Ресурси підприємства їх характеристика та класифікація за різними ознаками

Витрати майбутніх періодів - це витрати на виконання науково-дослідних, раціоналізаторських робіт, освоєння нової техніки, орендну плату тощо, що здійснюються в поточному році, але на собівартість продукції списуватимуться в наступних періодах.

Фонди обігу - це частина засобів виробництва, яка не бере участі у виробничих циклах, але авансується підприємством для створення оборотних фондів. До фондів обігу належать:

      готова продукція, що перебуває на складі підприємства і підготовлена до відправки споживачеві, а також та її частина, яка вже відправлена, але ще не оплачена;

      товари на складі, що закуповуються з метою подальшої реалізації за вищими цінами. У бухгалтерському обліку окремо відображаються товари на складі й у дорозі, тобто товари, надіслані постачальником на адресу споживача. [3,с.66]

1.3 Трудові ресурси

Трудові ресурси — це частина працездатного населення, що за своїми віковими, фізичними, освітніми даними відповідає певній сфері діяльності. Слід відрізняти трудові ресурси реальні (ті люди, які вже працюють) та потенційні (ті, що колись можуть бути залучені до конкретної праці).

Для характеристики всієї сукупності працівників підприємства застосовуються терміни - персонал, кадри, трудовий коллектив.

Персонал підприємства - це сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають досвід практичної діяльності.

Згідно з характером функцій, що виконуються, персонал підприємства поділяється здебільшого на чотири категорії: керівники, спеціалісти, службовці, робітники.

Керівники — це працівники, що займають посади керівників підприємств та їхніх структурних підрозділів. До них належать директори (генеральні директори), начальники, завідувачі, керуючі, виконроби, майстри на підприємствах, у структурних одиницях та підрозділах; головні спеціалісти (головний бухгалтер, головний інженер, головний механік тощо), а також заступники перелічених керівників.

Спеціалістами вважаються працівники, що виконують спеціальні інженерно-технічні, економічні та інші роботи, інженери, економісти, бухгалтери, нормувальники, адміністратори, юрисконсульти, соціологи тощо.

До службовців належать працівники, що здійснюють підготовку та оформлення документації, облік та контроль, господарське обслуговування (тобто виконують суто технічну роботу), зокрема — діловоди, обліковці, архіваріуси, агенти, креслярі, секретарі-друкарки, стенографісти тощо.

Робітники — це персонал безпосередньо зайнятий у процесі створення матеріальних цінностей, а також зайнятий ремонтом, переміщенням вантажів, перевезенням пасажирів, наданням матеріальних послуг та ін. Окрім того, до складу робітників включають двірників, прибиральниць, охоронців, кур’єрів, гардеробників.

В аналітичних цілях усіх робітників можна поділити на основних — тих, що безпосередньо беруть участь у процесі створення продукції, та допоміжних — тих, які виконують функції обслуговування основного виробництва. Поступово, з розвитком виробництва, його механізації та автоматизації чіткі межі між основними та допоміжними робітниками зникають, а роль останніх (зокрема наладчиків, механіків) зростає.

Важливим напрямом класифікації персоналу підприємства є його розподіл за професіями та спеціальностями.

Професія — це вид трудової діяльності, здійснювання якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань та практичних навичок. Спеціальність — це більш-менш вузький різновид трудової діяльності в межах професії.

Відповідно до цих визначень, наприклад, професія токаря охоплює спеціальності токаря-карусельника, токаря-револьверника, токаря — розточувальника тощо.

Професійний склад персоналу підприємства залежить від специфіки діяльності, характеру продукції чи послуг, що надаються рівня технічного розвитку. Кожна галузь має властиві лише їй професії та спеціальності. Водночас час існують загальні (наскрізні) професії робітників та службовців. Так, наприклад, у харчовій промисловості налічується 850 професій та спеціальностей, а з них тільки близько половини є специфічними для цієї галузі.

Класифікація працівників за кваліфікаційним рівнем базується на їхніх можливостях виконувати роботи відповідної складності.

Кваліфікація — це сукупність спеціальних знань та практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій визначеної складності. [2, с. 79-81]

2. Класифікація ресурсів як активів підприємства

Ресурси можна кваліфікувати як економічні, якщо вони забезпечують майбутній економічний ефект підприємству. Це можливо:

                   якщо ресурси є грошовими коштами або легко можуть бути перетворені в грошові кошти;

                   якщо ресурси є товарами, які передбачається продати й отримати за них грошові кошти;

                   якщо ресурси будуть використані в майбутній діяльності підприємства, яка призведе до надходження грошових коштів.

Економічні ресурси підприємства називають активами. В загальному випадку, для того, щоб ресурс вважався активом, необхідне виконання двох умов:

1)він повинен знаходитись у володінні підприємства (контролюватись підприємством);

2)він повинен мати достовірно визначену вартість у грошовому виразі.

Під контролем підприємства розуміється концепція бухгалтерського обліку, подібна до юридичної концепції власності. Так, якщо підприємство купує на виплату автомобіль, то юридично воно не може володіти автомобілем, поки не сплачений останній внесок. Однак, якщо підприємство несе відповідальність за утримання автомобіля, то автомобіль розглядається як такий, що повністю контролюється підприємством і є активом.

Згідно з визначенням, наведеним у чинному законодавстві України, активи - це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до надходження економічних вигід у майбутньому. Майбутня вигода, втілена в активі, є потенціалом, який може сприяти надходженню (прямо або опосередковано) грошових коштів чиїх еквівалентів на підприємство.

Класифікація ресурсів як активів підприємства використовується при веденні обліку та складанні звітності. Активи є одним з основних елементів звіту про фінансовий стан підприємства - бухгалтерського Балансу підприємства на певну дату.

Бухгалтерський баланс відображає активи і пасиви (зобов'язання і капітал) підприємства на конкретний момент часу. Якщо активами балансу називають економічні ресурси підприємства, то пасивами балансу є вимоги різних осіб (юридичних чи фізичних) щодо цих активів. Зобов'язання, відображені в пасиві, є вимогами кредиторів.

Кредитор - це особа, крім власника підприємства, перед якою підприємство має заборгованість щодо отриманих грошей, товарів тощо і яка має право вимагати від підприємства погасити цей борг.

Капітал (власний), відображений у пасиві, є вимогою власників підприємства (в даному контексті поняття "вимога" є скорше юридичним і має сенс у випадках виходу власника зі складу підприємства, при ліквідації підприємства тощо). Оскільки загальна сума вимог (претензій) кредиторів і власників щодо активів не може перевищувати суму активів, то активи і пасиви на дату складання балансу дорівнюють одне одному. Це є основним бухгалтерським рівнянням, яке формально виражає концепцію подвійного запису на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку:

Активи = Зобов'язання + Капітал.

Нормами національного Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Баланс» передбачений поділ активів і пасивів балансу підприємства на окремі статті, які об'єднуються в однорідні групи за певними ознаками.

Відповідно до встановленого складу (таблиця 1) активи згрупованіза трьома розділами:

                   необоротні активи;

                   оборотні активи;

                   витрати майбутніх періодів.

Суть відмінностей між необоротними й оборотними активами полягає в часі їх утримання (зберігання) підприємством з метою корисного використання. До необоротних активів належать довгострокові активи з відносно тривалим терміном корисного використання (понад рік).

Оборотні (короткострокові, поточні,), активи - це грошові кошти та інші активи, які, як обґрунтовано очікується, будуть продані, переведені в грошові кошти або витрачені протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Витратами майбутніх періодів є певні активи, як правило, нематеріального характеру, корисність яких закінчиться в найближчому майбутньому (авансовані орендні платежі, страхові поліси, передплата). [1, с. 68-70]

Актив балансу включає такі розділи:

          І.   Необоротні активи, який включає такі статті.

Стаття «Нематеріальні активи» відображає вартість об'єктів, які віднесені до складу нематеріальних активів згідно з відповідними положеннями (стандартами). У цій статті наводяться окремо первісна та залишкова вартості нематеріальних активів, а також нарахована у встановленому порядку сума зносу. Залишкова вартість визначається як ріхниця між первісною вартістю і сумою зносу.

Стаття «Незавершене будівництво» показує вартість незавершеного будівництва (включаючи устаткування для монтажу), що здійснюється для власних потреб підприємства, а також авансові платежі для фінансування такого будівництва.

Стаття «Основні засоби» включає вартість власних та отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу Основних засобів згідно з відповідними Положеннями (стандартами). У цій статті також наводиться вартість інших необоротних матеріальних активів. Окремо у цій статті наводяться первісна (переоцінена) вартість, сума зносу основних засобів та їх залишкова вартість.

Стаття «Довгострокові фінансові інвестиції» відображає фінансові інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. У цій статті виділяються фінансові інвестиції, які згідно з відповідними положеннями (стандартами) обліковуються методом участі у капіталі.

Стаття «Довгострокова дебіторська заборгованість» показує заборгованість фізичних та юридичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після 12 місяців з дати складання Балансу.

Стаття «Відстрочені податкові активи» відображає суму податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах внаслідок тимчасовою різницею між обліковою та податковою базами оцінки.

Стаття «Інші необоротні активи» наводить суми необоротних активів, які не можуть бути включені до наведених вище статей розподілу "Необоротні активи".

II. «Оборотні активи», який включає такі статті:

Стаття "Виробничі запаси" показує вартість запасів сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, куплених напівфабрикатів і комплектуючих виробів, запасних частин, тари, будівельних матеріалів та інших матеріалів, призначених для споживання в ході нормального операційного циклу.

Стаття «Незавершене виробництво» показуює витрати на незавершене незавершене виробництво і незавершені роботи.

Стаття «Векселі одержані» показує заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи та надані послуги,яка забезпечина векселями.

Стаття «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги» відображається заборгованість покупців або замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги (крім заборгованості, яка забезпечена векселем).

У групі статей «Дебіторська заборгованість за розрахунками» показуються: дебіторська заборгованість фінансових і податкових органів, суми переплати за податками, зборами та іншими платежами до бюджету; суми авансів, наданих іншим підприємствам; суми нарахованих дивідендів, процентів, роялті, що підлягають надходженню на підприємство; дебіторська заборгованість із внутрішньовідомчих розрахунків тощо.

Стаття «Інша поточна дебіторська заборгованість» показує заборгованість дебіторів, яка не може бути включена до інших статей дебіторської заборгованості та яка відображається у складі оборотних активів.

Стаття «Поточні фінансові інвестиції» відображає фінансові інвестиції на строк, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів).

III. «Витрати майбутніх періодів» (статті відсутні).

У складі витрат майбутніх періодів відображаються витрати, що мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать до наступних звітних періодів. [4]

3. Класифікація джерел формування ресурсів

Як було визначено в частині 3.2 теми 3 підручника джерелами формування економічних ресурсів, відображених у бухгалтерському балансі підприємства, є пасиви (зобов'язання і капітал). Відповідно до встановленого складу пасиви згруповані за п'ятьма розділами:

                   власний капітал;