Однак виявлення на ранніх  етапах життя художньо-творчих  здібностей ще не є запорукою  досягнення особистістю мистецьких  висот у майбутньому. Багато  що залежатиме від того, наскільки  наполегливо і в яких наставників  вона опановуватиме таємниці творчості, від потенціалу її таланту, здоров’я, характеру, волі, здатності жертвувати в ім’я головної мети різноманітними привабами життя і навіть від особливостей фізіологічного розвитку у підлітковому віці. Тому естетичне виховання тісно пов’язане з розумовим, моральним, трудовим і фізичним. З розумовим вихованням воно має спільний об’єкт освоєння — навколишню дійсність, яку дитина пізнає розумово і естетично, і спільну основу — сенсорний досвід. Процес естетичного пізнання і художньо-творча діяльність удосконалюють психічні процеси (мислення, пам’ять, уяву). Особливо важлива ця діяльність для розвитку зорової, слухової, моторної пам’яті, музичного слуху. Мистецтво відкриває дитині життя у всьому багатстві предметів і явищ, їх взаємозв’язків і взаємозалежностей, збагачує новими уявленнями, вчить робити нескладні умовисновки.

      Багато чинників єднають естетичне  виховання з моральним, адже  обидва ці виховні напрями  засновані на почуттях, позитивних  і негативних переживаннях. Не  випадково, характеризуючи вчинки людини, використовують категорії естетики (“гарний вчинок”). У процесі художньої діяльності дитина вчиться ставити цілі і досягати їх, передбачати шляхи здійснення задуму, виявляти витримку, цілеспрямованість, зосередженість. Мистецтво є засобом спілкування і взаєморозуміння, єднання дітей у спільних переживаннях і діях.

      З фізичним вихованням естетичне  поєднує відчуття злагодженості,  краси, ритмічності дій, що  координує рухи дитини, вчить  відчувати своє тіло, породжує  бажання бути гарним, спритним. В оцінках стану фізичного розвитку і здоров’я також використовують естетичні критерії (щоб бути гарним, потрібно бути здоровим, охайним тощо).

      Багатоаспектні завдання естетичного  виховання можуть бути вирішені  на основі розвитку таких важливих  особистісних якостей, як ініціативність, креативність, здатність своєрідно сприймати світ.

Зміст естетичного виховання  дітей дошкільного  віку

    Естетичне виховання передбачає формування знань, умінь, навичок, почуттів, інтересів, потреб, оцінок і смаків, які реалізуються в естетичній діяльності дошкільника. Попри певні особливості, зумовлені специфікою дошкільних закладів, належністю дітей до певної вікової групи, його зміст вибудовується за такими напрямами:

     1. Формування знань про прекрасне  в житті, природі, вчинках людей. У процесі естетичного виховання у дітей формуються загальні уявлення про прекрасне у повсякденному житті, природі та мистецтві, його антагонізм із потворним, аморальним, антигуманним. Вони отримують найпростіші уявлення про види мистецтва: графіку, скульптуру, живопис, декоративно-прикладне мистецтво, літературу, музику та їх жанри, засвоюють основні естетичні поняття, загальні категорії, наприклад “прекрасне”, “потворне”. Зміст категорій, понять естетики стає для них зрозумілим, якщо дорослі розкриватимуть багатоманітність краси як феномену через предмети побуту, іграшки, явища природи, поведінку людини, твори мистецтва, знайомлячи пізніше їх з різними видами мистецтва — звертатимуть увагу на те, що всі вони мають специфічні, властиві тільки їм виражальні засоби, а в кожного митця є своя творча лабораторія.

      У старшому дошкільному віці  педагог підводить дитину до  розуміння важливості морального  чинника в мистецтві, який унеможливлює  використання таланту в антигуманних  помислах, наслідком чого є расова, релігійна ворожнеча, жорстокість, агресивність, використання сили, нерідко — збройної, у вирішенні складних проблем взаємодії народів, людей.

      Отже, до змісту естетичного виховання  входять різноманітні знання  про прекрасне в житті, природі,  вчинках людей.

     2. Розвиток естетичних умінь і  навичок. З ранньої дошкільної  пори дітей привчають спостерігати  за явищами і предметами навколишнього  світу, бачити їх загальні та  специфічні властивості, з використанням  різних матеріалів створювати  прості предмети, сюжети, композиції, слухати музику — опановувати навички співу, гри на музичних інструментах, ритмічних рухів.

     3. Формування естетичного ставлення.  Різноманітні предмети і явища  навколишньої дійсності збуджують  у душі дитини емоційний відгук  на прекрасне, добрі почуття, прагнення до творчої діяльності. Компонентами естетичного ставлення є здатність до емоційного переживання, активного засвоєння художнього досвіду, самостійних пошукових дій, художні та творчі здібності.

     4. Розвиток творчої діяльності. Важливою  складовою естетичного виховання дітей дошкільного віку є формування у них самостійних творчих дій. Прагнення до творчості вони виявляють передусім у провідній своїй діяльності — у грі. Всі близькі до гри види творчості зумовлені потребою дітей у діяльному, образному освоєнні вражень. Поява самостійної художньої діяльності є ознакою поступального розвитку дитини.

      Елементи творчості спостерігаються  вже тоді, коли діти обирають  тему зображення і знаходять  способи здійснення задуманого. Поступово вони вчаться комбінувати їх у відображенні дійсності. На цьому шляху дошкільнят весь час переслідуватиме проблема відсутності знань, нерозвиненості навичок. Тому обов’язково поруч з ними має бути обізнаний, дбайливий педагог, здатний своєчасно підказати і показати дітям способи подолання труднощів.

      Неабияке значення має створення  можливостей для прилучення дітей  до різноманітних видів художньої  діяльності, що дасть їм змогу  розширити діапазон естетичного  пізнання світу, спробувати свої  сили у різних сферах, зосередитися на найпривабливішій і найперспективнішій для себе. Найчастіше у закладах дошкільного виховання дітей прилучають до таких видів художньої діяльності:

    — зображувальна діяльність (сприймання творів образотворчого мистецтва, малювання, ліплення, виготовлення аплікацій);

    — музична діяльність (сприйняття музики, співи, ігри, танці, хороводи, гра на музичних інструментах);

    — художньо-мовленнєва діяльність (слухання казок, розповідей, читання віршів, творчі розповіді тощо);

    — театралізована діяльність.

      Непідробний інтерес до такої діяльності, наполегливе, терпляче намагання пізнати й опанувати її таємниці є першими сигналами творчого начала особистості, наявність якого діагностують за такими критеріями:

    — ставлення, інтереси, здібності, які  знаходять утілення у художній творчості;

    — способи творчих дій;

    — якість продуктів дитячої художньої  діяльності.

      Творчі здібності дітей у художній  діяльності формуються на тлі  загального розвитку і завдяки  спеціальному навчанню. При цьому  важливо пам’ятати, що художні можливості дітей диференційовані, а про результати їхнього навчання свідчить не лише те, наскільки вміло вони малюють, співають, читають вірші, а й глибина і сила інтересу, ставлення до якості виконання завдання, прагнення і намагання вдосконалювати навички художньої діяльності.

      Поліпшенню змісту естетичного  виховання сприяють створення  у дошкільних закладах розвивального  виховного середовища, модернізація  засобів і методів роботи з  дітьми, спрямованої на розвиток  їхнього творчого ставлення до  естетичного освоєння дійсності, відображення його у власній творчій діяльності.

Засоби  та методи естетичного  виховання

    Основою процесу естетичного виховання  є спільна діяльність педагога і  дитини, спрямована на розвиток у неї  здібностей до сприймання прекрасного, мистецьких цінностей і продуктивної діяльності. До загальних умов естетичного виховання належать: відповідно організоване середовище, в якому росте і виховується дитина; використання в оформленні приміщення дошкільного закладу творів мистецтва (репродукцій картин, естампів, скульптур та ін.); залучення дітей до художньої діяльності; враховування інересів, нахилів.

      Засобами естетичного виховання  є відібрані педагогом і спеціально  організовані для виховання дітей  предмети і явища навколишньої  дійсності. До них належать:

     1. Естетика побуту. Покликана навчити  дитину відчувати і розуміти  красу життя, виховати в неї  прагнення створювати і берегти  її. Художнє оформлення дошкільного  закладу обумовлюється змістом  виховної роботи, вимогами щодо  охорони життя і зміцнення  здоров’я дитини, її художнього розвитку. Чистота і порядок є не лише гігієнічними, а й естетичними вимогами до інтер’єру дитячого садка. Важливо, щоб його оформлення було стильово витриманим. В оформленні приміщень можна використовувати малюнки дітей, батьків, вихователів. Відповідним гігієнічним та естетичним вимогам має відповідати й оформлення майданчика дитячого садка.

     2. Твори мистецтва. їх використовують  в оформленні побуту, під час  навчання, самостійної діяльності. З цією метою підбирають твори  побутового і казкового живопису (портрети, натюрморти, пейзажі), графіки (естампи, гравюри, офорти, книжкові ілюстрації), малі форми скульптури (вироби з фаянсу, гіпсу, дерева), твори декоративно-ужиткового мистецтва (кераміка, художнє скло, народні Декоративні вироби та ін.). Різноманітні заходи у дитячому садку обов’язково супроводжуються музикою (ранкова гімнастика, дозвілля тощо).

     3. Природа. Виростаючи серед природи,  дитина вчиться бачити гармонійність,  красу, багатство барв кожної  пори року, відтворювати свої  враження в усній розповіді, малюнках та ін. Усе це супроводжується розповідями педагога про те, що природа є наймогутнішим і найдосконалішим творцем прекрасного, у ній черпають натхнення живописці, композитори, письменники, використанням їхніх творів (наприклад, “Пори року” П. Чайковського, репродукції картин С Васильківського, І. Шишкіна та ін.).

      Ефективними є екскурсії в  природу, адже пережиті дитиною  у дошкільному віці враження  залишають слід на все життя.  В. Сухомлинський радив використовувати  природу для виховання у дітей поваги до всього живого, з якої починається повага до людини, інтерес до її життя, гуманізм. Для педагога важливо підібрати такі слова для супроводу спостереження, які відповідали б завданням естетичного виховання.

     4. Спеціальне навчання. Формуванню уявлень про прекрасне, навичок художньо-творчої діяльності, розвитку естетичних оцінок, переживань і смаків сприяє спеціальне навчання дошкільнят у дитячому садку. Для цього використовують різні види занять, художньо-дидактичні ігри, свята, ранки, екскурсії, прогулянки, перегляди кіно і телепередач, спектаклів тощо.

     5. Самостійна художня діяльність  дітей. Є важливим засобом естетичного  виховання дошкільників. У процесі  художньої діяльності вони реалізують  свої творчі задуми, задатки, які  згодом можуть розвинутися у здібності до художньої творчості.

      Розвиток самостійної художньої  діяльності стимулюють такі чинники:

    — процес навчання на заняттях, його розвивальний характер, формування способів самостійних  дій;

    — художні враження дітей, що спонукають до подальшого втілення їх у діяльності;

    — педагогічно доцільне естетичне  предметне середовище;

    — заохочувальний вплив батьків, які  стимулюють творчі пошуки і спроби дітей;

    — опосередкований вплив педагога, який ініціює самостійний пошук  дітей.

      Для розвитку самостійної художньої діяльності в групі створюють спеціальні зони (центри) з необхідним обладнанням, матеріалами, якими діти можуть вільно користуватися. Педагог при цьому дбає про урізноманітнення діяльності дітей, поєднання різних видів художньої діяльності: зображувальної, художньо-мовленнєвої, театрально-ігрової, музичної.

     6. Свята. З ними пов’язані яскраві естетичні переживання дітей, прагнення випробувати себе у різних жанрах мистецтва. Підготовка до свята, участь дітей у створенні його програми, умов проведення, очікування святкового дійства формують особливий передсвятковий колективний настрій. До участі у підготовці та святкуванні часто залучають батьків дітей, що додає їм емоційної теплоти.