кредитно-модульній системі організації навчального процесу : навч.-метод. посібник / С. М. Гончаров. – Рівне : НУВГП, 2006. – 127 с.
5. Журавський В. С. Вища освіта як фактор державотворення і культури в Україні / В. С.  Журавський. – К. : Вид. дім "Ін Юре", 2003. – 416 с.
6. Журавський В. С. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти / В. С. Журавський, М. З. Згуровський. – К. : ІВЦ “Видавництво “Політехніка”, 2003. – 200 с.
7. Закон України “Про вищу освіту” № 2984-III 17.01.2002, із змінами станом на 12.03.2010 / Верховна рада України // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, № 20. – с.134.
8. Захарова И. Г. Информационные технологии в образавании : учеб. пособие / И. Г. Захарова ; [ 2-е изд., стер.] – М. : Академия, 2005. –192 с.
9. Ковальчук В. В. Основи наукових досліджень: навчальний посібник / В. В. Ковальчук, Л. М. Моїсєєв ; [3-є вид., перероб.і допов]. – К. : ВД „Професіонал”, 2005. – 240 с.
10. Магістерська робота: методика написання і захисту : навч. посібник / Л. І. Воротіна, В. Є. Воротін, С. О. Гуткевич. – Л. : Європ. ун-т, 2004. – 81 с.
11. Наказ Міністерства освіти і науки України „Про запровадження у вищих навчальних закладах України Європейської кредитно-трансферної системи” № 943 від 30.12.2005 від 16.10.2009 р.
12. Пасмор Н. П. Бібліотечно-інформаційне забезпечення самостійної роботи студентів : монографія / Н. П. Пасмор. – К. : Кондор, 2006. – 116 с.
13. Положення „Про кредитно-модульну систему організації навчального процесу в Національному університеті водного господарства та природокористування”. – Рівне : НУВГП, 2005.– 45 с.
14. Проблеми освіти [наук.-метод. зб] / голов. ред В. Г. Кремінь. – К. : Наук.-метод. центр вищої освіти. – Вип.29. – 2002. – 184 с.
15. Стеченко Д. М. Методологія наукових досліджень : підручник / Д. М. Стеченко, О. С. Чмир. – К. : Знання, 2005. – 309 с.