Дистанційне навчання у Великій Британії

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему:

Дистанційне навчання у Великій Британії

 

 

ЗМІСТ

Вступ 3

Історія заснування дистанційної форми навчання 
у Великій Британії 4

Сучасне дистанційне  навчання у Великій Британії 6

Технології  дистанційного навчання у Великій  Британії 7

Структура дистанційного навчання у Великій Британії 8

Висновок 11

Список використаних джерел 12

 

Вступ

 

У час Інтернет-технологій багато аспектів нашого життя переноситься в мережу, прискорюючи тим самим  темпи розвитку інформаційного суспільства й долаючи географічні бар’єри. Не стає виключенням і освіта. Зараз вже не обов’язково знаходитись поруч з викладачем. Достатньо великий час існує заочна форма навчання студентів. Але її можливості дуже обмежені. Інтернет дає змогу розширити їх, зробити заочне навчання справді повноцінним та всеохоплюючим.

Альтернативною  формою отримання знань, що набуває  зараз широкого розповсюдження в усьому світі, є дистанційне навчання. Дистанційне навчання — нова організація освітнього процесу, що ґрунтується на використанні як кращих традиційних методів навчання, так і нових інформаційних та телекомунікаційних технологій, а також на принципах самостійного навчання, призначена для широких верств населення незалежно від матеріального забезпечення, місця проживання, стану здоров’я.

Найпотужніша система дистанційного навчання у світі запроваджена у Великій Британії. Вона одна з п’яти найкращих у світі, характеризується впровадженням найновіших технологічних засобів, застосуванням перевірених методів навчання, які забезпечують отримання знань на високому освітньому рівні й закріплення їх дипломом або сертифікатом міжнародного зразка.

 

Історія заснування дистанційної форми навчання  
у Великій Британії

 

Перша ідея організації  дистанційної форми навчання була озвучена ще в 1926 році британським ученим Джоном Кларком Стобарт (JC Stobart), коли він обіймав посаду директора освітніх програм на BBC.

Він запропонував створити спеціальний навчальний заклад і навіть запропонував назву — Повітряний університет (“University of the Air”). Однак до 1960-го року ідея не знайшла продовження, і лише на початку 60-х на ВВС стали формуватися конкретні пропозиції.

У 1962 році Майкл  Янг (Michael Young), британський соціолог і один із керівників лейбористської партії, запропонував заснувати “Відкритий університет” (Open University) з дистанційною системою навчання, після закінчення навчання в якому, слухачі б отримували диплом Лондонського університету. Оскільки проект “University of the Air” вже обговорювався ВВС і Міністерством освіти Великої Британії, в період з 1963 по 1969 роки, за підтримки лейбористів почався активний розвиток проекту.

У 1969 році було оголошено про створення дистанційного університету. Професори і вчені заявляли про те, що досвід Відкритого університету тріумфально і беззастережно довів, що навчати людей на відстані можливо.

Домашні наукові  лабораторії, пізні трансляції лекцій по телебаченню і радіо — все це увійшло в історію Відкритого університету. Університет став першим навчальним закладом, що зруйнував зв'язок між унікальністю і високою якістю, він зробив хорошу освіту доступною для широкого кола людей.

Ця революційна ідея викликала чимало критики на свою адресу. Деякі противники дистанційної системи навчання привселюдно називали цю ідею безглуздою.

Незважаючи  на існуючі розбіжності, вже в 1971 році — через 2 роки після відкриття — Відкритий університет набрав 25 тис. студентів на міждисциплінарні підготовчі курси Foundation, які включали в себе такі предмети: мистецтво, природничі науки, математика.

Оскільки політика прийому студентів передбачала відкритість і доступність для всіх бажаючих, для вступу не була потрібна наявність диплома про вищу освіту. Замість цього спочатку необхідно було пройти підготовчі курси Foundation, після чого навчатися на основному курсі.

В строгій і послідовній системі освіти Великої Британії з'явилася нова структура, яка зламала усталені традиції та стереотипи і надала можливість широкому колу людей підвищити рівень кваліфікації, отримати другу і третю спеціальності, отримати можливості зміни сфери діяльності та розвитку кар'єри.

У період суперечок  про те, чи потрібен Відкритий університет та наскільки ефективне навчання в ньому, вийшла п'єса Уіллі Рассела (Willy Russell) “Навчаючи Риту” ('Educating Rita'). Миттєво ставши популярною, п'єса наочно демонструвала, як диплом Відкритого університету може змінити життя і майбутнє людини.

Кількість студентів  Відкритого університету тим часом зросла до 70 тис. Щорічно 6 тис. випускників отримували дипломи про освіту. З'являлися нові програми і спеціальності.

У 1983 році при Відкритому університеті була заснована бізнес-школа, що потім стала найбільшою в Європі. Відділення університету стали відкриватися в європейських країнах, вдосконалювалися методи навчання, впроваджувалися нові способи передачі інформації.

Комп'ютери прийшли на зміну друкованим машинкам, замість лекцій по телевізору з'явилися відеокасети та DVD-диски. Широке поширення Інтернету дало змогу запустити навчальні он-лайнові програми.

Університет до цього часу є лідером у використанні інноваційних технологій, постійно вдосконалюючи методи й способи навчання. Відкритий університет знаходить можливості надавати безліч безкоштовних навчальних ресурсів для тих, хто любить і хоче вчитися.

 

Сучасне дистанційне  навчання у Великій Британії

 

На сьогодні Відкритий університет представлений в 30 країнах світу. У Великій Британії він має 13 навчальних центрів. За якістю навчання входить до п'яти найкращих. В університеті дистанційно навчаються 225 тис. студентів, з яких 50 тисячам витрати на навчання покривають роботодавці. 75 із 100 компаній, що входять до індексу лондонської біржі FTSE 100, фінансують додаткові дистанційні програми для своїх співробітників.

Найпоширенішими є бізнес-школи (близько 40 філіалів), які працюють на дистанційній програмі MBA за версією The Financial Times. Серед них такі відомі у Великій Британії, як Edinburgh Business School Heriot — Watt University, Warwick Business School, Durham Business School, London School of Business & Finance і Open University Business School.

Дистанційними програмами займається спеціальний підрозділ при Лондонському університеті — London University “External Programme”. Після закінчення такої програми студент отримує диплом коледжу або університету, що входить до складу Лондонського університету.

Навчання Відкритого університету Великої Британії представлено в Росії — “ЛИНК” (Міжнародна школа бізнесу). На основі міжурядових угод “ЛИНК” отримав ексклюзивне право на дистанційне навчання за програмами Відкритого університету Великої Британії на території Росії та СНГ. “ЛИНК” має близько 100 філіалів, у тому числі три в Україні: м. Київ, м. Одеса, м. Кам’янець-Подільський. В українських філіалах навчання ведеться на рівнях професійного сертифікату та диплому в галузі менеджменту. Навчання платне, кожний з курсів передбачає виконання студентами 3–5 домашніх завдань, участь у 4-х тьюторіалах (навчаннях за індивідуалізованою програмою) і в одній “недільній” школі, складання письмового іспиту. Послідовність вивчення курсів — за вибором студента.

 

 

Технології дистанційного  навчання у Великій Британії

 

Навчання проводиться  переважно за “кейс”-технологією дистанційного навчання — навчання на основі паперових, аудіо- та відеоносіїв (навчально-методична допомога, касети, підручники). Із студентом працює тьюторіал (викладач), який перевіряє виконання надісланих поштою завдань і готовий відповісти на питання студентів по телефону або провести консультацію в спеціальних учбових центрах. Навчально-методичні матеріали комплектуються в спеціальний набір (кейс), який пересилається студенту для самостійного вивчення. До цієї групи може бути віднесена традиційна технологія заочного навчання. При достатній мотивації студент може самостійно вивчити і освоїти значний обсяг матеріалу з багатьох дисциплін, якщо таке навчання підкріплено змістовним кейсом. Вимоги до рівня, обсягу та якості знань і вмінь випускників ставляться відповідно до Британських професійних стандартів компетентності менеджера.

Також практикуються мережеві технології, що використовують можливості локальних і глобальних обчислювальних мереж. Інтернет використовується для забезпечення учнів навчально-методичним матеріалом (електронні видання та посібники, мережева web-версія курсу, система тестування, аудіо- та відео навчальні матеріали), а також для інтерактивної взаємодії між викладачем і студентами. Дана технологія має ряд істотних переваг перед іншими, оскільки вона дозволяє проходити дистанційне навчання за індивідуальним розкладом, маючи постійний контакт з викладачем і іншими студентами.

Такі технології навчання, наприклад, сприятливі як для власників бізнесу, які не можуть на 1—2 роки повністю передати управління своєю справою комусь іншому, так і для найманих менеджерів, які можуть продовжувати роботу під час навчання. Тим самим вони не лише зберігають за собою робоче місце, але і постійний дохід, що важливо для фінансування навчання.

Незважаючи  на те, що в України дистанційна  освіта не є такою популярною, як стаціонарна форма, для певних категорій людей така можливість “навчання на відстані” є найбільш відповідною.

Вартість дистанційної освіти порівняна зі стаціонарним навчанням (вартість курсів і навчальних матеріалів, а також іспитів), однак студенту не потрібно нести додаткові витрати на проживання, які часто перевищують плату за навчання.

 

Структура дистанційного навчання у Великій  Британії

 

Структура кожного  курсу може відрізнятися. Наприклад, магістерська програма може бути розрахована  на рік, але за погодженням з університетом її можна “розтягнути” на 1,5—2 роки. Варіанти складання іспитів також різноманітні і часто є можливість підібрати найбільш зручний.

Наприклад, студент, який не має можливості приїхати до Британії на іспит, може домовитися з  університетом про здачу іспиту в Україні в Британській Раді (British Council). Британська Рада в такій ситуації виступає в ролі незалежного екзаменатора, якому університет довіряє проведення іспиту відповідно до встановленої процедури (порядок відкриття конверта із завданням, встановлення певного часу на виконання кожного завдання, використання тільки дозволених матеріалів залежно від типу іспиту, наприклад, калькулятора або словника). Далі екзаменаційна робота відправляється на перевірку до університету.

Навчальний  процес дистанційної освіти у Великій Британії має традиційну основу, ґрунтується на загально-дидактичних, але потребує виділення ряду притаманних цій системі принципів: інтерактивності, ідентифікації, педагогічної доцільності застосування нових інформаційних технологій, регламенту навчання, забезпечення відкритості й гнучкості навчання, комплексності, доступності, модульності.

У цілісній структурі  дистанційного навчання можна виділяють два достатньо самостійних напрями, які при потребі використовуються також і в комплексі, — асинхронний і синхронний.

Сутністю асинхронного навчання є те, що віддалений студент, оснащений пакетом інформаційних  засобів, накопичує знання, виробляє уміння й навички, а навчальний заклад періодично контролює кількість  та якість засвоєного матеріалу. При такому підході слухач сам визначає темп і час навчання, може самостійно обирати носії інформації, виконувати завдання відповідно до аудиторної програми або за індивідуальним планом, а потім передавати виконану роботу для оцінювання.

Синхронне навчання полягає в тому, що умовний клас або група в синхронній взаємодії користуються інформаційною базою та пристроєм, що виконує тестування. Під час застосування такої моделі слухачі та викладачі спілкуються в режимі реального часу через віртуальні аудиторії, використовуючи й поєднуючи різні методи передавання інформації. Зміст навчальних дисциплін поділяється на масиви, що містять основні матеріали та поняття з підручників, статей, монографій, та будується за гіпертекстовими технологіями з доданими відео-лекціями.

Основною рисою  методики дистанційної освіти є створення  навчально-інформаційного середовища, що включає комп’ютерні інформаційні джерела, електронні бібліотеки, відео- і аудіотеки, книги й навчальні посібники. Складовою частиною такої системи є слухачі та викладачі, які взаємодіють один з одним за допомогою сучасних телекомунікаційних засобів. Таке навчальне середовище надає можливості особам, що навчаються, отримати знання як самостійно так і під керівництвом персональних тьюторів, які закріплюються за кожним студентом та здійснюють науково-методичну допомогу на всіх етапах самостійної роботи. Вони пропонують конкретний навчальний план і мають можливість спостерігати за процесом роботи студента з навчальним матеріалом, контролювати хід виконання лабораторних робіт, втручатися у процес навчання, а також призначати додаткові тести, змінюючи при необхідності умови складання іспитів.

 Тьютори, як правило, підключають різні комп’ютерні тренажери й дистанційно використовують їх для отримання споживачем освітніх послуг, практичних навичок роботи. Вони формують і розподіляють навчальний матеріал на масиви — систему носіїв інформації, призначену для вирішення сукупності дидактичних задач. Система носіїв навчання дозволяє: диференціювати процес навчання; індивідуалізувати навчання; контролювати помилки зі зворотнім зв’язком; здійснювати самоконтроль і самокорекцію навчальної діяльності; вивільнити навчальний час за рахунок виконання комп’ютером трудомістких та рутинних обчислювальних робіт; здійснювати візуалізацію навчального матеріалу; моделювати й імітувати дослідження процесів або явищ; проводити лабораторні роботи з імітацією на комп’ютері реального експерименту; формувати вміння приймати оптимальне рішення в різних ситуаціях.