Конструювання в молодшому дошкільному віці

 

 

 

1. Учасникам семінару пропонується вписати до слова «Конструктор» якості дитини, які він може розвинути.

 

К реативність

О ригінальність

Н овизна

С енсорні еталони

Т ерплячість

Р ізноманітність

У ява

К онструкторські навички та вміння

Т ворчі здібності

О бмін досвідом

Р еалізація ідей

 

 

 

 

 

Що розвивається під  час конструювання:

·                 Образне мислення, уява

·                 Дрібна моторика і спритність рук

·                 Логіка, мислення

·                 Уміння зосереджуватись, концентруватися

·                    Терпіння, посидючість, орієнтування на кінцевий результат

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Доповідь

«Конструювання

в молодшому  дошкільному віці»

 

Одним з найулюбленіших дитячих занять є конструювання, тобто створення з окремих  елементів різних матеріалів (паперу, картону, дерева, спеціальних будівельних наборів і конструкторів) чогось цілого: будинків, машин, мостів... Назва конструктивної діяльності походить від латинського слова constructio – побудова. 
              Ця гра не тільки захоплююча, але і вельми корисна. Адже коли малюк будує, він повинен орієнтуватися на деякий образ того, що вийде, тобто конструювання розвиває образне мислення і уяву. 

 Конструюючи щось, тобто сполучаючи частини один  з одним, дитина підстроює свою руку до деталей конструктора, завдяки чому розвивається спритність руки і дрібна моторика, дрібні м'язи пальців, руки стають «більш слухняними», їм стають доступні самі крихітні деталі, а це значить, що менше проблем виникне в майбутньому при оволодінні малюванням, письмом, ліпленням.

 В процесі конструювання  дитина легко засвоює багато  знань, уміння і навички: одержує уявлення про форму і розмір предметів, їх фізичні властивості, пізнає назву кольорів і ін.  

Крім того, добиваючись певного  результату, вона розвиває цілеспрямованість власних дій, відточуються конструктивні здібності — дитина починає розуміти, як краще і надійніше прикріпити деталі, як зробити так, щоб вони стали опорою для подальших з'єднань, все це розвиває логіку мислення, тренує пошукову функцію розумової діяльності. 
                Конструктор - це матеріал, необхідний для творчої гри дитини, дитина відчуває себе творцем. Конструктор надає дитині можливість експериментувати і творити свій власний світ, де немає меж.

Тому включення дітей  в конструктивну діяльність можна вважати однією з важливих умов формування у них загальних пізнавальних здібностей, завдяки яким відбувається успішне сприйняття зовнішніх властивостей оточуючого світу, таких, як величина, форма, просторові і розмірні відносини, розуміння деяких істотних (структурно-функціональних) зв'язків на основі їх наочного моделювання, створення нових оригінальних образів і ін.

Отже, дитина повинна  володіти знанням деяких правил і  законів конструювання, розумінням деякої залежності, існуючої між якістю споруди і характером матеріалу, що використовується, а також способами його застосування. Іншими словами, дитяче конструювання пред'являє ряд серйозних вимог до пізнавальної діяльності дитини. Засоби і способи цієї діяльності діти або нащупують самостійно в практиці конструювання, або засвоюють в готовому вигляді від дорослих в процесі спеціального навчання рішенню різноманітних конструктивних задач.

В програми навчання конструюванню  включені різні типи конструктивних задач, рішення яких спирається на застосування засобів і способів організації пізнавальної діяльності, що дають високий ефект розвитку вказаних здібностей. Так, з дітьми молодшого віку педагоги повинні:

- підводити дітей до  найпростішого аналізу споруджених  споруд;

- удосконалювати конструктивні уміння;

- навчати розрізняти  і називати основні будівельні  деталі (кубики, цегла, пластини);

- споруджувати споруди,  використовуючи раніше отримані  уміння (накладення, приставляння, докладення);

- використовувати в  спорудах деталі різного кольору;

- навчати розташовувати цеглу, пластини вертикально: в ряд, по кругу, по чотирикутнику, ставлячи їх щільно один до одного або на певній відстані (огорожа, ворота);

- змінювати споруди  двома способами: замінюючи одні  деталі іншими або надбудовувавши  їх у висоту, довжину (низька і висока башточка, короткий і довгий потяг);

- розвивати у дітей  бажання споруджувати споруди  за власним задумом.

- Продовжувати навчати  обігрувати споруди, об'єднувати  їх за сюжетом: доріжка і дома—вулиця; стіл, стілець, диван—меблі для ляльок; розбирати споруди, акуратно складати деталі в коробки. 
Ось, наприклад, завдання, що пропонує нам  Базова програма «Я у Світі»:

 

• Надати знання про назви та основні властивості геометричних фігур (квадрат, круг, трикутник, куля, куб, циліндр), вчити порівнювати їх між собою;
• Сформувати вміння диференціювати та позначати словами: положення предметів у просторі (спереду, між, вище, нижче, далеко, близько);
• Формувати узагальнені уявлення про об’єкти конструювання, способи створення цілого з частин.
• Учити розрізняти колір, форму, фактуру, просторові характеристики об’єктів;
• Спонукати доводити розпочате до кінця, досягати поставленої мети;
• Заохочувати до експериментування та створення простих образів за допомогою деталей будівельного конструктора, паперу, природного матеріалу.
• Залучати до споглядання різноманітних форм і кольорів предметного та соціального довкілля;
• Спонукати радіти результатам власної роботи;
• Формувати стійкий інтерес до конструювання;
• Стимулювати бажання працювати самостійно та в колективі;
• Розвивати практичну умілість, вправність;
• Навчити сприймати різні об’єкти довкілля, виділяти частини в будові, порівнювати з геометричними еталонами(колом, овалом, квадратом, прямокутником, трикутником);
• Вчити диференціювати положення об’єктів в довкіллі, класифікувати за кількістю;
• Вчити знаходити в предметному довкіллі схоже-відмінне, знати назви та основні елементи;
• Формувати вміння визначати рівність предметів за якістю ( такий, як…; такий самий, як…)
• Вчити переходити від простих міркувань про предмети до більш складніших, з увагою до різних їх властивостей;
• Спонукати до появи елементів абстрактного мислення, до переходу до більш системного, цілісного мислення.

Тематика завдань з  конструювання для дітей молодшого  дошкільного віку різноманітна. Вона знайомить дітей з особливостями призначення і будови декількох груп предметів, схожих між собою в певному відношенні. Це доріжки різної довжини і ширини, загородки різної висоти і конфігурації, споруди, що включають перекриття або внутрішній простір.

Вид матеріалу для конструювання визначає і вид конструювання. Для молодшого дошкільного віку доступні конструювання з будівельного матеріалу, з паперу, з природного матеріалу.

В первинному оволодінні конструюванням, яке відбувається під  керівництвом дорослих, велике значення мають методи навчання – особливо характер тих завдань, які даються дітям.

Залежно від характеру  завдань виділяються такі види конструювання:

конструювання за зразком (з повним чи частковим показом дій);

конструювання на тему, задану вихователем;

конструювання за умовами, визначеними вихователем;

конструювання за власним задумом.

При конструюванні за зразком діти відтворюють зразок, у формі готової конструкції, малюнка, фотографії, нарешті, найпростішого креслення і нерозчленованої схеми, в якій позначений тільки загальний контур необхідної конструкції.

Конструювання за умов полягає в тому, що діти конструюють вже знайомі предмети з урахуванням вимог, що пред'являються їх призначенням. Наприклад, будинок повинен бути такого розміру, щоб в ньому могли жити ляльки, міст повинен мати таку ширину, щоб на ньому могли розминутися дві машини, їдучі в різні боки, і т.д..

Конструювання за задумом  припускає або пропозицію дитині певної теми («Побудуй міст, який хочеш»), або задумку дитиною і теми, і самої споруди.

Розділення цих видів  конструювання достатньо умовно. Вони можуть по-різному поєднуватися між собою і торкаються, головним чином, проведення організованих занять в дитячому саду.

Як засоби використовуються:

1. Показ самих загальних способів побудови предметів кожної групи. Мета — дати зразок дій для виділення в об'єктах і відтворення в конструкції ряду зовнішніх просторових властивостей предметів (протяжності, форми, розмірних співвідношень і т.п.) шляхом співвідношення (або повної ідентифікації) з показаним способом конкретних дій кожної дитини з будівельним матеріалом.

2. Демонстрація готового наочного зразка споруди і організація його аналізу за допомогою серії питань, що вказують порядок виділення в ньому функціональних і структурних особливостей всього предмету в цілому, а також і його частин. Для цього притягуються знання дітей про предмети і їх призначення і еталонні уявлення про зовнішні просторові властивості і відносини.

3. Словесно і наочно  позначені (задані наперед) вимоги до майбутнього продукту конструювання (при так званому «конструюванні за заздалегідь заданих умов»). Такий шлях роботи веде до оволодіння деякими способами встановлення залежності між призначенням предмету (і його складових частин) і його (їх) структурними особливостями. Для виявлення такої залежності важливим є накопичення дітьми узагальнених уявлень про деякі категорії предметів і їх словесних позначень.

4. Позначення (словесне і наочне) умов, стимулюючих виникнення і розвиток самостійного дитячого конструктивного задуму. Мається на увазі допомогу педагога в плануванні роботи дітей по їх власному задуму, підбір дрібного ігрового матеріалу для обігравання майбутніх споруд. Мета — формування уяви дітей, уміння оперувати найпростішими чинами предметів і їх конструкцій в думці.

5. Аналіз і оцінка процесу роботи дітей і готової продукції також є засобами навчання конструюванню, при цьому з'ясовується, які способи дій вони засвоїли, якими потрібно ще оволодіти.

Конструювання з ігрових  будівельних матеріалів є найдоступнішим і легким видом конструювання для молодших дошкільників. Деталі будівельних наборів є правильними геометричними тілами (куби, циліндри, бруски і т. д.) з математично точними розмірами всіх їх параметрів. Це дає можливість дітям з якнайменшими труднощами, ніж з інших матеріалів, отримати конструкцію предмету, передаючи пропорційність його частин, симетричне їх розташування.

Оскільки в основному  життя і діяльність дитини 3 – 4 років  пов'язане з грою, то і вимоги до результату визначаються, перш за все, можливістю використання створеного продукту в іграх: конструкції і вироби повинні бути міцними, надійними, такими, що  дозволяють грати з ними. Завдяки цьому в процесі конструювання дитина одержує значно більш повні уявлення про різні властивості деталей конструктора. Але навіть така умовна споруда створюється шляхом певної організації простору і об'єднання між собою всіх частин споруди, що вимагає від дітей уміння здійснювати порівняно точне орієнтування у властивостях і відносинах оточуючого світу, уміння створювати вірні образи сприйманих об'єктів, що уявляються в думках і створюваних в уяві. Це вимагає також уміння виділяти і правильно використовувати в своїх діях властивості самих будівельних деталей, з яких відтворюється реальний предмет з його видимими і прихованими властивостями.

Для конструктивної діяльності дітей 3-4 років  характерний безпосередній зв'язок її з грою: в тільки що побудований трамвай саджають ляльок, трамвай їде по лінії, його рух дитина супроводжує відповідними звуками. Дітей продовжують навчати розрізнювати такі будівельні деталі, як куб, цеглу, пластину. З них шляхом комбінування діти будують прості форми, знайомляться з залежністю стійкості деталі від її розташування.

У дітей закріплюють  конструктивні навички, які вони придбали в першій молодшій групі та вчать розташовувати цеглу, пластини на площині в 1 ряд (дорога для машин, трамвайна або залізнична лінія), розставляти їх вертикально по колу, чотирикутником, в ряд, на деякій відстані один від одного або щільно приставляють один до одного (загородка для птахів або тварин, паркан для садка і ін.).

З'являється більш  стійке прагнення до самостійності, що вимагає створення умов для задоволення цієї потреби дітей. 
Дитину все більше цікавить діяльність дорослих, однолітків, у зв'язку з чим з'являються більш стійкі форми сумісної гри, в процесі якої формуються уміння грати разом, надавати допомогу один одному, звертатися до товариша за допомогою, радіти успіху один одного. Правда, сумісні ігри ще нестійкі, короткочасні, вимагають певного керівництва з боку вихователя.

Поступово ускладнюються  завдання: не показуючи того, як робити дорогу, пропонується подумати, як побудувати її, щоб по ній пройшла велика машина (або укласти цеглу, пластини в два ряди, або змінити їх положення). Це сприяє розвитку уміння заздалегідь уявити рішення , а потім виконати його. При цьому дітям дають вже більшу кількість деталей.

В цій роботі у них  закріплюється уміння робити нескладні  перекриття - одно- і двох'ярусні (ворота, вежа для голубів, будиночок). Причому  надається увага попередньому обстеженню загального виду зразка, а потім виділяються основні частини. Наприклад, показуючи маленький будиночок для маленької матрьошки, вихователь виділяє частини будиночка: стіни, двері, вікно, дах. Матрьошка може увійти до будиночка (що демонструється перед дітьми). Далі розглядається, з чого побудована кожна частина: стіни і двері - з цегли, дах - з призм. Потім вихователь показує, як будувати, зупиняючи увагу дітей на кожній побудованій частині.

Так, в процесі занять діти вчаться розрізняти споруди по величині, формі, бачити, з яких деталей і в якому кольорі вони виконані. Дитина називає колір деталей, виконуючи споруду з урахуванням її колірного рішення, щоб кожна основна частина мала один колір (у столу кришка одного кольору, ніжки іншого і т. д.). Діти вже можуть створювати й багатокольорові споруди, не тільки розрізнюючи шість кольорів, а й називаючи їх.

Сюжетні іграшки варто  пропонувати перед заняттям разом  з будівельним матеріалом.

Важливо, щоб кожна  дитина засвоїла послідовність виконання споруд. Необхідно виховувати у дітей стійкий інтерес до ігор і споруд, для чого на занятті вихователь показує, як з ними грати, пропонує дітям образні іграшки, які допомагають знайти новий зміст гри, розвинути її сюжет.

На заняттях, створюючи умови для виконання споруд за задумом дітей, вихователь готує їх до того, щоб вони самі створювали споруди і грали з ними. Важливо при цьому, щоб діти користувалися отриманими на заняттях конструктивними уміннями. Завдання поступово ускладнюються, частіше вихователь пропонує самим подумати, як можна збудувати, не показуючи при цьому прийомів.

Діти також вчаться  зберігати порядок на своєму робочому місці: розкладають будівельний матеріал на столах в тому порядку, в якому показав вихователь. Після закінчення занять і ігор розбирають споруду, укладають матеріал на столі в тому порядку, в якому він знаходився перед заняттям.