Шляхи зниження безробіття

Міністерство  освіти та науки, молоді та спорту України

Національний  університет «Львівська політехніка»

Інститут економіки  та менеджменту

Кафедра фінансів

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат:

 на тему:

«Шляхи зниження безробіття»

 

 

 

Виконала:

Студентка групи 

ФК-36                      

Захарків  О. Я.

Перевірила:

Політило М. П.

 

 

 

 

Львів-2012

 

План

 

Вступ

1. Сутність і види зайнятості
2. Безробіття, її типи і форми
3. Проблемі і передумови безробіттям
4. Шляхи подолання безробіття в Україні
5. Методи боротьби з безробіттям

Висновок

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Ринкова економіка не можлива  без існування ринку праці, основним результатом функціонування якого  є формування визначеного рівня  і структури зайнятості населення  та безробіття.

Ринок праці – це система  взаємодії споживачів праці та їх постачальників ( з одного боку юридичних  осіб, а з іншого – фізичних осіб з певним рівнем професійних знань, умінь та навичок ).

Безробітною вважається та людина, яка не зайнята на ринку праці, але активно шукає роботу, а цей стан називається безробіттям.

Багато років в Радянському  Союзі офіційно не визнавалося існування  безробіття, воно було притаманне лише капіталістичному суспільству, будучи одним з основних аргументів ідеологічної війни. Однак, останнім часом з початком трансформації економічної системи безробіття прийшло в нашу країну, набираючи поступово великих масштабів. Тому зниження безробіття стало однією з головних проблем, з яким стикнулося суспільство. Як уникнути безробіття ? Як пом’якшити її удару ? Від вирішення цих питань залежить соціальний мир і добробут населення. Від них залежить матеріальна і моральна стійкість людини можливість її соціального просування задоволеності процвітання та щастя.

 

Сутність і  види зайнятості

 

Відповідно до законодавства  України, зайнятість визначається як не заборонена законом діяльність громадян, звязана з задоволенням особистих і суспільних потреб як правило що приносить доход. З погляду економічних позицій суспільства, зайнятість – це діяльність працездатного населення по створенню суспільного національного доходу. Як економічна категорія, зайнятість виражає виробничі відносини з приводу включення працівника

( окремої соціальної групи  ) у конкретну організацію праці  з метою задоволення попиту  на робочу силу. Зайнятість показує  як праздатне населення забезпечене робочими місцями.

Однак з погляду розвитку самого суспільства вирішальне значення має зайнятість у суспільному виробництві, що визначає як економічний потенціал суспільства, так і рівень якості життя населення в цілому і добробут окремих громадян.

У зайнятості як економічному явищі виділяють два аспекти: кількісний і якісний. За своїм змістом вони відповідають поняттям повної й ефективної зайнятості. Під повною зайнятістю розуміється надання всім бажаючим і здатним трудитися робочі місця в суспільному виробництві. Ефективна ж зайнятість означає такий розподіл трудових ресурсів у територіальному і галузевому розрізах, по сферам і видам діяльності, що дає можливість у кожен момент часу одержати найбільший приріст матеріальних і духовних благ.

При повній і ефективній зайнятості вирішуються дві задачі:

-створюється достатня кількість робочих місць;

-забезпечуються необхідною робочою силою підприємства й організації.

Види зайнятості характеризують розподіл активної частини трудових ресурсів по сферах застосування праці за професіями, спеціальностям і т.д.

Структурні види зайнятості виділяють по наступним ознакам:

1. По характері діяльності:

--робота на підприємствах усіх видів і громадських організацій;

--служба в армії;

--індивідуальна трудова діяльність;

--особисте підсобне господарство і т.д.

2. По приналежності зайнятих  до визначеного класу і соціального  шару:

--робітники;

--інженерно-технічні працівники і службовці;

--управлінський персонал;

--підприємці;

--селяни.

3. З обліком міжгалузевих  і внутрішньогалузевих пропорцій  у розподілі

трудових ресурсів.

4. По територіальній ознаці:

--по регіонах;

--по областях;

--економічним районам  і т.д.

5. За рівнем урбанізації.

6. За професійно – кваліфікаційним   рівнями:

--рівень утворення;

--стаж роботи;

--ступінь механізації праці і т.д.

7. За віковою ознакою:

--неповнолітні;

--повнолітні.

8. За формами організації праці:

--співвідношення між зайнятими, охопленими індивідуальними колективними формами організації праці.

9. За видах власності:

--приватний сектор;

--комунальний;

--держаний сектор.

Форми зайнятості являють собою організаційно-правові способи й умови використання робочої сили. У рамках кожного виду зайнятості праця людей організовується за допомогою різноманітних організаційно-правових форм, що розрізняються нормами регулювання тривалості і режимів робочого дня, чи регулярністю стабільністю трудової діяльності; місцем виконання роботи (на напідприємствах чи вдома), статусом діяльності.

 

 

Безробіття, її типи і форми

 

Як відомо, для будь-якої роботи потрібний стимул. Він може бути позитивним і негативним. Позитивним стимулом називається розрахунок на матеріальну чи моральну винагороду. Негативні стимули можна умовно підрозділити на прямі і більш “витончені”, непрямі.

До прямих негативних стимулів відносяться, наприклад, загроза голодування, фізична розправа і т.д. Тепер частіше використовується непрямий примус: працюю як здумається чи як зумію, але якщо з’явиться людина, здатна працювати краще, ти уступиш йому своє місце і підеш в чергу чи за допомогою по безробіттю. Цей негативний непрямий стимул діє безвідмовно. Негативні непрямі стимули особливо ефективні, коли сформований і достатнє розвитий ринок праці.

Вивчаючи проблему безробіття, можна дійти до висновку що: фрикційне і структурне безробіття – явища нормальні і не представляють загрози для розвитку країни. Більш того, без них розвиток просто неможливий. Адже якщо всі працівники зайняті, то як створювати нові фірми чи розширювати виробництво товарів, що користаються на ринку підвищеним попитом, крім того, наявність безробіття змушує людей побоюватися втрати свого робочого місця і спонукає їх трудитися більш продуктивно і якісно. З цих позицій безробіття цілком можна назвати стимулом до кращої роботи. От чому під повною зайнятістю в більшості розвитих країн світу розуміють відсутність циклічного безробіття, при існуванні безробіття фрикційного або структурного. Тобто коли безробіття в країні відповідають своїй природній нормі.

Незайнятість визначеної частини населення є результатом дії об'єктивних процесів:

  * нерівномірного розвитку виробничих сил;

  * суперечливого характеру НТП;

  * високих темпів модернізації виробництва.

Кейнс затверджував, що 3-4% населення залишаються без роботи в силу

суперечливого характеру  економіки, її структурної перебудови,  відновлення

технології.

За законом України “Про зайнятість населення “ від 1 березня 1991 р.“безробітними визнаються працездатні громадяни в працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку або інших передбачених чинним законодавством доходів, через відсутність підходящої роботи, зареєстровані в державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу та здатні приступити до праці.

Основні форми  безробіття є:

1. фрикційна – тимчасова добровільна незайнятість, зв’язана з

переходом з однієї роботи на іншу. Вона виникає через недосконалість у

технічному функціонуванні ринку праці, відсутність інформації про наявність робочих місць, прагнення громадян краще застосувати свої здібності і носить короткостроковий характер;

2. структурна – вид змушеного безробіття, викликуваною

структурною перебудовою  економіки, ліквідація застарілих галузей, що змінює, у свою чергу, структуру загального попиту на робочу силу в професійному чи регіональному розрізі;

3. циклічна – безробіття, викликане спадом виробництва. Коли

сукупний попит на товари і послуги зменшується,  а безробіття росте;

4. прихована – зайва кількість працівників,  зайнятих у

виробництві, хоча виробничий процес вимагає меншого числа  працюючих;

5. “конверсійна” – безробіття,  зв’язане зі скороченням чисельності

армії і зайнятих у галузях  АПК;

6. молодіжне безробіття;

7. залишкова - безробіття,  викликане обмеженням працюючих за

стані здоров’я,  за віком, більш низькою продуктивністю мобільністю,

відсутністю прагнення  до підвищення кваліфікацій у літніх людей.

Крім того, існують сезонний,  технологічний,  регіональний,  застійний  і

інший види безробіття.

В даний час економісти вважають,  що природний рівень безробіття дорівнює приблизно 5-6%.  Якщо поточна безробіття значно перевищує природну норму, то це свідчить про змушене безробіття.

Безробіття, особливо змушена, - це щось більше, ніж економічне нещастя,  це також і соціальна катастрофа.  Депресія приводить до бездіяльності, а бездіяльність – до втрати кваліфікації, втраті самоповаги, занепаду моральних надбань, розпаду родини, самогубствам, соціальній напруженості.

Історія переконливо показує, що масове безробіття приведе до швидким , а іноді і дуже швидким соціальним політичним змінам (згадаємо хоча б прихід Гітлера до влади). Тому держави намагаються знижувати рівні безробіття, щоб убезпечити себе і суспільство від соціальних вибухів і потрясінь.

 

Проблеми безробіття

 

Проблеми безробіття породжуються такими передумовами:

     По-перше, людина – економічний ресурс особливого типу. Загублений робочий час не відновлюваний, і той обсяг благ, що не був сьогодні зроблений через безробіття, вже не можна компенсувати в майбутньому.

     По-друге, навіть якщо людина не працює вона не може перестати споживати і їй все рівно потрібно годувати свою родину. Тому суспільство змушене шукати кошту для порятунку безробітних від голодної смерті.  Але кошти, що направляються на це, не стають винагородою за виробництво нових благ, а виходять, тобто не ведуть до подальшого росту добробуту всіх громадян країни.

     По-третє, зростання безробіття скорочує попит на товари на внутрішньому ринку. Люди, що не одержують зарплату, змушені задовольнятися лише самим мінімумом засобів існування. В результаті  збут товарів зменшується на внутрішньому ринку країни («ринок стискується»). Тим самим підйом безробіття загострює економічні проблеми країни і слугує поштовхом для подальшого скорочення зайнятості.

     По-четверте, безробіття загострює політичну ситуацію в країні. Причиною тому зростаюче озлоблення людей, що позбавилася можливості гідно жити. У західній економічній літературі причини безробіття досліджуються переважно на основі чисто економічного підходу. При цьому безробіття розглядається як макроекономічна проблема недостатньо повного використання сукупної робочої сили.

 

Шляхи подолання  безробіття в Україні

 

В даний час у світлі трансформації економічної системи  в нашій країні склалася специфічна ситуація,  коли традиційні методи мало ефективні чи не ефективні взагалі. Для з’ясування цього розглянемо традиційні заходи для вирішення проблеми безробіття:

1)  Створення нових робочих місць паралельно з вже існуючими.

2)  Розширення сфери послуг. Через значне падіння рівня життя попит на

послуги скорочується. Ростуть  лише послуги державного сектора, що є

негативним явищем.

3)  Дотації на створення робочих місць, пільги при найманні, допомога

малому і середньому бізнесу.

4)  Перенавчання або підвищення кваліфікації кадрів. Ці заходи допомагають, коли одні галузі вгасають, а інші розвиваються, тобто при

структурній перебудові господарства. Зараз же йде спад у всіх галузях, що

обумовлений суспільною кризою.

5)Інвестиційні фонди міністерств і відомств.