Характеристика та види систем вищої освіти. Структура вищої освіти

 

 

 

 

 

Індивідуальне науково-дослідне завдання на тему « Характеристика та види систем вищої освіти. Структура вищої  освіти »   з дисципліни «Методика викладання спеціальних  дисциплін»

ЗМІСТ

 

Вступ

1. Системи вищої освіти в країнах світу  (Франція, США, Німеччина,

 Росія) 4

2. Структура вищої освіти України 10
3. Освітні рівні вищої освіти 11
4. Освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти 12

Висновки 15

Список використаних джерел 16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Сьогодні вища освіта - одна з визначальних чинників відтворення інтелектуальних і продуктивних сил суспільства, розвитку духовної культури українського народу, гарант майбутніх успіхів у зміцненні авторитету України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної і правової держави.

Процес об'єднання Європи, його рух на Схід супроводжується створенням спільного освітнього і наукового простору, розробкою єдиних критеріїв і стандартів у галузі освіти і науки, і якість вищої освіти є основою формування цього простору. Ніколи ще проблема якості освіти в Україні не мала такого важливого ідеологічного, соціального, економічного і технічного значення, як зараз.

Основними принципами, які зумовлюють розвиток системи вищої освіти України  в сучасних умовах, є:

- створення інноваційного простору на основі освітньої і наукової підтримки. Саме інноваційний шлях розвитку суспільства можна забезпечити, сформувавши покоління людей, які мислять і діють поновому. Звідси - значна увага до загального розвитку особистості, її комунікативних здібностей, засвоєння знань, самостійності у прийнятті рішень, критичності та культури мислення, формування інформаційних і соціальних навичок. Таких підходів вимагає головна педагогічна ідея сучасності-освіта протягом усього життя;

- адаптація системи вищої освіти України до норм, стандартів та основних принципів Європейського простору вищої освіти;

- забезпечення соціального контексту вищої освіти, що надасть можливість випускникам вищих навчальних закладів формувати свою професійну кар'єру на принципах соціальної справедливості, відповідальності, загальнолюдських цінностей.

Освітній сектор, включаючи вищу освіту, вважається сферою діяльності стратегічного значення, пріоритетного  розвитку суспільства та держави.

 

 

1. Системи вищої освіти в ряді країн світу

(Франція, США, Німеччина, Росія)

 

Франція

 

Систему вищої освіти у Франції  становлять 87 університетів, з яких п'ять - недержавні католицькі інститути та три - національні політехнічні інститути університетського типу. При університетах є спеціалізовані інститути: 113 технологічних, 66 професійних і 30 педагогічних. Держава в особі Міністерства у національному навчанні, вищій освіті і науці залишає за собою основні функції управління. Більшість спеціалізованих вузів підпорядковується профільним міністерствам і відомствам. Держава також залишається основним джерелом фінансування вищої освіти.

Вища освіта у Франції поділяється  на три цикли:

• перший цикл триває два роки, після яких студент отримує диплом про загальну університетську освіту (DEUG);
• другий цикл готує до отримання ліцензіату (університетський ступінь, один рік після DEUG) та до магістратури (університетський ступінь, рік після ліцензіату);
• третій цикл має дві спеціалізації:
• диплом про вищу спеціалізовану освіту (DESS, рік після магістратури), після отримання якого випускник може іти працювати;
• диплом про поглиблене навчання (DEА, що готує до наукових досліджень, рік після магістратури), отримавши який випускник продовжує роботу у сфері наукових досліджень.

 

 

 

 

 

США

 

Система вищої освіти США, як і всієї  освіти, децентралізована. Кожен штат має повноваження проводити свою освітню політику у відповідності з федеральним законодавством. У відношенні вищої освіти, що в США дають університети і коледжі з чотирирічним періодом навчання, департаменти освіти штату встановлюють мінімальні вимоги. Вони в основному направлені на відповідність діяльності університету загальнодержавній політиці.

У Федеральному уряді США за освіту відповідає Департамент освіти, який і визначає пріоритетні для країни в той чи інший момент освітні  сфери. Конгрес США приймає закони, прямо або побічно впливають на посилення освіти в країні, а Департамент розподіляє фінансування з федерального бюджету і контролює його використання.

Останні 10 років США особливо акцентують увагу на науковій діяльності університетів, роблячи ставку на розвиток наукового потенціалу країни. У зв'язку з цим федеральне фінансування приватних університетів досягло 10% від загальних потреб університету, в той час як штат і місцеві органи фінансують "приватників" не більше ніж на 1%.

Приватні університети і коледжі  мають не тільки самостійне управління, але і свою власність: землі, будівлі, наукові лабораторії, в яких наукові  дослідження проводяться за контрактом. Багато університетів дають студентам  кредити на навчання, відсоток від  яких становить найбільшу частину загального фінансування (31%). Випускник університету, який отримав добру освіту, повертає кредит з відсотками протягом 2-3 років. Ті ж, хто платить за навчання зі своєї кишені, фінансують університет на 24%. На приватні пожертвування і гранти припадає 14% фінансування, і 20% складають інші джерела.

Всього в США близько двох з половиною тисяч коледжів з  чотирирічним курсом навчання (бакалаври) та університетів. У них навчаються майже 15 млн студентів. Поряд з  приватним вищою освітою у США існує державна форма у вигляді публічних (громадських) університетів і коледжів. У кожному з 50 штатів є як мінімум один державний університет і кілька коледжів.

У США навчається найбільше у  світі кількість іноземних студентів (близько 600 тис. осіб). Їх приваблює, насамперед, можливість вибору навчальних дисциплін та програм, практична спрямованість яких не може зрівнятися ні з однією країною миру. Кожен університет має свою систему оцінки знань і свій диплом. Університет безпосередньо спілкується з роботодавцями, які замовляють фахівців і надають фінансування.

 

Освітні рівні в США

 

Undergraduate level

 

Undergraduate level передбачає навчання в коледжі або університеті в якості студента. Курс для студентів є чотирирічним, і випускники коледжів і університетів отримують ступінь Bachelor of Arts (ВА) or Bachelor of Sciences (BS), яка відповідає вітчизняному диплому про вищу освіту.

Випускники наших шкіл мають  відповідний рівень, який дозволяє їм вступити в якості “undergraduate”. Студенти, що навчаються на 1-му, 2-му, 3-му курсах у вітчизняних вищих навчальних закладах, також мають право вступати в якості студента як “transfer student”.

 

Graduate level

 

Graduate level – це аспірантура. Випускник американської аспірантури отримує ступінь Master of Arts (M/l) /Master of Sciences (MS) або Doctor of Philosophy (PhD). В системі освіти США PhD – найвища наукова ступінь. PhD зазвичай присвоюється після трирічних програм навчання та захисту дисертації оригінального дослідження. Ступінь PhD вважається необхідною для тих, хто хоче стати вченим і займатися наукою.

Після завершення аспірантської програми за два роки можна отримати ступінь  МА або MS. Зазвичай вважається, що ступінь MA / MS для тих, хто не збирається займатися  наукою, але хоче підготувати себе до практичної роботи, наприклад, у сфері бізнесу (Master's of Business Administration - MBA).

Студенти, які мають диплом про  вищу освіту або навчаються в аспірантурі, можуть вступати до аспірантури в  Америці. Люди, які мають ступінь  кандидата наук, також можуть вступати до аспірантури, але їм слід себе запитати, чи варто повторювати аспірантську програму (2-3 роки).

 

Post-doctoral research

 

Ті, хто має ступінь кандидата  наук, можуть звернутися в американські університети і дослідницькі центри, щоб поїхати на стажування для дослідницької роботи або читання лекцій.

 

 

Німеччина

 

Система вищої освіти Німеччини об'єднує 345 навчальних закладів, більшість з яких державні (98%). Приватні вузи повинні мати державну ліцензію. У них навчається близько 2 млн студентів. Основу системи складають університети і прирівняні до них вузи. До вузів не університетського типу належать професійні вищі школи, які дають профільну освіту в сферах бізнесу, економіки, сервісу, сільського господарства і прикладного мистецтва, а також коледжі мистецтв. На регіональному рівні вузи підпорядковуються земельною профільним міністерствам, які затверджують підручники для використання в школах даної землі. У кожній із земель діє свій закон про освіту, складений на основі Федерального рамкового закону про вищу освіту.

В основному вищу освіту в Німеччині, в тому числі і друге, є безкоштовним для вітчизняних та іноземних  студентів. Лише нечисленні приватні університети беруть плату.

У Німеччині встановлені загальні правила прийому до вузів. "Перепусткою" до університету є диплом про середню освіту (Abitur). Якщо оцінки у ньому відповідають загальновстановленими стандартам, то зазвичай абітурієнт вступає без іспитів. Об'єднання Німеччини зумовило реформу вищої освіти, що почалася в 1991-му. Суть її - в уніфікації стандартів освіти. Це призвело до того, що диплом Abitur перестав розглядатися як гарантія рівня підготовки його володаря. Тому деякі престижні університети проводять вступні іспити і конкурси, особливо це стосується медичного факультету. І надалі коло німецьких вузів, що практикують систему конкурсного відбору серед абітурієнтів, буде розширюватися.

Головним принципом вищої освіти в Німеччині є "академічна свобода", яка дозволяє студенту самостійно вибирати навчальні дисципліни. Однією з особливостей німецьких вузів є зв'язок навчального процесу та наукових досліджень, яка визначає особливості графіка студента: кожен семестр складається з лекційних та нелекційних періодів, під час яких він повинен займатися самостійною науковою роботою.

У німецьких університетах студент може отримати - в залежності від спеціальності - диплом (Diplom), академічний ступінь магістра (Magister), або скласти державний іспит (Staatsexamen) як випускний (все це - рівноцінні кваліфікаційні звання). Крім того, останнім часом вводяться програми навчання з всесвітньо визнаними академічними ступенями: бакалавра (Bachelor / Bakkalaureus, BA, B.Sc., B. Eng.) Та майстри (Master, MA, M.Sc., M. Eng.) .

Чи отримає студент диплом або  ступінь магістра, залежить, як правило, від обраної спеціальності. Навчальні програми з природничих і технічних спеціальностей і більшість програм з соціології та економіці передбачають отримання диплома. Студентам потрібно написати дипломну роботу, досить велику за обсягом, і здати кілька усних і письмових іспитів. Диплом є кваліфікаційним свідоцтвом про освіту, що дає право професійної діяльності за багатьма спеціальностями у промисловості й економіці.

Першим підсумковим іспитом  на присвоєння професійної кваліфікації з гуманітарних наук і, частково, соціології є іспит на присудження академічного ступеня магістра (Magistergrad). Для цього студентові доведеться здати іспити з двох профілюючих предметів (Hauptfach) або одному профілюючого і двом додатковим (Nebenfach). Студенти також пишуть наукову роботу.

Державний іспит здається за тими спеціальностями, успішне вивчення яких дає право працювати в Німеччині в якості державних службовців (вчителі, судді) або за професіями, які знаходяться під контролем держави 9врачі, юристи, фармацевти). Порядок проведення іспитів встановлюється державою або відповідної федеральної землею в Положенні про екзаменаційних вимогах.

Як правило, державний іспит  складається з двох частин: Перший іспит і Другий.

Студент може отримати академічну ступінь  доктора по будь-якій із спеціальностей, які викладаються в німецьких університетах, за умови, що він закінчив навчання з добрими оцінками. Студент сам знаходить собі наукового керівника, який пропонує студентові тему дисертації. У принципі, студент не обмежений у часі, хоча від нього чекають нових досягнень в обраній ним області.

 

Росія

 

Росія вже два роки є учасником Болонського процесу. У той же час один з найбільш елітних університетів Росії, Московський державний університет, не підтримав Болонський процес. Вузи такого рівня досить авторитетні і їм немає необхідності приєднуватися до загальноєвропейського простору.

Проблеми системи вищої освіти в Росії і України дуже схожі: обидві країни вийшли з радянської вищої школи. Так само, як і в  нас, якість фахівців, що випускаються російськими університетами, не відповідає вимогам ринку. У Росії дворівнева система вищої освіти була введена кількома роками раніше, ніж в України. Але там, як і у нас, поруч із рівнем бакалавра та магістра, зберігається рівень "дипломованого спеціаліста ".

Тим не менше на шляху до інтернаціоналізації  вищої освіти Росія випереджає Україну. У РФ уже близько двох років закріплена міждисциплінарність, що дає можливість студентам вибирати курси на різних факультетах.

 

 

Ступені вищої професійної освіти

 

У Російській Федерації встановлюються наступні ступені вищої професійної  освіти:

• вища професійна освіта, що підтверджується присвоєнням особі, що успішно пройшов підсумкову атестацію, кваліфікації (ступеня) "бакалавр";
• вища професійна освіта, що підтверджується присвоєнням особі, що успішно пройшов підсумкову атестацію, кваліфікації "дипломований спеціаліст ";
• вища професійна освіта, що підтверджується присвоєнням особі, що успішно пройшов підсумкову атестацію, кваліфікації (ступеня) "магістр".