КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ  ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ТЕОРЕТИЧНОЇ ТА ПРИКЛАДНОЇ ЕКОНОМІКИ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

НАУКОВА РОБОТА НА ТЕМУ:

“ВДОСКОНАЛЕННЯ УМОВ ПРАЦІ НА ТОВ “ДАЙСАН”” 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала

Студентка ІІ курсу І групи

Спеціальності “Економіка підприємства”

Будко Вікторія Юріївна 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ - 2010 
Зміст

 

Вступ

       На  сучасному етапі розвитку України  спостерігається загострення проблем  у сфері умов праці. Це зумовлено  тим, що значна частина працівників  працює у важких та шкідливих умовах. Збільшується застосування хімічних і біологічних речовин та нових, маловивчених видів енергії. Разом з тим медичні нормативи розроблені лише для 1,2 тис. речовин (менш ніж для 1% широко застосовуваних хімічних компонентів). Обслуговування складної техніки та об'єктів підвищеної небезпеки збільшує психофізіологічне напруження працівників, що виявляється у збільшенні серцево-судинних та психічних захворювань.

       Оцінка  умов праці на виробництві здійснюється шляхом прямих вимірювань параметрів виробничого середовища і зіставлення  їх з нормативами, а також шляхом контролю за функціональним станом, працездатністю і здоров’ям працівників.

       Дослідженням  питання умов праці на підприємствах  в Україні займались такі вітчизняні науковці: В.Костюк, Л.Крушельницька, К.Дорошенко, Л.Щур-Труханович, Ю.Александров, О.Амоша, Л.Андросова, М.Лисюк, Д. Тімошина, Г.Лесенко, В.Вищипан, І.Лубянова.

       Мета роботи – виявити вплив умов праці підприємства на економічне зростання і людський розвиток, проаналізувати умови праці на підприємстві, санітарно-гігієнічну характеристику, розробити шляхи оптимізації сприятливих умов праці.

       Сьогодні  питання зниження важкості праці  й профілактики виробничого травматизму  є актуальними, оскільки за останні роки в Україні ситуація з виробничим травматизмом та умовами праці продовжує залишатися невирішеною.

 

1. Сутність поняття умов праці та фактори їх формування

1.1. Виробничі фактори  умов праці

       Для визначення виробничих факторів умов праці перш за все необхідно дати визначення поняття умови праці. Отже, умови праці – це сукупність взаємопов’язаних виробничих, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних і соціальних факторів конкретної праці, обумовлених рівнем розвитку продуктивних сил суспільства, які визначають стан виробничого середовища та впливають на здоров’я та працездатність людини.[3, с.134-135]

       Характеристики  виробничого процесу визначаються застосовуваним обладнанням, засобами та предметами праці, технологією, системою обслуговування робочих місць.[2, с.140]

       Факторів, які впливають на працівника, його здоров’я та працездатність, багато. Проте в загальному, в залежності від місця та джерела походження поділяються на дві великі групи: ті, які не залежать від умов виробництва та ті, які визначаються особливостями виробництва.

       Кожну з зазначених вище груп у свою чергу  можна поділити також на дві частини. Серед факторів, які не залежать від умов виробництва, виділяють природні, які визначаються географічним районом розташування підприємства та соціально-економічні фактори, які детально будуть розглянуті нижче.

       Друга група, яка об’єднує фактори, що визначаються особливостями виробництва, формуються, з однієї сторони, під впливом техніки, технології, визначеної організації виробництва та праці; цю групу складають виробничі фактори. З іншої сторони, умови на підприємстві формуються під впливом особливостей персоналу. Це соціально-психологічні фактори.

       Виробничі фактори – найбільша група  факторів, яка породжується особливостями  даного виробництва та формує специфічні умови праці. Цю групу факторів формують такі складові:

1. Техніко-технологічні, які визначаються особливостями техніки та технологій, які використовуються на підприємстві, рівнем механізації та автоматизації праці. Під впливом цієї підгрупи факторів формуються величини фізичних та нервово-психічних навантажень на організм людини, а праця може бути визнана нормальною, важкою, напруженою, особливо важкою, особливо напруженою;
2. Санітарно-гігієнічні – мікроклімат, температура, шум, вологість, забрудненість повітря, вібрація, освітленість на робочому місці. Відповідно до цих факторів умови праці можуть бути нормальні, шкідливі та особливо шкідливі;
3. Небезпека механічних пошкоджень, ураження електричним струмом, хімічними речовинами, радіацією;
4. Ергономічні (інженерно-психологічні), які визначаються ступенем пристосування конструкції та машин та устаткування до психофізіологічних та антропометричних характеристик виконавців; зручністю планування техніки, оснащення, органів управління та засобами контролю за ходом технологічного процесу; зручністю та ефективністю обслуговування машин, механізмів.
5. Естетичні, які визначаються архітектурно-планувальними та художніми рішеннями щодо інтер’єру та екстер’єру приміщень, естетично вираженою формою та кольоровою гамою засобів праці, спецодягу, відповідним оформленням зон відпочинку та іншими художніми засобами;
6. Організаційні, до яких відносяться: рівень спеціалізації праці, форми кооперації, стан нормування праці, змінність роботи, внутрішньо змінний режим праці та відпочинку, організація робочих місць;
7. Матеріальні, які визначаються прийнятими на підприємстві формами, системами та розмірами оплати праці, доплат, надбавок, премій;
8. Господарчо-побутові, які складаються з організації харчування працівників, медичного обслуговування, наявності умивальників, душів, хімчистки, ремонту спецодягу та взуття, системи прибирання робочих місць, приміщень, території.

       Вивчення  умов праці на конкретному підприємстві проводиться для того, щоб, по-перше, виявити напрямки і шляхи їх покращення, і по-друге, щоб компенсувати працівникам  шкідливий вплив умов праці на їхнє здоров’я у грошовій або іншій формі.[10, с.257-259]

 

1.2. Соціально-психологічні  фактори умов праці

       Соціально-психологічні фактори визначаються складом та особливостями персоналу підприємства. Тут виділяють декілька підгруп:

1. Соціальний та демографічний склад персоналу;
2. Сукупність інтересів працівників, їх ціннісних орієнтацій;
3. Стиль керівництва в підрозділах та на підприємстві.

       Під впливом цих чинників формується морально-психологічний клімат на підприємстві, який проявляється в рівні стабільності персоналу, його згуртованості, характері взаємозв’язків між групами працівників, дисципліні праці, трудовій активності та творчій ініціативі.

       Соціально-психологічні фактори поки що не мають одиниць  виміру, норм та стандартів. Але соціологічні дослідження у вигляді усних  опитувань, анкетування створюють об’єктивну основу для їх виміру та оцінки.[2, с.140]

       Чим важчі умови праці, тим важче  організовується трудовий колектив, а психоклімат менше піддається впливу.

       Існує низка проблем, які пов’язані  з соціально-психологічними факторами. Основною проблемою є підвищення морального здоров’я колективу. Рішення завдання підвищення морального здоров’я вирішується завдяки пом’якшенню напруги та правильному визначенню факторів згуртованості колективу.

       Також необхідно створювати умови для  правильної орієнтованості діяльності колективу з метою підпорядкування індивідуальних цілей загальній груповій меті та для підвищення стійкості морально-психологічних зв’язків. Це досягається завдяки перебудові технологічного ланцюжка з метою перерозподілу технологічних операцій між працівниками. Таким чином взаємовідносини між окремими робочими місцями приводяться у відповідність з особливостями колективу.

       Отже, кожний з розглянутих факторів зовнішньої виробничого середовища характеризується визначеним показником або їх сукупністю та здійснює вплив на стан працівника та його продуктивність.[10, с. 259]

 

2. Шляхи вдосконалення  умов праці на  підприємстві

       Вдосконалення умов праці на будь-якому підприємстві має відбуватися у відповідності до тієї ситуації, яка склалася стосовно безпеки праці на виробництві. Аналізуючи головні елементи у сфері безпеки умов праці пріоритетними для всіх підприємств є такі напрями:

1. Гігієна та безпека праці, здоров’я працівників відносно їх трудової діяльності;
2. Неприпустимість усунення недоліків на виробництві за рахунок зниження рівня безпеки праці;
3. Творчий підхід до питань охорони праці, схвалення будь-яких позитивних ініціатив, реалізація яких знизить можливість виникнення нещасних випадків і професійних захворювань, сприятиме мінімізації причин небезпек, властивих конкретному виробничому середовищу;
4. Відповідність діяльності з питань охорони та умов праці вимогам законодавства.

       Перейдімо більш детально до вивчення конкретних напрямків покращення умов праці. Загалом виділяють такі основні групи заходів, спрямованих на вдосконалення умов праці на виробництві:

1. Мінімізація впливу деяких факторів, такі як шум, вібрація, загазованість, запиленість, радіоактивне випромінювання, небезпека отримання виробничих травм.
2. Максимізація таких факторів як ергономічний, естетичний та організаційний комфорт на робочих місцях, морально-психологічний клімат в колективі, безпека праці, господарчо-побутове облаштування на виробництві;
3. Оптимізація таких факторів як освітленість, мікроклімат, демографічна та соціальна структура персоналу, матеріальні умови праці;
4. Раціональне планування та інженерне забезпечення виробничих процесів;
5. Удосконалення конструкцій устаткування або заміна застарілого устаткування новим;
6. Раціоналізація режимів праці та відпочинку;
7. Використання індивідуальних засобів захисту.[5]

       Основними цілями вдосконалення умов праці  на підприємстві є зниження виробничого  травматизму та професійних захворювань. Комплекс заходів щодо досягнення даної мети передбачає:

1. удосконалення управління охороною і безпекою праці в організаціях;
2. забезпечення на постійній основі комплексної оцінки робочих місць з позиції потреб ергономіки, санітарно-технічних нормативів і державних нормативних правових актів з охорони праці;
3. атестацію робочих місць за умовами праці й впровадження системи сертифікації організації робот з охорони праці [11];
4. створення сучасних засобів індивідуального і колективного захисту, приладів контролю шкідливих і небезпечних речовин у робочій зоні.

       Конкретні заходи щодо покращення умов праці  необхідно розглядати окремо по кожному з факторів, який на них впливає. Реалізація цілеспрямованих заходів з покращення умов і охорони праці дозволить зменшити показник загального виробничого травматизму, приблизити його значення до рівня розвинених європейських країн, зменшити питому вагу працівників, зайнятих в умовах, які не відповідають санітарно-гігієнічним нормам.

 

3. Аналіз умов праці на ТОВ “Дайсан”

       Торгова марка Дайсан - провідний український виробник гумових ущільнювачів для віконно-дверних систем - працює на ринку з 2003 року. Продукція компанії характеризується високою якістю та експлуатаційними характеристиками.

       Підприємство  розташоване у м. Вінниця. Тут  працює близько 100 чоловік, а забезпечення нормальних умов праці здійснюється відповідно до українських та міжнародних  стандартів. Аналіз умов праці на даному підприємстві будемо здійснювати відповідно до класифікаційних ознак, запропонованих вище на прикладі робочого місця машиніста-екструдера. .

Таблиця 1

       Показники техніко-технологічних умов праці  на підприємстві