Співробітництво України з міжнародними економічними організаціями

Співробітництво України з міжнародними економічними організаціями 

     63. Інноваційно-інтелектуальна  стратегія розвитку  України в умовах  глобалізації

     Вчені України дійшли важливого висновку про те, що нам потрібна нова Національна стратегія випереджаючого інтелектуально-інноваційного розвитку, основана на стратегії солідаризму. Це як раз те, що ми мислимо як основу стратегії сталого розвитку, основи якої розробляються низкою держав і які узагальнюються міжнародними організаціями системи ООН.

     Питання міжнародного наукового співробітництва набувають в наш час, час глобалізації, особливого значення. Ми, зокрема, уважно вивчаємо передовий світовий досвід щодо інноваційних процесів. Тут важливе розуміння того, що інновації вже перестали бути результатом лінійних процесів, пов¢язаними з одноразовим просуванням в науці. Зараз вже потрібен системний підхід із застосуванням партнерства між різними галузями науки і поступовий плідний контакт між багатьма учасниками наукового пошуку.

     Прогрес в науці постійно потребує застосування різноманітних типів та форм співробітництва. Це і багатосторонні проекти, й дослідницькі інформаційні мережі, й гранти, стипендії, розвиток престижних наукових центрів, міжнародні угоди тощо.

     За  роки незалежності в Україні були започатковані трансформаційні процеси в науково-технологічній та інноваційній сферах. Проте темпи розбудови сучасного формату інноваційної сфери сьогодні є занадто низькими. Єдиним реально функціонуючим в Україні видом інноваційних структур нині є технопарки.

     З метою ефективної реалізації державної політики в науково-інноваційній сфері необхідно створити в системі управління такого органу відповідні структури (комітет, агентство, управління) для організації та супроводження виконання проектів у рамках державних цільових наукових і науково-технічних програм, державного замовлення на розробку новітніх технологій, для підвищення рівня комерціалізації науково-технічної продукції.

     Необхідно збільшити бюджетне фінансування науки  щонайменше вдвічі для досягнення європейських стандартів - 1% ВВП за рахунок бюджету.

     Оскільки  фундаментальні проекти є колосальним  стимулом для прориву країни у  всіх технологічних напрямах, необхідно  випереджаючими темпами збільшувати  грантове фінансування фундаментальних  наукових досліджень, які забезпечать інтелектуальний стрибок країни.

     Визначити пріоритетним напрямом фінансування підтримку  оновлення та модернізації матеріально-технічної  бази науки, яка б відповідала  сучасним вимогам до проведення наукових досліджень, створення науково-технічних  розробок і технологій та підготовки на цій основі фахівців, конкурентоспроможних на світовому ринку праці.

     Необхідно розробити та запровадити комплексну систему фінансової підтримки інноваційної діяльності, зокрема щодо механізмів здешевлення кредитів і заохочення комерційних банків до активнішого кредитування інноваційних проектів, підвищення ефективності державної підтримки (бюджетного фінансування) інвестиційних та інноваційних проектів, відновлення системи податкових пільг, передбачених Законом України «Про інноваційну діяльність».

     У межах цього слід повною мірою  використати переваги апробованих  моделей технологічних та наукових парків, усунувши штучні перешкоди  на шляху їхньої діяльності.

     У той же час важливо належним чином  охороняти інтелектуальну власність.  Потрібно розвивати державне стимулювання правової охорони результатів науково-технічної та інноваційної діяльності. Разом з тим, варто спростити процедуру отримання патентів.

     Законом України “Про пріоритетні напрями  інноваційної діяльності в Україні” було визначено наступні напрямки розвитку країни:

• модернізація електростанцій; нові та відновлювані джерела енергії; новітні ресурсозберігаючі технології;
• машинобудування та приладобудування як основа високотехнологічного оновлення всіх галузей виробництва;  розвиток високоякісної металургії;
• нанотехнології, мікроелектроніка, інформаційні технології, телее комунікації; 
• удосконалення хімічних технологій, нові матеріали, розвиток біоо технологій;
• транспортні системи: будівництво і реконструкція;

розвиток інноваційної культури суспільства

65. Напрямки взаємодії  ТНК і національних  економік

     ТНК є, з одного боку, наслідком, а з  іншого – причиною зростання міжнародної  концентрації виробництва, а відтак і розгортанню процесу інтернаціоналізації. Виступаючи на сучасному етапі, очевидно, однією з найефективніших організаційних форм інтернаціоналізації господарського життя, вони перебувають у центрі історичного процесу інтегрування глобальної економіки.

     Активно впливаючи на міжнародні відносини  ТНК формують нові відносини, видозмінюють їх форми. ТНК перетворили світову економіку на міжнародне виробництво, забезпечили розвиток НТП у всіх його напрямах: технічного рівня і якості продукції; ефективності виробництва; удосконалювання форм менеджменту, керування підприємствами. Вони діють через своїх дочірні підприємства і філії в десятках країн світу за єдиною науково-виробничою і фінансовою стратегією, формованою в їх «мозкових трестах», мають величезний науково-виробничий і ринковий потенціал, що забезпечує високий динамізм розвитку. Значення ТНК у розвитку глобальної світової економіки системно зростає протягом 50 років.

     Сучасні ТНК створили міжнародне  виробництво, міжнародну сферу послуг і міжнародну фінансову сферу, що сприяло перетворенню в  основному локальних міжнародних економічних відносин на глобальні. Із 500 наймогутніших міжнародних компаній 85 контролюють 70% усіх закордонних інвестицій.

     Необхідність  вистояти у конкурентній боротьбі сприяє концентрації виробництва і капіталу в міжнародному масштабі. У результаті стає виправданою діяльність у глобальних масштабах. І, відповідно, з’являється можливість знизити витрати виробництва і одержати прибуток. Важливу роль у становленні міжнародних корпорацій відіграє держава. Вона заохочує їх діяльність на світовій арені і забезпечує їм ринки збуту шляхом установлення різних політичних, економічних і торговельних союзів та міжнародних договорів.

64.Глобальне лідерство ТНК 
 

     66. Енергетична безпека  України в сучасних  умовах

       Енергетична сфера – один з  найважливіших і невід’ємних складників економічного комплексу України. Водночас енергетична безпека є одним з найслабших складників національної безпеки нашої держави.

     Ще 2006 року було ухвалено Енергетичну  стратегію України до 2030 року. Однак  документи, які вироблялися після  прийняття Стратегії, часто не узгоджувалися з нею, а практичні дії держави в енергетичній сфері, зокрема й на міжнародній арені, часто суперечили її положенням. Навіть більше, у Стратегії відсутні ефективні механізми її впровадження, належного контролю та покарання за невиконання їх.

     Для енергетичної безпеки України важливе  значення має надійне функціонування нафтогазового комплексу. Це зумовлено  залежністю економіки країни від:

1. імпорту вуглеводнів і державною монополією на імпорт, транспортування та зберігання газу;
2. стратегічним значенням для держави власного видобутку вуглеводнів, ефективного і стабільного забезпечення газом,
3. ефективного використання транзитного потенціалу;

     Сверхенергоматеріалоємна  економіка України є загрозою екологічної і економічної безпеки країни. Про це мовиться в енергетичній стратегії і наголошується, що нинішній рівень енергетичної безпеки України, по багатьох її складових, є незадовільним. Головними причинами цього є:

1. надвисока енергоємність споживання енергетичних продуктів в галузях економіки і соціальній сфері;
2. істотна частина імпорту в балансі енергоспоживання з переважною частиною імпорту з однієї країни природного газу, ядерного палива, нафти;
3. нераціональна структура паливно-енергетичних балансів (ПЕБ) країни;
4. зниження ефективності виробництва і транспортування енергетичних продуктів;
5. високий рівень негативного впливу об’єктів енергетики на навколишнє середовище.

     Головним  пріоритетом в новій державній  енергетичній політиці на даному етапі  повинно стати вирішення проблем  теплоенергетики. Саме тут лежать основні фінансові ресурси, які можуть бути вивільнені за рахунок підвищення ефективності використання палива.

     1. Сьогодні теплоенергетичні установки  України споживають в рік вугілля,  мазуту і природного газу таку  кількість, яка еквівалентна 162 млн. т у.п. Це завдає Україні колосального фінансового збитку, оскільки паливо нам доводиться набувати за міжнародними цінами. Корисної ж енергії ми отримуємо в 1,2-2 рази менше, ніж на Заході.

     2. Якщо порівнювати питомий вжиток  енергії на одиницю виробничої продукції, то виявляється, що в Україні воно в 3-4 рази вище, ніж на подібних підприємствах в Західній Європі. Така велика різниця в енерговитратах свідчить не лише про низьку ефективність української теплоенергетики, але ще і про наявність тут великих резервів для економії палива.

     3. Сьогодні теплоелектроцентралі  по ефективності використання  палива набагато поступаються  західним. Ці електростанції завдають  великого економічного і екологічного  збитку: їм доводиться працювати  на низькосортному вугіллі, зольність якого перевищує 35%, витрачати на підсвічування багато мазуту або природного газу.

     4. Практично не використовуються  органічні відходи промислового  і сільськогосподарського виробництв (солома, деревна тирса, тріска, побутове сміття, соняшникове лушпиння і т.д.). Вживання їх в теплоенергетичних установках дало б можливість істотно скоротити вжиток таких дорогих видів палива, як вугілля, мазут або природний газ. Щорік в Україні утворюється близько 40 млн. т твердих відходів. Якщо їх задіяти, то можна скоротити покупку природного газу на 15-30 млрд. м3 на рік.

     5. В даний час в Україні є  велике число пробурених свердловин. Видобуток теплоти з них допоміг  би зберегти 12,6 млн. т. п. Тим часом і такий великий резерв економії палива практично не задіяний. 

     Відповідно  до існуючого стану головними  напрямами енергетичної політики України  з погляду забезпечення енергетичної безпеки є:

1. підвищення надійності та ефективності енергопостачань, забезпечення ефективного і стабільного розвитку паливно-енергетичного комплексу;
2. зменшення рівня енергетичної залежності країни шляхом збільшення здобичі (виробництва) і споживання власних енергоносіїв, диверсифікація зовнішніх і внутрішніх джерел енергопостачань, максимального задіювання потенціалу енергозбереження;
3. підвищення рівня безпеки, стійкого до живучості енергетичних об’єктів з метою запобігання екологічним катастрофам і зменшенню рівня техногенного впливу енергетичних об’єктів на оточення;
4. забезпечення входження України в енергетичні ринки Європи і миру;
5. вдосконалення і розвиток сфери загального забезпечення і підтримки розвитку галузей ПЕК (нормативно-правова база, науково-технічне й інформаційне забезпечення та ін.).

61. Співробітництво України з міжнарод екон організ.

Можливість  вступу Укр. до МО і структ їх членів пов’яз з баг чинниками. 1 із вирішал  серед них є визнач Укр. стосовно таких аспектів внутр та  зовн політ, як нац інтереси, реальн і  потенц загрози, осн напрями і  сформован сист нац безпеки в цілому, зокрема екон безпеки.  За цих умов особл знач набув завдан налагодж віднос з такими МЕО та угрупув як ЄС, ЄБРР, Рада Євр, ЦЄІ, ОБСЄ, екон коміс ООН для Євр, МВФ, СБ. Незалежна Україна проголосила курс на лібераліз своїх зовн-екон відносин, що означало максимальне інтегрування зі світовою спільнотою, зокрема з мео. Цілями участі України у мео є взаємне співроб з ін. країнами світу для реаліз нац інтересів України, запровадження світстандартів, активізація мед. Україна є членом 100 мео. Особливостями такого членства є: *асоційоване членство у деяких організаціях (СНД) *спроба стати членом ЄС через участь в регіональних європейських організаціях, *спроба вирішити проблеми, пов’язані з екологічною ситуацією, *наявність проблем неузгодження укр законодавства з міжн правом, *невис авторитетність України при прийнятті рішень у мео, *більш декларативне, ніж реальне економічне співроб України в рамках мео.  Зі здобуттям незалежності, Укр активно включилася до світового співтовариства шляхом поглиблення ек зв”язків не лише з окремими країнами та регіонами світу, але й з МОРГ. Ще задовго до незалежності Укр стала однією з держав-засновниць та повноправним членом ООН. 22 серпня 1945 Президія ВР УРСР ратифікувала статут ООН. Сучасними пріорітетними сферами діяльності ООН для Укр є:- розробка ефективних підходів до зміцнення міжнар та регіональної безпеки;- використання досвіду ООН для розв”язання соц-ек проблем, сприяння переходу до ринк ек Укр;- використання унікальних можливостей ООН для ведення діалогу з представниками інших держав то ін. З 1992р. Укр - член МБРР і отримує фін допомогу з боку МБРР за такими напрямками: 1) реабілітаційна позика (500 млн. дол. США ) - здійснення основних ек реформ (лібераліз цін, приватизація, підтримка макроек стабільності, фін критичного імпорту); 2) Інституціональна перебудова – вдосконалення системи підготовки спеціалістів, надання консультативних послуг державним установам; 3) Розвиток виробництва фін проектів реконструкції та розвитку виробничих об”єктів; 4) фін установ фін-кред сфери. МФК - член Світового Банку, але юридично незалежна від МБРР. З початку діяльності в Укр (1992) МФК зосередила зусилля на двох основних напрямках роботи: консультаційні послуги, тхн допомога (проекти підтримки приватного підприємництва, малої приватизації, підготовки великих підприємств до приватизації та приватизації землі і реструктуризації с/г).В 1996р. Укр вступила до БАГІ (1988). Метою створення цієї організації було срияння надходженню інвестицій у країни, що розвиваються. БАГІ виконує три функції : надає гарантії від некомерційних ризиків обраним нею інвесторам; консультує уряди країн , що розвиваються з питань розробки та реалізації стратегій, програм і процедур, які мають відношення до міжнародного інвестування; пропонує рекламні послуги та виступає в ролі спонсора діалогів між міжнар діловими колами і конкретним урядом - організатором зустрічей з питань інвест. Стратегічними напрямками діяльності ЄБРР в Укр є: розвиток фін сектора, приват, с/г, інфраструктура, вибіркове фін приватного сектора. Найбільш відомі проекти ЄБРР в Укр - модернізація міжнар аеропорту “Бориспіль”, створення фонду “Україна”, поліпшення тхн якості телебачення та телекомунікацій, модернізація річкового флоту, виробництво вантажних авто “ІВЕКО-КРАЗ”, заснування КМБ, реконструкція Дніпропетровського олійно-екстрактного заводу. Україна є також членом ОБСЄ, Ради Європи, СНД та ЧЕС. Проте стратегічні інтереси Укр пов”язані із вступом до ЄС