Технологічний розвиток підприємства

Амортизація складає приблизно 3-4% собівартості і залежить від вартості обладнання, його продуктивності, організації роботи підприємства (відсутність простоїв).

Розрізняють основні витрати (на основні матеріали, пальне, енергію, напівфабрикати, зарплату основних працівників) і витрати, пов’язані з обслуговуванням процесу виробництва і управління.

[9, ст.. 30-32]

Аналіз структури собівартості необхідний для виявлення резервів виробництва, інтенсифікації технологічних процесів. Основними шляхами зниження собівартості при збереженні високої якості продукції є: економне використання сировини, матеріалів, палива, енергії, застосування високопродуктивного обладнання, підвищення рівня технології.

Від рівня застосування технології залежить і якість продукції, що виготовляється. Якість продукції – сукупність властивостей продукції, що обумовлюють її придатність задовольняти відповідні потреби суспільства на протязі встановленого періоду часу.

3.              Напрями покращення параметрів технологічного розвитку підприємства.

При покращенні параметрів технологічного розвитку на підприємстві необхідно враховувати такі фактори як: зниження витрат підприємства на виготовлення продукції, зменшення затрат часу, підвищення якості продукції, її попиту , підвищення доходу, та безлічі інших факторів.

З численних напрямків науково-технічного прогресу на різних етапах розвитку суспільства прийнято виділяти пріоритетні, що мають першочергове значення через соціальну значимість проблем, що розробляють.

Такі напрями характеризуються більш високими темпами розвитку, більшою концентрацією кадрів і матеріальних ресурсів.

Виділення пріоритетних напрямів технологічного прогресу — принципова особливість стратегії науково-технічного розвитку.

Пріоритетними напрямами, прискорений розвиток яких є визначальним чинником інтенсифікації економіки і досягнення найвищого рівня науково-технічного розвитку на сучасному етапі, є:

- електронізація народного господарства;

- комплексна автоматизація;

- атомна енергетика;

- нові матеріали і технології їх виробництва й обробки;

- біотехнології;

- інформаційні технології.

[10, с. 19]

Як видно з цього переліку, системи технологій пріоритетних напрямів, як правило, функціонують у високотехнологічних галузях. Це високотехнологічні інноваційні підприємства.

Важливим є питання визначення критеріїв високо технологічності галузі.

Таким критерієм, насамперед, є показник науко місткості виробництва, коли частка витрат на дослідження та розробки фірми становить понад 5% вартості продукції.

Іншим критерієм називають частку персоналу, зайнятого в сфері наукових досліджень, що має дорівнювати також не менше 5%.

Для високотехнологічних галузей яким надаються  пріорітети є характерними

такі ознаки:   

- параметри розвитку високих технологій (динаміка створення нових

підприємств у відповідних галузях, приріст капіталу);

- показники технологічного балансу галузі (експорт та імпот патентів, ліцензій, «ноу-хау», високотехнологічної продукції, притік та витік кваліфікованих кадрів учених, інженерів, зайнятих у дослідженнях та розробках);

- ступінь інтенсивності технологічних змін у галузі (оновлення продукції, технології, використання патентів, наявність і динамізм наукових досліджень, обсяг витрат на навчання та перекваліфікацію персоналу).

[9, с. 71]

Також дуже актуальною постає проблема підготовки фахівців у сфері технологічного менеджменту, які б володіли сучасними знаннями та навичками і були спроможними реалізувати на практиці місію стратегії технологічного розвитку як ключового інструмента підвищення конкурентоспроможності та забезпечення економічної безпеки як окремого підприємства.

В умовах назріваючої в світі економічної кризи, надзвичайно важливими в системі технологій постають питання економії сировини, палива, енергії, збільшення продуктивності технологічного обладнання, його екологічної повноцінності, отримання якісної недорогої продукції, хорони довкілля. Досягти цього можна за умови, вибору потрібного технологічного процесу, підтримки певних технологічних режимів (температура, тиск, час, порядок виконання робіт, тощо ), які були б найкращими з усіх можливих, тобто оптимальним.

[9, с.60]

Основними напрямами технологічного розвитку з урахуванням екології є:

а) впровадження безвідходних технологій

б) впровадження циклічних технологічних схем (наприклад на АЕС найменше забруднення природи у порівнянні з ГЕС, ТЕС

в) використання менш шкідливих джерел палива (природний газ),енергії, сировин.

г) впровадження комплексних технологічних переробки сировини (наприклад деревина - гілки, кора, обрізки, ствол).

д) вдосконалення існуючих технологій очистки шкідливих викидів.

є) створення нових безреагентних (фізичних) технологій знешкодження промислових викидів.

ж) припинення експлуатацій екологічно небезпечних виробництв.

з) реконструкція діючих очисних споруд.

і) розробка технологій утилізації відходів, в тому числі побутових (виробництво будівельних матеріалів; переробка у нову сировину(пластмасова тара)), які теж уже стали великою загрозою.

й) розробка і впровадження нових технологій видобування сировини та рекультивації використаних родовищ.

к) впровадження відновлюваних джерел енергії (наприклад РАПС)

л) екологічна адекватна відповідальність підприємств за екологією.

[8, с. 21]

Вплив технологій на оточуюче середовище стрімко зростає, причому до наших днів негативні прояви цього впливу різко переважають і деякі позитиви. Тому загальна картина набула загрозливого характеру.

Природне середовище до певного часу ( середина ХХ ст.) в цілому справлялося із відходами технологій виробництва нейтралізуючи їх власними можливостями.

Але кількість і „якість” забруднення природи постійно зростає.

Багато проблем виникло з радіаційним випромінюванням та забрудненням. Найбільшими забруднювачами довкілля є енергетичні, хімічні, металургійні, харчові та с/г технології.

Окремо стоять загрози від ВПК, випробувань, ядерної, хімічної, бактеріологічної зброї.

Посиленому забруднення довкілля сприяють енергоємні, ресурсномісткі, багатовідхідні технології разом із неефективними технологіями уловлювання, нейтралізації чи утилізації шкідливих викидів.

НТП та технологічний розвиток можуть створювати екологічні загрози, а можуть і позитивно впливати на екологію. У цьому питанні вирішальне значення має стратегія технологічного розвитку і місце у ній природо захисних технологій.

Розглядаючи позитивний напрям технологічного розвитку, необхідно зауважити про необхідність створення таких нових технологій, які б покращили стан навколишнього середовища, чи запобігали подальшому його забрудненню.

Процес розроблення стратегії технологічного розвитку підприємства

Важлива роль під час розроблення стратегії та її реалізації належить відбору джерел і механізмів придбання технологій у дослідницькій сфері. Зокрема, такими джерелами можуть бути:

централізовані корпоративні дослідження;

університетські дослідження, що спонсоруються підприємством, та ін..

Потрібно враховувати, що в умовах глобалізації найбільшу активність компанії виявляють у сфері спільного розроблення технології, проведенні дослідження у власних закордонних лабораторіях, ліцензування закордонних технологій і придбання продуктів та компаній.

Серед чинників, які безпосередньо впливають на вибір стратегії технологічного

розвитку, – ринкові мотиви — потреби в адаптації до місцевих ринків і одержанні інформації про головні ринки і споживачів, а також доступ до кваліфікованих дослідницьких кадрів, використання закордонних технологій і спостереження за їхнім розвитком, підтримка закордонних виробництв і дотримання місцевих умов та норм регулювання.

Для вітчизняних підприємств корисним буде приклад НАН України щодо організації роботи з трансферу технологій.

З метою підвищення рівня охорони об’єктів права інтелектуальної власності в

установах НАН України, а також забезпечення маркетингу результатів наукових розробок та розширення їх впровадження затверджено:

1) типове положення про структурний підрозділ з питань трансферу технологій, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності наукових

установ НАН України;

2) положення про використання об’єктів права інтелектуальної власності в

НАН України;

3) форми договорів про службові об’єкти права інтелектуальної власності та виплату винагороди за їх використання та зразковий договір між творцями об’єктів права інтелектуальної власності.

[1]

Цією постановою керівникам наукових установ НАН України, діяльність яких пов’язана зі створенням винаходів та інших об’єктів права інтелектуальної власності, впровадженням результатів наукових розробок пропонується:

1) забезпечити утворення структурних підрозділів, а також реорганізацію підрозділів з патентно-ліцензійної та винахідницької роботи у зазначені

підрозділи з внесенням відповідних змін до штатного розпису установ;

2) на підставі Типового положення про структурний підрозділ затвердити Положення про відповідні підрозділи установ;

3) передбачити у структурних підрозділах посади наукових співробітників, що займаються питаннями кон’юнктурних, маркетингових, патентних досліджень, трансфером технологій;

4) з метою забезпечення структурних підрозділів кваліфікованими кадрами організувати для фахівців установ отримання післядипломної підготовки (перепідготовки) кадрів, підвищення кваліфікації за спеціальностями “Інтелектуальна власність”, “Інноваційний менеджмент”.

[1]

Важливою проблемою, яку необхідно вирішити на підприємстві, це здійснення

технологічного аудиту як важливої передумови щодо здатності сформулювати стратегічний план технологічного розвитку.

Технологічний аудит організації є перевіркою технологічних методів, прийомів і процедур, що використовуються в організації з метою оцінки їх продуктивності і ефективності.

Завдання технологічного аудиту – оцінити ефективність використання на

цьому підприємстві технологій як засобу технологічної конкурентоспроможності. Технологічний аудит передбачає участь у його проведенні як вищої керівної ланки, так і персоналу, що має відношення до технологічного стану підприємства.

Цей процес обов’язково повинен включати розроблення механізмів оцінки реального рівня технологічного розвитку підприємства та виявлення технологічних потреб.

Остаточний підсумок технологічного аудиту – це картина реальної ситуації на підприємстві, що відбиває здатність його використовувати свій технологічний

потенціал як засіб для досягнення стратегічних цілей.

Ефективність застосування технологічного аудиту визначається такими умовами:

- підтримкою й участю вищого керівництва;

- наявністю цільової групи з координації процесу загалом, складеної з представників різних підрозділів цього підприємства;

- призначенням координатора з застосування методології аудиту, а також використанням допомоги з боку кваліфікованого консультанта;

- гарантією перетворення в життя рекомендацій цього технологічного аудиту, що сприяють успіху підприємства;

- регулярністю повторного проведення цієї процедури;

- запобіганням застосуванню дуже складних інструментів, що може ускладнити процес;

- адаптацією методології аудиту до конкретних умов підприємства.

[12, с. 680]

Раннє розпізнання значущих для підприємств технологій виробництва і прогнозування їх подальшого розвитку значною мірою базується на концепції “слабких сигналів”, яка ґрунтується на тому, що появі істотних для діяльності підприємства змін завжди передують “слабкі сигнали”, які поступають із зовнішнього середовища, і їх необхідно ретельно відслідковувати та правильно

інтерпретувати, щоб можна було обґрунтовано оцінити: потенціал розвитку нових технологій, межі можливостей відомих технологій, швидкість зміни застарілих технологій та галузь їх остаточного застосування; очікуваний стрибок у розвитку технологій (перервність розвитку технологій).

[12, с. 681]

Для раннього розпізнання значущих технологій підприємство повинно мати в розпорядженні широкий спектр інформаційних джерел.

Зокрема, важливе значення для технологічного розвитку підприємства мають публікації у відкритих джерелах із питань наукових досліджень і розробок у

цій сфері.

Також, важливою складовою стратегії розвитку підприємства є технологічне

прогнозування, метою якого є своєчасне визначення виникаючих загальних

технологій, що можуть принести найбільші економічні і соціальні вигоди.

Заключна частина:

В ході написання курсової роботи було зроблено такі висновки:

Технологічний розвиток підприємства визначається ефективністю відтворення інновацій  (продуктових, процесових, управлінських), що матеріалізуються в основних факторах виробництва, в структурі управління ними та в новій продукції.

Ступінь реалізованості технологій при цьому визначається динамічною збалансованістю двох чинників розвитку виробництва:

1) станом і перспективними потребами в розвитку виробничих потужностей (процесом відтворення основних фондів);

2) обсягами і джерелами фінансування інновацій та розвитку виробничого потенціалу (інноваційно-інвестиційним процесом).

В різні періоди та в різних ситуаціях саме підприємство обирає форму технологічного розвитку, яка для нього буде найбільш ефективною.

Тому і існують різні визначення для цих заходів: модернізація виробництва або технічне переозброєння виробництва.

Модернізація включає в себе оновлення технологічної бази на дещо новіші версії оснащення.