Технологічний розвиток підприємства

2

Курсова робота

На тему:

«Технологічний розвиток підприємства»

Київ 2010

План курсової роботи:

Вступ                                                                                                                               3

1.              Технологічний розвиток підприємства: поняття, структура, параметри.       5

2.              Структура і формування технологічних систем підприємства.                     14

3.              Напрями покращення параметрів технологічного розвитку підприємства. 21

Заключна частина                                                                                                          28

Список використаної літератури                                                                                  31

Вступ:

Актуальність теми дослідження. Основу виробничої діяльності будь-якого підприємства становить процес виробництва продукції з метою її реалізації.

Відомо, що виробничий процес – це сукупність всіх дій людей і знарядь праці, що застосовуються на даному підприємстві для виготовлення чи ремонту виробів, що випускаються, а технологічний процес знаходиться у центрі виробничого процесу.

З появи виробництва, з’явилася необхідність у розвитку технології, а в сучасності, постало гостре питання у технологічному розвитку підприємств враховуючи такі важливі чинники:

- з урахуванням екології;

- підвищення прибутку;

- підвищення конкурентоспроможності продукту;

-  розширення виробництва;

- зниження витрат;

- зниження затрат часу на виготовлення продукту, та ін.

Пріоритетними напрямами, прискорений розвиток яких є визначальним чинником інтенсифікації економіки і досягнення найвищого рівня науково-технічного розвитку на сучасному етапі, є:

- електронізація народного господарства;

- комплексна автоматизація;

- атомна енергетика;

- нові матеріали і технології їх виробництва й обробки;

- біотехнології;

- інформаційні технології.

Вдосконалення технологічної бази підприємства є одним з найважливіших факторів підвищення загальної ефективності виробництва.

Технологічний розвиток підприємства включає в себе інноваційну діяльність, яка займає дуже важливе місце, як на макро-, так і на мікрорівні.

Таким чином, практична значимість технологічного розвитку у підвищенні ефективності виробництва і зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

До кола завдань курсової роботи входить:

- надання загальної характеристики технологічного розвитку.

- з’ясування напрями покращення його параметрів на рівні підприємства.

- розроблення стратегії технологічного розвитку підприємства

Об’єктом дослідження курсової роботи є теоретичні та емпіричні засади технологічного розвитку підприємства.

Предмет дослідження – суть і структурні елементи технологічного розвитку виробництва. Основна увага у курсовій роботі зосереджена на напрямах покращення його параметрів.

Теоретичну основу дослідження становлять наукові праці, підручники, навчальні посібники вітчизняних фахівців, що стосуються теоретичних та практичних аспектів технологічного розвитку виробництва.

1. Технологічний розвиток підприємства: поняття, структура, параметри.

Сучасне підприємство являє собою таку технологічну систему, що складається із взаємопов'язаних між собою підсистем.

Серед таких підсистем:

-                     технічна система (машини, обладнання, споруди, будівлі);

-                     технологічна (набір і послідовність операцій і процесів виробництва);

-                     організаційна, що забезпечує раціональне використання предметів і засобів праці, робочої сили і створює умови для застосування найбільш прогресивних прийомів і методів роботи;

-                     підсистема трудових ресурсів; економічна, яка висловлює єдність економічних процесів на виробництві і господарських зв'язків всього виробничого циклу.

У перекладі з грецької слово «технологія» означає науку про виробництво («техне» — ремесло, «логос» — наука). За класичним визначенням технологією називають науку, що вивчає способи і процеси одержання і переробки продуктів природи у предмети споживання та засоби виробництва. В умовах сучасності стрімко зростає активна технологізація різних сторін виробничої діяльності, а поряд з цим—глибоке перетворення самого поняття технології.

Сучасний рівень виробництва вкладає і новий зміст у поняття технології. Тому технологія сьогодні — це наука про способи і процеси виробництва сировини, матеріалів, виробів та послуг.

[9, с. 6]

Областю функціонування виробництва є народне господарство. А народне господарство, в цілому, становить єдиний технологічний народногосподарський комплекс.

Основою діяльності кожного підприємства є виробничий процес.

Розглянемо відмінність між виробничим процесом та технологічним.

Загалом , виробничий процес – це сукупність всіх дій людей і знарядь праці, що застосовуються на даному підприємстві для виготовлення чи ремонту виробів, що випускаються.

[4, с. 12]

А термін «технологічний процес» включає служби матеріального й енергетичного забезпечення, транспортні засоби, складські приміщення, ремонтні служби і техніко-економічне управління виробництвом.

Отже, технологічний процес знаходиться у центрі виробничого пронесу, а рівень його досконалості та економічної ефективності формується під впливом таких об'єктивних факторів: соціального устрою суспільства, його економіки, наявності відповідних сировинних ресурсів, наукового рівня і практичного досвіду керівників та виконавців виробництва.

Технологічний процес передбачає переміщення вихідних предметів праці в просторі, зміну їх форми або хімічного складу і структури.

[6, с. 6]

В загальному вигляді будь-який технологічний процес можна розглядати як систему, яка має входи і виходи. Входами можуть бути: склад сировини, її кількість, температура, виходами – готова продукція, її кількість, якість і т.д.

Схема:

Вхід - Технологічний процес – Вихід

[4. ст. 14-17.]

Розглядаючи технологічний процесс, як переміщення вихідних предметів праці в просторі, зміну їх форми або хімічного складу і структури, можна говорити про схильність його до розвитку.

В будь-якому виробничому процесі мають місце затрати живої і матеріалізованої праці. Удосконалення кожного технологічного процесу здійснюється при підвищенні ефективності використання минулої праці і зниженні затрат живої праці.

Для характеристики технологічного процесу особливо необхідним є знати співвідношення живої й матеріалізованої праці в даному процесі.

Одним із відносних показників співвідношення живої і матеріалізованої праці в конкретному технологічному процесі є технологічна озброєність, що представляє собою долю технологічних фондів, які приходяться на одного працюючого в даному технологічному процесі.

В=Ф/К

В – технологічна озброєність. грн/чол.. рік

Ф – технологічні фонди, грн./рік

К – кількість працюючих у технологічному процесі, чол..

Технологічні фонди – це річні затрати минулої праці в технологічному процесі. Вони визначаються як сума річних амортизаційних відрахувань від вартості обладнання, зайнятого у технологічному процесі і всіх річних технологічних затрат в цьому процесі, за виключенням затрат на предмет праці.

[9, с. 12-13]

Технологічний розвиток підприємства визначається ефективністю відтворення інновацій  (продуктових, процесових, управлінських), що матеріалізуються в основних факторах виробництва, в структурі управління ними та в новій продукції. Ступінь реалізованості технологій при цьому визначається динамічною збалансованістю двох чинників розвитку виробництва:

1) станом і перспективними потребами в розвитку виробничих потужностей (процесом відтворення основних фондів);

2) обсягами і джерелами фінансування інновацій та розвитку виробничого потенціалу (інноваційно-інвестиційним процесом).

Звідси випливає, що прогнозування потреб у пріоритетних інноваціях, в інвестиціях на їх впровадження є ключовим моментом стратегічного управління

технологічним розвитком підприємства, головною метою якого є поліпшення технологічного процесу, що в кінцевому підсумку впливає на величину випуску продукції та отримання прибутку підприємством.

[13, с. 677]

У ході суспільного прогресу посилюється взаємозв’язок наукового, технічного та технологічного процесів розвитку.

Науково-технічний прогрес - це процес удосконалення засобів праці, що є вихідною основою розвитку продуктивних сил суспільства, який у своєму історичному розвитку виступає в двох формах - еволюційний та революційний.

[9, с.66]

Якщо еволюційна форма припускає поступовий розвток і зміну техніки та технології. Але технологічна суть та зміст операцій технології при цьому не змінюється. Від цього виникають зрозумілі обмеження еволюційної форми технологічного розвитку - це певні поліпшення результатів застосування технології у технічному та технологічному аспектах.

Революційна — якісний стрибок, перехід до нового типу засобів праці, що базується на принципово нових відкриттях науки, вони мають вищий технологічний потенціал, який необхідно максимально використати, інакше витрати на революційні технології можуть не окупитись.

Зрозуміло, що революційна форма з часом трансформується в еволюційну. Причому, для різних підприємств одні і ті ж технологічні нововведення можуть носити еволюційну чи революційну форму, це залежить від рівня їх технологій на момент їх впровадження.

[8, с. 14]

В різні періоди та в різних ситуаціях саме підприємство обирає форму технологічного розвитку, яка для нього буде найбільш ефективною.

Тому і існують різні визначення для цих заходів: модернізація виробництва або технічне переозброєння виробництва.

Модернізація включає в себе оновлення технологічної бази на дещо новіші версії оснащення.

Технічне переозброєння виробництва, означає повну заміну технологічної бази підприємства, у зв’язку з її непридатністю до продуктивного використання.

Технологічний розвиток, як процесс, має циклічність у своєму розвитку, та складається із таких фаз:

Фаза 1 - технологічне нововведення, технологічний підйом, збільшення якості, зменшення собівартості, збільшення прибутку.

Фаза 2 - стабілізація технологій і економічного стану, засоби оптимізації.

Фаза 3 - дається взнаки відставання в інших аспектах (сировина, матеріали, інші ресурси, структура витрат, зв'язки, організаційні аспекти і т.п.), підприємство входить у стан економічної депресії (застою), який вимагає подальших технологічних змін.

[11, с. 32]

Тривалість такого циклу в цілому та його окремих фаз залежить від багатьох зовнішніх (стан економіки, інноваційна політика держави, стан конкурентів, постачальників, покупців) та внутрішніх факторів (стан персоналу, стан ОФ підприємства, динаміка обсягів виробництва, швидкість адаптації до змін та інше). За відповідних умов цикл повинен повторюватись (еволюційна чи революційна форма).

Одним із важливих способів технологічного розвитку підприємства є автоматизація виробництва.

З точки зору адаптованих можливостей до обновлення, номенклатури і серійності виробництва можна виділити три рівні автоматизації технологічних процесів:

1. Традиційна “жорстка” автоматизація.

2. Автоматизоване виробництво з обмеженими можливостями переналадки.

3. Гнучке автоматизоване виробництво.

Традиційна “жорстка” автоматизація технологічних процесів здійснюється на основі застосування напівавтоматів і автоматів, станків з програмним управлінням, обробних центрів, автоматичних ліній.

До автоматизованого виробництва з обмеженими можливостями переналадки можна віднести автоматичні лінії, що управляються ЕОМ, роторні і роторно-конвеєрні лінії, роботизоване виробництво.

Гнучке автоматизоване виробництво базується на застосуванні гнучких виробничих систем (ГВС).

На автоматизованих станках всі процеси обробки деталі здійснюються без безпосереднього втручання робітника.

Перевагою станків з числовим програмним управлінням (ЧПУ) є збільшення кількості операцій, що виконуються, скорочення часу обробки і відносна простота переналадки. Застосування станків з ЧПУ дало можливість значно підвищити продуктивність праці (в 2-4 рази). Однак завантаження їх заготовками і розвантаження оброблених деталей здійснюється вручну.

Оброблювальний центр (ОЦ) – багато позиційний станок з ЧПУ – оснащений пристроями для розміщення великого набору інструментів (магазини) і системою автоматичної заміни інструмента. В магазинах ОЦ можна розмістити до 150 різних інструментів, що дозволять виконати досить велике число операцій. Важливою перевагою є те, що ці численні операції здійснюються без зняття заготовки із станка.

Автоматична лінія (АЛ) – це система автоматично діючих станків, зв'язаних транспортними засобами, що мають єдиний управляючий пристрій. АЛ можуть компонуватись із автоматичних станків з ЧПУ і ОЦ. В одній автоматичній лінії можуть працювати всі вказані елементи в різних сполуках. Однак, кожну АЛ виготовляють для обробки цілком визначеної деталі.