Управління оборотним капіталом підприємства

По-третє, коригування  розрахованих і чинних нормативів з  урахуванням вимог господарювання, що змінюються: обсягів виробництва, цін на сировину та матеріали; постачальників і споживачів; форм застосовуваних розрахунків.

По-четверте, раціональна  система фінансування оборотних  коштів. Це означає формування оборотних коштів за рахунок власних ресурсів і залучених коштів у розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства.

По-п’яте, контроль за раціональним розміщенням і використанням оборотних коштів. Мається на увазі проведення аналізу ефективності кругообороту коштів, що використовуються, з метою прискорення їхнього обертання [10].

Нормативною базою регулювання  оборотних коштів є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс” ,де визначаються загальні вимоги до розкриття  статей оборотних коштів; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, в якому визначаться сутність запасів підприємства, наводиться їх складові та приділена увага методам оцінки запасів; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 “Дебіторська заборгованість”, де визначаться сутність дебіторської заборгованості, методологія визначення резерву сумнівних боргів та чистої реалізаційної вартості [8].

Таким чином, оборотний  капітал бере участь у створенні  нової вартості не прямо, а через  оборотні фонди. Обороні кошти також класифікуються за джерелами формування; методами планування та за участю у кругообігу коштів. Нормативною базою регулювання оборотних коштів є Стандарти бухгалтерського обліку.

3 Методичні засади аналізу стану та ефективності використання оборотного капіталу суб’єктів господарювання

 

Оборотні кошти різногалузевих підприємств країни становлять значну частину їхніх матеріально-грошових активів. Тому раціональне та економне використання оборотних коштів суб'єктів господарювання має неабияке економічне значення. Для оцінки ефективності використання оборотних коштів виробничих підприємств застосовують певні показники, а для підвищення ефективності – відповідні конкретні заходи

Оборотні засоби підприємств  весь час перебувають в русі, переходячи з однієї стадії до іншої.

Послідовне проходження  оборотними засобами стадій кругообігу зі зміною форм вартості називається оборотністю. Оборотність оборотних засобів тісно пов'язана з їх віддачею і є однією з найважливіших характеристик інтенсивності використання засобів підприємства і його ділової активності. Характеризується оборотність коефіцієнтом оборотності і тривалістю одного обороту.

Коефіцієнт (швидкість) оборотності  оборотних засобів (К) в процесі  виробництва і реалізації продукції  є основним показником їх використання і визначається за формулою:

 

,     (3.1)

 

де РП - обсяг виготовленої продукції (чиста виручка від реалізації продукції), грн.;

ОЗ - середній залишок оборотних  засобів за звітний період.

Чиста виручка дорівнює різниці  між доходом (виручкою) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і  податком на додану вартість і акцизним збором. Середній залишок оборотних засобів обчислюється як середньохронологічна величина.

Коефіцієнт оборотності оборотних  засобів показує, скільки оборотів відбудеться протягом року або скільки  чистої виручки припадає на одиницю оборотних засобів. Зменшення значення Ко на кінець звітного періоду порівняно з його значенням на початок свідчить про уповільнення обороту оборотних засобів. Пришвидшення їх оборотності дозволяє зменшити потребу оборотних засобів і використати вивільнені кошти для збільшення обсягу виробництва.

Загалом швидкість обороту оборотних  активів підприємства є однією з  якісних характеристик фінансової політики підприємства: чим більша швидкість обороту, тим ефективніше  працює підприємство, тому абсолютне  або відносне зростання оборотних активів може свідчити не тільки про розширення виробництва або дію факторів інфляції, але й про уповільнення їх обороту [6].

Коефіцієнти оборотності обчислюють і для окремих складових оборотних  активів:

Коефіцієнт оборотності запасів (КОЗ) вказує, скільки разів у середньому поповнювалися запаси підприємства протягом звітного періоду. Він визначається як відношення собівартості реалізованої продукції до середньої суми запасів, яку визначають як середньоарифметичну величину між залишками виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, товарів на початок і кінець звітного періоду. Визначити оптимальне для будь-якого підприємства значення цього показника важко, тому слід враховувати особливості конкретного виду економічної діяльності. Однак, позитивною тенденцією є пришвидшення оборотів порівняно з попереднім періодом: чим вища оборотність запасів, тим менше коштів відволікається на їх придбання.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (КОДЗ) - це відношення чистої виручки від реалізації продукції до середньої дебіторської заборгованості. Коефіцієнт показує скільки оборотів за звітний період здійснює дебіторська заборгованість, а також у скільки разів виручка перевищує її величину. Зменшення значення (кОДЗ) на кінець звітного періоду порівняно з його значенням на початок свідчить про уповільнення обороту оборотних засобів, тобто є позитивна тенденція до його збільшення.

Оберненим показником до швидкості  обороту є коефіцієнт закріплення  оборотних засобів (Кз):

 

 або  ,    (3.2)

 

який характеризує скільки  оборотних засобів чи окремих  їх видів припадає на одну гривню чистої виручки (для запасів - собівартості реалізованої продукції). Позитивною тенденцією вважається зменшення цього показника за кілька періодів [ 19 ].

Важливою характеристикою  ефективного використання оборотних  засобів є час (період) їх обороту (Ч) - тривалість в днях одного обороту. Він визначається як відношення кількості  календарних днів звітного періоду  до коефіцієнта оборотності оборотних засобів за такою формулою:

 

, тобто    ,  (3.3)

 

де Т – кількість  днів, за яку обчислюється оборотність (при цьому вважається, що місяць дорівнює 30, квартал – 90, півріччя – 180 і рік – 360 дням).

Час обороту вказує, скільки  днів необхідно підприємству для  поповнення його оборотних засобів  і дорівнює середньому періоду від  авансування коштів у виробництво  продукції до отримання коштів від  її реалізації. Чим менша тривалість обороту, тим менша потреба підприємства у власних оборотних засобах. Вивільнені засоби можна використати для нарощування обсягів виробництва без залучення додаткових засобів [5].

Час обороту обчислюють і для окремих складових оборотних  активів.

Період обороту запасів (ЧОЗ) - визначається за формулою:

 

,  тобто    ,   (3.4)

 

де Зз - середні залишки запасів, грн.;

СРП - собівартість реалізованої продукції, грн.

Показник (ЧОЗ) вказує на час, протягом якого запаси трансформуються  в кошти. Зменшення значення (ЧОЗ) на кінець звітного періоду порівняно з його значенням на початок вважається позитивним, якщо це не перешкоджає нормальному процесу виробництва, не загрожує дефіцитом матеріальних ресурсів.

Період погашення дебіторської заборгованості (Чодз) - це середній період інкасації дебіторської заборгованості, тобто період її погашення:

 

, тобто      (3.5)

 

де ЗДЗ - середня дебіторська  заборгованість.

Зменшення значення (ЧОДЗ) на кінець звітного періоду порівняно з його значенням на початок вважається позитивним, особливо в умовах інфляції. Хоча іноді збільшення часу вважається обгрунтованим, якщо додаткова вартість коштів компенсується додатковим прибутком від збільшення виручки від реалізації продукції.

Період операційного циклу (ЧОЦ) - є сумою періодів запасів  і дебіторської заборгованості, що можна записати в такому вигляді:

 

ЧОЦ = ЧОЗ + ЧДЗ,     (3.6)

 

тобто, дорівнює тривалості перетворення придбаних матеріальних ресурсів на грошові кошти. Підприємства намагаються зменшувати загальну тривалість операційного циклу [3].

Період фінансового  циклу (ЧФЦ) - період обороту коштів, який обчислюється як різниця між  періодом операційного циклу і періодом погашення кредиторської заборгованості. Скорочення тривалості фінансового циклу для підприємства є позитивним, однак від'ємне значення показника свідчить про нестачу коштів, тобто підприємство живе "в борг".

Слід зазначити, що перелічені вище показники можна визначити  для окремих видів виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції чи товарів, зокрема особливо ретельно вивчаються матеріальні ресурси (сировина, матеріали, напівфабрикати, куповані вироби тощо).

Для обчислення показників оборотності оборотних активів  важливо, щоб вірно були розраховані величини, що їх визначають, - середній залишок оборотних активів і сума оберту.

Середньорічний залишок  оборотних активів обчислюється як середньохронологічна величина, тобто  шляхом додавання половини залишку  оборотних активів на початок  і кінець року та повної суми їх залишків за інші місяці (квартали) року та ділення отриманої суми на 12 (або на 4).

До суми оберту включають  виручку від реалізації продукції, робіт і наданих послуг.

Оборотність оборотних  активів є фінансовим якісним  показником і має велике значення в роботі підприємств. Чим швидше обертаються оборотні активи, тим менше їх необхідно для виконання плану виробництва та реалізації продукції, тим за інших рівних умов більше прибутку отримає підприємство, вище буде його рентабельність. Якщо ж трапилось зниження оборотності оборотних активів, то це приводить до їх додаткової потреби, неефективного використання та заморожування [4].

Розмір вивільнення  або заморожування оборотних  активів у зв'язку з прискоренням або зниженням їх оборотності  визначається множенням суми одноденного оберту (виручки) за звітний період на кількість днів прискорення або зниження оборотності у звітному році порівняно з базисним періодом:

 

,     (3.7)

 

де S - сума вивільнення (заморожування) оборотних активів;

РО - сума оберту (виручки) за звітний рік;

Д - кількість днів у  звітному періоді;

ОБ, О0 - оборотність у  днях у базисному та звітному періоді, відповідно.

Прискорення оборотності  оборотних активів має велике народногосподарське значення, тому що в цей час із запасів підприємств вивільняються величезні суми коштів, які можна додатково направляти на фінансування розширення виробництва.

Крім показників оборотності, оцінка ефективності використання матеріальних ресурсів на практиці здійснюється за системою показників: узагальнюючі показники (матеріаломісткість продукції, матеріаловіддача, питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання матеріалів); індивідуальні показники (ефективність споживання окремих елементів матеріальних ресурсів, а також встановлення зниження матеріаломісткості окремих виробів).

Матеріаломісткість продукції  є узагальнюючим вартісним показником, який визначається як співвідношення суми матеріальних витрат до вартості виготовленої продукції. Він показує, скільки матеріальних витрат припадає на кожну гривню виготовленої продукції.

Матеріаловіддача продукції - обернений до матеріаломісткості показник, що характеризує вихід продукції  з кожної гривні затрачених матеріальних ресурсів і розраховується як співвідношення вартості продукції до суми матеріальних витрат.

Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції  обчислюється як відношення матеріальних витрат до собівартості виготовленої продукції. Цей показник відображає не тільки рівень використання матеріальних ресурсів, але й структуру витрат виробництва, тобто чи є воно матеріаломістким [2].

Коефіцієнт використання матеріалів визначається як відношення суми фактичних матеріальних витрат до величини матеріальних витрат, розрахованої виходячи з планових калькуляцій і фактичного випуску та асортименту продукції. Він відображає рівень ефективності використання матеріалів, дотримання норм витрачання матеріалів. Якщо коефіцієнт використання більше 1, то це свідчення перевитрат, а якщо менше 1 - економії матеріальних ресурсів.

Окремі науковці, зокрема  Суторміна В.М, Стоянова О.С., до коефіцієнтів, що характеризують ефективність використання оборотного капіталу відносять показники ліквідності. Розглянемо їх більш детально.

Коефіцієнт загального ліквідності (Кзл) розраховується як відношення поточних активів до поточних пасивів підприємства:

 

    (3.8)

 

Показує ступінь покриття поточних пасивів поточними активами. Характеризує платіжні можливості підприємства, що оцінюються за умови не тільки своєчасних розрахунків з дебіторами та сприятливої реалізації готової продукції (товарів), але й продажу у випадку необхідності інших елементів матеріальних оборотних активів. Критичне значення цього коефіцієнту становить 2. Значення у межах 1-1,5 свідчить про спроможність підприємства повністю розраховуватися по своїх боргах за рахунок оборотних активів. Зростання показника вище 2 свідчить про неефективне управління грошовими коштами, що може негативно позначитись на доходності підприємства [1].