Ефективне використання пам'яті

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Лекція  на тему:

«Як ефективно використовувати  пам’ять»

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       

        Щоб піднятися на вищий ступінь  розвитку, дитина має засвоїти знання про навколишній світ, оволодіти  нормами поведінки, набути певних навичок  і вмінь. Все це пов'язано з  роботою пам'яті. Якби людина не запам'ятовувала  те, що сприймала, переживала, робила, її психічний розвиток був би неможливий.

       Пам'ять  у дітей молодшого шкільного  віку достатньо хороша. Вони легко  засвоюють нове, конкретне і яскраве. Як і всі психічні процеси, пам'ять  дитини тісно пов'язана з усім її розвитком. Можна було б сказати, що це період нагромадження великої  кількості уявлень, які відображають те, що учень бачить навколо себе, чує з вуст учителя, від оточення, в тому числі й однолітків, старших  братів і сестер, про що читає.

       Успіх розвитку пам'яті залежить від того, як забезпечують педагоги керівництво  цим процесом. Важливе значення для  розвитку пам'яті учнів має передусім  знання вчителем умов продуктивності запам'ятовування, відтворення та вміння керувати ними в навчальній діяльності на уроках і поза ними.

       Уявімо  собі плоский шматок глини, що має  незвичні властивості. Якщо на його поверхню надавити пальцем і відразу ж  вирівняти ямку, то після обпалювання  глини ямка знову стає ясно помітною. Ця глина має, відповідно, властивість  впродовж певного часу зберігати  слід від фізичного впливу так, що при певних умовах він знову може бути відтворений. Аналогічно пам'ять  в психології найчастіше визначається як здатність відтворювати в більшій  чи меншій відповідності з оригіналом минулі події після зберігання їх впродовж певного часу.

       Кілька  років тому видатний сучасний математик  і кібернетик фон Нейман зробив сенсаційне повідомлення. За його розрахунками виходило, що в принципі мозок людини може вмістити приблизно 100000000000000000000 одиниць інформації. В перекладі на загальноприйняту мову це означає - кожен з нас може запам'ятати всю інформацію, що знаходиться в мільйонах томів найбільшої у світі Бібліотеці імені Леніна.

       Немає сумнівів, що мнемічні процеси (процеси пам'яті) займають центральне місце і в інтелектуальній сфері особистості, і в загальному психічному розвитку школяра.

       Потрібно  відмітити, що дослідження пам'яті  людини відкриває доступ до таких  галузей психіки, знання яких має  виключне значення для вирішення  багатьох практичних завдань. Так, наприклад, для педагога дуже важливо знати, як краще структурувати учбовий  матеріал та в якій послідовності  пропонувати його учням, щоб забезпечити високу якість засвоєння при мінімальних витратах часу. Але для вирішення цієї проблеми необхідно визначити закономірності організації інформації в пам'яті та її відтворення.

       Пам'яттю з давніх-давен цікавилися філософи, психологи та фізіологи, але про  явища пам'яті - складні, феноменальні - ще багато потрібно дізнатися. А поки що уточнимо відоме і почнемо з  визначень понять, в своїй різнобарвності, що доповнюють одне одного. У Великій  Радянській Енциклопедії сказано: пам'ять - це «здатність до відтворення минулого досвіду, одна з основних властивостей нервової системи, що виражається в можливості довгостроково зберігати інформацію про події зовнішнього світу та реакції організму і багаторазово вводити її у сферу свідомості та поведінки».

       З того, що міститься в цьому визначенні, виділимо найбільш істотне, а саме:

       1. Явища пам'яті спричинені нервовою  системою, викликаються нею, складають  одну з основних її якостей, властивостей.

       2. Будь-який вплив - події зовнішнього  світу або внутрішні реакції  - залишають відбиток, інформацію  у сфері наших рухів, емоцій або думок.

       3. Пам'ять забезпечує довгострокове  зберігання одержаної інформації.

       4. Те, що стало надбанням пам'яті,  при відповідних умовах оживає, стає предметом свідомості.

       5. Процеси пам'яті - запам'ятовування, зберігання, відтворення та забування.

       Отже, пам'ять - поняття багатозначне. З  його не побутових, а наукових ознак - філософських, фізіологічних, психологічних - вчитель повинен виділити свій аспект їх розгляду - педагогічний, вирішальний  у впливі на школяра при організації  його складної учбової діяльності.

       Головна та постійна турбота вчителя - озброювати учнів міцними знаннями, тобто  у великому обсязі і надовго. Щоб  школярі зберегли здоров’я та емоціональну стійкість, рівновагу, вчителю недостатньо знати тільки свій предмет і сучасну методику його викладання. Крім цього він повинен враховувати і відомості, що стосуються психіки та безпосередньо пам'яті учня. Спершу ті, що випливають вже з визначень пам'яті: будь-який вплив, що йде від вчителя, залишає відбиток в сфері почуттів, думок або рухів учня; довгострокове зберігання потрібної інформації в його пам'яті можна організувати процесом навчання; при дотриманні певних умов сліди пам'яті оживають і набута школярами інформація (знання) виявляється, актуалізується; в залежності від нервової системи (універсальних, відповідних віку, та індивідуальних особливостей школярів) мнемічна діяльність має як загальні, так і специфічні риси.

       Стихійно  або свідомо вчитель впливає  на характер явищ пам'яті, сприяє їх правильному  рухові, але буває і заважає  повноцінному функціонуванню пам'яті та її розвитку.

       Людина  з дитинства запам'ятовує, зберігає, а в потрібний час згадує і використовує засвоєні знання.

       Пам'ять  окремої людини індивідуальна і  залежить від багатьох    факторів - фізичних та психологічних. Тому кажуть, що пам'ятей стільки ж, скільки і доброчинностей.

       Та  все ж різнобарвність видів нашої  пам'яті можна класифікувати, що, звичайно, спрощує, але в той же час і впорядковує це явище. Класифікація дає перспективну можливість вивчати феномен пам'яті.

       В основу класифікації пам'яті покладені  три ознаки, згідно з якими її розподіляють: 1) по переважанню форм психічної активності - моторній, емоціональній, образній або інтелектуальній; 2) по способу запам'ятовування - довільному або мимовільному; 3) по тривалості, строку зберігання інформації.

       Об'єкти діяльності - рух, почуття, образ або  слово - дали назви таким видам  пам'яті, як моторна, емоціональна, образна та словесно-логічна.

       Моторна пам'ять - запам'ятовування, зберігання та відтворення рухів («пам'ять тіла», «пам'ять-звичка»). Вона виражається у формуванні звичок, лежить в основі усіх практичних та трудових дій. Хода, манера розмовляти, сміятися, почерк пов'язані з моторними навичками. Моторна пам'ять іноді виявляється домінуючою.

       «Якщо ви здатні поблідніти або почервоніти при одній згадці про пережите, якщо ви боїтеся думати про давно пережите нещастя - у вас є пам'ять на почуття», - писав К.С.Станіславський про емоціональну пам'ять.

       Емоціональна  пам'ять адаптує нас до того, що відбувається, відвертаючи увагу  від поганого і скеровуючи до доброго - для здобуття настрою, що допомагає  роботі, творчості.

       Сила  емоціональної пам'яті у людей  неоднакова. Емоційно бідні не можуть відтворити пережиті почуття, більшість  людей відтворюють їх у певному ступені, артистичні ж натури не тільки сприймають гостро свої почуття та почуття інших, але й яскраво запам'ятовують пережите.

       Ще  один вид пам'яті - образна, або наглядна, вона оперує уявленнями - образами предметів, сформованими в нашому досвіді. У  відповідності з модальністю - набуттям уявлень з різних сенсорних сфер - образна пам'ять поділяється  на зорову, слухову, дотикову, нюхову, смакову. Найбільш розповсюдженою у більшості  людей є зорова та слухова пам'ять. Дотикова, нюхова та смакова пам'ять (підтверджуючи нашу феноменальну пластичність та вправність) інтенсивно розвивається у зв'язку з особливими умовами  діяльності - у дегустаторів або  при компенсації недостатньої зорової, слухової пам'яті у сліпих або сліпо-глухих.

       Чудова  образна пам'ять - особливий дар  художників, музикантів, письменників.

       Моторна, емоціональна та образна пам'ять  в своїх особливих формах притаманна і тваринам. Специфічно людська пам'ять - словесно-логічна, змістом якої є наші думки та мова.

       Словесно-логічна  пам'ять - це не просто запам'ятовування, а переробка словесної інформації, виділення з неї найбільш суттєвого, відхилення від другорядного, несуттєвого, і збереження в пам'яті не безпосередньо  сприймаючих слів, а тих думок, які ними виражені. В основі словесно-логічної пам'яті завжди лежить складний процес перекодування повідомляючого матеріалу, пов'язаний з відстороненням від несуттєвих деталей і узагальненням центральних моментів інформації. Ось чому людина, запам'ятовуючи зміст великої кількості матеріалу, який одержує з усних повідомлень та прочитаних книг, одночасно є неспроможною утримати в пам'яті його буквальне словесне вираження.

       Те, що ми сприймаємо, може зберегтися в  нашій пам'яті і в тому випадку, коли перед нами не стоїть завдання запам'ятати це. Така форма запам'ятовування має назву мимовільного запам'ятовування. Для нього характерна не тільки відсутність  наміру запам'ятати даний матеріал, але також і те, що ми не вдаємося при цьому до якихось засобів  та прийомів, що сприяють його запам'ятовуванню. Сприйняте нами зберігається наче саме по собі.

       Коли  ми здійснюємо ту чи іншу діяльність, у  нашій пам'яті закріплюється певний матеріал, хоч ми й не докладаємо особливих зусиль та не вдаємося до спеціальних прийомів, щоб запам'ятати  його. Припустимо, що ми намагаємося якомога краще розібратися у змісті статті, що нас цікавить. Ми слідкуємо за думкою автора, з'ясовуємо основні думки статті, зіставляємо з тим, що нам вже відомо в цій галузі і т.п. Ця напружена розумова робота над матеріалом сприяє його запам'ятовуванню: зміст статті може досить добре закріпитися в нашій пам'яті, не дивлячись на те, що ми не ставили перед собою завдання запам'ятати його. Результатом несвідомого запам'ятовування є, зокрема, наші спогади про минуле. Ми можемо згадати багато з пережитого нами, хоча в той момент, коли ці події відбувалися, ми зовсім не збиралися запам'ятовувати їх.

       При постановці завдання у людини виникає  намір запам'ятати матеріал. Намір  полягає в загальній готовності людини діяти певним чином, в даному випадку - якомога краще запам'ятати те, що вимагається.

       Запам'ятовування, для якого характерна наявність  завдання запам'ятати та використання різних методів і прийомів, направлених  на якомога успішніше закріплення  матеріалу в пам'яті, називають довільним запам'ятовуванням.

       Виділяють особливу форму довільного (свідомого) запам'ятовування - заучування. Воно здійснюється в процесі багаторазових повторень. Заучування необхідно тоді, коли потрібно запам'ятати матеріал з великим  ступенем точності та зберегти його в пам'яті на довгий час.

       В процесі учбової роботи велике місце  займає свідоме запам'ятовування. Коли вчитель повідомляє та пояснює учням  новий матеріал, вони зосереджують на ньому увагу, намагаються зберегти в пам'яті повідомлені їм відомості. Коли учень готує уроки вдома, він ставить перед собою завдання якомога краще запам'ятати матеріал, що йому задано. В тому чи іншому випадку  він вдається до таких прийомів та засобів, які сприяють точному закріпленню  в пам'яті матеріалу, що вивчається.

       Зрозумівши  зміст статті, школяр розбиває її на окремі частини, виділяє основні  думки, відмічає зв'язок між ними та ін. Він контролює себе, перевіряє, чи все добре запам'ятав, і тоді зосереджує зусилля на тих місцях, які є найважчими для запам'ятовування. Коли потрібно вивчити вірш, формулювання закону чи правило, школяр свідомо намагається  досягти точного, дослівного запам'ятовування.

       Незалежно від модальності, або від ступеню  зв'язку з волею та мисленням, пам'ять  має дві стадії - короткочасну та довгочасну.

       Порівняно недавно почали говорити ще про оперативну пам'ять, пов'язану з процесом швидкої  переробки великого обсягу інформації.

       Проблема  пам'яті (разом з проблемами мотивації  та мислення) є однією з центральних  в навчанні. В учбовій діяльності школяра пам'ять є також результатом  процесу засвоєння матеріалу (матеріал проробляється для того, щоб бути запам'ятованим) і як умовою для наступної переробки нового матеріалу (осмислення нового спирається на актуалізацію та використання збережених в пам'яті знань). Часто саме погана пам'ять є причиною неуспішності школярів: матеріал, що вивчається, погано запам'ятовується, і це заважає повноцінному засвоєнню.

       Будь-яка  розумова діяльність, крім формування її способів, прийомів, навичок та вмінь  великою мірою зумовлена розвитком пам'яті.