Заробітна плата в Чернівецькій області за 2005 – 2010 рр.

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

Кафедра управління персоналом та економіки праці

 

 

 

Аналітична записка на тему:

«Заробітна  плата

в Чернівецькій області за 2005 – 2010 рр.»

 

Виконала: студентка

Радченко Вікторія Леонідівна

4-ї групи 3-го курсу

Спеціальності 6503

 

Перевірив: викладач

Ільєнко Алла В’ячеславівна

 

КРИТЕРІЙ	ОЦІНКА
Логічна послідовність  викладу матеріалу
Стислість і точність формулювань
Обґрунтованість висновків та  пропозицій (зв’язок пропозицій з результатами проведеного аналізу, самостійність суджень, конкретність пропозицій, аргументованість висновків)
Відповідність вимогам до оформлення

 

 

 

 

 

Київ 2011

ЗМІСТ

        Вступ

1.   Теоретичні основи формування заробітної плати в Україні.

   1.1. Соціально-економічна  сутність заробітної плати.

  1.2. Основні функції, види та структура заробітної плати.

   1.3. Державне регулювання заробітної плати.

       2. Заробітна плата в Чернівецькій області.

             2.1. Аналіз заробітної плати в Чернівецькій області.

             2.2. Основні причини низького рівня заробітної плати в Чернівецькій   області.                       

        3. Пропозиції щодо вдосконалення оплати праці в Чернівецькій області.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність обраної теми полягає в необхідності визначення шляхів удосконалення оплати праці на даному етапі економічного розвитку країни.

Метою дослідження є обґрунтування пропозицій щодо необхідності реформування системи оплати праці.

Завданнями даного дослідження є:

• визначення соціально-економічної сутності заробітної плати;
• аналіз видів, функцій та структури заробітної плати;
• характеристика державного регулювання оплати праці;
• аналіз заробітної плати в Чернівецькій області та виявлення факторів впливу на її рівень;
• розробка пропозицій по удосконаленню системи оплати праці.

     Предметом цього дослідження є теоретичні, методологічні та прикладні аспекти заробітної плати та розробка пропозицій щодо її вдосконалення в Чернівецькій області.

  Об'єктом дослідження є заробітна плата в Чернівецькій області.

У процесі підготовки виступу використано матеріали законодавчих та виконавчих органів влади України, публікації фахових видань.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1.   Теоретичні основи формування заробітної плати в Україні.

 

1.1. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ.

        Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР від 24.03.1995р. зі змінами і доповненнями, заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Розміри, порядок нарахування і виплати заробітної плати регулюються чинним законодавством України, відповідними указами і постановами, галузевими інструкціями.

          Як соціально-економічна категорія, заробітна плата, з одного боку, є основним джерелом грошових доходів працівника, тому її величина значною мірою характеризує рівень добробуту всіх членів суспільства; з іншого боку, правильна організація оплати праці сприяє більш повному заохоченню працівників, а відтак – підвищенню ефективності виробництва на конкретному підприємстві.

      Сутність заробітної плати в сучасних економічних умовах зводиться до таких критеріїв :

1. заробітна плата відображає взаємовідносини між власником підприємства (або його представником) і найманим працівником з приводу розподілу новоствореної вартості (доходу);
2. вона є грошовим еквівалентом частки найманого робітника у новоствореній вартості (доході), яка залежить від кількості, якості, результатів праці, а також господарської діяльності підприємства;
3. заробітна плата відображає ринкову вартість використання найманої робочої сили;
4. для найманого працівника заробітна плата – це його трудовий дохід, який він отримує в результаті здібності до праці і який має забезпечити об’єктивно необхідне відтворення робочої сили;
5. для виробничого підрозділу, підприємства заробітна плата – це елемент витрат на виробництво, що входить до складу собівартості продукції (послуг) і, одночасно, головний чинник забезпечення матеріальної зацікавленості працівників у досягненні високих кінцевих результатів праці.

     Дієвість оплати праці визначається тим, наскільки повно вона виконує свої основні функції.

 

2. ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ, ВИДИ ТА СТРУКТУРА ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ.

     Основні функції заробітної плати :

• відтворювальна функція полягає в тому, що заробітна плата є джерелом відтворення робочої сили і засобом залучення людей до праці. Ця функція дає змогу застосовувати обґрунтовані норми праці, що гарантують підприємству (власнику) отримання необхідного результату господарської діяльності;
• регулююча функція проявляється в тому, що заробітна плата є мобілізуючим засобом розподілу і перерозподілу працездатних кадрів по регіонах країни, галузях економіки з урахуванням ринкової кон’юнктури;
• стимулююча функція відіграє вирішальну роль при встановленні залежності рівня заробітної плати від кількості, якості і результатів праці;
• соціальна функція заробітної плати відтворює її призначення щодо забезпечення соціальної справедливості , соціальних пільг та гарантій, а також належної винагороди за виконувану працю. Соціальна функція має поєднувати державне й договірне її регулювання, а також реалізовувати принцип соціальної справедливості щодо одержання власного доходу.

     Всі  функції тісно взаємопов’язані, й лише при їх сукупному виконанні досягається ефективна організація заробітної плати.

  В економічній  теорії розрізняють такі види  заробітної плати:

• номінальну;
• реальну.

             Номінальна заробітна плата – це сума грошових коштів (грошових одиниць), яку отримують працівники за виконання визначеного обсягу робіт відповідно до кількості та якості витраченої ними праці, а також підсумкових результатів праці.

      Через те, що в ринкових умовах  господарювання в різних регіонах  країни можуть бути встановленні різні ціни на товари та послуги, на однакову заробітну плату працівників, які виконують однотипну роботу, можна придбати різну кількість товарів. Відтак більш точною характеристикою доходів працівників є реальна заробітна плата. Вона відображає сукупність матеріальних благ і послуг, які може придбати працівник на номінальну заробітну плату. Розмір реальної заробітної плати залежить від величини номінальної заробітної плати і рівня цін на предмети споживання і послуги.

Між номінальною  та реальною заробітними платами не існує прямо пропорційної залежності.  Якщо ціни на товари зростають швидше, ніж номінальна заробітна плата, то реальна заробітна плата зменшується.

         Заробітна плата за своєю структурою  неоднорідна, кожний її складовий елемент виконує окрему функцію матеріального стимулювання і має певну економічну самостійність за необхідного взаємозв’язку всіх її частин.

        Як визначено ст.2 Закону України  «Про оплату праці», заробітна  плата за своєю структурою  складається з основної (постійної) і додаткової (змінної) частин, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

    Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до визначених норм праці (норми часу, норми виробітку, норми обслуговування, посадових обов’язків). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

     Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми за трудові успіхи та винахідливість, а також за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань та функцій.

     Інші заохочувальні та компенсаційні виплати – виплати у вигляді винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові та матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які здійснюються понад встановлені зазначеними актами норми.

 

3. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ.

         Держава здійснює регулювання заробітної плати працівників підприємств усіх форм власності і господарювання шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати, інших державних норм і гарантій, умов і розмірів оплати праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, працівників державних підприємств, а також через оподаткування доходів працівників.

       Державне регулювання оплати праці полягає передусім у визначенні і перегляді розміру мінімальної заробітної плати й умов, які впливають на її величину. Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може оплачуватися виконана працівником місячна, годинна норма праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не входять доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

           Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання. Вона є основою для визначення державних тарифів у сфері оплати праці, пенсій, стипендій, допомоги та інших соціальних виплат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням:

• вартісної величини мінімального споживчого бюджету з поступовим зближенням рівнів цих показників в міру стабілізації та розвитку економіки країни;
• загального рівня середньої заробітної плати;
• продуктивності праці, рівня зайнятості та інших економічних умов.

         Мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі, не нижчому за вартісну величину межі малозабезпеченості в розрахунку на працездатну особу. Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України, як правило один раз на рік, у Законі про Державний бюджет України з урахуванням пропозицій, вироблених шляхом переговорів представників профспілок, власників або уповноважених ними органів, які об’єдналися для ведення колективних переговорів і укладення Генеральної угоди. Вона може переглядатися при внесенні змін до Закону про Державний бюджет України залежно від зростання індексу цін на споживчі товари і тарифів на послуги.

         Таким чином держава встановлює тільки мінімум заробітної плати й безпосередньо не втручається в її організацію на підприємствах і фірмах. Пряме державне регулювання заробітної плати стосується тільки працівників урядових закладів. Водночас, для багатьох людей держава виступає в ролі безпосереднього роботодавця: для вчителів, медиків, військовослужбовців, працівників державних підприємств і т.п. тому в державному секторі економіки в ролі роботодавців діють представники держави, і вплив останньої на умови оплати праці в цьому секторі сильніші, ніж у приватному. На приватний сектор економіки держава поширює дію офіційних нормативів мінімальної заробітної плати, соціальних відрахувань для роботодавців і працівників у Пенсійний фонд, Фонд зайнятості, здійснює оподаткування особистих доходів тощо.

         Таким чином, державне регулювання здійснюється шляхом встановлення :

• мінімальної заробітної плати;
• державних норм і гарантій з оплати праці: за роботу в надурочний час, святкові та вихідні дні й за час виконання державних обов’язків тощо, що передбачені частиною 1 ст.12 Закону України «Про оплату праці» та Кодексом законів про працю в Україні;
• умов визначення частини доходу, що спрямовується на оплату праці;
• міжгалузевих співвідношень в оплаті праці;
• умов і розмірів оплати праці в бюджетних організаціях та установах;
• максимальних розмірів посадових окладів керівників державних підприємств;
• рівня оподаткування підприємств і доходів працівників.