Географічне краєзнавство як засіб розвитку творчої особистості

ГЕОГРАФІЧНЕ КРАЄЗНАВСТВО

  ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ 

Павлюк  Інна Василівна, вчитель  географії 

Веселинівської  районної гуманітарної гімназії 

                                    Культура, як рослина: у неї  не лише гілки, але  й корені.

        Надзвичайно важливо, щоб ріст починався саме з коренів.

                                                                                                                                                                   Д.С.Ліхачов 

     Працюю  в школі  18 років, за ці роки я навчилася розуміти, як діти відчувають світ природи. Зрозуміла, що найголовніше для будь-якого вчителя – це виховання творчої індивідуальності кожної дитини.  Але зіткнулася з такою проблемою, як відсутність інтересу  у більшості учнів до предметів, що вивчаються. Мабуть, це головна проблема всієї сучасної  школи.   Як  пробудити  в дітях інтерес до знань?   Взагалі-то секрет плідного навчання відомий вже давно, ще давньогрецький історик Плутарх сказав «Розум – це не чаша, яку треба наповнити, а факел, який необхідно запалити». Цей  вислів може служити керівництвом нам – сучасним педагогам.

     Творчі  здібності розвиваються протягом усього життя особистості завдяки засвоєнню  нею суспільно - історичного досвіду. Особливо інтенсивно цей розвиток  відбувається в шкільні роки. У  дітей проявляються здібності до найрізноманітніших видів діяльності, у тому числі творчої. Одним з найважливіших моментів змісту її є пошук суб’єктом нових для себе знань як орієнтувальної основи. Саме в цьому плані величезні можливості має шкільне географічне краєзнавство.

     Але як розпалити вогонь пізнання?   Це питання я ставлю собі  щодня, вирушаючи до школи.   А можливо, потрібно просто навчити дітей „побачити світ у краплині води”, навчити пізнавати природу і жити за законами природи, розвиватися , самовдосконалюватися і творити. У досягненні поставленої мети мені допомагає краєзнавчий принцип навчання географії.

     Рідна природа — могутнє джерело  виховання учнів. Діти помічають  в природі все: маленьку мурашку, шелест трав, шепіт листя, красиву  квітку. Досліджуючи природу, дитина пізнає глибше навколишнє середовище, розвиває інтелект і культуру. Школа має широкі можливості використовувати природне довкілля як природну лабораторію для дослідження рідного краю. І тому одне із основних завдань сучасного навчання географії — зробити все можливе, щоб результати наукового пізнання у вивченні своєї місцевості стали надбанням кожного учня. Але це, як відомо, досягається не шляхом передачі відповідних знань, а шляхом їх свідомого осмислення учнями.

     Під поняттям «краєзнавство» розуміється «всебічне вивчення місцевими силами певної території рідного краю, здійснюване на науковій основі» [ ]. Об'єктами для краєзнавчого вивчення є природа, історія місцевості, населення, господарство, культура, мистецтво й інші сторони життя рідного краю.

     Великий педагог К. Д. Ушинський писав, що дітей насамперед треба ознайомлювати не з винятковими явищами природи, а навчити їх знаходити цікаве в тому, що їх усюди оточує.

     О. С. Барков наголошував, що «краєзнавство  — є комплекс наукових дисциплін, різних за змістом і частковими методами дослідження, але які ведуть у своїй сукупності до наукового і всебічного пізнання краю» [ ]. Тому й не дивно, що краєзнавством займаються історики, біологи, працівники мистецтва, архітектури.  

      Однак завдання синтезу окремих краєзнавчих  досліджень випадає на долю географа, бо в загальній системі наукових дисциплін географія має найкращі можливості комплексного пізнання рідного краю.

     Ідея  вивчення рідного краю і використання краєзнавчого матеріалу в навчально-виховній роботі не нова, її основа закладена в працях великого чеського педагога Я. А. Коменського, французького мислителя і педагога Ж.-Ж. Руссо і великого російського вченого і просвітителя М. В. Ломоносова.

     К. Д. Ушинський рекомендував навчати географії «колом, що розширюється»: від знайомого — до загального, від близького (свого краю) до далекого (всієї країни).

     Навчання  географії на місцевому матеріалі, пропагандистом якого був К. Д. Ушинський, поклало початок батьківщинознавчому напряму в географії, що стало основою сучасного краєзнавства.

     Софія Русова в праці „Нова школа” (1917) наголошувала на вивченні географії  та історії рідної місцевості, визначальної ролі природи свого краю.

     У підручнику „Початкова географія” вона звернула увагу на поняття про батьківщинознавство, а конкретніше (у сучасному трактуванні) – про рідний край.

     С.Ф. Русова вважала, що краєзнавча робота допомагає краще пізнати рідний край, вивчати його природні багатства, формує любов до своєї місцевості, рідних, природних краєвидів. У своїх працях вона писала про зв’язок теоретичних знань з навколишньою дійсністю. Краєзнавчу роботу в школі вона вбачала у вивченні навколишнього середовища з позицій бачення географічної картини світу, де „сучасне  життя не як щось одірване – випадкове, а як частина чогось великого, суцільного, що має зв'язок із майбутнім” [ ].

     Багатий внесок у розвиток географічного  краєзнавства в першій половині ХХ століття зробили О. Калитовський, С. Руданський, А. Бєлоха, А. Іванівський, С. Рудницький.

     У повоєнні роки теорією географічного краєзнавства займалися видатні географи і методисти М. М. Баранський, П. В. Іванов, В. О. Кондаков, Ю. Г. Саушкін, К. Ф. Строєв. В Україні питання теорії краєзнавства розробляли І. Т. Прус, М. Т. Янко, Є. Й. Шипович, В. П. Замковий, В. П. Корнєєв та ін.

     Відстоював краєзнавчий принцип у навчанні, В. О. Сухомлинський. Учений-педагог розробив струнку систему форм і методів краєзнавчої роботи в школі, він зазначав, що через краєзнавство кожен учень залучається до безпосередньої участі у великій і корисній справі. Педагог підкреслював : „Подорожі рідним краєм з палицею в руках, рюкзаком за плечима так само необхідні, як читання хорошої книжки. Хто пройшов у роки отроцтва і ранньої юності сотні кілометрів по рідній землі, тому доступне велике почуття любові до Батьківщини”[  ].

     Російський  учений і методист В.П. Максаковський, який уперше узагальнив зарубіжний досвід викладання географії, пише про те, що головною метою навчання географії  у найзагальнішій формі є формування у свідомості школяра науково об’єктивної картини рідного краю, своєї країни і всього світу та водночас виховання його як особистості, готової до активної життєдіяльності і застосування набутих знань та вмінь у різноманітних життєвих ситуаціях [  ].

     Опираючись  на досвід своєї роботи, я ще раз  переконуюсь, що всебічно розвивати світогляд учнів, прищепити їм навички дивитися на світ очима дослідника, розуміти суть явищ допомагає використання краєзнавчого принципу навчання. Це дає можливість будувати роботу на уроці за дидактичними правилами — від простого до складного, від відомого до невідомого, від близького до далекого, від конкретного до абстрактного.

     Навчання  з використанням краєзнавчого матеріалу полегшує засвоєння учнями наукових понять і закономірностей, є важливим засобом виховання і могутнім джерелом знань. Багатогранне і різноманітне життя рідного краю дає невичерпний цікавий наочний матеріал для навчання і виховання дітей, допомагає поєднувати теорію з практикою. При здійсненні краєзнавчого принципу навчання в розумінні учнів встановлюється зв'язок між географічними поняттями, які вивчаються, та закономірностями і їх проявом на конкретній території. Спостереження процесів та явищ оточуючого середовища є найвищою формою прояву наочності в навчанні географії, доводить учнів до розуміння природи як єдиного цілого, де все зв'язане та взаємообумовлене і безперервно розвивається.

     Програма шкільного курсу дає великі можливості для використання краєзнавчого матеріалу під час вивчення тем «Рельєф і поверхня Землі», «Літосфера», «Гідросфера», «Атмосфера», «Біосфера», «Земля в космічному просторі» (6 клас).

     Тут виконується ціла низка практичних робіт на місцевому матеріалі: діти здійснюють метеорологічні й фенологічні спостереження, складають опис природного комплексу, знайомляться з господарською діяльністю людей села, району, області. У 7 класі, вивчаючи природу материків, використовуються набуті раніше знання про рідний край, діти вчаться встановлювати зв'язки між природними компонентами, порівнювати краєвиди нашого краю з природою інших материків.

     У 8 класі, вивчаючи курс «Географія України», розширюють уже відомі знання про  природу рідного краю та вивчають природу нашої Батьківщини відповідно до принципу «від близького — до далекого». У 9 класі  вивчається розділ «Географія своєї області»( див. додаток ).

     Сучасне шкільне краєзнавство знаходиться  в досить складному становищі: з  одного боку, всі визнають його необхідність і навіть обов’язковість, але з  іншого – 

 йому  виділяється досить мало місця  в навчальних планах, оскільки  за програмою 12 річної школи   розділ  «Географія своєї місцевості»  повністю вилучений з програми 8 класу, а в 9-му на його  вивчення відведено всього 3 години. Через цілий ряд причин на  цю тему у вчителів не вистачає навіть резервного часу, і як наслідок, школярі позбавлені можливості знати  якомога більше про свій край. За таких умов вчитель змушений надолужувати це за рахунок позакласної роботи.

      Друга і не менш важлива проблема –  це недостатнє методичне забезпечення для викладання краєзнавчих розділів та курсів, відсутність навчальних атласів окремих регіонів України, які могли б значно покращити якість краєзнавчої роботи, допомогти вчителеві організувати самостійне, пошуково-дослідницьке вивчення матеріалу.

     Працюючи  над своєю методичною темою, я замислююсь над тим, щоб кожен урок був побудований методично грамотно, дбаю про те, щоб уроки не були схожі між собою. Прищеплюю учням навички самостійної роботи з книгами, картами, першоджерелами, привчаю до дослідження, пошуку, спостережливості. Формую в дітей розуміння, що природа рідного краю, діяльність його населення є невід'ємною складовою природи та господарства всієї нашої держави, всієї планети Земля.

     На  уроках приділяю увагу організації навчальної діяльності учнів залежно від її змісту й готовності дітей.

     В основу моєї краєзнавчої роботи покладені наступні принципи:

1. Ідейно-моральна спрямованість.

     Діяльність  учнів підпорядковую завданням розвитку творчості, становлення духовності і національної свідомості, формуванню високої громадянськості.

2. Науковість.

     Методика  краєзнавчих досліджень ґрунтується на вивченні наукової літератури, зв'язках і консультаціях зі спеціалістами.

3. Комплексність і систематичність.

     Краєзнавче  навчання здійснюю одночасно за всіма напрямами і упродовж року.

4. Плановість і наступність у роботі.

     Маю продуману програму досліджень і план роботи. Краєзнавчою роботою  займаюся безперервно. Наступність у роботі здійснюється встановленням зв'язків між різновіковими групами школярів.

5. Краєзнавчу роботу підпорядковую навчально-виховним цілям школи.

6. Компетентність вчителя в галузі краєзнавства. Постійно займаюсь самоосвітою з питань краєзнавства.

7. Популяризація туристсько-краєзнавчої роботи полягає в тому, що результати своєї діяльності  оформляємо та експонуємо в шкільному краєзнавчому музеї, презентуємо перед учнями гімназії, батьками та громадськістю.

     Принцип краєзнавства у своїй роботі реалізую через використання  різноманітних методів і форм роботи (додаток 1), проведення найбільш доступних і масових форм вивчення природи та господарства рідного краю, в яких переважають елементи живого спостереження, екскурсії, подорожі та походи. Значення екскурсій полягає в цілеспрямованому вивчені рідного краю для здобуття загальногеографічних знань (додаток 2, фото ). Вважаю, що тільки так можна навчити своїх учнів «не лише дивитися, а й бачити, не лише знати, а й розуміти», прищепити їм той «інстинкт місцевості», про який говорив свого часу К. Ушинський, коли радив викладати географію на основі краєзнавства.

     Вдалою  формою залучення моїх учнів до краєзнавчої роботи є проведення предметних тижнів, що стали традиційними в нашій гімназії. До заходів тижня входить проведення краєзнавчих вікторин (для різних вікових груп), краєзнавчих конкурсів, заочних туристичних подорожей, усних журналів. Цікаво проходять виставки «Зелена аптека нашого краю»,  «Дива Долини троянд».