Техніко-технологічна база

План

Вступ

1. Сутність техніко-технологічної бази.

2. Основні пріоритети техніко-технологічного розвитку підприємства.

Висновок

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

В умовах трансформації економічних  відносин однією з головних проблем, яка стоїть перед економікою України, є стимулювання і підтримка вітчизняного товаровиробника. Адже тільки власне виробництво найбільшою мірою сприяє розвитку економічної системи. Особливо актуальною і найбільш взаємопов'язаною з виробництвом в Україні є проблема техніко-технологічного розвитку підприємств.

Техніко-технологічна база кількісно та якісно відрізняється від основних виробничих фондів підприємства. До складу техніко-технологічної бази входять лише ті види знарядь і засобів праці, які беруть безпосередню участь у реалізації виробничих технологій. Це дає змогу: по-перше, виокремлювати особливі сукупні характеристики, що випливають з об'єктивно необхідного техніко-технологічного розвитку виробництва; по-друге, виявити взаємозв'язки, пріоритети, чинники і способи оновлення та підвищення ефективності системного функціонування технологічних процесів і відповідної виробничої техніки.

Потенційна виробнича спроможність підприємства, мірилом якої є його виробнича потужність, вирішальним чином залежить від наявної у нього техніко-технологічної бази. Таким чином, практична значущість вказаних проблем у розвитку виробництва і зумовлює актуальність дослідження.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Теніко-технологічна база як умова системного розвитку

Техніко-технологічна база кількісно  та якісно відрізняється від основних виробничих фондів підприємства. До складу техніко-технологічної бази входять лише ті види знарядь і засобів праці, які беруть безпосередню участь у реалізації виробничих технологій. Це дає змогу: по-перше, виокремлювати особливі сукупні характеристики, що випливають з об'єктивно необхідного техніко-технологічного розвитку виробництва; по-друге, виявити взаємозв'язки, пріоритети, чинники і способи оновлення та підвищення ефективності системного функціонування технологічних процесів і відповідної виробничої техніки.

Потенційна виробнича спроможність підприємства, мірилом якої є його виробнича потужність, вирішальним  чином залежить від наявної у  нього техніко-технологічної бази. Таким чином, практична значущість вказаних проблем у розвитку виробництва і зумовлює те, що обрала саме дану тему.

У сучасній економічній літературі техніко-технологічна база підприємства розглядається як сукупність найбільш активних елементів виробництва, що визначає технологічний спосіб одержання продукції (виконання робіт, надання послуг), здійснюваний за допомогою машинної техніки, різноманітних транспортних, передавальних, діагностичних та інформаційних засобів, організованих у технологічні системи виробничих підрозділів і підприємства в цілому.

Основна проблема в дослідженні  ТТБ промислових підприємств  полягає в тому, що всі його елементи функціонують одночасно і в сукупності, тобто техніко-технологічна база є системою. Таким чином, дослідження функціональних особливостей і економічних характеристик ТТБ як системи не повинні базуватися лише на оцінці властивостей її складових елементів, а мають також включати в себе аналіз впливу взаємозв'язків між окремими елементами і їх економічними параметрами на результати функціонування виробничої системи загалом, а також аналіз особливостей єдиного цілого.

Проаналізувавши статті можна сказати, що на сучасному етапі трансформації суспільного виробництва об'єктивно наявні відповідні тенденції поступального розвитку техніко-технологічної бази підприємств виробничої сфери. Визначальними з них є:

1. підвищення наукомісткості засобів праці, рівня фундаментальності втілюваних у них знань;
2. зростання масштабів і розширення спектра застосування сучасного мікроелектронного устаткування;
3. перетворення засобів праці на технічну цілісність більш високого порядку;
4. трансформація техніко-технологічних засобів у дедалі більш універсальні системи;
5. поглиблення інтеграції окремих елементів техніко-технологічної бази та організаційно-управлінських компонентів виробництва;
6. зростання ступеня автоматизації техніки й технічних систем, поступовий перехід до гнучкої автоматизації виробництва, зумовленої його кількісним урізноманітненням і зменшенням серійності [1].

Ці тенденції якісної зміни  техніко-технологічної бази виробництва  визначають ті основні вимоги, які треба враховувати під час формування технічного базису підприємств та обґрунтування стратегії його оновлення, зокрема, переваги в виграші часу, якісні показники, інформаційне забезпечення, переважний тип автоматизації, система управління, пріоритетні галузі тощо. Досягнення високої ефективності промислового виробництва можливе тільки на основі систематичного технічного прогресу, який сприяє підвищенню продуктивності праці, зниженню собівартості продукції, підвищенню рентабельності виробництва. Науково-технічний прогрес, його темпи і соціально-економічні результати визначають потенційні можливості розвитку та ефективності виробництва. Чим ефективніше та цілеспрямованіше використовуються новітні досягнення науки та техніки, які є першоджерелами розвитку продуктивних сил, тим успішніше вирішуються пріоритетні соціальні завдання життєдіяльності суспільства. В умовах ринкових відносин перебудова промислового виробництва і оновлення його техніко-технологічної бази має важливе значення: вона сприяє оновленню виробництва продукції, підвищенню її якості та виробництва об'єктивно наявні відповідні тенденції поступального розвитку техніко-технологічної бази підприємств виробничої сфери. Визначальними з них є:

1. підвищення наукомісткості засобів праці, рівня фундаментальності втілюваних у них знань;
2. зростання масштабів і розширення спектра застосування сучасного мікроелектронного устаткування;
3. перетворення засобів праці на технічну цілісність більш високого порядку;
4. трансформація техніко-технологічних засобів у дедалі більш універсальні системи;
5. поглиблення інтеграції окремих елементів техніко-технологічної бази та організаційно-управлінських компонентів виробництва;
6. зростання ступеня автоматизації техніки й технічних систем, поступовий перехід до гнучкої автоматизації виробництва, зумовленої його кількісним урізноманітненням і зменшенням серійності [2].

Перехід від одиничних до узагальнюючих  показників, а далі до комплексної  оцінки можна здійснити за допомогою  використання їх середньозважених величин, які визначаються з урахуванням  значущості (вагомості) синтезованих оцінок. Інтегральне оцінювання з використанням  зазначеної системи показників, деталізованої  відповідно до конкретної ситуації, ґрунтовності та цілей діагностики, дає змогу  відзначити рівень технологічного розвитку промислових підприємств.

Діагностика технологічної бази підприємства передбачає розрахунок індексу технологічної  конкурентоспроможності підприємства (ТКП), який включає такі індикатори: обсяг виробництва основної продукції  у розрахунку на одного робітника (тис. грн.); обсяг експорту на одного робітника (тис. грн); частка інноваційної продукції - відповідно в обсязі виробництва основної продукції та в обсязі продукції, що експортується підприємством.

Відтворювальні процеси в технологічному-розвиткові виробництва відбуваються під впливом  соціально-економічних потреб і  умов функціонування економічних систем. Сучасний перехідний період формування ринкової системи в Україні має  характерні особливості, пов'язані  з докорінними змінами у виробничих відносинах, що набувають ринкового  змісту, та методами управління економікою. Поступово зростає вплив ринкових відносин на концептуальний характер і темпи основних технологічних процесів розвитку економіки, що стають підґрунтям ефективного оновлення матеріально-технічної бази виробництва. Технологічне оновлення матеріальних засобів необхідне через старіння діючої техніки та у зв'язку з об'єктивними потребами в заміні її прогресивними для певного періоду розвитку економіки видами відповідно до напрямів означеного процесу. Фактори впливу на науково-технічний й інноваційний розвиток вітчизняних підприємств можна поділити на групи. Перша група: удосконалення організаційно-економічних умов розвитку, що включає посилення галузевої і територіальної концентрації виробництва, поглиблення спеціалізації, кооперації, укріплення взаємодії науки та виробництва, формування системи наукових центрів та науково-виробничих комплексів, контроль за системним впровадженням нових технологій та технічного переозброєння виробництва. Друга група: посилення зацікавленості працівників в ефективному оновленні виробничого апарату і створення відповідної системи стимулювання [4].

Треба наголосити на тому, що впровадження інноваційної моделі промисловості України може сприяти виведенню з кризи економічно відсталих регіонів, нарощенню внутрішніх фінансових можливостей територій і підвищенню ефективності їх використання. Сьогодні технологічна база підприємств України у цілому задовольняє лише базові потреби економіки та населення у споживанні. Рівень технологічного устаткування, показники якості та ефективності задоволення потреб, техногенного навантаження на довкілля не відповідають сучасним вимогам. Протягом останніх двадцяти років їх оновлення практично не відбувалося, у той час як за цей самий період у Європі швидкими темпами розробляються і використовуються новітні технології. Це пояснюється низкою об'єктивних причин, зокрема, такими як застаріле обладнання; низька якість технологічної бази; використання технологічних процесів, які не відповідають вимогам ринку,низькою інноваційною активністю промислових підприємств.

Техніко - технологічна база вітчизняних  підприємств за якісними, технічними характеристиками, такими як технічний  стан обладнання і устаткування, рівень автоматизації та комп'ютеризації, залишилася на рівні кінця 80-х - початку 90-х років минулого століття. Для  підвищення ефективності технологічних  процесів необхідна програма комплексного оновлення та модернізації технологічної  бази українських підприємств, яка  передбачатиме комплекс заходів  з нормативно-правового забезпечення та створення сприятливого інвестиційного клімату з урахуванням бюджетних  та небюджетних джерел інвестування. Інноваційна стратегія також  пропонує ряд структурних реформ на технології.

Суть такої стратегії має  полягати у створенні створення  умов для соціально-економічного зростання, підвищення конкурентоспроможності національної економіки і життєвого рівня  населення завдяки забезпеченню якості продукції і послуг та задоволенню  соціальних, зовнішньоторговельних, оборонних  та природоохоронних потреб суспільства.

 

 

 

 

2. Основні пріоритети  техніко-технологічного розвитку  підприємства.

Фундаментальною базою технічного розвитку будь-якого підприємства стають усі пріоритетні напрями науково-технічного прогресу. Технічний розвиток відображає процес формування та вдосконалення техніко-технологічної бази підприємства, що має бути постійно зорієнтованим на остаточні результати його виробничо-господарської, комерційної чи іншої діяльності [5].

Цілі та пріоритети технічного розвитку треба визначати згідно із загальною  стратегією підприємства на тому чи іншому етапі його функціонування. Конкретні стратегічні напрями технічного розвитку можуть бути пов’язані з вирішенням наступних проблем[7]:

• підвищення якості виготовлення продукції, забезпечення її конкурентоспроможності на світовому й вітчизняному ринках;
• розробка й широке впровадження ресурсозберігаючих (насамперед енергозберігаючих) технологій;
• скорочення до максимально можливого рівня витрат ручної праці, поліпшення її умов і безпеки;
• здійснення всебічної екологізації виробництва згідно із сучасними вимогами до охорони навколишнього середовища.

У процесі економічного управління технічним розвитком підприємства головними є завдання якісної  розробки й коригування, забезпечення необхідними ресурсами, постійного відстежування здійснення програм (планів).

Зміст програм (планів) технічного розвитку підприємства визначається сукупністю конкретних заходів, що входять до їхнього  складу. Як правило, такі програми (плани) охоплюють кілька розділів, а кожен  з останніх – певну групу цілеспрямованих  заходів.

 

Головним недоліком діючого  нині в Україні порядку розробки програми (планів) технічного розвитку підприємства є механічне “підсумовування” різних пропозицій, брак їхньої реальної інтеграції в єдиний цілеспрямований  комплекс заходів. Подолати цей недолік  дає змогу попереднє опрацювання  програми (плану) технічного розвитку в так званому, режимі групової роботи. Мета такої роботи полягає в реальному  перегляді та узгодженні пропозицій, що рекомендуються для включення  до проекту програми (плану). Саму роботу бажано проводити у вигляді проблемної наради, учасниками якої можуть бути керівники  підприємства і група експертів, включаючи незалежних. Це певною мірою  забезпечує здійснення конкурсного  відбору конкретних об’єктів і напрямків  технічного розвитку підприємства.

Технічний розвиток є визначальним чинником розвитку підприємств, його змістом, визначає його динамічну основу. Організаційний – веде до змін його форми .

Організаційний розвиток реалізується у технологічно раціональному існуванні  елементів виробництва та забезпеченні необхідної системи виробничих зв’язків, активно впливає на формування технології та техніки. Формується чітка залежність між технічним та організаційним розвитком, що доповнюється ефективністю реалізації економічних, соціальних та юридичних напрямів в декілька етапів розвитку підприємства.

Також, у разі тимчасового браку чи нестачі власних інвестицій і сучасних засобів праці підприємства та організації можуть скористатися для оновлення й розвитку своєї технічної бази таким поширеним у світі методом фінансування, як лізинг.