Розвиток
пам'яті залежить від того, як забезпечується
управління цим процесом. Педагоги
мають створювати умови, що прискорюють
навчання, дають можливість краще
засвоїти і зберегти в пам'яті
знання. Особистість тільки тоді матиме
вагомі успіхи, коли буде достатньо
наполегливо докладати зусиль до
запам'ятовування необхідного якнайбільше,
загалом і в деталях. Пам'ять
погіршується від неповного її використання.
Розвиток
пам'яті насамперед залежить від
зацікавленого включення особистості
в продуктивну діяльність, зокрема
навчальну, спрямовану на самостійне пізнання
світу або досягнення нових результатів
діяльності. Чим вагоміші мотиви супроводжують
діяльність суб'єкта, тим успішніші
результати запам'ятовування. При цьому
запам'ятовування є результативним
незалежно від того, чи ставилася
мета запам'ятати. Виховання пам'яті
нерозривно пов'язане з вихованням
самої особистості. Для розвитку
пам'яті в учнівської молоді треба
виховувати передусім позитивні
мотиви навчання і праці, любов до
знань і трудової діяльності, зацікавленість
у результатах діяльності та почуття
відповідальності за виконання своїх
обов'язків. Тільки повноцінна діяльність
особистості сприяє розвиткові доброї
пам'яті. Інтерес, зацікавленість, активне
ставлення до діяльності сприяють мимовільному
запам'ятовуванню.
Слабка
пам'ять не існує сама по собі. Це
є не що інше, як слабка увага і
розпорошена спостережливість, спрямована
одночасно на кілька предметів. Тому
треба систематично розвивати вольову
увагу й навички концентрації
думки спеціальними вправами.
Для
запам'ятовування важливим є перше
враження, його якість і глибина. Воно
посилюється комплексним сприйманням
об'єкта різними органами чуття. Вся
інформація має сприйматись як щось
змістовно ціле й значуще, логічно
пов'язане. Краще, якщо вона є предметом
активної діяльності, зацікавлених роздумів,
розумової переробки: виділення
головного, істотних зв'язків, структурування,
аргументації тощо. Легко й надійно
запам'ятовується новий матеріал, пов'язаний
з попереднім досвідом, коли він
його чимось доповнює і збагачує, розширює
можливості діяльності особи. Ефект
запам'ятовування значно посилюється,
якщо інформація є для суб'єкта необхідною,
пов'язана з метою його діяльності,
становить певний інтерес. Наприклад,
готуючись до польоту і вивчаючи
заданий маршрут, штурман не тільки
визначає й обчислює основні етапи
і контрольні пункти шляху, а й
без спеціальних зусиль добре
запам'ятовує найважливіші орієнтири,
супровідні ознаки, які допоможуть
надійно ідентифікувати його з місцевістю,
показниками приладів тощо. Така мобілізація
пам'яті пояснюється тим, що в
польоті всі дані можуть виявитися
дуже потрібними й важливими і
без них не можна якісно виконати
завдання. Незнання цих даних може
призвести навіть до аварії.
Удосконалення
пам'яті вимагає постійних тренувань.
Регулярна й напружена робота
пам'яті стає звичкою, створює умови
для формування продуктивної пам'яті.
Тренування не повинно бути ізольованим
актом, штучним повторенням одного
й того самого. Тренуючи пам'ять, кожного
разу потрібно виявляти наполегливість,
волю та впевненість, постійно домагатись
поліпшення результатів запам'ятовування.
Не треба надмірно лякати себе невдачами.
Вдосконаленню нам'яті дуже шкодять
перенапруження, негативні емоції,
пасивність і лінощі. Завдання крок
за кроком повинні збільшуватись, а
їх виконання свідчитиме про зростання
тренувального ефекту.
Важливою
умовою ефективного запам'ятовування
є дотримання певних правил:
-
запам'ятовувати треба в доброму
настрої й на «свіжу голову»,
коли ще не настала втома;
-
під час запам'ятовування не
треба чергувати матеріал, близький
за формою і змістом;
-
слід обробляти інформацію для
запам'ятовування, порівнюючи різні
дані, спираючись на асоціації
(смислові й структурні), виділяючи
опорні сигнали («вузлики на пам'ять»);
-
потрібно творчо застосовувати
мнемотехнічні прийоми, штучно
наділяючи інформативний матеріал
смисловими зв'язками, змістом, значенням,
залучаючи різні види пам'яті.
Головний
сенс мнемотехнічних прийомів полягає
в тому, що матеріал запам'ятовування
глибше аналізується, структурується
і більше усвідомлюється. Так, при
запам'ятовуванні історичних дат можна
використати порівняння за схожістю
і контрастом з відомими подіями,
при запам'ятовуванні іноземних слів
- з уже засвоєними словами або зі словами
рідної мови тощо.
Чим
більше людина знає, тим легше їй
запам'ятати нове, пов'язуючи маловідоме
з нагромадженим досвідом. Засвоєння
понять та інших інформативних даних
у процесі багаторазового повторення
створює базу для подальших асоціацій
з новим матеріалом запам'ятовування.
Тому на початкових етапах навчання, коли
нову інформацію нема з чим пов'язувати,
виникають значні труднощі й доводиться
багато разів повторювати, щоб добре
запам'ятати. Оволодіння поняттєвим апаратом
і знаннями певної галузі значно збільшує
можливості швидкого й міцного запам'ятовування
нової інформації завдяки смисловій
пам'яті.
Основним
способом поліпшення пам'яті людини
є формування вміння запам'ятовувати
й відтворювати. Пам'ять розвивається
тренуванням і наполегливою працею,
спрямованою на запам'ятовування, тривале
збереження, цілковите й точне відтворення.
Основні
прийоми довільного запам'ятовування
такі:
1.
Треба чітко визначити мету, завдання
запам'ятовування. Мнемічне завдання полягає
в чіткому формулюванні того, що і як треба
запам'ятати та міцно закріпити. Якщо таке
завдання спеціально не ставиться, то
матеріал запам'ятовується значно гірше.
Наприклад, швидко забувається матеріал,
вивчений тільки для іспиту.
2.
У довільному запам'ятовуванні
слід сформувати стійкі мотиви
до запам'ятовування, набування знань,
почуття відповідальності. Якщо
людина належним чином не вболіває
за справу, невідповідально ставиться
до запам'ятовування, то вона швидко
забуває те, що треба пам'ятати.
3.
Необхідною умовою запам'ятовування
є розуміння матеріалу, утворення
смислових зв'язків, якщо вони
недостатні, та використання ефективних
прийомів запам'ятовування. Незрозумілий
матеріал, як правило, не викликає
інтересу й запам'ятовується гірше,
ніж систематизований, зрозумілий.
Для поліпшення умов запам'ятовування
варто зробити матеріал зрозумілим і привабливим.
Застосування того чи іншого способу запам'ятовування
- це довільне асоціювання, пов'язування
певних одиниць матеріалу, який
треба запам'ятати. Щоб запам'ятати номер
телефону, кожний якось кодує його цифрові
значення, групує цифри з відомих дат,
схожих номерів і складає смисловий вираз.
Кожна людина виробляє власні прийоми
аналізу й асоціювання матеріалу для запам'ятовування.
Крім залучення логіки і розуміння, така
робота над матеріалом запам'ятовування
дає змогу привернути увагу до нього, краще
усвідомити та засвоїти.
4.
Важливою умовою ефективного
запам'ятовування є сприятливий
психічний стан для засвоєння
нового матеріалу. Погано сприймає
матеріал людина втомлена, роздратована,
пригнічена. Відомі випадки осяяння
пам'яті перед сном і після
пробудження вранці. Позитивний
ефект досягається автогенною
стимуляцією пам'яті, що пояснюється
приведенням організму в актуальний
стан і сприятливою дією механізму
релаксації.
5.
Для кращого запам'ятовування
і тривалого збереження потрібне
повторення матеріалу при заучуванні.
Правильна організація повторень
вимагає дотримування ряду умов,
зокрема розподілу повторень
у часі. Перші повторення мають
бути інтенсивнішими, оскільки забування
матеріалу на початку відбувається
швидше, а пізніше темп повторень
може бути вповільнений. Проте
не варто здійснювати повторення
надто часто, багато разів підряд,
оскільки це викликає гальмування
й утруднення під час утворення
нервових зв'язків. Для успіху
в повторенні матеріалу треба
урізноманітнити інформацію, активізувати
пізнавальну діяльність особистості.
6.
У керівництві розвитком пам'яті
учнів важливе значення має
врахування вчителем їх індивідуальних
особливостей. При цьому слід
більше спиратися на переваги
мнемічних властивостей особистості.
Виховання
пам'яті можна значно поліпшити,
якщо до цього процесу залучити самих
учнів. Зацікавившись, вони виявлятимуть
прагнення до вдосконалення та самовиховання.
Усе,
що закладено в людині природою,-
це лише можливість для розвитку, а
чи буде ця можливість втілена в
життя - це вже залежить від його
біографії, від навчання та виховання,
в тому числі у великому ступені
від свідомих, активних зусиль самої
особистості.